Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №945/801/24 — Миколаївський районний суд Миколаївської області

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 945/801/24

Провадження № 1-кп/945/334/26

Вирок

Іменем України

02 вересня 2026 року Миколаївський районний суд Миколаївській області в складі

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ;

прокурора ОСОБА_3 ;

захисника ОСОБА_4 (яка бере участь у судовому засіданні з власних засобів);

обвинуваченого ОСОБА_5 (який брав участь у судовому засіданні, і пізніше у режимі відеоконференції з приміщення Шевченківського районного суду міста Львова),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024152260000071 від 28 лютого 2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кринички Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , не одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

встановив:

Суд визнав доведеним, що 25.02.2024, приблизно о 18 годині, під час воєнного стану, ОСОБА_5 перебував біля місцевого магазину “Фанат” у с. Кринички Миколаївського району Миколаївської області по вулиці Перемоги, 1-Б, де зустрів ОСОБА_6 . ОСОБА_5 попросив ОСОБА_6 позичити гроші на цигарки, однак у ОСОБА_6 була відсутня готівка, і ОСОБА_6 добровільно надав ОСОБА_5 власну банківську картку № НОМЕР_1 , з якою ОСОБА_5 пішов до продуктового магазину “Фортуна” у с. Кринички Миколаївського району Миколаївської області по вулиці Перемоги, 1-В.

ОСОБА_5 є активним користувачем мобільної гри “Pubg Mobile” та, перебуваючи у магазині “Фортуна”, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами, які були на рахунку банківської карти ОСОБА_6 , шляхом поповнення профілю гравця у цій мобільній грі.

Реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпечність своїх дій і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливі мотиви, скориставшись відсутністю уваги з боку ОСОБА_6 . ОСОБА_5 сфотографував на власний мобільний пристрій конфіденційні дані банківської карти ОСОБА_6 , а саме: її номер, термін дії та CVV код, після чого картка була повернута ОСОБА_6 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_5 за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , за допомогою власного мобільного пристрою, використовуючи можливості всесвітньої мережі “Інтернет”, зайшов у власний профіль у мобільній грі “Pubg Mobile” та ввів конфіденційні дані банківської картки ОСОБА_6 , і таким чином зареєстрував цю банківську картку у власному профілі, і у період часу з 19:55 до 20:00 здійснив дванадцять грошових переказів на підконтрольний рахунок мобільної гри “Pubg Mobile” та розпорядився грошовими коштами ОСОБА_6 на суму 4607 грн 88 коп. на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_5 , будучи допитаним у судовому засіданні, свою вину у пред`явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі, щиро каявся і дав показання, які за своїм змістом відповідають викладеним вище обставинам вчинення кримінального правопорушення. Так, обвинувачений показав суду, що в магазині зустрів військовослужбовця, в якого попросив цигарки, однак у потерпілого цигарок не було, і він дав ОСОБА_5 свою банківську картку, з якої обвинувачений купив цигарки та поповнив картку в грі. Вказує на те, що шкода спричинена потерпілому відшкодована сестрою обвинуваченого. Наразі обвинувачений так би не вчинив, і взагалі інших злочинів у нього ніколи не було і не буде; вступив до військової академії, де тепер навчається.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитавши обвинуваченого ОСОБА_5 , виконавши дії передбачені ст. 349 КПК України та з`ясувавши, що учасники кримінального провадження правильно розуміють зміст цих обставин, пересвідчившись у добровільності їх позиції, та роз`яснивши особливості оскарження, при викладених обставинах, суд вважає доведеною вину ОСОБА_5 у вчиненому злочині, а отже дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч. 4 ст. 185 КК України — таємне викрадення чужого майна (крадіжка), в умовах воєнного стану.

ОСОБА_5 за місцем навчання характеризується переважно позитивно; з акта обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_5 слідує, що він проживає разом з бабусею та сім`єю сестри; відносини в сім`ї теплі; мати ОСОБА_5 померла, є батько, який не цікавиться життям сина; на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за медичною допомогою до лікаря нарколога та лікаря психіатра не звертався; вказаний злочин вчинив вперше.

Відповідно до досудової доповіді, наданої органом пробації на запит суду, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_5 оцінюється, як низький.

Обставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.

Обставин, які обтяжують покарання не встановлено.

За змістом статті 98 КК України до неповнолітніх, визнаних винними у вчиненні кримінального правопорушення, судом можуть бути застосовані такі основні види покарань: 1) штраф; 2) громадські роботи; 3) виправні роботи; 4) пробаційний нагляд; 5) позбавлення волі на певний строк. До неповнолітніх можуть бути застосовані додаткові покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 5 від 16.04.2004 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини неповнолітніх” перелік видів покарань, визначений у ст. 98 КК, є вичерпним. Інші основні та додаткові покарання до неповнолітніх не застосовуються, навіть якщо на час розгляду справи судом вони досягли повноліття. Визначаючи розмір покарання таким особам, суд ,має виходити з відповідних положень статей 99-102 КК.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 103 КК України при призначенні покарання неповнолітньому суд, крім обставин, передбачених у статтях 65-67 цього Кодексу, враховує умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429, 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, враховуючи наявність кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, відсутність обставин, які обтяжують покарання, з урахуванням особи обвинуваченого, який вчинив злочин вперше у неповнолітньому віці, фактично виховувався бабусею та сестрою, яка має на нього позитивний вплив, оскільки мати ОСОБА_5 померла, а батько відмовився від виховання сина, при цьому ОСОБА_5 здобув середню освіту та наразі продовжує навчатися, а також обставин вчинення злочину, суд вважає, що обвинуваченому слід обрати покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України та перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити покарання у виді пробаційного нагляду (ст. 101, 59-1 КК України), і таке покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України: є пропорційним і співмірним ступеню тяжкості вчиненого, необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових злочинів.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Речові докази у даному кримінальному провадженні слід вважати повернутими власниками та залишити у матеріалах кримінального провадження.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368, 370, 373, 374, 376 КПК України, -

ухвалив:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання, із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, у виді одного року пробаційного нагляду.

Покласти на ОСОБА_5 , відповідно до ст. 59-1, ст. 101 КК України, засудженого до пробаційного нагляду такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Речові докази у кримінальному провадженні:

- мобільний телефон “Huawei”, модель “nova 9 SE”, IMEI 1: НОМЕР_2 , IMEI 2: НОМЕР_3 , який під розписку переданий ОСОБА_6 , – вважати повернутим ОСОБА_6 ;

- виписку по картковому рахунку – залишити в матеріалах кримінального провадження;

-мобільний телефон “Oppo”, модель “А52”, IMEI 1: НОМЕР_4 , IMEI 2: НОМЕР_5 , який за зберігальною розпискою переданий ОСОБА_5 , – вважати повернутим ОСОБА_5 .

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення, з урахуванням особливостей апеляційного оскарження, передбачених ч. 2 ст. 394 КПК України.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому і прокурору.

Суддя ОСОБА_1

02.09.2026