Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №240/22456/26 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/22456/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

установив:

У червні 2026 року ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі – відповідач, ГУ ПФУ в Житомирській області) щодо відмови у проведенні перерахунку призначених пенсійних виплат в частині включення в трудовий стаж роботи на території російської федерації у період з 05 вересня 2008 року по 23 грудня 2014 року в ТОВ «Рибокомбінат», з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж», а також в ТОВ «М.С.Л» розповсюджувачем лотерейних білетів в Житомирському представництві по договору №213 у період з 11 квітня 2001 року по 26 жовтня 2002 року та зобов`язання вчинити відповідні дії та провести перерахунок пенсійних виплат з урахуванням наданих довідок про розмір заробітної плати з 23 січня 2026 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до ГУ ПФУ в Житомирській області з заявою про перерахунок пенсії. Проте, відповідач відмовив у такому порахунку, оскільки період роботи на території російської федерації не зараховується до страхового стажу. Таку відмову позивач уважає протиправною, оскільки вихід Україною з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення не може позбавляти права на призначення та отримання пенсії.

Ухвалою суду від 19 червня 2026 року позов прийнято до провадження, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

06 серпня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що до страхового стажу позивача не зараховано період трудової діяльності, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року.

У період з 08 по 10 червня 2026 року головуюча суддя перебувала у відрядженні, з 06 по 26 липня 2026 року – у відпустці, з 29 по 31 липня 2026 року, з 13 по 15 серпня 2026 року – у відрядженні.

На підставі пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд установив, що позивач з 20 липня 2023 року отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

23 січня 2026 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив включити періоди роботи на території Російської Федерації у період з 05 вересня 2008 року по 23 грудня 2014 року в ТОВ «Рибокомбінат», з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж» до трудового стажу.

Відповідач листом від 04 березня 2026 року повідомив позивача, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набула чинності з 02 грудня 2022 року, Україна вийшла з даної Угоди. Отже, до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, заробітна палата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування». Наголошує, що відповідь позивачу надана в порядку Закону України «Про звернення громадян».

Уважаючи таку відмову ГУ ПФУ в Житомирській області протиправною, ОСОБА_1 звернувся із цим позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Призначення, виплата та перерахунок пенсій регулюється Законами України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №1788-XII), «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV з наступними змінами та доповненнями у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі – Закон України №1058-IV).

Відповідно до статті 1 Закону України №1058-IV пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 8 цього Закону передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Згідно із частиною 1 статті 24 Закону України №1058-ІV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

За приписами частини 2 цієї правової норми, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку – на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно частиною 1 статі 44 Закону України №1058-ІV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Також, частиною 4 статті 24 Закону України №1058-ІV встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

13 березня 1992 року між країнами СНД укладено Угоду про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення. У преамбулі зазначено, що Уряди держав учасниць уклали цю Угоду, виходячи з необхідності захисту прав громадян у галузі пенсійного забезпечення, усвідомлюючи, що кожна держава – учасниця Співдружності повинна нести безпосередню відповідальність за пенсійне забезпечення своїх громадян, визнаючи, що держави – учасниці Співдружності мають зобов`язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав – учасниць Угоди, визнаючи необхідність неухильного дотримання зобов`язань за міжнародними угодами, укладеними СРСР з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць такої угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав – учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав – учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу.

У разі якщо в державах – учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.

Отже, наведені положення вказаних Угод передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав – учасниць Угоди враховується при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалася трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав – учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на припинення участі російської федерації в Угоді про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, оскільки таке припинення не стосується (не впливає) періодів трудової діяльності позивача, що мали місце в час дії вказаної Угоди.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2022 року №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі – Постанова №1328), Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Указана постанова набрала чинності 02 грудня 2022 року.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №820/5348/17 розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правової визначеності.

Отже, до набрання чинності Постановою №1328 Україна як держава – учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно із Угодою, в тому числі щодо страхового стажу, отриманого громадянами до підписання Угоди.

Варто зауважити, що відповідно до частини 1 статті 70 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, якщо договором не передбачається інше або якщо учасники не погодились про інше, припинення договору відповідно до його положень або відповідно до Конвенції звільняє учасників договору від усякого зобов`язання виконувати договір у майбутньому та не впливає на права, зобов`язання або юридичне становище учасників, які виникли в результаті виконання договору до його припинення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 13 Угоди про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян держав – учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави – учасниці , на території якої вони проживають.

Відтак Угода про гарантії прав громадян держав – учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року підлягає застосуванню при зарахуванні спірного стажу роботи позивача на території російській федерації, оскільки вказана Угода була чинною на момент набуття такого стажу.

Окрім того, в рішенні Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року №25-рп/2009 чітко зазначено, що конституційне право на соціальний захист не може бути поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Відповідно до частини 3 статті 23 Загальної декларації прав людини, пункту 4 частини 1 Європейської соціальної хартії та статті 46 Конституції України, працівники у старості мають право на пенсію, що є основним джерелом існування, яка має забезпечувати достатній життєвий рівень.

Оскільки позивач працював на території російській федерації в той час, коли усі вказані вище міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Суд також наголошує на тому, що закон не має зворотної дії в часі. До того ж незарахування стажу роботи чи розмірів заробітної плати в період чинності міжнародної угоди, які працювали за межами України, у зв`язку з денонсацією угоди щодо пенсійного забезпечення з державами, є неприпустимим та порушує конституційні принципи. Так, працюючи за межами України, особа мала легітимні очікування щодо її пенсійного забезпечення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28 січня 2025 року у справі №620/3530/22.

Факт роботи позивача на території російської федерації з 05 вересня 2008 року по 23 грудня 2014 року в ТОВ «Рибокомбінат» підтверджується записом №19-20 у трудовій книжці.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наданими позивачем документами підтверджується трудовий стаж позивача, який підлягає зарахуванню до страхового стажу.

Щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж», суд указує таке.

Відповідно до довідки №74 від 22 січня 2000 року ОСОБА_1 працював з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж».

Довідкою ТОВ «Уренгойстроймонтаж» №268-1/00 від 04 лютого 2000 року підтверджено розмір заробітної плати за вказаний період.

Підставою видачі вказаної довідки зазначено особові рахунки за 1997 – 2000 роки. Вказано, що заробітна плата нарахована в російських рублях та за період роботи відрахування до пенсійного фонду проводилися.

Указана вище довідка підписана головним бухгалтером та керівником підприємства ТОВ «Уренгойстроймонтаж», на ній міститься відтиск печатки підприємства.

Як зазначено судом вище, статтею 1 Закону України № 1058-ІV передбачено, що страхові внески – кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

За змістом частин 1, 10, 12 статті 20 Закону України №1058-ІV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 – 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Відповідно до частини 16 статті 106 Закону України №1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків

Подібні за суттю вимоги передбачені й в законодавстві російської федерації.

Згідно з статтею 2 федерального Закону російської федерації від 17 грудня 2001 року № 173-ФЗ «Про трудові пенсії в російській федерації», який застосовувався до 01 січня 2015 року, страховий стаж – стаж, що враховується при визначенні права на трудову пенсію, сумарна тривалість періодів роботи та (або) іншої діяльності, протягом якої сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації, а також інші періоди, що зараховуються до страхового стажу.

Відповідно до частини 1 статті 10 названого Закону до страхового стажу включаються періоди роботи та (або) іншої діяльності, які виконувались на території російської федерації особами, вказаними в частині першій статті 3 даного федерального закону, за умови, що за ці періоди сплачувались страхові внески до Пенсійного Фонду російської федерації.

Приписами 13 зазначеного Закону закріплено, що при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, до реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку за вказаний період та (або) документів, що видаються роботодавцями або відповідними державними (муніципальними) органами в порядку, який встановлений законодавством російської федерації.

При підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного федерального закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до федерального закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Згідно із частиною 2 статті 14 такого закону при підрахунку страхового стажу періоди, що передбачені статтями 11 та 12 даного закону, після реєстрації громадянина як застрахованої особи відповідно до Федерального Закону від 1 квітня 1996 року № 27-ФЗ «Про індивідуальний (персоніфікований) облік в системі обов`язкового пенсійного страхування» підтверджуються на підставі відомостей індивідуального (персоніфікованого) обліку.

Аналогічні за змістом положення щодо визначення страхового стажу, періодів роботи та (або) іншої діяльності, що включаються до страхового стажу, та правил обчислення та порядку підтвердження страхового стажу містяться і у федеральному законі російської федерації від 28 грудня 2013 року № 400-ФЗ «Про страхові пенсії» (статті 3, 11, 14).

Отже, як законодавством України, так і законодавством російської федерації передбачено зарахування періоду трудової діяльності до страхового стажу при умові сплати страхових внесків до пенсійного фонду тієї країни, на території якої здійснювалась така діяльність.

При цьому, обов`язковою умовою для включення зазначеного періоду роботи, яка виконувалась на території російської федерації, до страхового стажу є сплата страхових внесків до пенсійного фонду російської федерації за цей період.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 29 березня 2023 року в справі № 360/4129/20.

За вказаних обставин судом не встановлено жодних підстав, які б викликали сумніви у достовірності даних, зазначених в довідці ТОВ «Уренгойстроймонтаж» №74 від 22 січня 2000 року.

Суд також уважає за необхідне зазначити, що отримання будь-якої додаткової інформації чи документів щодо підтвердження довідок про заробітну плату первинними документами за спірні періоди роботи є неможливим, оскільки з 24 лютого 2022 року, у відповідь на акт збройної агресії російської федерації проти України, Україна заявила про розрив дипломатичних відносин з російською федерацією відповідно до статті 2 Віденської конвенції про консульські зносини 1963 року.

Суд зауважує, що вказані в трудовій книжці позивача та документах підприємств відомості можуть підтверджувати факт офіційного працевлаштування позивача та факт сплати роботодавцями позивача за відповідні періоди роботи страхових внесків згідно законодавства російської федерації.

При цьому вимога позивача про зарахування до страхового стажу роботу у ТОВ «М.С.Л» розповсюджувачем лотерейних білетів в Житомирському представництві по договору №213 у період з 11 квітня 2001 року по 26 жовтня 2002 року, задоволенню не підлягає, оскільки позивач у заяві від 23 січня 2026 року про такий період не зазначав та пенсійний орган не надавав оцінку такому періоду.

Наведене, на переконання суду, обумовлює висновок про визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 05 вересня 2008 року по 23 грудня 2014 року в ТОВ «Рибокомбінат», з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж», а належним способом захисту порушеного права буде саме зобов`язання органу Пенсійного фонду перерахувати з 23 січня 2026 року пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 05 вересня 2008 року по 23 грудня 2014 року в ТОВ «Рибокомбінат», з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж».

Оцінюючи в сукупності обставини справи, враховуючи вище наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За відсутності документально підтверджених судових витрат, питання про їх розподіл суд не вирішує.

Керуючись положеннями статей 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії по інвалідності.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати ОСОБА_1 з 23 січня 2026 року пенсію по інвалідності, зарахувавши до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 05 вересня 2008 року по 23 грудня 2014 року в ТОВ «Рибокомбінат», з 20 серпня 1997 року по 20 січня 2000 року у ТОВ «Уренгойстроймонтаж».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Т.О. Окис

03.09.26