Рішення від 14 липня 2026 р. у справі №924/285/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2026 р. Справа № 924/285/26

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. при секретарі судового засідання Сірій Д.І., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ", м. Київ

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", Хмельницька обл., м. Нетішин

про стягнення 152 672,40 грн. основної заборгованості, 1 068,71 грн. інфляційних втрат, 91,67 грн. 0,3% річних

За участю представників сторін:

від позивача – Литвиненко М.В. в режимі ВКЗ

від відповідача – не з`явився

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Процесуальні дії по справі.

18.09.2026р. до Господарського суду Хмельницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ", м. Київ до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", Хмельницька обл., м. Нетішин про стягнення 152 672,40 грн. основної заборгованості, 1 068,71 грн. інфляційних втрат, 91,67 грн. 0,3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану позовну заяву передано для розгляду судді Заярнюку І.В.

Ухвалою суду від 19.03.26 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі для її розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 12 год. 00 хв. 21.04.26.

У підготовчому засіданні постановлено ухвалу, без оформлення окремого процесуального документу про прийняття та долучення відзиву до матеріалів справи. Крім цього, постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви до 10:30 год. 14.05.2026р.

У підготовчому засіданні постановлено ухвалу із занесенням до протоколу судового засідання про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні постановлено ухвалу без оформлення окремого процесуального документу про оголошення перерви.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, що викладені у позовній заяві.

Судом враховується, що положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

При цьому, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема, "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Застосовуючи відповідно до ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

В свою чергу, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема, складність справи та поведінка заявників.

Частинами ч. ч. 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні від 03.04.2008р. у справі "Пономарьов проти України", згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Ст. 202 ГПК України передбачає, що суд може розглядати справу за відсутності учасника справи, якщо його було належно повідомлено, проте, він не повідомив про причин неявки або така неявка є повторною.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи розумність строків розгляду судового спору, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст.165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

02.06.2025р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ" як постачальником та Акціонерним товариством Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діє філія "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція", як покупцем укладено договір № 53-124-01-25-26113.

За умовами вказаного договору постачальник зобов`язався поставити покупцю товар, а покупець - прийняти його та оплатити на умовах і в строки, визначені договором.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару відповідачу, що підтверджується видатковою накладною № 115 від 03.07.2025.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень щодо кількості, якості, комплектності чи вартості поставленого товару.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем свого обов`язку щодо поставки товару та прийняття такого товару відповідачем.

Разом з тим відповідач належним чином та у встановлений договором строк свого обов`язку щодо оплати поставленого товару не виконав.

Відповідно до умов договору оплата поставленого товару повинна бути здійснена покупцем протягом 180 календарних днів.

Отже, з урахуванням дати поставки товару, строк виконання відповідачем грошового зобов`язання настав 30.12.2025.

Станом на момент звернення позивача до суду заборгованість за поставлений товар у розмірі 152 672,40 грн. відповідачем не сплачена.

Позивач також звертався до відповідача з письмовою вимогою № 2302/01 від 23.02.2026 про погашення заборгованості, однак така вимога залишена без належного виконання.

Інших доказів, які стосуються предмету спору, матеріали справи не містять.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, судом враховується наступне.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином прийняв поставлений позивачем товар, однак у встановлений договором строк його вартість не оплатив, у зв`язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 152 672,40 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою № 2302/01 від 23.02.2026 про погашення заборгованості, однак на момент звернення до суду заборгованість сплачена не була.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідач сплатив позивачу суму основного боргу у розмірі 152 672,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №5078 від 18.05.2026р.

Таким чином, після відкриття провадження у справі відповідач виконав зобов`язання в частині сплати основної заборгованості.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відсутність предмета спору у розумінні наведеної норми має місце, зокрема, у випадку, коли спірне право чи обов`язок припинили існувати після відкриття провадження у справі внаслідок відповідних дій сторін.

Оскільки відповідач після звернення позивача до суду сплатив 152 672,40 грн. основного боргу, зобов`язання відповідача в цій частині припинилося фактичним виконанням, а тому на момент розгляду справи предмет спору щодо стягнення основної заборгованості відсутній.

За таких обставин провадження у справі в частині позовної вимоги про стягнення 152 672,40 грн. основного боргу підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому суд зазначає, що сплата відповідачем основного боргу після звернення позивача до суду не свідчить про відсутність порушення права позивача на момент пред`явлення позову, а тому не є підставою для відмови у позові в цій частині.

Щодо вимог про стягнення інфляційних втрат та 0,3 % річних.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сторони у пункті 8.4 договору погодили інший розмір процентів річних, визначивши, що у випадку порушення строків оплати товару покупець на вимогу постачальника відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України сплачує суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 0,3 % річних від простроченої суми.

Отже, умовами договору сторони реалізували передбачене частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України право встановити інший розмір процентів річних, ніж передбачені законом три проценти річних.

Враховуючи встановлений судом факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, позивач має право на нарахування передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України та пунктом 8.4 договору інфляційних втрат і процентів річних.

Позивач просить стягнути з відповідача 91,67 грн. 0,3 % річних за період з 31.12.2025р. по 13.03.2026р.

Перевіривши наведений позивачем розрахунок, суд встановив, що сума процентів річних визначена виходячи з розміру простроченої заборгованості 152 672,40 грн., ставки 0,3 % річних та кількості днів прострочення.

За наведених обставин вимога про стягнення 91,67 грн. 0,3 % річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо інфляційних втрат суд зазначає таке.

Інфляційні втрати, передбачені частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, мають компенсаційний характер та спрямовані на відшкодування кредитору втрат від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів.

Позивачем заявлено до стягнення 1 068,71 грн. інфляційних втрат за період прострочення.

За розрахунком позивача, при визначенні суми інфляційних втрат застосовано індекс інфляції за січень 2026 року. Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд встановив його правильність.

Таким чином, заявлена позивачем сума інфляційних втрат у розмірі 1 068,71 грн. є обґрунтованою, підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат та 0,3 % річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

Повний текст рішення складено враховуючи зміст ГПК України за вирахуванням при цьому періоду виконання суддею обов`язків, передбачених Законом України “Про судоустрій та статус суддів”.

Керуючись ст. ст. 20, 24, 27, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240-242, 247, 252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Провадження у справі в частині стягнення 152 672,40 грн. основної заборгованості закрити.

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (код 24584661) в особі філії "Відокремлений підрозділ "Хмельницька атомна електрична станція" (30100, Хмельницька обл. м.Нетішин, вул. Енергетиків, буд 20, код ЄДРПОУ 21313677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДМ ЕНЕРДЖІ" (01054, м. Київ, вул. Леонтовича, буд. 7, код ЄДРПОУ 43890998) 1 068,71 грн. (одна тисяча шістдесят вісім гривень 71 коп.) інфляційних втрат, 91,67 грн. (дев`яносто одна гривня 67 коп.) 0,3% річних, 3 328,00 грн. (три тисячі триста двадцять вісім гривень 00 коп.) витрат на оплату судового збору.

Наказ видати.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 04.08.2026р.

Рішення надіслати сторонам за допомогою підсистем ЄСІТС в електронні кабінети.

Суддя І.В. Заярнюк