Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №141/570/26 — Оратівський районний суд Вінницької області

Справа № 141/570/26

Провадження №1-кп/141/55/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року с-ще Оратів

Оратівський районний суд Вінницької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026020250000099 від 25.05.2026 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Вербівка Оратівського району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,на даний час перебуває в ДУ "Вінницька установа виконання покарань (№1)", з неповною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця, раніше судимого, останній раз вироком Вінницького апеляційного суду від 14.02.2024 за ч. 2 ст. 389 КК України у виді арешту строком на 3 (три) місяці та на підставі ст. 71 КК України, ч. 3 ст. 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Оратівського районного суду Вінницької області від 06.06.2023 та призначено ОСОБА_4 остаточне покарання у виді арешту строком 3 (три) місяці 10 (десять) днів, та, окрім того, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 05.05.2026 ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, ч. 5 ст. 407 КК України,

У С Т А Н О В И В:

20 січня 2025 року наказом № 22 командира військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_2 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_4 призначено на посаду стрільця – зенітника відділення охорони 3 взводу охорони 3 роти охорони 4 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 .

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжується указами Президента України та діє по даний час.

Солдат ОСОБА_4 в порушення ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» вчинив кримінальні правопорушення проти правосуддя та проти встановленого порядку несення військової служби за наступних обставин.

Так, ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області у справі № 131/268/26 (провадження № 1-кп/141/37/2026) від 05 травня 2026 року ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби та зобов`язано командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою суду законної сили невідкладно прийняти ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на військову службу у військовій частині НОМЕР_2 , а ОСОБА_4 – невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили, прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби.

Однак, ОСОБА_4 , маючи реальну можливість виконати законну ухвалу суду, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус судів», відповідно до якої судові рішення, що набрали законної сили є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на вciй території України, ігноруючи вимоги суду та усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи з прямим умислом, вчинив дії, спрямовані на перешкоджання судочинству, що направлені на перешкоджання виконанню ухвали суду, умисно ухилився від її виконання.

Зокрема, станом на 16.05.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, достовірно знаючи про наявність вказаної ухвали суду, з метою невиконання ухвали суду щодо звільнення від відбування покарання для проходження військової служби, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення вказаних вище вимог законодавства, не прибув для подальшого проходження військової служби у військову частину НОМЕР_2 , що знаходилася в АДРЕСА_1 , тим самим порушив процес виконання вищезазначеної ухвали суду.

Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч.1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили.

Крім того, 20.01.2025 солдат ОСОБА_4 , проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_3 , діючи з прямим умислом, із особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах воєнного стану, самовільно залишив військову частину НОМЕР_3 та проводив час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

За вказані дії у кримінальному провадженні № 12025020250000215 від 20.12.2025 відносно ОСОБА_4 , у зв`язку із добровільним зверненням останнього з клопотанням про звільнення його від кримінальної відповідальності з підстав, визначених ч. 5 ст. 401 КК України, та висловленням наміру щодо повернення до будь - якої військової частини для продовження проходження військової служби до Оратівського районного суду Вінницької області направлено клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, та останнього на підставі ухвали Оратівського районного суду Вінницької області від 05.05.2026 у справі № 131/268/26 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 5 ст. 407 КК України, в порядку ч. 5 ст. 401 КК України та зобов`язано невідкладно, але не пізніше 72 годин після набрання ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Однак, 16.05.2026, після набрання ухвалою законної сили, ОСОБА_4 до військової частини не з`явився та продовжив проводити час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконання обов`язків військової служби, перебуваючи за місце проживання, а саме за адресою: АДРЕСА_1 , до 10.06.2026, поки не був затриманий працівниками відділення поліції № 1 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області.

За час відсутності у військовій частині НОМЕР_2 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами указаної військової частини правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про учинене ним вчасне нез`явлення на службу без поважних причин, вчинене в умовах воєнного стану, не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

Досудовим слідством дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України, визнав у повному обсязі за обставин, вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись з кваліфікацією вчинених ним діянь, у вчиненому щиро розкаявся, вказав, що не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини, незаперечує щодо недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та також зазначив, що зробив належні висновки, просив суд суворо його не карати.

Враховуючи ту обставину, що обвинувачений повністю визнав свою вину та враховуючи його покази в судовому засіданні, суд вважає їх достовірними, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду та ці обставини ніким не оспорюються. При цьому, суд з`ясував, що позиція учасників судового провадження добровільна та вони правильно розуміють зміст цих обставин. Суд роз`яснив про позбавлення права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку при такому порядку вирішення справи.

Заслухавши доводи учасників судового провадження, дослідивши надані стороною обвинувачення докази та обставини, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні, суд доходить висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 382 КК України, як умисне невиконання ухвали суду, що набрала законної сили, та за ч. 5 ст. 407 КК України, як нез`явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

Суд при призначенні покарання має враховувати дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, якою передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24 жовтня 2003 року зі змінами від 06 листопада 2009 року звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожної особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Також відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому, таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

Так, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 міри покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки скоєних кримінальних правопорушень, які відповідно до вимог ст 12 КК України є нетяжким злочином (ч. 1 ст. 382 КК України) та тяжким злочином (ч. 2 ст. 407 КК України), дані, які характеризують особу обвинуваченого, який згідно довідки Оратівської селищної ради № 173/07.00.23-15 від 28.05.2026 за місцем проживання характеризується негативно, схильний до вживання спиртних напоїв та вчинення правопорушень, інформації про факт скоєння ОСОБА_4 домашнього насильства до відділу соціального забезпечення та охорони здоров`я Оратівської селищної ради не надходило, на обліку в КУ «Оратівський селищний центр соціальних служб» для проходження програми для кривдників ОСОБА_4 не перебуває.

Суд приймає до уваги стан здоров`я обвинуваченого, який, згідно повідомлення Департаменту охорони здоров`я та реабілітації Вінницької обласної військової адміністрації, з 01.01.2025 по 10.06.2026 за медичною допомогою в лікувально-профілактичні закдали м. Вінниці та Вінницької області не звертався, на «ДО» у лікаря нарколога КНП «Оратівська ЛПЛ» та на «ДО» у лікаря психіатра КНП «Оратівська ЛПЛ» не перебуває, станом на 28.05.2026 на лікуванні у КНП «Вінницька обласна клінічна психоневрологічна лікарня ім. акад. О.І. Ющенка Вінницької обласної Ради» не перебував та за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не звертався, раніше судимий, а також раніше притягувався до кримінальної відповідальності, у тому числі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, якого ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 05.05.2026 звільнено від кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 401 КК України, для продовження проходження військової служби.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення повторно.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, обставину, що пом`якшує покарання та обставину, що обтяжує покарання, ставлення обвинуваченого до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, доходить висновку, що необхідним та достатнім для виправлення і попередження вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 нових кримінальних правопорушень буде покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 382 КК України та ч. 5 ст. 407 КК України із застосуванням ст. 70 КК України, визначивши остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначених покарань.

Обраний обвинуваченому такий вид покарання за переконанням суду є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_4 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Також суд зазначає, що положення ст. ст. 69, 75 КК України у випадках засудження, зокрема, за кримінальне правопорушення, передбачене ст. 407 КК України, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, виключають можливість призначення більш м`якого покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому, судом ураховано позицію прокурора, висловлену в судових дебатах, щодо можливого призначення обвинуваченому вказаного покарання, а також доводи обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог статті 100 КПК України.

Також під час досудового розслідування ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області від 11.06.2026 відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, який 06.08.2026 ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області в рамках даного кримінального провадження продовжено до 04.10.2026.

Приймаючи до уваги обраний судом вид покарання, з метою забезпечення виконання вироку суду, суд вважає за необхідне залишити без змін ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України в строк відбування покарання ОСОБА_4 слід зарахувати строк перебування його під вартою як попереднє ув`язнення з 10.06.2026 (з моменту затримання відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у скоєнні злочину) до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Керуючись ст. ст. 50, 66, 67, 70, 382, 407 КК України, ст. ст. 100, 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 382 КК України, ч. 5 ст. 407 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 382 КК України – у виді позбавлення волі на строк один рік;

- за ч. 5 ст. 407 КК України – у виді позбавлення волі строком на п`ять років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , остаточне покарання у виді п`яти років одного місяця позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання за даним вироком ОСОБА_4 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст 72 Кримінального кодексу України зарахувати ОСОБА_4 у строк покарання період його тримання під вартою під час досудового розслідування та судового розгляду з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі з моменту його фактичного затримання - 10.06.2026 по дату набрання вироком законної сили.

До набрання даним вироком законної сили раніше обраний запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою залишити без змін.

Речові докази, а саме: 1 оптичний CD-R диск, на якому міститься інформація судового засідання, наданого під час здійснення тимчасового доступу до судової справи № 131/268/26 щодо звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності, який зберігається при матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження

Згідно ст. 532 КПК України вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок суду може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти діб з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оратівський районний суд Вінницької області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору та направити обвинуваченому ОСОБА_4 для вручення (на поштову та електронну адресу ДУ «Вінницька УВП №1»).

Суддя ОСОБА_1