Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №140/7610/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7610/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Стецика Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Володимирської окружної прокуратури звернувся в інтересах держави з позовом до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, як правонаступника зобов`язань, прав та обов`язків Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Маркостав-3, поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу XXII ст. (с. Маркостав, на північно-західній околиці села, в урочищі “Острівки-1”), на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, та неподання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язання відповідача, як правонаступника зобов`язань, прав та обов`язків Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації, вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Маркостав-3, поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст. (с. Маркостав, на північно-західній околиці села, в урочищі “Острівки-1”), на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, та подання пропозицій до Міністерства культури України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що на території Зимнівської територіальної громади Володимирського району Волинської області розташований об`єкт культурної спадщини за видом “археологія” – Маркостав-3, поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст. (с. Маркостав, на північно-західній околиці села, в урочищі “Острівки-1”), який наказом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29 грудня 2009 року №151 “Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області” занесено до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області.

Водночас упродовж тривалого часу облікову документацію на цей об`єкт не виготовлено, а до Державного реєстру нерухомих пам`яток України його не занесено. За інформацією Міністерства культури України відповідна облікова документація до Міністерства не надходила та заходи щодо занесення об`єкта до Реєстру не вживалися.

Прокурор покликається на положення статей 54, 131-1 Конституції України, статей 1, 2, 3, 5, 6, 13, 14, 17 Закону України від 08 червня 2000 року №1805-III “Про охорону культурної спадщини” (далі – Закон №1805-III), статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII “Про прокуратуру”, а також Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 квітня 2013 року за №528/23060. Вважає, що саме на відповідача як уповноважений орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації покладено обов`язок забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини та подати Міністерству культури України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Тривале невчинення таких дій, на переконання прокурора, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та створює загрозу неналежного використання і можливого знищення об`єкта археологічної спадщини.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 16.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовних вимог не визнав та просив у їх задоволенні відмовити. Зазначив, що відповідно до Закону України від 08 червня 2000 року №1805-III “Про охорону культурної спадщини” та Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, процедура занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передбачає послідовну діяльність уповноважених органів охорони культурної спадщини різних рівнів.

На думку відповідача, підготовка Управлінням пропозицій Міністерству культури України здійснюється на підставі відповідних пропозицій виконавчого органу місцевого самоврядування. Таким органом на території Зимнівської територіальної громади відповідач вважає Центр культури та дозвілля Зимнівської сільської ради.

Також відповідач зазначив, що законодавством не встановлено конкретного строку для подання органом охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації пропозицій про занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Крім того, Управління заперечило наявність у нього безпосереднього обов`язку з виготовлення облікової документації, посилаючись на розмежування компетенції між органами охорони культурної спадщини та на те, що виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини і складання відповідної облікової документації забезпечуються також районними державними адміністраціями та виконавчими органами сільських, селищних і міських рад відповідно до їх компетенції. Відтак вважає відсутніми правові підстави кваліфікувати невиготовлення такої документації та неподання пропозицій Міністерству як протиправну бездіяльність саме Управління.

У відповіді на відзив прокурор із доводами відповідача не погодився та зазначив, що вони не спростовують обставин, наведених у позовній заяві. На його переконання, стаття 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” не передбачає запропонованої відповідачем “етапності”, за якою спочатку пропозиції повинні надходити від виконавчого органу Зимнівської сільської ради, а лише після цього Управління набуває обов`язку звернутися до Міністерства культури України.

Прокурор вказав, що пункт 2 частини першої статті 6 Закону України “Про охорону культурної спадщини” безпосередньо відносить до повноважень органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації подання центральному органу виконавчої влади відповідних пропозицій, а реалізація такого повноваження не поставлена в залежність від надходження пропозицій від органу місцевого самоврядування.

Щодо складання облікової документації прокурор послався на пункт 4.8 розділу IV Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, відповідно до якого уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком. При цьому відповідні повноваження органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, за твердженням прокурора, передбачалися Порядком №158 і в попередніх редакціях.

Прокурор наголосив, що об`єкт Маркостав-3 було взято на облік ще у 2009 році саме наказом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації, правонаступником якого у відповідній сфері є відповідач, тому останньому достовірно відомо про існування цього об`єкта. Незважаючи на це, облікову документацію досі не складено та питання про занесення об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України перед Міністерством культури України не ініційовано. Відповідач, на думку прокурора, не навів обставин, які об`єктивно перешкоджали йому протягом такого тривалого часу виконати передбачені законодавством повноваження, а також не надав доказів делегування відповідних повноважень виконавчим органам місцевого самоврядування. У зв`язку із цим прокурор просив відхилити викладені у відзиві заперечення та задовольнити позовні вимоги.

Інших заяв чи клопотань по суті справи від сторін не надходили.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Як слідує з матеріалів справи, на території Зимнівської територіальної громади Володимирського району Волинської області розташований об`єкт культурної спадщини за видом “археологія” – Маркостав-3, поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст. (с. Маркостав, на північно-західній околиці села, в урочищі “Острівки-1”).

Наказом управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації від 29.12.2009 №151 “Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області” вказаний об`єкт занесено до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області за видом “археологія”.

23.02.2026 Володимирська окружна прокуратура листом №50-389вих-26 звернулася до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації щодо стану виготовлення облікової документації та вжиття заходів стосовно занесення зазначеного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Листом від 26.02.2026 №297/5.10/2-26 Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації надало відповідь, зі змісту якої слідує, що облікова документація на об`єкт культурної спадщини Маркостав-3 не виготовлена, а подання (пропозиції) про занесення цього об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України до Міністерства культури України не скеровувалося.

Крім того, 23.02.2026 Володимирська окружна прокуратура листом №50-390вих-26 звернулася до Міністерства культури України щодо наявності облікової документації на вказаний об`єкт та вжиття заходів щодо його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Міністерство культури України листом від 20.03.2026 №05/117/1599-26 повідомило, що за результатами аналізу актуальної бази електронного документообігу встановлено, що облікова документація на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини Маркостав-3 до Міністерства не надходила та заходи щодо занесення цього об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не вживалися.

Також з матеріалів справи слідує, що розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 01.01.2025 №1 затверджено Положення про Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, відповідно до якого Управління здійснює повноваження у сфері охорони культурної спадщини.

Таким чином, станом на час звернення прокурора до суду об`єкт культурної спадщини Маркостав-3, який ще 29.12.2009 набув статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України не занесений, облікова документація на нього не складена, а пропозиції щодо його занесення до зазначеного Реєстру до Міністерства культури України не подавалися, що й стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14.10.2014 №1697-VІІ “Про прокуратуру” (далі – Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звернення прокурора із цим позовом обумовлене тим, що внаслідок бездіяльності уповноваженого органу – Управління щодо виконання вимог пам`яткоохоронного законодавства щойно виявлений об`єкт культурної спадщини – Маркостав-3, поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст. (с. Маркостав, на північно-західній околиці села, в урочищі “Острівки-1”) не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, у зв`язку із чим такий об`єкт не набув статусу “пам`ятки”, що, на переконання прокурора, створює загрозу його використання третіми особами не за призначенням та порушення вимог законодавства у сфері охорони культурної спадщини.

Тож предметом спору у цій справі є питання наявності у відповідача як уповноваженого органу охорони культурної спадщини обов`язку забезпечити складання облікової документації на вказаний щойно виявлений об`єкт культурної спадщини та подати Міністерству культури України пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також правомірності невчинення відповідачем таких дій.

Судом враховано приписи частини четвертої статті 54 Конституції України, відповідно до яких культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон №1805-III, преамбулою якого установлено, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-III, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2019 року №885 (зі змінами), визначено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому на Міністерство відповідно до вимог пункту 4.9 розділу IV Порядку №158 покладено обов`язок координувати стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймати рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.09.2024 №1028 Міністерство культури та інформаційної політики України (МКІП) перейменовано на Міністерство культури та стратегічних комунікацій України (МКСК).

Отже, МКСК України є органом, який спеціально уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, зокрема, в частині здійснення контролю за виконанням нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону №1697-VІІ, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону №1697-VІІ, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини. При цьому МКСК України після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини не вжило ніяких дієвих заходів, натомість у листі №05/117/1599-26 від 20.03.2026 не заперечило проти представництва прокурором інтересів держави в суді.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним у позові, суд зазначає наступне.

У статті 1 Закону №1805-III наводяться визначення термінів:

- об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

- пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

- щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;

- облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень.

Як унормовано частинами першою, другою статті 14 Закону №1805-III, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

Об`єкт культурної спадщини – Маркостав-3 (поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст.), який розташований на північно-західній околиці села Маркостав, в урочищі “Острівки-1”, на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, набув статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини ще у 2009 році, тобто з дня його внесення до Переліку.

Порядок №158 визначає систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку №158 (в редакції наказу МКІП від 01.03.2024 №158) установлено, що виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об`єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації.

Відповідно до пункту 5.1 розділу V Порядку №158 подання щодо занесення до Реєстру щойно виявлених об`єктів культурної спадщини подаються Ініціатором до Міністерства.

За правилами пунктів 4.7, 4.8 розділу ІV Порядку №158 протягом 30 календарних днів з дня прийняття рішення про надання нерухомому об`єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого, Ініціатор подає до МКІП разом із супровідним листом подання за формою, наведеною в додатку 6 до цього Порядку, облікову документацію згідно з розділом III цього Порядку, Акт візуального обстеження об`єкта культурної спадщини за формою, наведеною в додатку 7 до цього Порядку, рекомендації Українського інституту національної пам`яті (надалі - Інститут) щодо нерухомого об`єкта культурної спадщини, протокол Консультативної ради та належним чином завірену копію рішення про надання нерухомому об`єкту культурної спадщини статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини або копію зареєстрованої уповноваженим органом Картки.

Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Вимоги до складання облікової картки на нерухомі об`єкти культурної спадщини наведені у розділі III Порядку №158.

Так пунктами 3.1, 3.6 розділу ІІІ Порядку у вказаній редакції передбачено, що на об`єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація. Облікова документація складається у двох примірниках. Облікова документація складається державною мовою. Облікова документація у паперовій формі має бути скріплена, пронумерована згідно зі змістом та містити титульний аркуш. Облікову документацію підписує керівник органу охорони культурної спадщини. Титульний аркуш має містити назву об`єкта культурної спадщини, найменування замовника та розробника, ідентифікаційний код та підпис керівника розробника.

Відповідні повноваження та обов`язки щодо розроблення облікової документації та внесення на її підставі пропозиції до Міністерства уповноваженим органом – зокрема органом виконавчої влади обласної державної адміністрації, визначались у Порядку №158 у попередній редакції наказу МКІП від 27.06.2019 №501 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.08.2019 за №941/33912).

Так, пунктом 3 розділу III Порядку у наведеній редакції було передбачено, що облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз; акту стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку.

Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку (пункт 10 розділу ІІ).

За змістом наведених приписів Порядку №158 у чинній та у попередній редакціях розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документації.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку №158 (в редакції наказу МКІП від 01.03.2024 №158) Державний реєстр нерухомих пам`яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам`ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).

Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини.

Згідно із пунктом 1.4 розділу І Порядку №158 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

У пункті 1.2 розділу І Порядку №158 термін “уповноважений орган” означає орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Таке ж визначення містив пункт 2 розділу І Порядку №158 в редакції наказу МКІП від 27.06.2019 №501.

Вказане відповідає пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ, відповідно до якого до повноважень органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій відповідно до їхньої компетенції належить: подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього.

Таким чином, аналіз положень частини першої статті 14 та частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ, Порядку №158 у їх взаємозв`язку свідчить про те, що занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України здійснюється за поданням (пропозицією) органу охорони культурної спадщини обласних державних адміністрацій.

За змістом Порядку №158 як в останній, так і в попередній редакціях орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є уповноваженим органом; уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації.

Пунктом 1 Положення про Управління культури з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 01.01.2025 №1, визначено, що Управління утворено головою Волинської обласної державної адміністрації шляхом поділу департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації.

Згідно з підпунктами 18, 25 пункту 5 Положення одними із основних завдань Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень є: формування та подання у встановленому порядку МКІП України (за погодженням із заступником голови обласної державної адміністрації відповідно до розподілу функціональних обов`язків) пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього; виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та вжиття інших заходів щодо охорони культурної спадщини.

Наведене дає підстави для висновку, що направлення подання (пропозицій) до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини з метою занесення щойно виявленого об`єкта культурної спадщини – Маркостав-3 (поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст.), який розташований на північно-західній околиці села Маркостав, в урочищі “Острівки-1”, на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України законом покладається на орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації, який був зобов`язаний також забезпечити складання облікової документації на вказаний об`єкт.

Разом з тим, як встановлено судом та підтверджено листом Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації від 26.02.2026 №297/5.10/2-26, а також листом Міністерства культури України від 20.03.2026 №05/117/1599-26, відповідне подання (пропозиції) про занесення щойно виявленого об`єкта культурної спадщини Маркостав-3 (поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст.) до Державного реєстру нерухомих пам`яток України Департаментом, а згодом і Управлінням до уповноваженого центрального органу виконавчої влади не скеровувалося.

Крім того, відповідачем не надано доказів того, що з часу внесення вказаного об`єкта до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області ним або його правопопередником вживалися заходи щодо забезпечення складання облікової документації з метою подальшого подання пропозицій про занесення цього об`єкта до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Як зауважив Верховний Суд у постанові від 19.06.2018 у справі №464/2638/17, триваюче порушення – це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка допустила певні дії чи бездіяльність, надалі перебуває у стані безперервного продовження таких дій (бездіяльності), які протягом певного часу безперервно порушують закон.

Суд також вважає помилковими доводи відповідача про можливість подання ним до Міністерства культури України пропозицій щодо занесення вказаного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України виключно за умови попереднього надходження відповідних пропозицій від виконавчого органу Зимнівської сільської ради.

Положення пункту 2 частини першої статті 6 Закону України від 08 червня 2000 року №1805-III “Про охорону культурної спадщини” чітко визначають, що до повноважень органу охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації належить подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. При цьому наведена норма не ставить реалізацію такого повноваження відповідачем у залежність від надходження чи ненадходження до нього відповідних пропозицій від виконавчого органу Зимнівської сільської ради.

Більше того, положення Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженого наказом Міністерства культури України від 11 березня 2013 року №158, передбачають обов`язок уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Тому посилання відповідача на повноваження органів місцевого самоврядування у цій сфері саме по собі не звільняє його як уповноважений орган охорони культурної спадщини обласної державної адміністрації від виконання покладених на нього законодавством повноважень.

Таким чином, внаслідок бездіяльності уповноваженого органу – Управління, об`єкт культурної спадщини – Маркостав-3 (поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст.), який розташований на північно-західній околиці села Маркостав, в урочищі “Острівки-1”, на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, незважаючи на його перебування у Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області з 2009 року, до цього часу не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що створює ризики його використання з порушенням вимог пам`яткоохоронного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення у повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати зі сплати судового збору з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 72-77, 244-246, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Володимирської окружної прокуратури Волинської області (44702, Волинська область, Володимирський район, місто Володимир, вулиця Драгоманова, будинок 31) в інтересах держави до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 9, ідентифікаційний код 45841565) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації щодо незабезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини – Маркостав-3 (поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст.), який розташований на північно-західній околиці села Маркостав, в урочищі “Острівки-1”, на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, та неподання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язати Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини – Маркостав-3 (поселення багатошарове: доба енеоліту, бронзи, раннього заліза і давньоруського часу X-XII ст.), який розташований на північно-західній околиці села Маркостав, в урочищі “Острівки-1”, на території Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області, та подання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаного об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н. В. Стецик