Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №489/1594/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/1594/26

Провадження № 2/489/1506/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

03 вересня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Костюченко Г.С.,

із секретарем судових засідань Савковою К.А.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 9 440 доларів США, в рахунок погашення боргу за розпискою від 01.07.2025 року та судові витрати в розмірі 4 096,02,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 01 липня 2025 року між ним та відповідачем укладено правочин у вигляді розписки, відповідно до якого у відповідача виникли зобов`язання з повернення йому грошових коштів у сумі 13 440 доларів США, у строк до 01 жовтня 2025 року. Відповідач свої зобов`язання з повернення боргу виконав частково, повернув лише 4 000 доларів США. Залишок коштів у розмірі 9 440 доларів США до теперішнього часу відповідач не повернув, чим порушує взяті на себе зобов`язання.

Ухвалою суду від 27.02.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити.

Повідомлення відповідача ОСОБА_2 про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів. Направлена на його адресу судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання.

Відповідач причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав.

За таких обставин, з урахуванням положень статті 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін та ухвалити заочне рішення.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

За змістом розписки від 01 липня 2025 року, ОСОБА_2 взяв у ОСОБА_3 13 440 доларів США та зобов`язався повернути всю суму у строк до 01 жовтня 2025 р.

Прізвище позикодавця у розписці зазначено « ОСОБА_4 », проте паспортні дані зазначені саме позивача ОСОБА_1 , за такого суд ідентифікує особу позикодавця саме як ОСОБА_1 , будь яких заперечень з цього приводу від відповідача не надходило.

На день звернення до суду ОСОБА_2 повернув ОСОБА_1 4 000 доларів США. Решта частина грошових коштів не повернута.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

Виходячи з вимог статей 1046, 1047, 1049ЦК України у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування цих положень закону суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.

Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.

Саме до таких висновків дійшов Верховний суд в постанові від 08 липня 2019 року по справі № 524/4946/16-ц та в постанові від 22 серпня 2019 року № 369/3340/16-ц.

Судом встановлено, що грошові кошти зазначені в договорі позики від 01.07.2025 року, є боргом, який підлягає поверненню в зв`язку із не виконанням відповідачем зобов`язання у повному обсязі щодо укладення з позивачем договору позики, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 4 096,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 200, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за розпискою - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 9 440 доларів США, в рахунок погашення боргу за розпискою від 01.07.2025 року.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 4096,02 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г.С. Костюченко

Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2026 р.