Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №240/16027/24 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Житомир справа № 240/16027/24

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (надалі - Постанова № 168) з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року;

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплату додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, з урахуванням проведених виплат за вказані періоди;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-III "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон № 2050-III) за весь час затримки виплати з 14 березня 2022 року по день фактичної виплати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що у період з 14 березня по 31 травня 2022 року позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи на лінії безпосереднього зіткнення з противником, що підтверджується наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 березня 2022 року № 12 та довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 29 липня 2024 року № 1045/р, а також бойовими розпорядженнями та наказами, наявними у оперативного командування військ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", що обумовлює, як стверджує позивач, виплату додаткової винагороди відповідно до пункту 1 Постанови № 168 у збільшеному до 100 000 грн розмірі. Натомість відповідачем за цей період виплачено спірну винагороду з розрахунку 30 000 на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях. Тому позивачем пред`явлено цей позов з вимогою виплати спірної грошової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, з виплатою у її складі компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати відповідно до положень Закону № 2050-III.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач позов не визнав, стверджуючи у відзиві на позовну заяву про безпідставність заявлених позовних вимог. Водночас, у цьому ж відзиві відповідач зазначає, що не заперечує, що спірна винагорода не нараховувалась позивачу, не заперечуючи при цьому участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України упродовж періоду з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року та не заперечуючи наявності підстав для нарахування та виплати позивачеві додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі пропорційно з розрахунку на місяць з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року. Однак відповідач наполягає, що ненарахування та невиплата позивачеві додаткової винагороди у збільшеному розмірі за вказаний період не є наслідком протиправних дій відповідача, а зумовлено недосконалим регулюванням механізму документування безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, з боку релевантних нормативно-правових актів та відомчих регуляторних актів.

Відповідач зазначає, що у 2022 році механізм реалізації порядку виплати додаткової винагороди було врегульовано окремими дорученнями Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 та від 23 червня 2022 року № 912/з/29. Хоча лише постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168", як зауважує відповідач, у Постанову № 168 було внесено зміни, за якими відповідні повноваження надано "керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Разом з тим, відповідно до вимог Постанови № 168 з урахуванням доручень Міністра оборони України від 25 березня 2022 року № 248/1298 та від 23 червня 2022 року № 912/з/29, виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000 грн здійснюється на підставі наказу командира військової частини, підставою для видання якого є (у тому числі) довідка про безпосередню участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії встановленої форми. Саме відмовою командування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " у видачі таких довідок особовому складу 2 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 , попри оформлення передачі НОМЕР_3 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 (у подальшому – Військова частина НОМЕР_2 ), у якому проходив військову службу позивач, в оперативне підпорядкування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " належним чином (шляхом складання відповідних актів) та на підставі бойових розпоряджень уповноважених органів військового управління, й зумовлено ненарахування спірної винагороди. Цю відмову мотивовано тим, що відповідні оперативні угрупування військ не є окремими військовими частинами, а відтак і позбавлені повноваження здійснювати документування (зокрема й видачу довідок) безпосередньої участі військових частин, підрозділів та окремих військовослужбовців у бойових діях.

З таких підстав просить суд відмовити у позові.

Ухвалою суду від 20 січня 2025 року провадження у справі зупинено; ухвалою від 04 червня 2026 року - поновлено.

Розглянувши доводи та заперечення сторін, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають значення для вирішення спору, суд зазначає таке.

Суд встановив, що згідно з наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 04 березня 2022 року № 2, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про ведення воєнного стану в Україні", Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 04 березня 2022 року № Д-14/дск, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , з 04 березня 2022 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 помічником начальника штабу - начальником зв`язку 2 батальйону спеціального призначення.

Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01 червня 2022 року № 2, відповідно до Директиви Головнокомандувача Збройних Сил України від 15 травня 2022 року № Д-107/ДСК, директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України від 16 травня 2022 року № 21-Д/ДСК "Про проведення додаткових організаційних заходів у військових частинах Сил територіальної оборони Збройних Сил України", лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув з Військової частини НОМЕР_1 , з 01 червня 2022 року зараховано до списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 .

Також довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 30 липня 2024 року № 1973 підтверджено, що капітан юстиції ОСОБА_1 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 04 березня по 31 травня 2022 року.

Довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 25 липня 2024 року № 1963 підтверджено, що у березні - травні 2022 року позивачу нараховувалась одноразова грошова винагорода з розрахунку 30 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях (березень: 27 096,77 грн; квітень: 30 000,00 грн; травень: 30 000,00 грн).

На звернення позивача щодо виплати спірної грошової винагороди в розмірі 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, відповідач у листі від 09 серпня 2024 року № 1663/4497 навів аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву доводи, які зводяться до ненадання ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " відповідної довідки про безпосередню участь у здійсненні заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, що унеможливлює виплату відповідачем спірної винагороди.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам по суті спору суд виходить з такого.

