Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №483/213/26 — Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області

ОЧАКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 483/213/26

Провадження № 2/483/360/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

25 серпня 2026 року м. Очаків

Очаківський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Рак Л.М.,

за участю секретаря Марчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,–

В С Т А Н О В И В :

25 лютого 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі – ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 17 листопада 2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ДЖОБЕР» (далі – ТОВ «ФК «ДЖОБЕР») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 748930, який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. Підписуючи договір відповідачка підтвердила, що вона ознайомилася з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно їх дотримуватися. Згідно з умовами кредитного договору, товариство надає клієнту грошові кошти в гривні на умовах термінованості, повернення та платності, а клієнт зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені договором на наступних умовах: сума виданого кредиту – 3900 грн.; строк надання кредиту – з 17 листопада 2021 року по 15 грудня 2021 року; строк кредиту – 29 днів; процентна ставка 1,9 % від суми кредиту в день, позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний клієнтом протягом 3 банківських днів за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 . Відповідно до інформаційної довідки від 17 листопада 2021 року на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти в сумі 3900 грн., що в свою чергу є доказом видачі кредитних коштів. Також, відповідно до умов договору, сторони погодили, що підписання договору зі сторони товариства шляхом накладення аналогу власноручного підпису директора товариства та відбитка печатки товариства, що відтворений засобами копіювання зразок яких наведено в умовах даного договору. Згідно з випискою з особового рахунку за кредитним договором, станом на 26 грудня 2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року становить 11703 грн. 90 коп., з яких: 3900 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7803 грн. 90 коп. – прострочена заборгованість за відсотками. На виконання вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позивачем на адресу ОСОБА_1 була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року, яка станом на дату подачі позову була залишена відповідачкою без виконання. 30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 . Посилаючись на викладене, представник позивача просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» заборгованість за кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року в розмірі 11703 грн. 90 коп. та судовий збір у розмірі 2662 грн. 40 коп. Крім того, представником позивача 20 квітня 2026 року надано заяву про стягнення з відповідачки витрат на професійну правову допомогу у розмірі 13000 грн.

28 травня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Носова О.М. через систему «Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому, представник зазначив, що ознайомившись з позовною заявою вважають, що заявлені в ній вимоги є безпідставними з огляду на наступне. За умовами наданого позивачем кредитного договору кредитні кошти підлягали перерахуванню на банківський рахунок платіжної картки ОСОБА_1 . Доказів проведення зазначеної банківської операції позивачем не надано. Клопотання про витребування необхідного доказу, з обґрунтуванням неможливості його одержання, до суду позивачем не надано. При цьому позивач посилається на інформаційну довідку, видану ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке не є банківською установою та взагалі не зрозумілим є його відношення до спірних правовідносин, що ставить під сумнів факт укладання кредитного договору саме між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», яке було первісним кредитором. Згідно з позовною заявою, 17 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 748930 про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису, що був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідачки. До позовної заяви не додано жодного доказу на підтвердження того, що первісним кредитором до ОСОБА_1 був належним чином надісланий примірник кредитного договору на підтвердження його укладання. При цьому відсутність первинних документів, які б підтверджували перерахування коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 виключає обґрунтованість тверджень позивача про виконання наданих ним умов кредитного договору. Крім того, інформаційна довідка, видана ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», про перерахування коштів вказує на виникнення правовідносин між Квятик Т.Ю. та іншою юридичною особою, а не позивачем. З огляду на викладене, представник відповідачки просив в повному обсязі відмовити в задоволені позовних вимог ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 .

01 червня 2026 року від представника позивача ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», через систему «Електронний суд» до суду надійшла відповідь на відзив, в якому представник ознайомившись з Відзивом на позовну заяву, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Щодо підтвердження укладання кредитного договору в позовній заяві зазначалося, що 17 листопада 2021 року між Первіснии кредитором – ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 748930. Вказаний договір та його умови в судовому порядку не оскаржувались, не визнавалися недійсними, а тому є таким, що відповідають волевиявленню сторін. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже, доводи Відповідача щодо неукладеності кредитного договору є безпідставними та спростовуються наявними у справі доказами, що підтверджують факт укладення договору в електронній формі відповідно до вимог законодавства. Щодо підтвердження перерахування кредитних коштів представником позивача зазначено, що у відповідності до умов укладеного кредитного договору, кошти надаються Позичальнику в безготівковій формі на банківську картку вказану Позичальником при укладанні кредитного договору. Первинний кредитор у своїй господарській діяльності з метою переказу та приймання грошових коштів за договорами позики користується фінансовими послугами платіжних провайдерів. Верифікація банківської картки відбувається за допомогою сертифікованих платіжними системами Visa та MasterCard сервісів, зокрема WayForPay, Ipay, Platon, а також ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС». Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Під час реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на веб-сайті первинного кредитора, для надання платіжних реквізитів Товариству, кожен клієнт після натискання кнопки «Додати карту» автоматично перенаправляється на сайт відповідного платіжного провайдера, де вводить необхідні дані для проведення розрахунків та надає свої платіжні реквізити. Після блокування коштів клієнт повертається на веб-сайт Товариства. До бази даних Товариства від платіжного сервісу надходить виключно частина номеру картки та токен, згенерований платіжним сервісом, що забезпечує безпеку збереження інформації. Ні Первісний кредитор, ні Позивач не мали і не мають доступу до повного номера банківської картки Відповідачки, оскільки ця інформація є банківською таємницею. Отже, доступ до повного номера банківської картки, а також до виписки по картковому рахунку, на який були зараховані кредитні кошти, має виключно банк-емітент та безпосередньо власник зазначеної картки, тобто Відповідачка, яка, як власник карткового рахунку, на який було перераховано кредитні кошти, може самостійно отримати виписку по рахунку для підтвердження або спростування факту перерахування та отримання кредитних коштів. Однак Відповідачкою не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на її картковий рахунок, вказаний у договорі, або доказів того, що зазначений картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, Відповідачка не була позбавлена можливості надати відповідні банківські дані чи інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний і повний доступ до таких. Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківською таємницею, зокрема, є: відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; інформація про операції, проведені на користь чи за дорученням клієнта, вчинені ним правочини. Згідно ч. 1, 2 ст. 62 Закону України «Про банки та банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, що становить банківську таємницю, розкривається банками на запит або з письмового дозволу відповідної юридичної чи фізичної особи та за рішенням суду. Отже, на виконання пункту 2.1. Договору, перерахування коштів було здійснено первісним кредитором через платіжного провайдера — ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС», яке надає первісному кредитору послуги з переказу коштів, зокрема на банківський рахунок Відповідачки за реквізитами банківської картки, зазначеної нею під час реєстрації. Зазначені обставини підтверджуються листом ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» з якого вбачається, що 17 листопада 2021 було проведено транзакцію на суму 3900 грн., маска картки – НОМЕР_2 . За таких обставин Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання відповідно до умов кредитного договору, здійснивши перерахування кредитних коштів на банківську платіжну картку № НОМЕР_2 , реквізити якої були надані самим Позичальником. Посилаючись на викладене, а також, що оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається Відповідачка у Відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладених правочинів, нормам чинного законодавства, ряду правових позицій викладених в Постановах ВСУ, представник позивача просив позовні вимоги ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

08 червня 2026 року від представника відповідачки ОСОБА_1 – адвоката Носова О.М. через систему «Електронний суд» до суду надійшло заперечення (на відповідь на відзив), в якому представник відповідачки зазначив, що доводи представника позивача, викладені у відповіді на відзив, не мають законодавчого обґрунтування та не спростовують заперечення представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву.

Представник позивача надав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача, в якій, крім того, зазначив, що позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідачки ОСОБА_1 – адвокат Носов О.М. надав до суду заяву про проведення судового розгляду за його відсутності та відсутності відповідачки, в якій також зазначив, що підтримує заперечення викладенні у відзиві на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд дійшов такого.

Судом встановлено, що 17 листопада 2021 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 748930 (а.с. 8-15).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору на умовах, встановлених договором, кредитодавець зобов`язується надати позичальнику грошові кошти (кредит) на умовах терміновості, повернення та платності, в національній валюті України – гривні у розмірі та на умовах, встановлених договрором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, у розмірі та порядку, вствановлених договором. Тип кредиту – кредит. Загальний розмір наданого кредиту (сума коштів, які кредитодавець зобов`язується надати позичальникові за цим договором) складає 3900 грн.

Згідно з п. 1.3 строк на який надається кредит, складає 29 календарних днів з моменту підписання цього договору та перерахування (видачі) коштів позичальнику, а саме з 17 листопада 2021 року по 15 грудня 2021 року включно.

Сторонами погоджено процентну ставку, а саме процента ставка становить 1,90% від суми кредиту в день.

Відповідно до п. 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику кредит у безготівковій формі шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок банківської платіжної картки позичальника протягом 3 банківських днів з дати підписання договору.

Договір та графік платежів підписано електронним підписом.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, підписаною директором ТОВ «ФК «ДЖОБЕР», з яким укладено договір № 748930 від 17 листопада 2021 року, клієнт ОСОБА_1 ідентифікована ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» акцепт договору позичальником: здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://topcredit.ua/ (одноразовий ідентифікатор G1042; час відправки ідентифікатору позичальнику: 17 листопада 2021 року; номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор: 380973874801) (а.с. 20).

Листом ТОВ «САНРАЙЗ ФІНАНС» від 11 лютого 2026 року № 1102/2026-1 підтверджено, що згідно з договором з ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» було успішно проведено операцію, а саме: 17 листопада 2021 року відповідно до ордеру 748930, перераховано кошти в сумі 3900 грн., на маску картку НОМЕР_3 , ОСОБА_1 (а.с. 18).

30 листопада 2023 року між ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» та ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» укладено договір відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників, в тому числі право вимоги за кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 (а.с. 19, 21-23).

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників до договору відступлення права вимоги № 1-30/11/2023 від 30 листопада 2023 року ТОВ «ФК «АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 11703 грн. 90 коп., з яких: 3900 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 7803 грн. 90 коп. – прострочена заборгованість за відсотками (а.с. 19).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст..ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст. 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України визначено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1-2, 4 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин – дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

За змістом статті 12 цього Закону, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Отже, позивачем доведено факт перерахування грошових коштів у сумі 3900 грн. на рахунок відповідачки, яка вчасно не повернула грошові кошти та порушила умови договору.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за тілом позики є обґрунтованими.

Щодо заявлених вимог про стягнення з відповідачки заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами, суд зазначає наступне.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі №911/19/19 вказано, що суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивач здійснив неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Так, ч. 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі відсутності іншої домовленості сторін.

При цьому, згідно з п. 9.2 договору строк дії цього договору складає 29 днів, починає свій перебіг у момент, визначений у п. 9.1 цього договору та закінчується 15 грудня 2021 року.

Відповідно до п. 9.3. договору, закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Підпунктом 9.4.1 п. 9.4 договору визначено умови та порядок продовження (пролонгації) строку користування кредитом та строку дії договору, а саме, що у випадку неможливості виконання зобов`язань за Договором у повному обсязі та у встановлений строк, Позичальник має право ініціювати продовження строку користування Кредитом та зміну дати повернення Кредиту шляхом здійснення платежу на користь Кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом. Після отримання Кредитодавцем коштів у розмірі нарахованих та несплачених процентів, заява Позичальника про продовження строку користування Кредитом вважається поданою, а дія Договору автоматично продовжується (лонгується) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів. За умови своєчасної сплати Позичальником всіх нарахованих процентів за користування Кредитом, можливе продовження строку користування кредитом та продовження дії Договору автоматично (автопролонгація) на тих самих умовах на наступні 10 календарних днів без підписання сторонами додаткових угод, починаючи з дня, наступного за днем запланованої дати повернення кредиту. В даному випадку продовження строку користування кредитом та автоматичне продовження (пролонгація) дії Договору може застосовуватися неодноразово, необмежену кількість разів.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів продовження дії договору (пролонгації), а також, що позичальник здійснив платіж на користь Кредитодавця у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів не пізніше останнього дня строку користування кредитом для можливості продовження дії договору (пролонгації).

Умовами договору позики передбачено, що кредит надається строком на 29 днів і позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом до 15 грудня 2021 року включно.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Оскільки зі спливом строку, на який була надана позика та відсутністю доказів продовження дії договору (пролонгації), припинилося право нараховувати проценти за договором позики, то після 15 грудня 2021 року ТОВ «ФК «ДЖОБЕР» не мала законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року.

За таких обставин, у суду відсутні підстави для стягнення з відповідачки відсотків за користування кредитом після завершення строку дії договору позики, тобто після 15 грудня 2021 року.

Враховуючи, що ОСОБА_1 до теперішнього часу кредитні кошти не повернула, суд дійшов висновку, що з відповідачки підлягають стягненню відсотки за користування кредитом, з розрахунку 1,90% на день (як передбачено договором позики), в межах строку кредитування, який становить 29 днів (з 17 листопада 2021 року по 15 грудня 2021 року) у розмірі 2148 грн. 90 коп. (3900 х 1,99% х 29), а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість за тілом кредиту у розмірі – 3900 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі – 2148 грн. 90 коп., а всього 6048 грн. 90 коп.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 1376 грн.

Доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, суд відхиляє, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на оплату витрат на правничу правову допомогу в сумі 13000 грн. суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін., документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування (правовий висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу під час розгляду даної справи, представником позивача надано договір № 09/07/2025 про надання правової допомоги від 09 липня 2025 року укладеного між ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» та адвокатом Пархомчуком С.В., додаткову угоду № 1 від 20 січня 2026 року до договору про надання правової допомоги № 09/07/2025 від 09 липня 2025 року, квитанція про виконання платіжної інструкції, (а.с. 24-27), акт про отримання правової допомоги від 06 квітня 2026 року, платіжна інструкція (а.с. 52-53).

Приймаючи рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує також позицію Верховного суду, який неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, значення спору для сторони, витрачений адвокатом час, та є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 02.10.2019 № 211/3113/16-ц, від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19, від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18, від 12.05.2021 у справі № 873/79/20 та від 23.01.2023 у справі № 755/2587/17).

Враховуючи часткове задоволення позову, суд дійшов висновку про те, що розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача становить: 5000 грн., саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідає критеріям, визначеним ч. 4 ст. 137 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Цивільний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, в рахунок заборгованості за кредитним договором № 748930 від 17 листопада 2021 року – 6048 (шість тисяч сорок вісім) гривень 90 копійок, з яких: 3900 грн. – прострочена заборгованість за сумою кредиту; 2148 грн. 90 коп. – прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 44002941, місцезнаходження: 01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд. 12, інше нежитлове приміщення 1008, – 1376 грн. в рахунок сплаченого судового збору та 5000 грн. в рахунок витрат на професійну правову допомогу, а всього 6376 (шість тисяч триста сімдесят шість) гривень.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: