Суд: Житомирський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: військової служби
Дата: 01 вересня 2026 р.
Справа: №240/15898/26
Суддя: Нагірняк Микола Федорович
ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/15898/26
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Нагірняк М.Ф., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати йому одноразової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» ;
- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ, яким перерахувати та виплатити йому за період з 21.09.2023 року по 19.03.2024 року, з 17.05.2024 року по 02.10.2024 року та з 03.10.2024 року по 07.10.2024 року одноразову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Як зазначається в позові, Позивач при проходженні військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, а тому має право на одноразову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
На звернення представника Позивача про перерахунок та виплату такої одноразової винагороди Відповідач такого перерахунку не здійснив, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 30.04.2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Від Відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві підтверджено проходження Позивачем військової служби у спірний період у складі Військової частини НОМЕР_1 . Зазначено, що Позивачу в листопаді і грудні 2023 року, в січні, лютому, березні, квітні, червні, липні, серпні та вересні 2024 року нараховувалася та виплачувалася одноразова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 100 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
У відзиві зазначається про відсутність підстав для нарахування та виплати Позивачу за вказані у позові періоди одноразової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць. Відповідача вважає, що долучена до позову довідка не є підставою для такої виплати.
У відповіді на відзив представник Позивача вважає доводи представника Відповідача безпідставними, так як, на його думку, довідка форми 12 є належним доказом участі Позивача у заходах оборони і для виплати одноразової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Розглянувши в порядку письмового провадження подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню за таких підстав.
Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов матеріального, грошового та інших видів забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в Збройних силах України, в тому числі щодо порядку нарахування грошового забезпечення, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII), в редакції що були чинні на день виникнення спору.
Суть спору між сторонами в даній справі зведена виключно до правомірності нарахування Позивачу за спірний період (з 21.09.2023 року по 19.03.2024 року, з 17.05.2024 року по 02.10.2024 року та з 03.10.2024 року по 07.10.2024 року) грошового забезпечення, а саме одноразової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , Позивач у справі, в період з 11.07.2023 року по 21.01.2025 року проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 , що підтверджується записами в його військовому квитку, копія якого долучена до справи та досліджена судом.
Як зазначається в позові, Відповідачем Позивачу при проходженні військової служби за спірний період (з 21.09.2023 року по 19.03.2024 року, з 17.05.2024 року по 02.10.2024 року та з 03.10.2024 року по 07.10.2024 року) не була нарахована та не була виплачена одноразова винагорода, передбачена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Суд враховує, що спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та умов призначення та виплати Позивачу додаткової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України регулюються правовими нормами постанови КМ України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 22 лютого 2022 р. № 168 (надалі - Постанова № 168), що були чинні на день спірних відносин.
Як вже зазначалося судом та визнається сторонами, що Позивач, ОСОБА_1 , в період з 11.07.2023 року по 21.01.2025 року був військовослужбовцем Збройних Сил України у складі Військової частини НОМЕР_1 та відносився до категорії військовослужбовців, що мають право на отримання додаткової винагороди у розмірах, передбачених постановою №168.
Відповідно до довідки Відповідача від 25.05.2025 року, копія якої долучена до позову та досліджена судом, Позивачу, окрім іншого, у зв`язку з безпосередньою участю у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України була нарахована та виплачена додаткова винагорода, передбачена постановою №168, а саме:
- 27.10.2023 року в розмірі 23 333,33 грн.;
- 29.11.2023 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- 22.12.2023 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- 25.01.2024 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- 23.02.2024 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- 25.03.2024 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- 22.04.2024 року в розмірі 58 064,52 грн.;
- у червні 2024 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- у липні 2024 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- у серпні 2024 року в розмірі 100 000,00 грн.;
- у вересні 2024 року в розмірі 100 000,00 грн.
Вказані обставини підтверджуються довідками Військової частини НОМЕР_1 , копії яких долучені до відзиву на позов та досліджені судом.
Згідно доводів, наведених у позові, Позивач в період з 21.09.2023 року по 19.03.2024 року, з 17.05.2024 року по 02.10.2024 року та з 03.10.2024 року по 07.10.2024 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, а тому має право також на одноразову винагороду, передбачену Постановою № 168, у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Як зазначено у долученій до позову довідці Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №2/4/1591, "молодший сержант ОСОБА_1 брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України :
у період із 21.09.2023 р. по 19.03.2024р.;
у період із 17.05.2024 р. по 02.10.2024 р.;
у період із 03.10.2024 р. по 07.10.2024 р.".
Позивач вважає, що за вказані періоди його безпосередньої участі в антитерористичній операції надають йому право на додаткову винагороду, передбачену постановою №168, у розмірі 70 000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.
Такі доводи Позивача та його представника не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства з огляду на таке.
Безспірно, Постановою КМ №419 від 12.04.2024 року пункт 1 Постанови №168 було доповнено новим абзацом, згідно якого з 1 квітня 2024 року "Поліцейським, які виконують бойові (спеціальні) завдання під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій, за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань додатково до додаткової винагороди, визначеної абзацом першим цього пункту, виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000 гривень".
Суд враховує, що Постановою КМ №419 від 12.04.2024 до абзацу 2 пункту 1-1 Постанови №168 були внесені також зміни, згідно яких з 1 квітня 2024 року "військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70 000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань".
Зазначене дає підстави суду зробити висновок та звернути увагу Позивача та його представника, що до 01.04.2024 року правові норми Постанови №168 взагалі не передбачали підстав для виплати військовослужбовцям додатково спірної одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень.
Суд звертає увагу Позивача та його представника, що за приписи правових норм абзацу 2 пункту 1-1 Постанови №168 з 01.04.2024 року містять вичерпні підстави для виплати військовослужбовцям додатково спірної одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень, а саме:
- виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
- виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
- виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
- виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на території противника.
Суд вважає безпідставними доводи Позивача та його представника, що довідка Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №2/4/1591 є підставою для нарахування та виплати Позивачу спірної одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень, передбаченої Постановою №168.
По-перше, як вже зазначалося судом, правові норми Постанови №168 до 01.04.2024 року взагалі не передбачали підстав для нарахування та виплати додатково спірної одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень.
По-друге, як вже зазначалося судом, довідка Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №2/4/1591 не містить інформації щодо виконання Позивачем після 01.04.2024 року бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій:
- ні на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
- ні на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
- ні на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
- ні на території противника.
Наведена в довідці Військової частини НОМЕР_1 від 14.05.2025 року №2/4/1591 інформація щодо безпосередньої участі Позивача в антитерористичній операції у відповідні періоди не може ототожнюватися із виконанням Позивачем після 01.04.2024 року бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій:
- ні на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно;
- ні на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України;
- ні на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій;
- ні на території противника.
Зазначене свідчить про відсутність у Позивача права на виплату додатково спірної одноразової винагороди в розмірі 70 000 гривень, передбаченої абзацом другим пункту 1-1 Постанови №168.
В розумінні вимог статті 5 КАС України відсутність порушеного права виключає необхідність в судовому захисту.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.ст.139-143 КАС України підстави для відшкодування або стягнення судових витрат по даній справі відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 242-246, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Ф. Нагірняк
02.09.26
Оригінал: reyestr.court.gov.ua