Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №127/27751/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27751/26

Провадження № 2-а/127/285/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Шаміної Ю.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 через свого адвоката Старого М.М. звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив визнати скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №R488182 від 23.04.2026 в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 10.04.2026 року старшим стрільцем 3 відділення охорони взводу охорони ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , уповноваженим на складання протоколів про адміністративні правопорушення, було складено протокол про адміністративне правопорушення №1042 відносно ОСОБА_1 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 , будучи взятим на облік як внутрішньо переміщена особа 25.06.2024 року, у семиденний строк не став на військовий облік за новим місцем проживання, чим, на думку посадової особи, порушив вимоги абз. 5 ч. 10 ст. 1 та ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ha підставі зазначеного протоколу 23.04.2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову №R488182, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

Проте позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки її винесено після спливу встановлених законом строків притягнення до адміністративної відповідальності, визначених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позивач зауважує, що згідно протоколу та постанови він після отримання довідки внутрішньо переміщеної особи від 25.06.2024 року у семиденний строк не став на військовий облік за новим місцем проживання, чим, на думку відповідача, порушив вимоги абзацу 5 частини 10 статті 1, частини 3статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Тобто із самої постанови та протоколу вбачається, що адміністративне правопорушення пов`язується саме із невиконанням обов`язку, який мав бути виконаний після 25.06.2024 року.

Позивач зауважує, що як слідує зі змісту протоколу та постанови вбачається, що вчинення адміністративного правопорушення пов`язано з подіями, які виникли після взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної особи 25.06.2024 року.

При цьому, положеннями статті 38 КУпАП встановлено граничний строк, протягом якого особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності – один рік з дня вчинення правопорушення. Натомість постанову про накладення адміністративного стягнення винесено лише 23.04.2026 року, тобто після спливу більш ніж одного року з моменту, який сам відповідач визначає як час вчинення правопорушення.

До того ж, відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» дата уточнення даних особи визначена як 24.07.2024 року, а територіальним центром комплектування та соціальної підтримки зазначено саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №509-5003338796 від 25.06.2024 року містить ту саму адресу місця проживання, яка відображена у відомостях Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Резерв+» після уточнення персональних даних 24.07.2024 року. Отже, відомості щодо нового місця проживання особи були наявні у відповідача ще у липні 2024 році.

За таких обставин накладення адміністративного стягнення лише 23.04.2026 року не узгоджується з вимогами частини дев`ятої статті 38 КУПАП щодо граничного строку притягнення до адміністративної відповідальності. Сплив такого строку сам по собі виключає можливість накладення адміністративного стягнення.

Таким чином, постанова №R488182 від 23.04.2026 року прийнята після спливу встановленого законом граничного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, що саме по собі є самостійною та достатньою підставою для її скасування.

Вищевикладене й стало підставою для звернення до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 05.08.2026 року поновлено позивачу строк звернення до суду, позовну заяву було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст. 286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні). Роз`яснено відповідачу право та порядок подачі відзиву, встановлено строк подачі суду відзиву на позовну заяву та доказів по справі, а також витребувано додаткові докази.

13.08.2026 відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зауважив, доводи позивача про те, що нібито в липні 2024 року у відповідача були наявні відомості щодо особи, її місця проживання та належності до відповідного територіального центру комплектування, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до відомостей з АІС Оберіг, ОСОБА_1 лише 10.04.2026 року став на облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Щодо доводів позивача стосовно граничного строку притягнення до відповідальності, зауважив, що вищевказане адміністративне правопорушення є триваючим і було виявлене 10.04.2026 року, тобто вже після набрання чинності Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3696-ІХ від 09.05.2024 р., а тому ОСОБА_1 правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності саме за ч. 3 ст. 210 КУпАП в межах строку накладення адміністративного стягнення. Спірні правовідносини щодо порушення військового обліку виявлено саме у квітні 2026 року. При цьому позивачем не доведено та матеріалами справи не підтверджено факту відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. До того ж, зазначено, що позивач був обізнаний про наявність протоколу про адміністративне правопорушення стосовно нього та про дату, час і місце його розгляду, однак на засідання по розгляду адміністративної справи позивач не з`явився.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені ст. 286 КАС України.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Судом встановлено, що згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №509-5003338796 від 25.06.2024 ОСОБА_1 перебуває на обліку внутрішньо переміщеної особи за адресою фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 .

Відповідно до військово-облікового документу з "Резерв+", сформованого 29.07.2026, ОСОБА_1 є призовником, перебуває на обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер в реєстрі Оберіг – 050120235594838800022. Адреса проживання: АДРЕСА_2 .

Як слідує з облікової картки призовника ОСОБА_1 (№ НОМЕР_1 ) останній з 01.02.2021 року по 10.04.2026 року перебував у ІНФОРМАЦІЯ_5 та з 10.04.2026 взятий на облік у ІНФОРМАЦІЯ_6 .

10 квітня 2026 року старшим стрільцем ІНФОРМАЦІЯ_7 - старшим солдатом ОСОБА_4 складено протокол №1042 про адміністративне правопорушення, відповідно до якого військовозобов`язаний ОСОБА_1 був взятий на облік тимчасово переміщеної особи від 25.06.2024 у зв`язку зі зміною місця проживання проте своєчасно протягом 7 днів не став нa військовий облік за новим місцем проживання, чим порушив вимоги абзацу п`ятого частини, десятої статті 1, частини третьої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Примірник протоколу отримано ОСОБА_1 , а також останній був повідомлений про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Однак на розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 не з`явився.

23.04.2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 винесено постанову №R488182, відповідно до якої за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_1 не став на військовий облік як ВПО (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов`язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку. Враховуючи, що ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, на нього накладено штраф у сумі 17000,00 грн.

Копію вказаної постанови направлено засобами поштового зв`язку на адресу позивача, однак пошто відправлення було повернуто відправнику.

28.07.2029 року Головним державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Рачок Ю.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (ВП №81596583) з примусового виконання оскаржуваної постанови.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

У відповідності до статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Так, статтею 210-1 КУпАП встановлена відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідно до частини третьої якої вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно частини першої зазначеної статті порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів України - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідному підрозділу розвідувальних органів України).

Пунктом 10-1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 (в редакції від 18.05.2024) визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану у разі залишення свого місця проживання стати в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи (військовозобов`язані та резервісти СБУ - в Центральному управлінні або регіональних органах СБУ, а військовозобов`язані та резервісти розвідувальних органів - у зазначений строк повідомити про зміну місця проживання відповідним підрозділам розвідувальних органів).

У свою чергу, абзацом 11 пункту 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23 лютого 2022 року №154 передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Згідно статті 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов`язаними законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відтак, притягнення до відповідальності за статтею 210-1 КУпАП відбувається саме територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення спірної постанови слугувало те, що ОСОБА_1 не дотримався вимог частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 10 п. 1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року в частині несвоєчасної постановки на військовий облік протягом семи днів з дати взяття на облік як внутрішньо переміщена особа, чим скоїв правопорушення в особливий період, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Тобто, вбачається факт притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП у зв`язку з порушенням останнім законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Згідно пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Так, у відповідності до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан.

У свою чергу, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-XII (далі - Закон №3543-XII) закріплює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

У той же час, визначення поняття особливого періоду наведене у законах України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та від 06 грудня 1991 року №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закони № 3543-XII та № 1932-XII відповідно).

Згідно статті 1 Закону №3543-XII особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Крім того, стаття 1 Закону № 1932-XII визначає особливий період, як період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи моменту введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний стан і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

За правилами статті 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

У той же час, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів (п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вищезазначена правова норма визначає ряд фактичних даних на основі яких посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

При цьому, за правилами частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У свою чергу, позиція позивача ґрунтується на тому, що адміністративне стягнення накладено поза межами граничного строку накладення адміністративної відповідальності, встановленого ч. 9 ст. 38 КУпАП.

ОСОБА_1 25.06.2024 взято на облік як внутрішньо переміщену особу за адресою фактичного проживання/перебування: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №509-5003338796 від 25.06.2024.

Суд звертає увагу на те, що у відповідності до п. 10-1 додатка 2 «Правил військово обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 30 грудня 2022 року №1487 у період з 25 червня 2024 року до 02 липня 2024 року у позивача виник обов`язок встати на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_4 , який ним не було виконано.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач не дотримався вимог частини четвертої ст. 37 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу», пп. 10 п. 1 додатка 2 «Правил військового обліку призовників і військовозобов`язаних» до Порядку організації та введення військового обліку призовників, військовозобов`язаних» до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30.12.2022 року в частині несвоєчасної постановки на військовий облік протягом семи днів з дати взяття на облік ВПО.

Отже, суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваної постанови з огляду на доведеність вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою ст.210-1 КУпАП щодо порушення останнім законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

Твердження позивача про те, що оскаржувану постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності, винесено уповноваженою особою відповідача з пропуском строку визначеного положеннями ст.38 КУпАП суд відхиляє з огляду на наступне.

За приписами ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частинах дев`ятій і десятій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Згідно ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Відповідно до висновку, викладеного Верховним Судом у постанові від 11.04.2018 у справі №804/401/17, триваючим правопорушенням слід вважати проступок пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Отже, після набрання чинності Законом №3633-IX від 11.04.2024, ОСОБА_1 не виконав вимогу щодо взяття на військовий облік протягом семи днів з дати взяття на облік як ВПО (25.04.2024).

Лише 10.04.2026 позивача ОСОБА_1 взято на облік ІНФОРМАЦІЯ_6 . Так, правопорушення є таким, що тривало в часі до 10.04.2026, тобто строки передбачені статтею 38 КУпАП, відповідачем порушені не були.

Таким чином, адміністративне стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП накладено в межах закону - протягом трьох місяців з дня виявлення триваючої бездіяльності.

Згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:

1) про накладення адміністративного стягнення;

2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;

3) про закриття справи.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та правомірно притягнутий до відповідальності із накладенням штрафу.

Частиною 3 статті 286 КАС України передбачено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід залишити без задоволення, а постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №R488182 від 23.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП – без змін.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 90, 139, 241-244, 246, 268-272, 286 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності слід залишити без задоволення.

Постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 №R488182 від 23.04.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП – залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , адреса ВПО: АДРЕСА_1 .

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна