Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №490/11273/24 — Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/11273/24

н\п 2/490/243/2026

Центральний районний суд м. Миколаєва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Зубко Б.Г., представниці відповіачки ОСОБА_1 - адвоката Лисенко В.С., розглянувши цивільну справу за позовною заявою Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року позивач МКП «Миколаївводоканал», в особі свого представника,звернувся до суду із позовною заявою до відповідачів про стягнення в солідарному порядку заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення в сумі 23 559,08 грн та судового збору в сумі 3028,00 грн.

В обгрунтування позову позивач вказує, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 . Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачами було укладено згідно п.п. б п. 12.1 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 та видачі розрахункового документа (розрахункової книжки).

Сторона позивача стверджує, що свої зобов`язання щодо надання послуг з водопостачання та водовідведення позивач виконував в повному обсязі та належним чином. Відповідачами оплата своєчасно та в повному обсязі не проводилась. При цьому, зазначає, що відповідачі не надавали позивачу заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі. Від Боржників (Споживачів послуг) не надходило заяв щодо припинення користування послугами. Скарг чи претензій від Боржників (Споживачів послуг) для здійснення перерахунку вартості послуг за період її ненадання, надання невідповідної якості не надходило.

Представник позивача зазначає, що в результаті систематичної неналежної оплати відповідачами послуг з централізованого водопостачання та водовідведення станом на жовтень 2024 року утворилася заборгованість у сумі 23559,08 грн, з яких: 22302,44 грн - заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення; 1256,64 грн - абонентська плата, які представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача витрати зі сплати судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.12.2024 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 19.12.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

04.03.2025 року від відповідачки ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погодилася, вважала їх безпідставними та необгрунтованими, з наступних підстав.

Так, відповідачка зазначає, що даний позов не містить жодних пояснень того, з яких підстав всі наведені особи є відповідачами, яким чином і коли у них виник обов`язок сплачувати позивачу кошти, відсутні докази того, що всі наведені відповідачі споживали послуги, що пропонує позивач. Зазначає, що у вказаній квартирі був встановлений лічильник, що слідує і з самих додатків до позову, а отже безсумнівно позивачу відомо, що саме на її ім`я переоформлявся особовий рахунок. Саме тому є абсолютно незрозумілим, з яких саме підстав позивач не надав відомості і докази про те, хто саме є власником особового рахунку. Проте відсутність таких відомостей у позові, а також те, що сам позивач не знає, кому саме пропонує свої послуги свідчить вочевидь про неналежну роботу абонентського відділу, а отже незрозуміло також, про стягнення коштів за яке саме абонентське обслуговування йдеться в прохальній частині позову.

Також відповідачка стверджує, що в додатках до позову, як і в самому тексті мотивувальної частини заяви, відсутні будь-які посилання на укладений зі споживачем договір (наприклад, про відкриття або переоформлення особового рахунку тощо, при тому, що сам особовий рахунок нібито існує, оскільки наведено його номер. Проте, яким саме чином може існувати особовий рахунок без власника особового рахунку та договору про його відкриття не є зрозумілим), відсутні відомості про те, яким саме чином проводився розподіл обсягу спожитої послуги між споживачами відповідачами у позові, нарахування та стягнення плати за спожиті послуги. Більше того, сам розрахунок плати за абонентське обслуговування відсутній в позовній заяві. Отже, взагалі незрозуміло, яким саме чином була нарахована сума заборгованості за абонентське обслуговування в розмірі 1256,64 грн.

Крім того, відповідачка вказує, що позивач не заперечує, і в своїй заяві посилається на те, що за вказаною адресою встановлений лічильник. Звірки показів, що мають проводитись не менше одного разу на рік позивачем не проводились. Зазначене свідчить виключно про не доброчесність позивача в цьому питанні, адже очевидно, що у разі проведення звірки приладу обліку було б виявлено, що послуга, яка пропонується позивачем не споживається, а тому для позивача є більш матеріально вигідним почати нараховувати середні показники (які неможливо зрозуміти як нараховуються), ніж добросовісно відноситись до нарахувань сум, що фактично мають сплачуватись.

Що стосується безпосередньо розрахунків заборгованості, ОСОБА_1 зазначає, що те, що додає позивач до свого позову не є розрахунком, оскільки з нього не вбачається яким саме чином вираховувався розмір заборгованості. Цей додаток є констатацією фактичної вимоги позивача без можливості перевірити правильність саме формування цієї вимоги.

Також, відповідачка стверджує, що посилання позивача на те, що від відповідачів не надавались документи на підтвердження тимчасової відсутності, заяв щодо припинення користування послугами є нікчемним, оскільки це є право, а не обов`язок особи, і жодним чином не звільняє позивача від обов`язку дотримуватись вимог чинного законодавства і свого ж публічного договору, на які позивач і посилається.

Що стосується обставин неподання відповідачами скарг чи претензій щодо якості пропонованих позивачем послуг, ОСОБА_1 вказує, що тривалість періоду ненадання населенню послуг централізованого водопостачання, а також подальше надання такої послуги неналежної якості, оскільки подавалась вода придатна виключно для технічних потреб, є загальновідомим фактом. Більше того, з точки зору чинного законодавства, подання заяви про надання послуги неналежної якості є правом споживача такої послуги, а не обов`язком. В даному ж випадку, неподання відповідних заяв чи скарг свідчить тільки про те, що ніхто з відповідачів не споживав послуги, що пропонуються позивачем, а тому необхідність реалізовувати право на подання скарг щодо їх неналежної якості не виникала.

Заперечуючи проти позову відповідачка також просила суд врахувати її міркування про те, що звертаючись з позовною заявою, МКП «Миколаївводоканал» мав дотримуватись принципів розумності і законності, а також справедливості. Ніхто із зазначеного у позові кола осіб не несе відповідальність за обставини, які відбуваються протягом останніх років. Проте така поведінка позивача: несправедливі нарахування, що ним здійснюються нехтуючи своїм обов`язком щодо їх коригування відповідно до існуючих умов надання послуг (що входить, зокрема, до обов`язків абонентського відділу, за виконання яких стягується плата), і перекладення відповідальності на відповідачів, які навіть не споживають послугу, що пропонується позивачем, з юридичної (правової) точки зору є незаконною, а з точки зору побутової – нечесною і непорядною.

Тому, враховуючи вищевказане, відповідачка ОСОБА_1 вважає, що даний позов на принципах розумності, законності і справедливості не ґрунтується, а тому задоволенню не підлягає.

Крім того, ОСОБА_1 до відзиву надано заяву про застосування строків позовної давності, в якій вказала, що згідно додатків до позову, грошова вимога, заявлена позивачем виходить за межі трирічного строку для звернення до суду, проте жодних належних обґрунтувань і доказів щодо поважності причин пропуску строку позивач не зазначає. Тому просила застосувати до вимог МКП «Миколаївводоканал» позовну давність.

Ухвалою суду від 11.03.2025 року постановлено перейти від розгляду цивільної справи № 490/11273/24 за позовом Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду даної цивільної справи в порядку загального провадження; призначити підготовче судове засідання у справі.

13.03.2025 року від представниці позивача – Задунайської Т.В. надійшли заперечення на заяву про застосування позовної давності, в яких вказала, що перебіг позовної давності було продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на час дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) та з 24 лютого 2022 року на час дії воєнного стану. Таким чином, з урахуванням положень вищенаведеного законодавства, позивачем не пропущено строку позовної давності.

Також 13.03.2025 року представницею позивача – ОСОБА_5 надано відповідь на відзив, в якій зазначила, що за адресою надання послуг відповідно до витягу з реєстру територіальної громади міста Миколаєва від 15.01.2024 р. №2.7-370095 зареєстровано 4 осіб: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а отже, відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідачі несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Враховуючи зазначену норму позивач подав позовну про стягнення боргу в солідарному порядку з відповідачів, як зареєстрованих та таких, що користуються нарівні зі споживачем послугами за адресою їх надання: АДРЕСА_1 .

Також, сторона позивача вказує, що нарахування за надані послуги відповідачам здійснювалося з урахуванням показів розподільного приладу обліку води поставленого на абонентський облік 13.11.2019 р. Останні відомі показники становлять 311 м3 станом на 15.12.2021 р. З того часу відповідачі не передавали до підприємства водопостачання відомості по показам лічильника, а також не надавали доступу працівникам підприємства для надання доступу до водомірного вузла з метою зняття контрольних показів лічильників. Працівники позивача неодноразово намагалися отримати доступ до приладу обліку споживачів, однак доступу не було надано.

Також представниця позивача стверджує, що відповідачка зазначає, що посилання позивача на те, що від відповідачів не надавались документи на підтвердження тимчасової відсутності, заяв щодо припинення послугами є нікчемними, оскільки це є право, а не обов`язок особи. Однак, вважає це твердження не вірним, адже нормативно-правові акти в галузі житлово-комунальних послуг вказують саме на обов`язок споживача послуг надавати інформацію щодо осіб, які споживають послуги, також саме на споживача послуг покладено обов`язок надавати покази вузлів обліку та надавати позивачу доступ до житла для перевірки показань приладу обліку. Однак жодного із зазначеного в період з грудня 2021 року по 31 жовтня 2024 року відповідачі не виконували, тому МКП «Миколаївводоканал» було здійснено нарахування вартості послуг з урахуванням середньодобового споживання за попередній період, що й відображено в розрахунку заборгованості.

Крім того, сторона позивача вказує, що відповідачами не надано жодних доказів неспоживання ними послуг в зазначений період заборгованості. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 22302,44 грн підлягають задоволенню.

Щодо тверджень відповідачки про надання позивачем послуг неналежної якості, сторона позивач зазначає, що у разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. Отже, акт-претензія, який підтверджує надання послуги неналежної якості слугує підставою для здійснення перерахунку вартості наданих послуг. Однак відповідачі не зверталися до підприємства водопостачання з заявою про надання їм послуги неналежної якості, та жодних підтверджень, надання послуги з централізованого водопостачання та водовідведення неналежної якості в період з березня 2020 року по 31 жовтня 2024 року за адресою: АДРЕСА_1 до суду не надали. Крім того, сторона позивача стверджує, що з 12 квітня 2022 року по 9 травня 2022 року в місті Миколаєві не надавалися послуги з централізованого водопостачання у зв`язку із зруйнуванням російським агресором водогону. В зазначений період відповідачам не здійснювалися нарахування вартості послуг, що підтверджується інформацією по нарахуванням, яка додається до відповіді на відзив.

Таким чином, представниця МКП «Миколаївводоканал» вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

28.05.2026 року представницею МКП «Миколаївводоканал» Задунайською Т.В. надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій вказала, що 14 травня 2025 року представник відповідачів надав доступ працівникам МКП «Миколаївводоканал» до вузла обліку. Були зафіксовані покази лічильника, що обліковує споживання води відповідачами, про що було складено акт зняття контрольних показників, копія якого додається. Зафіксовані покази лічильника станом на 14.05.25 р. становили 354 куб.м., останні відомі показники станом на 15.12.2021 р. становили 311 куб.м. Різниця показників 354-311= 43 куб.м. була пропорційно розподілена з грудня 2021 року по 15 травня 2025 року, та здійснено перерахунок вартості наданих послуг. Крім того, сторона позивача зазначає, що відповідачі 20 травня 2025 року здійснили часткову оплату заборгованості на суму 2721,00 грн. Таким чином, після здійсненого перерахунку та з урахуванням здійсненої оплати, заборгованість відповідачів за надані послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення в період надання послуг з березня 2020 року по 15 травня 2025 складає 5926,66 грн, заборгованість за нараховану з лютого 2022 року по 30 квітня 2025 року плату за абонентське обслуговування складає- 1485,12 грн, а всього разом — 7411,78 грн.

За такого, враховуючи вищевказане, сторона позивача, корситуючись правом на зменшення розиіру позовних вимог, просила стягнути в солідарному порядку з відповідачів заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та нарахованої плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 7411 грн 78 коп. та судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп.

Розпорядженням керівника апарату суду від 03.02.2026 року було призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з поданням суддею Черенковою Н.П. заяви про відставку та відрахування її зі штату суду.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.

05.02.2026 року матеріали справи передано судді Саламатіну О.В.

Ухвалою судді від 10.02.2026 року прийнято до свого провадження цивільну справу №490/11273/24 за позовною заявою Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, постановлено розгляд справи провести в порядку загального позовного провадження та проведення підготовчого засідання призначити на 04.03.2026 року на 14:30 год.

Ухвалою суду від 02.07.2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

В судовому засіданні представниця відповідачки позов не визнала, наполягала на його необгрунтовантості та недоведеності, звертала увагу суду на відсутності розрахунку заборгованості та порушенні позивачем строків позовної давності. Акцентувала увагу на тому, що відповідачі є співвласниками квартири та не корситуються послугнами позивача, оскільки не проживають в приміщенні, також наполягала на неналежній якості води та відповідно невиконанні позивачем свого обов`язку як надавача послуг з водопостачання та водовідведення.

Суд, заслухавши пояснення представниці відповідачки, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

За положенням п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Згідно п. 6, 10, 11, 13 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; норми споживання комунальних послуг (далі - норми споживання) - кількісні показники споживання комунальних послуг, які використовуються для розрахунків за спожиті комунальні послуги у випадках, передбачених законодавством; плата за абонентське обслуговування - платіж, який споживач сплачує виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір) або за індивідуальним договором з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг (далі - індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем) (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії), що включає витрати виконавця, пов`язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води і теплової енергії (у разі їх наявності у будівлі споживача), крім випадків, визначених цим Законом, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води); споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір на надання житлово-комунальних послуг у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та балансоутримувачем або уповноваженою ним особою.

Згідно із пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону, споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 26.09.2018 по справі №750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Отже, під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачами), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги, зобов`язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг.

Позивач КП «Миколаївводоканал» є єдиним підприємством, що здійснює водопостачання та водовідведення у місті Миколаєві. Послуги надаються відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про питну воду та питне водопостачання», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року (які були чинні на момент виникнення спірних правовідносин). Норми водоспоживання та водовідведення, затверджені рішеннями Миколаївської міської ради № 385 від 26.06.1998 р. № 592 від 14.07.2017 р., та № 661 від 28.07.2021 року.

Отже, судом встановлено, що МКП «Миколаївводоканал» надає населенню м. Миколаєва послуги з водопостачання та водовідведення, в тому числі, відповідачам за адресою: АДРЕСА_1 .

Договір про надання послуг водопостачання та водовідведення між позивачем та споживачами, було укладено шляхом оформлення окремого особового рахунку № НОМЕР_1 .

Відповідно до частини 1 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги до форми договору не встановлені законом. Укладення договору шляхом оформлення особового рахунку та видачі розрахункової книжки не суперечить діючому законодавству.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2022 року №85 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 5 липня 2019 р. №690», затверджені типові форми договорів, у тому числі форма типового публічного договору приєднання з індивідуальним споживачем про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення.

На виконання вищезазначених вимог закону, на офіційному веб-сайті органу місцевої самоврядування та на офіційному веб-сайті позивача було розміщено текст публічного договору приєднання.

Відповідно ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», публічні договори приєднання вважають укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору (тобто з 01.04.2022 року) на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

Таким чином, договір вважається укладеним, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на веб-сайті МКП «Миколаївводоканал» співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з підприємством, власники індивідуальних (садибних) житлових будинків не вчинили дій щодо відключення (відмови) від послуги підприємства.

Споживачі, які фактично користуються послугами з централізованого водопостачання та водовідведення або звертаються до МКП «Миколаївводоканал» для отримання вказаних послуг, та вважаються такими, що ознайомлені, погоджуються та приєднуються до умов Договору. У зв`язку тим, що даний договір є договором приєднання, його умови не підлягають узгодженню зі стороною, що приєднується (споживачем).

В розрізі даного спору зобов`язання відповідачів оплатити комунальні послуги не урегульовано окремим договором між сторонами спірних правовідносин, тому зобов`язання щодо сплати житлово-комунальних послуг урегульовано публічним договором надання таких послуг, відповідно до якого відповідачі зобов`язані сплати вартість фактично отриманих ними комунальних послуг.

Таким чином, правовідносини між сторонами за своїм змістом є зобов`язальними, позивач повинен надавати послуги водопостачання та водовідведення, а відповідачі повинні за них сплачувати в силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України.

Щодо тверджень відповідачки ОСОБА_1 про безпідставність та необгрунтованість звернення з даним позовом до всіх відповідачів, оскільки відсутні докази, що всі наведені у позові відповідачі споживали послуги, що пропонує позивач, суд зазначає, що такі твердження не заслуговують на увагу, з наступних причин.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади м. Миколаєва про зареєстрованих осіб в житловому приміщенні від 15.01.2024 р. №2.7-370095-2024 за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані чотири особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Стаття 360 Цивільного кодексу України передбачає, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна.

Статями 68, 162 Житлового кодексу України визначено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Згідно до пункту 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальні споживачі зобов`язанні оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Також суд критично оцінює твердження відповідачки ОСОБА_1 щодо того, що подання відповідачами до МКП «Миколаївводоканал» документів на підтвердження тимчасової їх відсутності за адресою проживання, заяв щодо припинення користування послугами є право, а не обов`язок споживачів, оскільки відповідно до ч.2. ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний зокрема:

- забезпечувати цілісність обладнання приладів (вузлів) обліку комунальних послуг відповідно до умов договору та не втручатися в їхню роботу;

- оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами;

- допускати у своє житло (інший об`єкт нерухомого майна) управителя, виконавців комунальних послуг або їхніх представників у порядку, визначеному законом і договорами про надання відповідних житлово-комунальних послуг, для ліквідації аварій, усунення неполадок санітарно-технічного та інженерного обладнання, його встановлення і заміни, проведення технічних та профілактичних оглядів і перевірки показань приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги у квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку;

- інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;

- надавати виконавцю комунальних послуг або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання наявних приладів - розподілювачів теплової енергії та/або вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Також згідно підпунктів 11, 111, 12 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 р. № 690, далі Правила надання послуг), споживач зобов`язаний:

- інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором;

- інформувати виконавця про тимчасову відсутність в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів (за відсутності приладів обліку); якщо період відсутності споживача та інших осіб перевищує шість місяців, споживач для реалізації права на неоплату вартості послуг у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) у місячний строк з моменту закінчення кожного шестимісячного періоду зобов`язаний надавати виконавцю оновлену заяву з відповідними підтвердними документами в електронній або паперовій формі;

- надавати виконавцю або іншій особі, що здійснює розподіл обсягів спожитих послуг, показання вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання послуги з централізованого водопостачання та з постачання гарячої води в квартирі (приміщенні) багатоквартирного будинку, в порядку та строки, визначені договором.

Разом з тим, відповідачами не надавалось до позивача заяв та підтверджувальних документів з питання тимчасової відсутності або заяв на опломбування запірних вентилів у квартирі, не надходило заяв щодо припинення користування послугами, скарг чи претензій також від відповідачів для здійснення перерахунку вартості послуг за період її неподання, надання невідповідної якості не надходило.

Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства, якими є не тільки законні, а й підзаконні нормативно-правові акти. За відсутності таких умов та вимог зобов`язання виконується відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судомвідповідачі є споживачами комунальної послуги, що надає позивач, оскільки між позивачем і відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання комунальних послуг постачання холодної води і водовідведення, однак вони не сплачують вартість послуг, що порушує право позивача на отримання коштів за надані послуги у встановлений законодавством строк, та в повному обсязі.

За такого, у відповідачів виникло зобов`язання сплатити заборгованість за спожиті послуги, а у позивача право вимагати від них виконання свого обов`язку щодо оплати наданих послуг.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Приписами статті 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» встановлено, що споживачі питної води зобов`язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Положеннями ст. 610 та ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з розрахунку, наданого позивачем після зменшення ним розміру позовних вимог, внаслідок неналежного та не повного виконання відповідачами зобов`язань щодо сплати поточних спожитих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення станом на травень 2025 року утворилася заборгованість в розмірі 7411,78 грн, яка складається з: заборгованості за послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 5926,66 грн та абонентської плати у розмірі 1485,12 грн.

Нарахування за надані послуги у зазначений період відбувалось відповідно до затверджених норм згідно благоустрою помешкання, на підставі рішень Виконавчого комітету Миколаївської міської ради №385 від 26.06.1998 р., №592 від 14.07.2017 р., №661 від 28.07.2021 року, за нормою 9,10/8,94 куб.м. на одну людину на місяць, які діяли на зазначений у заборгованості період.

Розрахунок заборгованості, що наданий представником позивача містить відомості про: норму, об`єм споживання, тариф, суму до сплати, сплачену суму та суму боргу.

За таких обставин, суд визнає наданий позивачем розрахунок заборгованості належним та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України.

Щодо стягнення заборгованості за абонентську плату, суд зазначає наступне.

Абонентська плата формується відповідно до Закону України «про житлово-комунальні послуги», постанови КМУ від 05.07.2019 №690 «Про Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення» та постанови КМУ від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг».

Згідно Постанови №808, плата за абонентське обслуговування (з урахуванням податку на додану вартість), визначена відповідно до планованих витрат виконавця (витрат, пов`язаних з укладенням договору про надання комунальної послуги, із здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням та стягненням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води, а також за виконання інших функцій, пов`язаних з обслуговуванням виконавцем абонентів за індивідуальними договорами (крім обслуговування та поточного ремонту внутрішньобудинкових систем теплопостачання, водопостачання, водовідведення та постачання гарячої води), не повинна перевищувати граничного розміру плати за абонентське обслуговування, визначеного відповідно до цієї постанови.

Плата за абонентське обслуговування затверджується внутрішнім наказом по підприємству та визначається виконавцем комунальних послуг за їх витратами на 1 абонента/міс. Тобто, плата за абонентське обслуговування розраховується не за обсяги спожитих послуг, а з розрахунку на 1 абонента та виставляється як окремий платіж.

Керуючись ЗУ про ЖКП в редакції від 03.12.2020, Законом України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» від 10.01.2002 № 2918-IIІ (далі — ЗУ про Питну воду ), Правилами № 690, постановою КМУ «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» від 21.08.2019 р. № 808 (із змінами), наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України «Про затвердження Порядку прийняття приладу обліку на абонентський облік» від 12.10.2018 № 270 встановлений розмір абонентської плати зі структурою та вартістю якого можна ознайомитись на офіційному сайті МКП «Миколаївводоканал».

З 01 січня 2022 року набрали чинності нові тарифи, встановлені для МКП «Миколаївводоканал». Постановою національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфераї енергетики та комунальних послуг від 16.12.2021 року №2876 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення МКП «Миколаївводоканал» (за 1 куб.м. з ПДВ): централізоване водопостачання – 17,53 грн. за 1 ку.м., централізоване водовідведення – 16,51 грн. за 1 куб.м. Плата за абонентське обслуговування різна й нараховується на один особовий рахунок: 35,19 грн, якщо маєте лише централізоване водопостачання (за наявності вузла комерційного обліку); 19,04 грн, якщо маєте лише централізоване водопостачання (за відсутності вузла комерційного обліку); 19,04 грн, якщо маєте лише централізоване водовідведення.

З вищенаведеного вбачається, що позивачем заборгованість за абоненське обслуговування нарахована правильно.

Щодо заперечень відповідачів щодо надання послуг водопостачання неналежної якості, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не бере до уваги доводи відповідачів щодо того, що немає постачання питної води, оскільки загальновідомим є той факт, що питна вода постачається до спеціальних пунктів м. Миколаєва (в тому чисі і до Центрального району м. Миколаєва). Про обставини постачання питної води свідчать ЗМІ мережі Інтернет (https://suspilne.media/mykolaiv/724545-sverdlovini-emnosti-gromadskij-transport-ak-mikolaiv-dva-roki-zabezpecuut-pitnou-vodou/). Очевидно, що діяльність по забезпеченню питної води в пунктах м. Миколаєва вимагає певних матеріальних засобів на очищення води, доставки такої води в пункт.

Щодо посилання відповідачки на пропуск позивачем строку позовної давності, то слід зазначити наступне.

Положеннями п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких, під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID19), строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681,728,786,1292 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року №383) дію карантину на території України було продовжено до 30 червня 2023 року.

Крім того згідно п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Так позивач просить стягнути заборгованість за послуги з водопостачання та водовідення нараховану за період з грудня 2019 року по травень 2024 року.

Таким чином, враховуючи, що в даній справі строк позовної давності спливав під час дії карантину, та воєнного стану, тому слід вважати що вказаний строк був продовжений до першого робочого дня після закінчення періоду дії в Україні карантину та воєнного стану. В той же час позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовом 16 грудня 2024 року, тобто в межах строку позовної давності.

Сторони у процесі користуються своїми правами на власний розсуд, обирають спосіб захисту порушених прав, надають суду докази на підтвердження своєї правової позиції та спростування заперечень іншої сторони, при цьому тягар доказування повністю покладається на сторони.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до приписів частини 1 статті 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

При цьому, частиною 1 статті 543 ЦК України встановлено, що у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Оцінюючи належність, допустимість, а також достатній взаємозв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином з відповідачів слід стягнути суму боргу за наданні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення та абонентського обслуговування в загальному розмірі 7411,78 грн., яка складається з: заборгованості з наданих послуг централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 5926,66 грн та абонентської плати у розмірі 1485,12 грн.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах "Салов проти України", "Проніна проти України" та "Серявін та інші проти України": принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).

Національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), надав оцінку усім юридично значимим доводам, факторам та обставинам, дослухався до усіх ясно і чітко сформульованих та здатних вплинути на результат вирішення спору аргументів сторін.

Розгорнуті і детальні мотиви та висновки суду з приводу юридично значимих аргументів, доводів учасників справи та обставин справи викладені у тексті судового акту.

Решта доводів сторін окремій оцінці у тексті судового акту не підлягає, позаяк не впливає на правильність розв`язання спору по суті.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для ухвалення судового рішення.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За такого, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню сплачений згідно платіжної інструкції №6830 від 25 листопада 2024 року судовий збір у розмірі по 757,00 грн з кожного.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення в солідарному порядку боргу за надані послуги з водопостачання та водовідведення, задовольнити.

Стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (код ЄДРПОУ 31448144) заборгованість за надані послуги з водопостачання, водовідведення та нарахованої плати за абонентське обслуговування за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 7411,78 грн (сім тисяч чотириста одинадцять гривень 78 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (код ЄДРПОУ 31448144) судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (код ЄДРПОУ 31448144) судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (код ЄДРПОУ 31448144) судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) на користь Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал» (код ЄДРПОУ 31448144) судовий збір у розмірі 757,00 грн (сімсот п`ятдесят сім гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя Саламатін О.В.