Відповідно до абзацу першого пункту 1 статті 9 Закону України від 20 листопада 1991 року № 2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (надалі - Закон № 2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з пунктами другим-третім статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у встановленому порядку продовжувався і триває дотепер.

Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (надалі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 16 Закону № 389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII "Про оборону України" (надалі - Закон № 1932-XII) військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з`єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.

Частиною першою статті 12 Закону № 1932-XII визначено, що участь в обороні держави разом із Збройними Силами України беруть у межах своїх повноважень інші військові формування, утворені відповідно до законів України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв`язку та захисту інформації України, а також відповідні правоохоронні органи.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 168.

Згідно з абзацами 1, 2 пункту 1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168" від 07 березня 2022 року № 217), установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100 000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць виплачується зокрема військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебувають під час такої участі у бойових діях чи здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірному періоді, суд зазначає таке.

У розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже будь-які дані, на підставі яких суд може встановити факт безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій, є доказом такої участі військовослужбовця.

Згідно з витягом з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 березня 2022 року № 12 ОСОБА_1 вибув з пункту дислокації ( АДРЕСА_1 ) для виконання бойових завдань в район н.п. Коростеня; а наданими витягами з наказів командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині від 24 березня 2022 року № 22 та від 10 червня 2022 року № 82 підтверджується те, що ОСОБА_1 прибув до складу сил та засобів оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " 23 березня 2022 року та 01 червня 2022 року відповідно.

На підставі поданих на виконання ухвал суду про витребування доказів від 28 жовтня 2024 року та від 20 січня 2025 року документів суд з`ясував, що згідно з довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2024 року № 2346, поданої разом із заявою від 07 листопада 2024 року (вх. № 61319/24), ОСОБА_1 у період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в н.п. Коростень, Чоповичи Житомирської області, н.п. Козелець Чернігівської області. Ця довідка видана на підставі: наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 березня 2022 року № 12/кп; наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 травня 2022 року № 98/кп.

Водночас, позивачем до позовної заяви додано довідку Військової частини НОМЕР_2 від 29 липня 2024 року № 1045/р, згідно з якою ОСОБА_1 у період з 14 березня 2022 року по 01 червня 2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України у м. Новгород-Сіверський, Новгород-Сіверського району Чернігівської області. Ця довідка видана на підставі: витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 березня 2022 року № 12; витягу з наказу командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині) від 24 березня 2022 року № 22; витягу з наказу командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині) від 10 червня 2022 року № 82; витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 01 червня 2022 року № 2.

У заяві на виконання ухвали суду (вх. № 61319/24 від 07 листопада 2024 року) відповідач повідомив, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях протягом спірного періоду не у складі Військової частини НОМЕР_1 , а перебуваючи в оперативному підпорядкуванні іншого органу військового управління (ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ") й проходив службу у складі лінійного батальйону (2 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 - Військовій частині НОМЕР_2 ), тому в журналі бойових дій Військової частини НОМЕР_1 така участь не відображена. При цьому, у лінійному батальйоні власний журнал бойових дій не вівся, натомість такий журнал мав вестися в ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

Відповідач додає, що передачу НОМЕР_3 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 (Військова частина НОМЕР_2 ), у якому проходив військову службу позивач, в оперативне підпорядкування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " та ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " було оформлено належним чином (шляхом складання відповідних актів) та на підставі бойових розпоряджень уповноважених органів військового управління, однак ці угрупування військ було розформовано, а їхню документацію передано для зберігання до Галузевого державного архіву Міністерства оборони України.

Тому відповідні докази суд витребував у Галузевого державного архіву Міністерства оборони України ухвалою від 15 червня 2026 року, на яку 20 липня 2026 року до суду надійшла Архівна довідка від 13 липня 2026 року №179/1/8429, у якій зазначено:

"В наказі командувача оперативного угрупування військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " (по стройовій частині), АДРЕСА_2 , від 24 березня 2022 року № 22, значиться:

"1. На підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану", Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" вважати такими, що прибули:

1.1. До складу сил та засобів оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучаються та беруть безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань:

... Збройні Сили України

23 березня 2022 року:

Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ):

... молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , помічника начальника штабу - начальника зв`язку 2 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 ; ...

Підстава: Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", клопотання командира НОМЕР_3 батальйону спеціального призначення Військової частини НОМЕР_1 від 24 березня 2022 року, розпорядження начальника штабу - заступника командувача оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 24 березня 2022 року.

Командувач оперативного угруповання військ "

ІНФОРМАЦІЯ_2 ".

На зберіганні в ГДА Міноборони знаходяться бойові розпорядження оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за запитуваний період, в яких знаходить інформація щодо обстановки в районі виконання бойових завдань, положення і стану військових підрозділів, ходу ведення бойових дій та виконання спланованих завдань в смузі відповідальності (населені пункти Семенівка, Новгород-Сіверський, Грамяч, Холми, АДРЕСА_3 не зазначена)). Поіменні списки військовослужбовців особового складу відсутні.

Директиви Міністра оброни України за запитуваний період, документи Військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 за весь період, документи оперативного угруповання військ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " за запитуваний період: журнал бойових дій, бойові донесення (підсумкові, термінові, позатермінові), рапорти командирів підрозділів про виконання особовим складом бойових завдань, на зберігання до ГДА Міноборони не надходили.".

Постановою № 168 не визначені конкретні форми документів, якими має підтверджуватися безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

За правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2024 року у справі № 560/12539/22, від 28 травня 2024 року у справі № 560/1200/23, від 06 червня 2024 року у справі № 200/706/23 підтвердженням безпосередньої участі відряджених військовослужбовців у бойових діях або заходах може бути довідка командира військової частини (установи), до якої відряджений військовослужбовець. За зміст таких довідок відповідальність несе уповноважений командир (начальник), який її видав.

Зрештою, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23 та від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23.

Відповідно до наказів Головнокомандувача Збройних Сил України "Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій" від 01 квітня 2022 року № 102, від 30 квітня 2022 року № 125, від 02 червня 2022 року № 157 Житомирська область в період з 13 березня по 20 квітня 2022 року входила до переліку районів ведення воєнних (бойових) дій; Чернігівська область - в період з 13 березня по 31 травня 2022 року.

Відповідно до статті 1 Закону № 1932-ХІІ район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.

З викладеного слідує, що саме до повноважень Головнокомандувача Збройних Сил України належить визначення території України, на якій впродовж певного часу ведуться та/або можуть вестися воєнні (бойові) дії, - території ведення воєнних (бойових) дій.

Як встановлено судом, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 14 березня 2022 року № 12, на підставі бойового розпорядження командира Військової частини НОМЕР_1 , ОСОБА_1 був направлений в район АДРЕСА_2 для безпосередньої участі у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, виконання бойових завдань на лінію безпосереднього зіткнення з противником.

Згідно з наказом командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " від 24 березня 2022 року № 22 молодший лейтенант ОСОБА_1 23 березня 2022 року прибув до складу сил та засобів ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 ", які залучаються та беруть безпосередню участь в оборонній операції для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації на території України, з метою виконання службових (бойових) завдань.

На підставі бойового розпорядження від 22 березня 2022 року № 22, рапорта командира 2 батальйону підполковника ОСОБА_2 (вх. № 77 від 31 березня 2022 року) молодшого лейтенанта ОСОБА_1 наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 31 березня 2022 року № 30 з 01 квітня 2022 року було направлено у оперативне підпорядкування командувача ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " з районів виконання завдань з АДРЕСА_2 ; а довідкою Військової частини НОМЕР_1 від 31 жовтня 2024 року № 2346 підтверджено участь позивача у період з 14 березня по 31 травня 2022 року у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи у вказаних населених пунктах.

В постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 360/378/23 колегія суддів касаційного суду зауважила на передчасності висновків судів, які стверджують, що бойовий наказ або розпорядження не можуть слугувати доказом підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Це твердження ігнорує фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.

Варто врахувати, що на момент виникнення спірних правовідносин, Постанова № 168 не містила норми, яка б передбачала, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів. Такі зміни, як слушно зауважує відповідач, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793. Зокрема Постанову № 168 доповнено пунктом 21:" Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів".

Більше того, пункт 1 Постанови № 168 вказує, що виплата винагороди до 100 000 грн здійснюється військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тобто підставою є прийняття участі у відповідних заходах.

Підставою для виплати відповідно до Постанови № 168, як вже зазначалось судом, є саме наказ командира, якому передує документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, яким є один з таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтового журналу) або журнал ведення оперативної обстановки або бойового донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або постових відомостей (під час охорони об`єкту, на який було здійснено збройний напад, або артилерійський ракетний обстріл);

- рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, КрМО, КаМО, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням, військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Тобто, для виплати винагороди до 100 000 грн має бути підтверджена документально участь військовослужбовця у бойових діях.

Отже, бойове розпорядження та додані в матеріали справи накази суд вважає достатнім та належним підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, тому, відповідно, позивач має право на збільшену додаткову грошову винагороду до 100 000 грн відповідно до Постанови № 168 в розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.

При цьому суд відхиляє доводи відповідача про неможливість виплати позивачу спірної додаткової винагороди через ненадання з боку командування ОУВ " ІНФОРМАЦІЯ_2 " підтверджуючих документів щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах (у тому числі довідок), адже порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у позивача права на таку винагороду (аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 23 травня 2024 року у справі № 120/4387/23, від 24 травня 2024 року у справі № 120/4967/23, від 28 травня 2024 року у справі № 120/5170/23, від 08 серпня 2024 року у справі № 280/2754/23 та від 25 лютого 2025 року у справі № 460/6981/23).

У низці постанов Верховний Суд зазначив, що суди повинні ретельно досліджувати весь комплекс доказів, без перекладання тягаря наслідків недбалості чи неефективної роботи посадових осіб на військовослужбовця. Держава не може відмовляти у виплаті, якщо законодавчі норми передбачають її, а військовослужбовець відповідає цим умовам.

Отже, за встановлених обставин у цій справі та виходячи з нормативного регулювання нарахування спірної додаткової винагороди, суд констатує, що відповідачем не у повному обсязі нараховано та виплачено позивачу додаткову винагороду у розмірі 100 000 грн (у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії) упродовж періоду з 14 березня по 31 травня 2022 року, а тому позовні вимоги у цій частині позивачем заявлено обґрунтовано, які, відповідно, підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам в частині виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди за Постановою № 168, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24.

Так, у цій зразковій справі Верховним Судом визначено ознаки типових:

а) позивачем є військовослужбовець, якого включено до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення;

б) відповідач - військова частина, командир якої видає накази про виплату такої додаткової винагороди;

в) предмет спору - компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуває на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення, встановленої Постановою № 168;

г) спір виник внаслідок ненарахування та невиплати військовослужбовцю компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за весь час затримки такої виплати;

г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування і невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати збільшеної додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168, за весь час затримки такої виплати, та зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити таку компенсацію (стягнення суми компенсації за певний період).

У цій частині спору ця справа хоча й не відповідає усім ознакам типової, проте правові висновки Великої Палати у постанові від 07 травня 2026 року у зразковій справі № 280/8933/24 суд вважає застосовними при вирішенні спірного питання компенсації й у цій справі.

У цій постанові від 07 травня 2026 року Велика Палата резюмувала, що особа має право на компенсацію втрати частини доходів, визначену Законом № 2050-ІІІ, за сукупності таких умов: 1) строки виплати доходів порушено щонайменше на один місяць; 2) такий дохід повинен мати систематичний, а не разовий характер; 3) дохід, про компенсацію втрати частини якого просить особа, має бути нею фактично отриманий.

Велика Палата зауважила, що у практиці суду касаційної інстанції сформувався усталений підхід, за якого однією з умов для порушення особою питання про виплату їй компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати є проведення з нею повного розрахунку (тобто хоча і не своєчасне, але фактичне отримання тих доходів, про компенсацію втрати частини яких просить особа).

Так, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 380/103/22 зазначено, що виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Оскільки суб`єкт владних повноважень не здійснив виплату доходу, компенсація втрати частини якого була предметом спору у цій справі, то пред`явлені позовні вимоги є передчасними.

Відповідно до цих правових висновків, оскільки грошову винагороду за період з 14 березня по 31 травня 2022 року не включено до відповідного наказу та, відповідно, за означений період грошова винагорода не нараховувалась позивачу, у цій частині позовні вимоги заявлено передчасно, тому з цих підстав у позові щодо спірної компенсації слід відмовити.

Разом з тим, суд не може оминути того, що за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 травня 2026 року в розумінні норми частини другої статті 2 Закону № 2050-ІІІ як дохід у цьому Законі слід розуміти не будь-які грошові доходи громадян, а ті, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, а тому ключовим для правильного вирішення такого спору є з`ясування питання систематичності (разового / постійного характеру) виплати додаткової грошової винагороди. Виходячи з цього Велика Палата зробила висновок, який, якщо підсумувати, зводиться до того, що додаткова винагорода, встановлена Постановою № 168 на період дії воєнного стану є різновидом одноразового додаткового грошового забезпечення військовослужбовця, тобто є доходом, що має разовий характер, у зв`язку із чим приписи Закону № 2050-III на спірні правовідносини не поширюються, а компенсація втрати частини таких доходів у разі затримки їх виплати стягненню не підлягає.

Тому, враховуючи висновки суду за результатом судового розгляду цієї справи, заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню частково.

Зважаючи на відсутність понесених позивачем судових витрат у цій адміністративній справі, питання про їх розподіл у порядку статті 139 КАС України судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241 - 243, 246, 250 КАС України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_5 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану", з розрахунку 100 000 грн на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії за період з 14 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.

У решті позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.Г. Приходько

03.09.26