Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №160/14794/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа №160/14794/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

01.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_2 , у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо відмови у розгляді рапорту військовослужбовця ОСОБА_1 , щодо його звільнення з військової служби за п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу";

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 розглянути рапорт військовослужбовця ОСОБА_1 , щодо звільнення з військової служби у запас за п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та прийняти рішення по суті порушеного у рапорті питання та звільнити військовослужбовця ОСОБА_1 , у зв`язку із зникненням безвісти його рідного брата - солдата ОСОБА_2 , зниклого безвісти 26.09.2025 року у Донецькій області під час несення служби по захисту Батьківщини біля населеного пункту Панківка Покровського району.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у відповідача. Він має передбачену пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» підставу для звільнення з військової служби за сімейними обставинами, оскільки його рідний брат загинув (зник безвісти) під час виконання завдань із забезпечення оборони України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації. на підтвердження зазначених обставин ним подано рапорт про звільнення з відповідними документами, які підтверджують родинні відносини з братом та обставини його загибелі (зникнення безвісти). Водночас відповідач належного розгляду рапорту не здійснив та рішення про звільнення позивача або мотивовану відмову у звільненні не прийняв. При цьому позивач зазначає, що посилання військової частини на його виключення зі списків особового складу, виведення поза штат або можливе самовільне залишення військової частини не може саме по собі свідчити про припинення військової служби та не звільняє відповідача від обов`язку належним чином розглянути поданий рапорт і прийняти за ним відповідне рішення. У зв`язку з цим позивач вважає бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду його рапорту протиправною та просить суд зобов`язати відповідача розглянути рапорт і прийняти рішення про його звільнення з військової служби у запас на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». З урахуванням обставин викладених у позовній заяві просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/14794/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 13.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що на момент надходження адвокатського запиту разом із рапортом позивача військова служба ОСОБА_1 була призупинена на підставі частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а сам позивач з 15.04.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та його облікові документи направлені до відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. За таких обставин командування військової частини НОМЕР_2 вважає, що не має повноважень приймати рішення про звільнення позивача з військової служби, оскільки на момент звернення позивач не перебував у списках особового складу військової частини, а його військова служба була призупинена. Відповідач також наголошує, що надана представнику позивача відповідь від 25.02.2026 не є відмовою у реалізації права на звільнення з військової служби, а містить роз`яснення щодо порядку та умов розгляду питання про звільнення після поновлення військової служби та подання відповідного рапорту до уповноваженого органу. У зв`язку з цим відповідач вважає, що протиправна бездіяльність з його боку відсутня, оскільки рапорт, який надійшов у складі адвокатського запиту, був розглянутий, а представнику позивача надано мотивовану письмову відповідь із зазначенням причин неможливості розгляду питання про звільнення по суті на момент звернення. Відповідач просить суд врахувати, що обов`язок військової частини розглянути звернення позивача не може ототожнюватися з обов`язком прийняти позитивне рішення про його звільнення. На думку відповідача, саме по собі наявність у позивача обставин, які він вважає підставою для звільнення, не створює для командира військової частини повноважень щодо звільнення особи, військова служба якої призупинена та яка виключена зі списків особового складу цієї військової частини. З огляду на викладене відповідач вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки належного суб`єкта владних повноважень, уповноваженого на прийняття рішення щодо звільнення позивача за заявленою ним підставою, позивачем не визначено, та протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо нерозгляду рапорту не підтверджена.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .

Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 13.04.2024 №34-РС, позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 у зв`язку з призупиненням військової служби.

Як вбачається з витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 15.04.2024 №108, позивачу з 21.03.2024 призупинено військову службу у Збройних Силах України, вислугу років для призначення пенсії та вислугу у військовому званні. Підставою для прийняття зазначеного рішення визначено, зокрема, витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 21.03.2024 у кримінальному провадженні №42024041330000237.

Відомості про відповідне кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.03.2024, що підтверджується відповідним витягом з ЄРДР, на який послався відповідач при обґрунтуванні призупинення військової служби позивача.

З 15.04.2024 позивача виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а його облікові документи направлено до ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2024 №108.

23.02.2026 позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 з адвокатським запитом вих. №783, до якого було додано рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами.

Зі змісту зазначеного рапорту вбачається, що позивач просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», посилаючись на загибель (зникнення безвісти) його рідного брата під час виконання заходів із забезпечення оборони України. На підтвердження зазначених обставин до рапорту долучено документи, що підтверджують родинні відносини позивача з ОСОБА_2 , а також документи щодо обставин його загибелі (зникнення безвісти), зокрема копію свідоцтва про народження, довідку №1692 від 21.10.2025, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, витяг з ЄРДР та інші документи, зазначені позивачем у позовній заяві.

25.02.2026 військова частина НОМЕР_2 надала відповідь на адвокатський запит вих. №2107, якою повідомила представника позивача про обставини призупинення військової служби ОСОБА_1 , його виключення зі списків особового складу військової частини та зазначила про неможливість розгляду питання щодо його звільнення з військової служби командуванням військової частини НОМЕР_2 на цей час.

У вказаній відповіді відповідач також роз`яснив, що питання про звільнення позивача може бути розглянуте відповідною уповноваженою особою після поновлення його військової служби та подання відповідного рапорту з необхідними документами.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач, через свого представника, звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади проходження громадянами України військової служби, права та обов`язки військовослужбовців, а також порядок припинення військової служби визначаються Законом України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Згідно з частиною другою статті 24 Закону України №2232-XII військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань у порядку, визначеному законом.

При цьому військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Водночас законодавець не ототожнює призупинення військової служби з її припиненням.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.03.2026 у справі №280/8663/23, у якій Суд, аналізуючи положення статей 24, 26 Закону №2232-XII та Положення №1153/2008, дійшов висновку, що за військовослужбовцем, військову службу якого призупинено у зв`язку із самовільним залишенням військової частини, зберігається статус військовослужбовця на період здійснення кримінального провадження до набрання відповідним вироком законної сили. Верховний Суд окремо наголосив, що призупинення військової служби саме по собі не є підставою для припинення військової служби.

У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що військовослужбовці, військову службу яких призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України, однак це не означає припинення їх статусу військовослужбовців. Припинення військової служби має відбуватися на підставах та в порядку, визначених статтею 26 Закону №2232-XII.

Таким чином, посилання відповідача на те, що позивач з 15.04.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , а тому командування цієї військової частини взагалі не має повноважень розглядати питання про його звільнення, саме по собі не може бути прийняте судом як достатня правова підстава для відмови у позові.

Суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 24 Закону №2232-XII закінченням проходження військової служби є день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини у порядку, встановленому положенням про проходження військової служби. Отже, юридичне значення має не сам факт видання наказу про виключення зі списків, а наявність передбаченої законом підстави та дотримання встановленого порядку такого виключення.

У постанові від 19.03.2026 у справі №280/8663/23 Верховний Суд прямо сформулював висновок, що призупинення військової служби та призупинення дії контракту з підстав, передбачених частиною другою статті 24 Закону №2232-XII, не є самостійною підставою для виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини до настання обставин, які усувають умови, у зв`язку з якими військову службу було призупинено.

Водночас матеріалами цієї справи підтверджується, що позивача було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 саме у зв`язку з призупиненням військової служби, що зазначено у витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 15.04.2024 №108.

За таких обставин суд не може погодитися з доводом відповідача про те, що виключення позивача зі списків особового складу саме по собі припинило його військову службу та позбавило його статусу військовослужбовця. Такий висновок суперечив би наведеній правовій позиції Верховного Суду.

Разом з тим предметом безпосереднього спору у цій справі є правомірність нерозгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII під час дії воєнного стану військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби, зокрема, за сімейними обставинами або з інших поважних причин, перелік яких визначається законом.

Законодавством до таких підстав віднесено, зокрема, обставини, пов`язані із загибеллю або зникненням безвісти близького родича під час виконання завдань із забезпечення оборони України, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.

Судом встановлено, що позивач у поданому рапорті послався саме на таку обставину, а на її підтвердження подав документи щодо родинних відносин з ОСОБА_2 та документи щодо його зникнення безвісти, зокрема довідку №1692 від 21.10.2025, витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, витяг з ЄРДР та інші документи.

Отже, позивач не звернувся із бездоказовим або таким, що не відповідає вимогам законодавства, рапортом. Навпаки, до нього були долучені документи, які, на думку позивача, підтверджують наявність визначеної законом підстави для звільнення.

Відповідно до пункту 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави для звільнення.

При цьому пунктом 241 зазначеного Положення передбачено порядок оформлення звільнення військовослужбовця, а пунктом 225 визначено посадових осіб, які здійснюють звільнення військовослужбовців у відповідних військових званнях та за відповідними підставами.

Таким чином, подання військовослужбовцем рапорту про звільнення породжує для відповідного суб`єкта владних повноважень обов`язок розглянути такий рапорт у встановленому законодавством порядку, перевірити наведені у ньому обставини, надані докази та прийняти відповідне рішення.

При цьому обов`язок розглянути рапорт не означає безумовного обов`язку задовольнити його. Результатом розгляду може бути як прийняття рішення про звільнення, так і мотивована відмова у звільненні за умови наведення конкретних правових та фактичних підстав такої відмови.

У цій справі відповідач фактично не здійснив розгляду рапорту позивача по суті наведених у ньому сімейних обставин. З відповіді військової частини НОМЕР_2 від 25.02.2026 №2107 вбачається, що єдиною підставою для відмови у розгляді питання по суті визначено призупинення військової служби позивача та його виключення зі списків особового складу військової частини.

Разом з тим, як зазначено вище, сама обставина призупинення військової служби не припиняє статусу військовослужбовця, а виключення зі списків особового складу, здійснене виключно у зв`язку з призупиненням військової служби, не може автоматично створювати правові наслідки припинення військової служби, які закон пов`язує саме зі звільненням з військової служби.

Отже, відповідач, відмовляючись розглядати рапорт позивача по суті лише з мотивів призупинення військової служби та виключення позивача зі списків особового складу, неправильно визначив правові наслідки зазначених обставин та фактично ухилився від виконання покладеного на нього обов`язку щодо розгляду рапорту.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідач не довів, що чинним законодавством передбачено безумовну заборону розгляду рапорту про звільнення військовослужбовця виключно з тієї підстави, що його військова служба призупинена, а також не довів, що позивач остаточно втратив статус військовослужбовця або що його військова служба припинена у встановленому статтею 26 Закону №2232-XII порядку.

При цьому суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 19.03.2026 у справі №280/8663/23 виходив саме з того, що за військовослужбовцем, службу якого призупинено, зберігається статус військовослужбовця до настання передбачених законом обставин припинення військової служби.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що бездіяльність відповідача, яка полягає у нездійсненні належного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами, є протиправною.

Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача звільнити позивача з військової служби.

Такий спосіб захисту є передчасним, оскільки прийняттю рішення про звільнення має передувати встановлена законодавством процедура розгляду рапорту, перевірка поданих до нього документів, встановлення фактичної наявності передбаченої пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII підстави для звільнення та визначення посадової особи, уповноваженої прийняти відповідний наказ.

Суд, відповідно до принципу розподілу владних повноважень, не може підміняти уповноваженого командира та перебирати на себе дискреційні повноваження щодо встановлення всіх необхідних умов проходження та припинення військової служби, якщо законодавством відповідне рішення віднесено до компетенції військового командування.

Застосуванню підлягає такий спосіб захисту, який реально відновлює порушене право, але водночас не підміняє собою встановлену законом процедуру прийняття індивідуального адміністративного рішення.

Отже, належним способом захисту порушеного права позивача у цій справі є визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 та зобов`язання відповідача повторно розглянути зазначений рапорт у встановленому законодавством порядку, надати оцінку наведеним у ньому обставинам та долученим документам і прийняти за результатами такого розгляду відповідне мотивоване рішення.

При цьому під час повторного розгляду рапорту відповідач повинен врахувати правову оцінку, надану судом у цьому рішенні, зокрема щодо того, що саме по собі призупинення військової служби та виключення позивача зі списків особового складу військової частини не можуть бути визнані достатньою правовою підставою для відмови від розгляду рапорту по суті.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, та за результатами його розгляду прийняти відповідне мотивоване рішення.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук