Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №160/14295/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа №160/14295/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

27.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) щодо невнесення даних громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про виключення з військового обліку до реєстрів територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки (зокрема, в Єдиний електронний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг»);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) розглянути повторно заяву громадянина України ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_3 ) про актуалізацію даних у зв`язку з виключенням з військового обліку з урахуванням статтей 58, 64 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р, пункту 4 частини 6 статті 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у редакції станом на 10 січня 2011 року..

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його було виключено з військового обліку 10.01.2011 року. Проте узастосунку Резерв+ він має статус військовозобов`язаного та перебуває у розшуку. 15.04.2026 він звернувся до відповідача із заявою та просив виключити його з військового обліку. Відповідач відмовив. Він не погоджується з такою бездіяльністю відповідача, вважає своє право порушеним. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві просив позов задовольнити.

Ухвалою від 01 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/14295/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_4 виданим 30.11.2015 року.

Згідно із даними військового квитка НОМЕР_5 ОСОБА_1 , виключений 10.01.2011 року з військового обліку.

У застосунку ОСОБА_2 виявив, що перебуває на обліку у відповідача як військовозобов`язаний, у розшуці та має ВЛК 24.07.2025 року за яким придатний до служби у військовій частині забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ.

Позивач вважає, вищенаведені обставини свідчать про безпідставне повторне включення його відповідачем до військового обліку, що вказує на протиправні дії відповідача, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби.

Приписи ст. 1 цього Закону передбачають, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

Згідно приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Згідно приписів ч.6 ст. 37 Закону №2232-XII (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; припинили громадянство України; визнані непридатними до військової служби; досягли граничного віку перебування в запасі.

У громадянина, якого виключено з військового обліку відповідно до пунктів 3 та 4 цієї частини, військово-обліковий документ не вилучається. До військово-облікового документа громадянина вносяться дані про виключення із військового обліку.

Згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону № 2232-XII (в редакції чинній до 18.05.2024) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних Служби зовнішньої розвідки України у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, зокрема які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суд звертає увагу, що із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11 квітня 2024 року № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, редакція частини 6 статті 37 Закону № 2232 зазнала змін, внаслідок яких, пункт 6 частини 6 було виключено.

Отже, станом на час виникнення спірних правовідносин приписи ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII не передбачають такої підстави для виключення з військового обліку як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину, а в силу приписів ч.1 ст. 37 Закону №2232-XII позивач є громадянином України, який підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних.

Суд зауважує, що приписи законодавства не передбачають необхідність отримання від позивача згоди для взяття на військовий облік.

Як встановлено судом, позивач був виключений з військового обліку 10.01.2011 року.

При цьому позивач посилається на положення пункту 4 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в редакції, чинній на момент його виключення з військового обліку, відповідно до якого виключенню з військового обліку підлягали громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

Разом з тим, суд враховує, що законодавство у сфері військового обов`язку та військового обліку після 10.01.2011 року зазнало істотних змін, у тому числі щодо граничного віку перебування громадян у запасі.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» граничний вік перебування військовозобов`язаних у запасі встановлюється до 60 років.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_3 , на момент звернення до відповідача із заявою 15.04.2026 року не досяг граничного віку перебування у запасі, оскільки йому виповнилося 55 років.

Отже, на момент звернення позивача до відповідача та на момент розгляду судом цієї справи позивач за віком належить до категорії військовозобов`язаних та підлягає військовому обліку.

Суд не погоджується з доводами позивача про те, що факт його виключення з військового обліку у 2011 році у зв`язку з досягненням на той час граничного віку перебування у запасі унеможливлює його повторне взяття на військовий облік у подальшому.

Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» розмежовує поняття зняття та виключення з військового обліку, однак саме по собі виключення особи з військового обліку не означає неможливості її повторного взяття на військовий облік у разі зміни передбачених законом обставин, які визначають належність особи до категорії військовозобов`язаних.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 09.04.2026 у справі №280/6524/24.

У вказаній справі Верховний Суд розглядав спір щодо особи, яка була виключена з військового обліку у 2011 році у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі, однак у зв`язку із законодавчими змінами була повторно взята на військовий облік. Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для визнання протиправними дій територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо взяття такої особи на військовий облік.

Верховний Суд також наголосив, що різними є правові наслідки зняття та виключення з військового обліку, однак це розмежування не означає, що особа, яка була виключена з військового обліку, за будь-яких обставин не може бути повторно взята на військовий облік.

Таким чином, посилання позивача на наявність у військовому квитку запису про його виключення з військового обліку 10.01.2011 року не спростовує того, що на момент виникнення спірних правовідносин він не досяг граничного віку перебування у запасі, а тому відповідно до чинного законодавства належить до категорії військовозобов`язаних.

При цьому суд звертає увагу, що рішення про виключення позивача з військового обліку у 2011 році було прийняте на підставі законодавства, чинного на той час, з огляду на досягнення ним установленого на відповідний момент граничного віку перебування у запасі. Зміна законодавчого регулювання щодо граничного віку перебування у запасі у подальшому обумовила зміну правового статусу осіб відповідної вікової категорії.

Отже, факт законності виключення позивача з військового обліку у 2011 році не означає, що такий статус не може бути змінений унаслідок подальшої зміни законодавства.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України, які відповідають визначеним законом критеріям.

Таким чином, на момент звернення позивача із заявою від 15.04.2026 року у нього були відсутні передбачені чинним законодавством підстави для виключення з військового обліку у зв`язку з досягненням граничного віку перебування у запасі, оскільки такого віку він не досяг.

За таких обставин відповідач не мав правових підстав вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку лише на підставі запису у військовому квитку, зробленого у 2011 році за інших законодавчих умов.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень перевіряє, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на відповідача.

У цій справі судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, оскільки у нього не виник обов`язок вносити до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку за відсутності відповідної підстави, передбаченої чинною на момент звернення редакцією Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відтак вимога про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей про виключення позивача з військового обліку до відповідних реєстрів є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 15.04.2026 року.

Враховуючи, що за результатами розгляду цієї справи судом встановлено відсутність у позивача передбачених чинним законодавством підстав для виключення з військового обліку, зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з питання, щодо якого правова оцінка судом уже надана, не призведе до відновлення порушеного права позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд зробив висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук