Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №140/7186/26 — Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року ЛуцькСправа № 140/7186/26

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Шепелюк В.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом заступника керівника Луцької окружної прокуратури в інтересах держави до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Луцької окружної прокуратури Волинської області (далі – прокурор, позивач) в інтересах держави звернувся з позовом до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі – Управління культури, з питань релігій та національностей, Управління, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область, та неподання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язання вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область, та подання пропозицій до Міністерства культури України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на території Луцького району наявний об`єкт культурної спадщини – Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область.

Зазначає, що вказаний об`єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області за видом «археологія» наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 №151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області».

Наголошує, що на даний об`єкт органами охорони культурної спадщини не забезпечено виготовлення паспорту та іншої облікової документації згідно з вимогами Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 №158, у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501.

Звертає увагу, що занесенню щойно виявленого об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації, до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини та скерування пропозиції (подання) вищестоящому органу - Міністерству культури України.

Водночас всупереч вимог чинного законодавства відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у невиготовленні упродовж тривалого часу облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини: Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), а також не ініціювання, на підставі розроблених облікових документів, питання про внесення даного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (а.с.1-11).

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09 червня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 КАС України (а.с.57).

У відзиві на позов відповідач позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.60-70). В обґрунтування зазначив, що відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-III, Порядку №158 занесенню об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України передує визначена послідовна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини на всіх рівнях. Тобто підготовка подання органом охорони культурної спадщини військової адміністрації (Управління) до МКІП України про надання пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток здійснюється на основі поданих виконавчим органом місцевого самоврядування відповідних пропозицій (у цьому разі відділом охорони культурної спадщини Луцької міської ради), який з відповідними пропозиціями до відповідача не звертався. При цьому чинною редакцією Порядку №158 передбачено надання Управління разом з іншими документами облікової документації та акта візуального обстеження об`єкта культурної спадщини, які виконавчим органом Луцької міської ради не надано. У зв`язку з відсутністю облікової документації на об`єкт у відповідача відсутні правові підстави для звернення з відповідним поданням до МКІП України.

Відповідач повідомив, що згідно з пунктом 4.8 розділу ІV Порядку №158 Управлінням систематично вживаються вичерпні заходи організаційного, правового, методично-консультативного характеру, спрямовані на забезпечення виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини на території області.

Наголошує, що крім того, ні нормами Закону, ні нормами попередніх редакцій Порядку, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, не встановлювалося конкретних строків для подання пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, що цілком правомірно обумовлено специфікою дослідження та обліку окремих об`єктів культурної спадщини.

У відповіді на відзив (а.с.72-74) прокурор підтримав доводи позову та наголосив, що статтями 6, 11, 14 Закону №1805-III, а також положеннями Порядку №158 саме на відповідача покладається обов`язок забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини та звернення із поданням до МКІП України про занесення такого об`єкта до Реєстру; подання таких пропозицій відповідачем жодним чином не залежить від того, чи надходили до нього відповідні пропозиції від виконавчого органу Луцької міської ради, оскільки Порядок №158 не визначає черговості подання таких пропозицій. Прокурор наголосив на тому, що виявлений об`єкт культурної спадщини станом на сьогодні внаслідок бездіяльності відповідача не набув статусу пам`ятки, оскільки не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та не є об`єктом культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що суттєво впливає на порядок його використання.

Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази встановив такі обставини.

На території Луцького району наявний об`єкт культурної спадщини – Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область.

Вказаний об`єкт культурної спадщини занесений до переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області за видом «археологія» наказом управління культури і туризму облдержадміністрації від 29.12.2009 №151 «Про затвердження переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини Волинської області».

На даний об`єкт органами охорони культурної спадщини не забезпечено виготовлення паспорту та іншої облікової документації згідно з вимогами Порядку обліку об`єктів культурної спадщини, затвердженому наказом Міністерства культури України від 11.03.2013 № 158, у редакції наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 №501, що підтверджується листом Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації від 06.05.2026, листом Міністерства культури України від 05.05.2026 та листом відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради від 11.05.2026.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право на звернення прокурора або його заступника до суду в інтересах держави передбачене статтями 2, 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі – Закон №1697-VІІ) та статтею 53 КАС України.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Як визначено частинами четвертою, п`ятою статті 53 КАС України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Звернення прокурора із цим позовом обумовлене тим, що внаслідок бездіяльності уповноваженого органу - Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації щодо виконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область, не занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідно до частини четвертої статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які знаходяться за її межами.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон №1805-III.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1805-III, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини.

Отже, регулювання відносин у сфері охорони культурної спадщини спрямоване на її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно зі статтею 3 Закону №1805-III державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України та спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Стаття 4 Закону України від 18 березня 2004 року №1626-IV «Про охорону археологічної спадщини» визначає такі ж органи управління у сфері охорони археологічної спадщини.

Відповідно до частини другої статті 5 Закону №1805-III до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема: реалізація державної політики з питань охорони культурної спадщини; ведення Державного реєстру нерухомих пам`яток України, здійснення координації та контролю за паспортизацією нерухомих об`єктів культурної спадщини; координація робіт з виявлення, дослідження та документування об`єктів культурної спадщини; подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення; занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення.

Пунктом 1 Положення про Міністерство культури та інформаційної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2019 року №885, визначено, що Міністерство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України; Міністерство є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

При цьому на МКІП України відповідно до вимог пункту 4.9 розділу IV Порядку №158 покладено обов`язок координувати стан складання уповноваженими органами облікової документації та, у разі необхідності, приймати рішення про зобов`язання уповноваженого органу забезпечити складання облікової документації.

Отже, МКІП України є органом, який спеціально уповноважений державою на виконання функцій у спірних правовідносинах, зокрема, в частині здійснення контролю за виконанням нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини.

Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

На думку суду, у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту. Зокрема, звернення до суду з позовом у цьому випадку здійснено з метою захисту інтересів держави в сфері охорони культурної спадщини. При цьому МКІП України після повідомлення прокуратурою про виявлені порушення у сфері охорони культурної спадщини не зверталося із позовом до суду із цього питання.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеним у позові, суд зазначає таке.

У статті 1 Закону №1805-III наводяться визначення термінів:

об`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність;

пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України;

щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Переліку об`єктів культурної спадщини відповідно до цього Закону;

облікова документація - документація, що формується в порядку обліку об`єктів культурної спадщини та містить дані щодо цінності об`єкта культурної спадщини, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність (предмет охорони об`єкта культурної спадщини), етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень;

уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні (військові) адміністрації.

Частиною першою статті 6 Закону №1805-III визначені повноваження органу виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, серед них: подання пропозицій центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього; затвердження науково-проектної документації з визначення меж і режимів використання пам`ятки місцевого значення та її зон охорони, технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об`єктів культурної спадщини (у разі встановлення такою документацією меж території пам`ятки місцевого значення та її зон охорони); затвердження науково-проектної (науково-дослідної) документації з визначення режиму використання пам`яток місцевого значення; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; забезпечення виготовлення, складання і передачі центральному органові виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини наукової документації з описами та фіксацією об`єктів культурної спадщини, а в разі отримання дозволу на їх переміщення (перенесення) - демонтаж із них елементів, які становлять культурну цінність, з метою збереження.

Частиною другою статті 6 Закону №1805-III встановлені повноваження районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно у сфері охорони культурної спадщини, зокрема: забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць; забезпечення дотримання режиму використання пам`яток місцевого значення, їх територій, зон охорони; забезпечення захисту об`єктів культурної спадщини від загрози знищення, руйнування або пошкодження; організація розроблення відповідних програм охорони культурної спадщини; виконання функції замовника, укладення з цією метою контрактів на виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини та ін.

Частиною першою статті 13 Закону №1805-ІІІ передбачено, що об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки.

Відповідно до статті 14 Закону №1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу).

Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини.

За обставин цієї справи наказом Управління культури і туризму Волинської ОДА від 29 грудня 2009 року №151 затверджено перелік щойно виявлених об`єктів культурної спадщини, до яких з-поміж інших відноситься - Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область.

Порядок №158 (у редакції наказу МКІП України від 01 березня 2024 року №158, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 березня 2024 року за №425/41770) визначає систему обліку об`єктів культурної спадщини незалежно від їх видів та типів.

Відповідно до пункту 1.2 розділу І Порядку №158 Державний реєстр нерухомих пам`яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам`ятки культурної спадщини (далі - Реєстр).

Згідно із пунктом 1.4 розділу І Порядку №158 ініціаторами розгляду питань занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, внесення змін до відомостей Реєстру, передбачених абзацами другим - п`ятим пункту 1 розділу V цього Порядку, та внесення змін до Реєстру (далі - Ініціатор) є: уповноважений орган - за категорією пам`ятки національного значення; уповноважений орган, Українське товариство охорони пам`яток історії та культури, інші громадські організації, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини - за категорією пам`ятки місцевого значення.

У пункті 1.2 розділу І Порядку №158 термін уповноважений орган означає орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Вказане кореспондує статті 1, пункту 2 частини першої статті 6 Закону №1805-ІІІ.

Виявлення нерухомих об`єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації забезпечують уповноважені органи, а також районні державні адміністрації, виконавчі органи сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини, зокрема виконують функції Замовника та укладають з цією метою контракти на виявлення, дослідження нерухомих об`єктів культурної спадщини для їх взяття на облік та подальшої державної реєстрації (пункт 2.1 розділу ІІ Порядку №158).

Відповідно до пунктів 3.1, 3.3 розділу ІІІ Порядку №158 на об`єкт, який виявлено в процесі досліджень і щодо якого подано Картку до органу охорони культурної спадщини, складається облікова документація у складі облікової картки за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку, до якої додаються коротка історична довідка та фотофіксація. Розробником облікової документації є наукові установи та громадські організації, юридичні особи та суб`єкти господарювання, в тому числі заклади культури, одним із видів діяльності яких є проведення наукових досліджень у сфері охорони культурної спадщини, та які мають у своєму складі чи залучають для проведення досліджень фахівців, що мають вищу освіту за спеціальністю Музеєзнавство, пам`яткознавство, та/або фахівця-архітектора (для пам`яток та об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва), та/або дипломованого фахівця-археолога (для пам`яток та об`єктів археології), та/або фахівця, який має науковий ступінь кандидата наук (доктора філософії) або доктора наук за спеціальністю Музеєзнавство, пам`яткознавство або таких наук: мистецтвознавство, культурологія, архітектура - для об`єктів монументального мистецтва; архітектури - для об`єктів архітектури, містобудування, садово-паркового мистецтва, а також ландшафтних; історії - для археологічних, історичних об`єктів та об`єктів науки і техніки.

Пунктом 4.8 розділу IV Порядку №158 встановлено, що уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини, внесений до Переліку до набрання чинності цим Порядком, у строк, що не перевищує 3 років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Отже, взяття на облік об`єкта культурної спадщини та оформлення облікової документація передує розгляду питання внесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. Порядком №158 визначено вичерпний перелік уповноважених органів, які зобов`язані забезпечувати складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини. Такими уповноваженими органами є орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідні повноваження та обов`язки щодо розроблення облікової документації та внесення на її підставі пропозицій до міністерства уповноваженим органом (органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласною, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями) визначались і у Порядку №158 в редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19 серпня 2019 року за №941/33912) до внесення змін наказом МКІП України від 01 березня 2024 року №158).

За приписами пунктів 1, 4, 7, 10 розділу ІІ Порядку №158 (в редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року №501) взяття на облік об`єкта культурної спадщини забезпечують уповноважені органи, повноваження яких поширюється на територію розміщення такого об`єкта, шляхом занесення його до Переліку об`єктів культурної спадщини. Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку приймається у формі розпорядження голови місцевої державної адміністрації або акта Ради міністрів Автономної Республіки Крим, яке в день прийняття оприлюднюється на веб-сайті уповноваженого органу та має містити таку інформацію про об`єкт: найменування; власник або уповноважений ним орган (у разі наявності); місцезнаходження; дата утворення; вид; автентичність (збережено, збережено частково); цінність об`єкта з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду. Об`єкт набуває статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини з дня його внесення до Переліку. Уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини у строк, що не перевищує трьох років з дати занесення об`єкта культурної спадщини до Переліку.

Згідно з пунктом 1 розділу IV Порядку №158 (у редакції наказу від 27 червня 2019 року №501) для розгляду питання занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру ініціатором подаються Мінкультури такі документи: подання за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку, засвідчене підписом керівника установи, організації, що виступає Ініціатором; облікова документація.

Облікова документація складається на об`єкт культурної спадщини та містить дані щодо його цінності, характерних властивостей, що становлять його історико-культурну цінність, етапів розвитку, просторових, функціональних характеристик, стану збереження, а також дані проведених досліджень (далі - облікова документація). Облікова документація складається з: облікової картки за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку; історичної довідки; матеріалів фотофіксації сучасного стану об`єкта: фото загального вигляду, фото об`єкта в контексті (навколишньому середовищі), фото найбільш цінних (характерних) елементів об`єкта, фото рухомих об`єктів (деталей), фото інтер`єрів, фото загроз (дії негативних чинників); акта стану збереження за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку (пункти 1, 3 розділу ІІІ Порядку №158 у редакції наказу від 27 червня 2019 року №501).

За змістом Порядку №158 як в останній, так і в попередній редакціях орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є уповноваженим органом; уповноважений орган зобов`язаний забезпечити складання облікової документації.

Пунктом 1 Положення про Департамент культури, молоді та спорту Волинської ОДА, затвердженого розпорядженням начальника Волинської обласної військової адміністрації від 29 лютого 2024 року №95 (далі Положення), визначено, що Департамент утворено головою Волинської ОДА шляхом перейменування управління культури, з питань релігій та національностей Волинської ОДА.

Відповідно до пункту 4 Положення Департамент у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики, в тому числі у сфері охорони культурної спадщини.

Згідно з підпунктами 18, 25 пункту 5 Положення одними із основних завдань Департаменту відповідно до покладених на нього повноважень є: формування та подання у встановленому порядку МКІП України (за погодженням із заступником голови обласної державної адміністрації відповідно до розподілу функціональних обов`язків) пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього; виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та вжиття інших заходів щодо охорони культурної спадщини.

Відповідно до розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 18 вересня 2024 року №374 «Про припинення департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації та утворення управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації і управління молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації» (копія додається) із змінами, внесеними розпорядженням начальника обласної військової адміністрації від 24 жовтня 2024 року №419, станом на поточну дату Департамент перебуває у стані припинення, що підтверджується випискою із Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний Державний реєстр).

Згідно із пунктом 4 розпорядження начальника обласної військової адміністрації від 18 вересня 2024 року №374, Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації є правонаступником зобов`язань, прав та обов`язків Департаменту у сфері культури та мистецтв, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини, мистецької освіти, державної мовної політики, книговидання, національної музейної політики, релігії, міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин та прав громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Відповідно до пункту 5 зазначеного вище розпорядження, Департамент продовжує здійснювати повноваження та функції у визначених сферах до завершення здійснення заходів з утворення структурних підрозділів Волинської обласної державної адміністрації, яким передаються повноваження та функції. Разом з тим, 10.01.2025 у Єдиному Державному реєстрі зареєстровано Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації (код ЄДРПОУ 45841565), у зв`язку з чим, Департамент з 10.01.2025 припинив здійснення повноважень у сфері культури та мистецтв, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини, мистецької освіти, державної мовної політики, книговидання, національної музейної політики, релігії, міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин та прав громадян на свободу світогляду та віросповідання.

Враховуючи вищенаведене, правонаступником Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 02226984) є Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації (далі – Управління) (код ЄДРПОУ 45841565).

Вказане також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній у постанові від 30.12.2020 по справі №805/4361/17-а, у якій суд зазначив наступне.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під яким розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. Коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибулого з публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи.

Окрім того, відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 (п. 23), правонаступництво юридичної особи передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

Згідно Положення про управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації (далі – Положення), затвердженого розпорядженням Волинської обласної державної адміністрації №1 від 01.01.2025, Управління – правонаступник зобов`язань, прав та обов`язків департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної державної адміністрації у сфері культури та мистецтв, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини, мистецької освіти, державної мовної політики, книговидання, національної музейної політики, релігії, міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин (спільнот) та прав громадян на свободу світогляду і віросповідання. Розділом 3 Положення передбачено, що Управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, інших центральних органів виконавчої влади, розпорядженнями голови Волинської обласної державної адміністрації, а також цим Положенням. Крім того, згідно Розділу 5 Положення основними завданнями Управління є, у тому числі, формування та подання у встановленому порядку Міністерству культури та стратегічних комунікацій України (за погодженням із заступником голови обласної державної адміністрації відповідно до розподілу функціональних обов`язків) пропозицій щодо занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього.

Також до завдань Управління належить виконання функцій замовника, укладання з цією метою контрактів про виявлення, дослідження, консервацію, реставрацію, реабілітацію, музеєфікацію, ремонт, пристосування об`єктів культурної спадщини та інші заходи щодо охорони культурної спадщини. Згідно розділу 4 Положення Управління у межах своєї компетенції забезпечує реалізацію державної політики у сфері культури та мистецтв, креативних індустрій, бібліотечної та клубної справи, охорони культурної спадщини, нематеріальної культурної спадщини, мистецької освіти, державної мовної політики, книговидання, національної музейної політики, релігії, міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин (спільнот) та прав громадян на свободу світогляду і віросповідання на території Волинської області.

Таким чином, з аналізу вказаних вище норм, вбачається, що органом, який зобов`язаний забезпечити складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини та подати пропозиції про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на теперішній час є Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації – правонаступник Департаменту культури, молоді та спорту Волинської обласної військової (державної) адміністрації.

Натомість відповідачем не надано доказів того, що з часу внесення вказаного об`єкта до Переліку щойно виявлених об`єктів культурної спадщини ним вживалися заходи щодо забезпечення виготовлення облікової документації з метою подання пропозицій про його занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Листами Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної військової (державної) адміністрації від 06.05.2026, Міністерства культури України від 05.05.2026 відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради від 11.05.2026, це також підтверджується.

З урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та враховуючи також, що у позовній заяві прокурор обґрунтував, в чому полягає порушення інтересів держави та необхідність їх судового захисту, то поданий в інтересах держави позов належить задовольнити.

Частиною другою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки у цій справі задоволено позов суб`єкта владних повноважень, тому судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2622,40 грн згідно із платіжною інструкцією від 03 червня 2026 року №1405 (а.с.12) з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 243-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Луцької окружної прокуратури (45001, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, будинок 13) до Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної (військової) державної адміністрації (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 9, ідентифікаційний код юридичної особи 45841565) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації щодо невиконання вимог чинного законодавства України із забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область, та неподання до Міністерства культури України пропозицій про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Зобов`язати Управління культури, з питань релігій та національностей Волинської обласної державної адміністрації вжити вчинити дії, спрямовані на забезпечення складання облікової документації на щойно виявлений об`єкт культурної спадщини - Жидичин – 4 (поселення багатошарове: стжижовська, тшинецько-комарівська культури доби бронзи та черняхівська культура римського часу), розташований у с. Жидичин, за 0,5 км на північ від села, на правому березі р. Стир, Луцький район, Волинська область, та подання пропозицій до Міністерства культури України про занесення вказаного об`єкту культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В. Л. Шепелюк