Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №160/14886/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа №160/14886/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

01.06.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 06.03.2022 по 31.05.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 31.05.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.03.2022 по 31.05.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 06.03.2022 по 31.05.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно нездійснював перерахунок та виплату йому індексації грошового забезпечення з 06.03.2022 по 31.05.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, чим порушив його право на отримання належного розміру грошового забезпечення. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 02 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/14886/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 13.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що індексація грошового забезпечення здійснювалась у відповідності до діючого законодавства.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 06.03.2022 по 31.05.2022 рік, що підтверджується даними військового квитка серії НОМЕР_3 від 22.04.1992 року.

14.04.2026 року позивач через свого представника звернувся до відповідача із заявою про здійснення нарахування та виплати індексації грошового забезпечення.

16.04.2026 №9/2/6320 відповідпач надав лист-відповідь де зазначив, що індексація нараховувалась, але не в повному обсязі. У перерахунку індексації грошового забезпечення відповідача відмовив.

Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити перерахунок індексації його грошового забезпечення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача-1 у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє грошове забезпечення. До складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, інші види грошового забезпечення та премії.

Частиною третьою статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації відповідно до закону.

Правові та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін визначені Законом України від 03 липня 1991 року № 1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення».

Згідно зі статтею 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів громадян, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, які не мають разового характеру. Оплата праці (грошове забезпечення) є одним із таких доходів.

Статтею 4 Закону № 1282-XII встановлено, що індексація грошових доходів громадян проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотки.

Механізм проведення індексації грошових доходів населення, у тому числі грошового забезпечення військовослужбовців, визначено Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі – Порядок № 1078).

За змістом пункту 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.

Пунктом 4 Порядку № 1078 передбачено, що сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів) значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків, а обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифних ставок (окладів).

При цьому абзацами четвертим – шостим пункту 5 Порядку № 1078 визначено спеціальний механізм визначення суми індексації у місяці підвищення грошових доходів та її подальшого збереження. Зокрема, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення, сума індексації визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Якщо ж розмір підвищення перевищує суму індексації, індексація у відповідному місяці не нараховується.

Як встановлено судом, у березні 2018 року відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704. Отже, відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 саме березень 2018 року є місяцем, з якого підлягало подальшому обчисленню індексу споживчих цін для цілей індексації грошового забезпечення позивача, якщо після цього не відбулося іншого підвищення тарифних ставок (окладів), яке відповідно до зазначеного Порядку змінює базовий місяць.

Аналогічний підхід щодо застосування пункту 5 Порядку № 1078 у спорах про індексацію грошового забезпечення військовослужбовців неодноразово висловлював Верховний Суд. Зокрема, у постанові від 24 січня 2023 року у справі № 380/2553/20 Верховний Суд виходив із того, що у зв`язку з підвищенням посадових окладів у березні 2018 року сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням положень абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, а надалі до визначеної суми додається індексація, яка виникає внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації.

Таким чином, саме по собі посилання відповідача на те, що індексація грошового забезпечення позивачу здійснювалася, не свідчить про належне виконання ним обов`язку щодо її нарахування та виплати, оскільки суду має бути надано можливість перевірити правильність визначення базового місяця, величини приросту індексу споживчих цін та суми індексації за кожний місяць спірного періоду.

Суд також враховує, що спірний період охоплює березень – травень 2022 року, тобто час, коли продовжували діяти встановлені законодавством гарантії щодо індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Введення в Україні воєнного стану саме по собі не припинило дію Закону № 1282-XII та Порядку № 1078 у частині проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідач, здійснюючи нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 06 березня 2022 року по 31 травня 2022 року, був зобов`язаний визначати право позивача на індексацію та її розмір відповідно до положень Закону № 1282-XII і Порядку № 1078, з урахуванням березня 2018 року як місяця підвищення тарифних ставок (окладів), якщо матеріалами справи не підтверджено іншого підвищення, яке відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 змінювало б такий місяць.

З огляду на те, що відповідач не надав суду належного розрахунку індексації за спірний період, який би підтверджував правильність її нарахування із застосуванням березня 2018 року як базового місяця та з урахуванням положень абзаців четвертого, п`ятого та шостого пункту 5 Порядку № 1078, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими.

Разом з тим, суд не встановлює конкретного розміру суми індексації, яка підлягає виплаті позивачу, оскільки визначення такого розміру потребує здійснення відповідачем відповідного розрахунку з урахуванням фактично виплаченого позивачу грошового забезпечення, величини приросту індексу споживчих цін та інших складових, передбачених Порядком № 1078.

Щодо позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2022 року, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у первісній редакції розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 пункт 4 постанови № 704 було викладено в іншій редакції, відповідно до якої для визначення посадових окладів застосовувався прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня 2018 року.

Однак постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 зазначені зміни до пункту 4 постанови № 704 визнано протиправними та скасовано. З дня набрання законної сили цим судовим рішенням відновила дію попередня редакція пункту 4 постанови № 704, якою передбачено використання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року. Такий правовий висновок послідовно підтверджений Верховним Судом.

Зокрема, Верховний Суд у постанові від 02 серпня 2022 року у справі № 440/6017/21 дійшов висновку, що з 01 січня 2020 року положення пункту 4 постанови № 704 у частині використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, не відповідає актам вищої юридичної сили, а для визначення посадових окладів підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

Аналогічний висновок наведено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 400/6254/24, у якій підтверджено, що після скасування змін, внесених постановою № 103, діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка передбачає застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року.

Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановив з 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.

Отже, у період проходження позивачем військової служби з 06 березня 2022 року по 31 травня 2022 року при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням відповідно до пункту 4 постанови № 704 підлягав застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом на 01 січня 2022 року, тобто 2481,00 грн, а не величина прожиткового мінімуму, встановлена на 01 січня 2018 року.

При цьому суд враховує, що у подальшій практиці Верховного Суду зазначений правовий підхід був підтверджений та розвинений, зокрема у зразковій справі № 400/6254/24. Велика Палата Верховного Суду зазначила, що зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, є правовою підставою для зміни розміру грошового забезпечення військовослужбовців у частині посадових окладів та окладів за військовими званнями.

Таким чином, якщо при нарахуванні позивачу грошового забезпечення за період з 06 березня 2022 року по 31 травня 2022 року відповідач застосував розрахункову величину прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлену на 01 січня 2018 року, такі дії не відповідають вимогам пункту 4 постанови № 704 та актам вищої юридичної сили.

Відтак, з метою повного відновлення порушеного права позивача відповідач має здійснити перерахунок грошового забезпечення за спірний період із застосуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням усіх інших складових грошового забезпечення, що залежать від розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, та з урахуванням раніше виплачених сум.

Суд при цьому зауважує, що вимога про проведення перерахунку грошового забезпечення не може розглядатися ізольовано лише щодо посадового окладу, оскільки зміна його розміру може впливати на розмір інших складових грошового забезпечення, визначених у відсотковому чи кратному відношенні до відповідних посадових окладів.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У цьому випадку відповідач не довів правомірності нарахування позивачу грошового забезпечення за спірний період саме у тому розмірі, який відповідав би вимогам чинного законодавства, а також не надав належного документального підтвердження правильності проведених розрахунків індексації та грошового забезпечення.

З огляду на наведене суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

При цьому належним способом захисту порушеного права є визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нездійснення відповідного перерахунку та виплати належних сум і зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_4 провести відповідний перерахунок та виплатити позивачу належні суми з урахуванням раніше виплачених коштів.

З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 06.03.2022 по 31.05.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 06.03.2022 по 31.05.2022 із застосуванням березня 2018 року як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін, для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) з врахуванням вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078;

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нездійснення перерахунку та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 06.03.2022 по 31.05.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 за період: з 06.03.2022 по 31.05.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 р. згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.

Судові витрати не розподіляються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук