Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №184/827/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа №184/827/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

06.04.2026 за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Покровського міського суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 . При оновленні даних у застосунку Резерв+ виявив що має порушення ВОД, не прибув за повісткою, перебуває у розшуку з 24.10.2025. Жодних повісток не отримував. Вважає такі дії відповідача протиправними та просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з урахуванням обставин викладених у позовній заяві.

Ухвалою від 08.04.2026 року Покровський міський суд Дніпропетровської області передав справу за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду

Справа надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26.05.2026 року.

Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.05.2026 справу 184/827/26 передано до розгляду судді Ніколайчук С.В.

Ухвалою від 01 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №184/827/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

В силу ч. 4 ст. 124, ч. 8 ст.126 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає відповідача належним чином повідомленим про можливість подання відзиву у зазначені строки та належним чином повідомленим про судовий розгляд справи.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, не надіслав до суду письмового відзиву на адміністративний позов та не повідомив про поважність причин ненадання відзиву.

Відповідно до ч. 6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується скріншотом застосунку Резерв+.

21.02.2026 року при оновлені військово-облікових даних у застосунку Резерв+ ОСОБА_1 виявив, що перебуває на обліку у відповідача.

03.03.2026 позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про виключення даних про порушення ВОД.

18.03.2026 за №1/541 відповідач надав лист-відповідь про відмову у вчинені запитуваних дій. Пояснив, що позивач не оновив дані.

Позивач вказує на протиправні дії відповідача, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовому обліку підлягають, зокрема, громадяни України, які є призовниками, військовозобов`язаними та резервістами.

За приписами статті 38 цього Закону органи, на які покладається ведення військового обліку, зобов`язані, зокрема, забезпечувати повноту та достовірність облікових даних, здійснювати їх своєчасне уточнення та внесення до відповідних інформаційних систем у порядку, визначеному законодавством.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів» Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - це інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання відомостей про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, забезпечення військового обліку громадян України.

Відповідно до статті 5 зазначеного Закону Реєстр ведеться з метою забезпечення військового обліку громадян України, планування та виконання заходів з мобілізації, комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань, а також забезпечення інших передбачених законом заходів у сфері оборони держави.

Водночас внесення відомостей до Реєстру не може здійснюватися довільно, оскільки такі відомості безпосередньо стосуються правового статусу особи, можуть породжувати для неї негативні правові наслідки, зокрема бути підставою для вчинення подальших дій у сфері військового обліку та мобілізації.

Пунктом 3 Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487, встановлено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію притягуються до адміністративної відповідальності відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За змістом статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку тягне адміністративну відповідальність.

Статтею 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому відповідальність особи за адміністративне правопорушення настає лише за наявності складу відповідного адміністративного правопорушення, встановленого законом, а питання про наявність такого правопорушення має вирішуватися у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи, зокрема, про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 КУпАП.

Отже, сам по собі факт наявності у Реєстрі певного запису про порушення правил військового обліку не може підміняти собою встановлення факту такого порушення у передбаченому законом порядку.

Суд звертає увагу, що спірні відомості, як зазначає позивач, стосуються саме неприбуття за повісткою, а у застосунку «Резерв+» містилася інформація про порушення правил військового обліку та перебування у розшуку з 24.10.2025 року.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували належне направлення або вручення позивачу повістки, у якій була б визначена конкретна дата, час та місце його прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також доказів отримання позивачем такої повістки.

Відповідач також не надав до суду доказів відмови позивача від отримання повістки, відповідного акта, поштового повідомлення про вручення, доказів направлення повістки засобами поштового зв`язку із підтвердженням її вручення або інших належних та допустимих доказів, з яких можна було б встановити факт належного оповіщення позивача.

Наведене має істотне значення для вирішення цього спору, оскільки невиконання обов`язку щодо прибуття за повісткою може бути встановлено лише за умови доведення самого факту належного оповіщення особи про необхідність такого прибуття.

Водночас із листа ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.03.2026 року №1/541 убачається, що підставою для відмови у виключенні спірних відомостей відповідач фактично назвав неоновлення позивачем військово-облікових даних.

Таким чином, відповідач у вказаному листі не навів конкретних обставин, які б підтверджували саме вчинення позивачем порушення, відображеного у Реєстрі як неприбуття за повісткою, та не зазначив реквізитів повістки, дату її вручення чи направлення, дату, на яку позивач мав прибути, а також правову підставу внесення відповідного запису до Реєстру.

При цьому неоновлення військово-облікових даних та неприбуття за належним чином врученою повісткою є різними за своїм змістом юридичними фактами, які не можуть ототожнюватися.

Твердження відповідача про неоновлення позивачем військово-облікових даних не підтверджує факту неприбуття останнього за повісткою та, відповідно, не може бути належною та достатньою підставою для внесення до Реєстру відомостей саме про таке порушення.

Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме на відповідача покладається обов`язок довести правомірність внесення до Реєстру спірних відомостей, у тому числі наявність передбачених законом фактичних та юридичних підстав для їх внесення.

Натомість відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, не подав відзиву на позов та не надав суду доказів, які б підтверджували правомірність спірних дій.

При цьому відповідно до частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд не приймає як достатнє підтвердження правомірності внесення спірних відомостей лише інформацію, відображену у застосунку «Резерв+», оскільки така інформація є похідною від даних Реєстру та сама по собі не підтверджує фактичних обставин, на підставі яких відповідний запис був сформований.

Аналогічний підхід застосовано Дніпропетровським окружним адміністративним судом у рішенні від 03 серпня 2026 року у справі №160/13786/26, в якому суд, встановивши відсутність доказів винесення постанов про притягнення особи до адміністративної відповідальності за статтями 210, 210-1 КУпАП, а також відсутність доказів направлення чи вручення повістки, дійшов висновку про протиправність внесення до Реєстру даних про порушення правил військового обліку та зобов`язав відповідний територіальний центр комплектування привести відомості Реєстру у відповідність шляхом їх виключення.

Суд враховує також, що Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти у межах визначеної законом компетенції та довести правомірність оскаржуваного рішення, дії чи бездіяльності, а суд при вирішенні спору має перевірити не лише формальну наявність повноважень, але й фактичні підстави та спосіб їх реалізації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі №160/11801/25 також наголошено на застосуванні при вирішенні спорів у сфері військового обліку приписів частини другої статті 19 Конституції України щодо обов`язку суб`єкта владних повноважень діяти виключно в межах та у спосіб, визначені законом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності правових та фактичних підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про порушення позивачем правил військового обліку у вигляді неприбуття за повісткою.

За таких обставин дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 не відповідають критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема вчинені без належного обґрунтування та без підтвердження фактичних обставин, які стали підставою для їх вчинення.

Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання його утриматися від вчинення певних дій або зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Суд вважає належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача не лише визнання протиправними дій відповідача щодо внесення спірних відомостей до Реєстру, а й зобов`язання відповідача привести відомості Реєстру у відповідність шляхом виключення даних про порушення правил військового обліку стосовно позивача.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого судом порушення та забезпечує реальне поновлення прав позивача, оскільки саме наявність спірного запису в Реєстрі зумовлює негативні правові наслідки для позивача.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову особи, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1064,96 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом.

З огляду на задоволення позовних вимог у повному обсязі, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1064,96 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Керуючись ст. 139, 242-243, 245-246, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів даних про порушення правил військового обліку стосовно ОСОБА_1 .

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 виключити з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів дані про порушення правил військового обліку ОСОБА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук