Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №160/13934/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокуСправа №160/13934/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

25.05.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому позивач просить:

- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та не виплати позивачеві за період з 11.03.2022 року по 10.06.2024 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити позивачеві грошове забезпечення за період з 11.03.2022 року по 10.06.2024 року, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, надбавок, компенсації невикористаної основної та додаткової відпустки, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованого шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року, встановленого ЗУ «Про державний бюджет на 2024 рік» станом на 01.01.2024 року та на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови КМУ від 30.08.2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового та начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ № 44 від 15.01.2004;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 видати позивачеві оновлений грошовий атестат та довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подаються для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що проходив службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 11.03.2022 по 10.06.2024. Нарахування та виплату грошового забезпечення здійснював відповідач. Незважаючи на щорічне підвищення прожиткового мінімуму відповідно до законів про Державний бюджет України, відповідач при нарахуванні окладу позивачеві продовжував застосовувати прожитковий мінімум, що встановлений постановою КМУ від 2018 року. Чим порушив його право на отримання належного розміру грошового забезпечення. З урахуванням обставин викладених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Ухвалою від 01 червня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/13934/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 11.06.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що нарахування грошового забезпечення позивачеві здійснював у відповідності до норм діючого законодавства.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з 11.03.2022 по 10.06.2024, що підтверджується даними військового квитка серії НОМЕР_3 від 19.04.1984 року.

Сторони не заперечують, що ІНФОРМАЦІЯ_2 безпосередньо здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення ОСОБА_1 .

30.04.2026 року позивач звернувся до відповідача із заявою про здійснення перерахунку його грошового забезпечення.

14.05.2026 року відповідач надав лист-відповідь у якій зазначив, що підстави для здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача відсутні.

Позивач вважає протиправними такі дії відповідача, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача-1 у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним у позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним у позовній заяві, та доводам відповідача, наведеним у відзиві, суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Згідно з частиною другою статті 9 цього Закону до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-XII встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Механізм визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців визначено постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі – постанова № 704).

Пунктом 4 постанови № 704 у первинній редакції передбачено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 пункт 4 постанови № 704 було викладено в іншій редакції, якою передбачено використання як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року.

Водночас пункт 6 постанови № 103, яким було внесено відповідні зміни до пункту 4 постанови № 704, визнано протиправним та скасовано постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.

Отже, з 29.01.2020 відновила дію редакція пункту 4 постанови № 704, відповідно до якої для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовими званнями застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня календарного року.

При цьому суд враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.09.2022 у справі № 500/1813/21 та від 19.10.2022 у справі № 400/6214/21, згідно з якими зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, має наслідком зміну розміру посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовця, оскільки саме цей показник визначений постановою № 704 як розрахункова величина.

Суд також враховує актуальну правову позицію судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 17.02.2026 у справі № 520/5814/24.

У зазначеній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що пункт 4 постанови № 704 у частині, яка передбачає використання сталої величини 1762,00 грн після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 № 481, не підлягає застосуванню в частині, що суперечить законам України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Верховний Суд виходив із того, що закон про Державний бюджет України має вищу юридичну силу порівняно з постановою Кабінету Міністрів України, а тому підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо саме цей показник визначений законодавством як розрахункова величина.

Відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача у спірний період підлягає застосуванню розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, помножений на відповідний тарифний коефіцієнт.

При цьому суд враховує, що позивач проходив військову службу у період з 11.03.2022 по 10.06.2024, тобто спірні правовідносини охоплюють 2022, 2023 та 2024 календарні роки.

Отже, при проведенні перерахунку грошового забезпечення за 2022 рік відповідач має виходити з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2022, за 2023 рік – станом на 01.01.2023, а за 2024 рік – станом на 01.01.2024, із застосуванням відповідних тарифних коефіцієнтів.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що нарахування грошового забезпечення позивачу здійснювалося у відповідності до вимог чинного законодавства.

Саме по собі посилання відповідача на здійснення нарахувань відповідно до постанови № 704 не свідчить про правильність таких нарахувань, оскільки при визначенні розміру грошового забезпечення суб`єкт владних повноважень зобов`язаний застосовувати постанову № 704 у системному взаємозв`язку із законами України про Державний бюджет України на відповідні роки та з урахуванням правових висновків Верховного Суду щодо співвідношення підзаконного та законодавчого регулювання.

Суд звертає увагу, що предметом спору у цій справі є не встановлення судом нового розміру грошового забезпечення позивача, а перевірка правомірності застосування відповідачем розрахункової величини при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням та, як наслідок, правильності обчислення залежних від них виплат.

Відтак суд не вбачає підстав для самостійного визначення конкретної суми заборгованості, оскільки її розмір залежить від фактичних даних про посаду позивача, його тарифний розряд, військове звання, установлені йому надбавки, доплати, премії, періоди їх виплати, розміри фактично виплачених сум та інших обставин, які мають бути враховані під час проведення перерахунку.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень суд перевіряє, чи прийняті вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; своєчасно.

З огляду на встановлені обставини суд зробив висновок, що дії відповідача щодо проведення нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за спірний період без урахування відповідного розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, не відповідають вимогам законодавства.

Разом із тим суд вважає за необхідне окремо надати оцінку складовим грошового забезпечення, перерахунок яких заявлений позивачем.

Згідно з пунктом 2 постанови № 704 грошове забезпечення військовослужбовців складається, зокрема, з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначався, зокрема, наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260.

У разі якщо відповідні щомісячні додаткові види грошового забезпечення, премії та інші виплати обчислюються із розміру посадового окладу, окладу за військовим званням або інших складових грошового забезпечення, розмір яких змінюється внаслідок проведення відповідного перерахунку, такі виплати також підлягають перерахунку у встановленому законодавством порядку.

Отже, під час виконання цього рішення відповідач має визначити, які саме складові грошового забезпечення позивача підлягають зміні внаслідок збільшення посадового окладу та окладу за військовим званням, та провести їх відповідний перерахунок.

Щодо грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд зазначає, що такі виплати визначаються з урахуванням розміру грошового забезпечення військовослужбовця та підлягають відповідному перерахунку лише в тій частині, в якій їх розмір відповідно до законодавства залежить від складових грошового забезпечення, що підлягають зміні.

Аналогічний підхід підлягає застосуванню до премії та надбавок, розмір яких визначається із застосуванням посадового окладу, окладу за військовим званням або інших залежних від них величин.

При цьому суд не має правових підстав виходити з того, що кожна виплата, отримана позивачем протягом спірного періоду, автоматично підлягає збільшенню лише у зв`язку зі зміною базової розрахункової величини.

Відповідач при виконанні рішення суду має встановити нормативну підставу нарахування кожної відповідної виплати, визначити її залежність від посадового окладу та окладу за військовим званням та здійснити перерахунок у межах, передбачених законодавством.

Щодо компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток суд зазначає, що відповідна виплата пов`язана із грошовим забезпеченням військовослужбовця та у разі її визначення виходячи з неправильного розміру грошового забезпечення має бути перерахована з урахуванням належного розміру відповідних складових.

Разом із тим факт наявності у позивача невикористаних днів відпустки, їх кількість та розмір фактично проведеної компенсації мають бути встановлені відповідачем за матеріалами особової справи та документами щодо проходження військової служби.

Щодо одноразової грошової допомоги при звільненні суд зазначає, що її розмір також визначається виходячи з грошового забезпечення, установленого законодавством для відповідного виду звільнення.

Отже, якщо така допомога була нарахована та виплачена позивачу при звільненні виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених із застосуванням неправильної розрахункової величини, вона підлягає відповідному перерахунку з урахуванням результатів перерахунку базових складових грошового забезпечення.

Таким чином, належним способом відновлення порушеного права позивача є не визначення судом конкретної суми заборгованості, а зобов`язання відповідача провести перерахунок та виплату належних позивачу сум грошового забезпечення за спірний період з урахуванням належної розрахункової величини та раніше виплачених сум.

При цьому суд наголошує, що перерахунку підлягає саме різниця між сумами, які належало нарахувати позивачу відповідно до законодавства, та сумами, які фактично були йому нараховані та виплачені.

Щодо вимоги про одночасну компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, утримані з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат військовослужбовців, компенсуються їм у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

З огляду на наведене, компенсація сум податку з доходів фізичних осіб є похідною від фактично нарахованих та виплачених сум грошового забезпечення.

Тому питання щодо її розміру підлягає вирішенню відповідачем одночасно з проведенням перерахунку грошового забезпечення та визначенням сум податку, які підлягають утриманню з відповідних виплат, у порядку, встановленому законодавством.

Отже, вимога позивача в цій частині підлягає задоволенню не шляхом визначення судом конкретної суми компенсації, а шляхом зобов`язання відповідача провести відповідні нарахування при виконанні рішення суду за наявності передбачених законом підстав.

Щодо вимоги про видачу оновленого грошового атестата та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби суд зазначає таке.

Відповідно до статті 43 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії військовослужбовцям обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні складові грошового забезпечення, установлені законодавством.

Оскільки судом встановлено необхідність проведення перерахунку складових грошового забезпечення позивача за спірний період, відповідні відомості, які містяться у документах про грошове забезпечення позивача та мають значення для пенсійного забезпечення, мають відповідати фактичним розмірам такого грошового забезпечення.

Водночас суд не вбачає підстав для безпосереднього зобов`язання відповідача видати документи у конкретному змісті, який визначений позивачем, до проведення самого перерахунку, оскільки їх зміст залежить від результатів такого перерахунку.

Належним способом захисту у цій частині є зобов`язання відповідача після проведення перерахунку оформити та видати позивачу документи про грошове забезпечення із зазначенням перерахованих складових у порядку та формі, передбачених законодавством.

Суд також вважає за необхідне надати оцінку дотриманню позивачем строку звернення до суду.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися до суду із заявою про вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Частиною другою статті 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, працівник має право звернутися до суду у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 Верховний Суд сформував правовий висновок щодо застосування статті 233 КЗпП України до спорів про перерахунок та виплату грошового забезпечення військовослужбовців, зазначивши, що при вирішенні спорів щодо періодів до та після 19.07.2022 необхідно враховувати різні редакції статті 233 КЗпП України та особливості перебігу строків, пов`язані з дією карантину. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що тримісячний строк у відповідних спорах почав обчислюватися з 01.07.2023.

Разом із тим у цій справі спірні вимоги стосуються також сум, належних позивачу при звільненні з військової служби.

З матеріалів справи встановлено, що позивач звільнений з військової служби 10.06.2024.

При цьому грошовий атестат позивач отримав 14.05.2026 разом із відповіддю відповідача від 13.05.2026 за вих. № 6/4/А-1163.

Верховний Суд у постанові від 25.06.2026 у справі № 520/25416/25 зазначив, що тримісячний строк звернення до суду у спорах щодо виплати сум грошового забезпечення після звільнення з військової служби обчислюється з дня отримання особою письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні. Верховний Суд окремо зазначив, що таким документом може бути грошовий атестат.

Таким чином, у спірних правовідносинах суд пов`язує початок перебігу строку звернення до суду саме з моментом отримання позивачем грошового атестата, оскільки саме з цього моменту позивач отримав документ, який містив інформацію щодо проведених при звільненні нарахувань та виплат.

З огляду на те, що грошовий атестат отримано позивачем 14.05.2026, а з позовом до суду він звернувся 25.05.2026, позивач звернувся до суду через одинадцять днів після отримання відповідного документа.

Отже, позивачем не пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений частиною другою статті 233 КЗпП України.

Водночас звернення позивача до відповідача 30.04.2026 із заявою про проведення перерахунку грошового забезпечення також свідчить про те, що до звернення до суду позивач вживав заходів для з`ясування правильності проведених йому нарахувань.

При цьому відповідь відповідача від 13.05.2026 за вих. № 6/4/А-1163, отримана позивачем 14.05.2026, не є моментом виникнення самого права на належний розмір грошового забезпечення, а лише підтверджує позицію відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку та містить відомості, необхідні позивачу для захисту свого права.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду немає.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, суд робить висновок, що відповідач, здійснюючи нарахування грошового забезпечення позивача за спірний період, повинен був застосовувати розрахункову величину, визначену пунктом 4 постанови № 704 у системному зв`язку із законами України про Державний бюджет України на відповідні роки та з урахуванням правових висновків Верховного Суду.

Натомість відповідач не здійснив відповідного перерахунку та відмовив позивачу у його проведенні, посилаючись на відсутність правових підстав.

За таких обставин суд вважає, що дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку грошового забезпечення позивача є протиправними.

Разом із тим суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, оскільки судовий захист має бути спрямований на реальне поновлення порушеного права, але не може виходити за межі встановлених судом правовідносин та передбачати безумовний перерахунок усіх виплат без урахування нормативних умов їх призначення.

Відтак належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за період з 11.03.2022 по 10.06.2024 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, та зобов`язання відповідача провести відповідний перерахунок і виплату з урахуванням раніше виплачених сум.

При цьому такий перерахунок має бути проведений з урахуванням усіх складових грошового забезпечення, які відповідно до законодавства визначаються із застосуванням посадового окладу, окладу за військовим званням або інших складових, що змінюються внаслідок проведення відповідного перерахунку.

Під час проведення перерахунку відповідач також має вирішити питання щодо перерахунку грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, надбавок, компенсації за невикористані дні відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні – виключно в тій частині та за ті періоди, в яких їх розмір відповідно до законодавства залежав від складових грошового забезпечення, що підлягають перерахунку.

Одночасно з проведенням такого перерахунку відповідач має здійснити передбачену законодавством компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб за наявності відповідних правових та фактичних підстав.

Після проведення перерахунку відповідач зобов`язаний оформити та видати позивачу відповідні оновлені документи щодо розміру грошового забезпечення, у тому числі документи, необхідні для реалізації права на пенсійне забезпечення, із відображенням у них фактично встановлених за результатами перерахунку складових грошового забезпечення.

Такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення та забезпечує реальне поновлення порушених прав позивача, не підміняючи відповідача при здійсненні розрахунку конкретних сум грошового забезпечення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на викладене, оцінивши всі докази у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, суд зробив висновок, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 11 березня 2022 року по 10 червня 2024 року без урахування при визначенні розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, з урахуванням відповідних тарифних коефіцієнтів.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 11 березня 2022 року по 10 червня 2024 року, визначивши розміри посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 провести відповідний перерахунок інших складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за вказаний період, зокрема грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премій, надбавок, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, а також одноразової грошової допомоги при звільненні – у разі якщо розмір відповідних виплат визначався із застосуванням посадового окладу, окладу за військовим званням або інших складових грошового забезпечення, розмір яких підлягає зміні внаслідок проведення такого перерахунку, з урахуванням раніше виплачених сум, та виплатити утворену за результатами перерахунку різницю.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 під час проведення перерахунку здійснити передбачену пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України та постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб, утриманих із сум грошового забезпечення, за наявності передбачених законодавством підстав.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 після проведення перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 оформити та видати йому оновлений грошовий атестат та відповідну довідку про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, із зазначенням складових грошового забезпечення, визначених за результатами такого перерахунку, для подання до органу, що призначає пенсію, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В решті заявлених позовних вимог – відмовити.

Судові витрати у справі не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук