Рішення від 10 серпня 2026 р. у справі №132/1847/26 — Калинівський районний суд Вінницької області

Справа № 132/1847/26

Провадження № 2/132/1364/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"11" серпня 2026 р. Калинівський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого Аліменко Ю.О.

секретаря Безулої К.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в місті Калинівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, обґрунтовуючи підставність вимог наступним.

14.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №31379-02/2025, згідно з умовами якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» надало відповідачці грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. строком на 120 днів, зі сплатою процентів за користування кредитом, процентна ставка 0,90% в день за залишок заборгованості.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за даним договором виконало повністю, а саме надало відповідачці грошові кошти в обсязі та строк, визначені умовами Договорів.

Однак відповідачка ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором належним чином не виконувала, в результаті чого утворилась заборгованість за кредитним договором.

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №19062025, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №31379-02/2025 від 14.02.2025 року.

Однак після відступлення прав грошової вимоги, ОСОБА_1 погашення існуючої заборгованості не здійснює, у зв`язку з чим загальний розмір заборгованості відповідачки перед позивачем за Договором про надання фінансового кредиту №31379-02/2025 від 14.02.2025 становить 20900,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5400,00 грн. заборгованість за відсотками; 500,00 грн. заборгованість за комісією; 10000,00 грн. заборгованість за штрафами.

За наведених обставин позивач просить стягнути з відповідачки вказану заборгованість у примусовому порядку.

Ухвалою Калинівського районного суду Вінницької області від 16.06.2026 року відкрите спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив та призначено судове засідання.

Учасники справи в судове засідання 11.08.2026 року не з`явилися.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, представник позивача клопотав провести судове засідання без його присутності, а відповідач у встановлений строк не подав відзив на позов, заперечень щодо розгляду справи в спрощеному провадженні, з метою економії процесуальних строків суд вважає за доцільне згідно з положеннями ст. 223 ЦПК України провести розгляд справи без участі учасників справи на підставі наявних доказів.

Враховуючи викладене вище відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 14.02.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та відповідачкою ОСОБА_1 був укладений Договір про надання фінансового кредиту №31379-02/2025, відповідно до якого кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в розмірі 5000,00 грн. строком на 120 днів, а позичальник зобов`язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 0,90% в день на залишок заборгованості. Договір підписано електронним підписом позичальника ляшко Є.І., відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) Y497, який був надісланий на номер мобільного телефону відповідачки.

Згідно з п.1.6 Договору кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта включаючи використання реквізитів платіжної картки №4102-32хх-хххх-5800 протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці грошові кошти у обсязі та у строк, визначений умовами кредитного договору, що підтверджується листом ТОВ «УПР» №3426_260217121328 від 17.02.2026, згідно з яким 14.02.2025 на банківську картку № НОМЕР_1 хх-хххх-5800 було перераховано грошові кошти в сумі 5000,00 грн., ПІБ клієнта: ОСОБА_1 .

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 31379-02/2025 від 14.02.2025, відповідачка умови кредитного договору не виконувала.

19.06.2025 між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір факторингу №19062025, відповідно до якого ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами

Згідно з Витягом з Реєстру боржників до договору факторингу №19062025 від 19.06.2025 ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» відступило ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» право грошової вимоги за договором про споживчий кредит №31379-02/2025 від 14.02.2025 у сумі 20900,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5400,00 грн. заборгованість за відсотками; 500,00 грн. заборгованість за комісією; 10000,00 грн. заборгованість за штрафами.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 527, 530 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Частиною першою та третьою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що позивач надав належні і допустимі докази укладення між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» і ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту №31379-02/2025 від 14.02.2025, отримання позичальником кредитних коштів та перехід права вимоги до позивача.

Однак відповідачка ОСОБА_1 порушила взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів, а тому з метою захисту прав позивача, суму заборгованості слід стягнути з відповідачки у примусовому порядку.

Разом з тим, відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а тому заявлений позивачем штраф у розмірі 10000,00 грн. стягненню з відповідачки не підлягає.

Таким чином позов підлягає частковому задоволенню, тобто необхідно стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за Договором №31379-02/2025 від 14.02.2025 у розмірі 10900,00 грн., з яких: 5000,00 грн. заборгованість за тілом кредиту; 5400,00 грн. заборгованість за відсотками; 500,00 грн.заборгованість за комісією.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2662,40 грн., ціна позову становила 20900,00 грн, позов задоволено на суму 10900,00 грн., тобто на 52,15%, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1388,44 грн. (2662,40 х 52,15%) судового збору.

Вирішуючи питання витрат, що пов`язані з правничою допомогою, судом встановлено, що позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн., з посиланням на договір №0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025 між ТзОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», актом №42 надання послуг від 11.05.2026, детальним описом наданих послуг до акту №42 від 11.05.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копії: договір про надання правової допомоги від 01.07.2025, відповідно до умов якого п. 2.3 вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу скаладає: 8000, 00 грн. без ПДВ.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000, 00 грн. включають послуги: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції Клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт. Усього год.: 6 год. 30 хв.

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі №753/15687/15.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000 грн. є завищеними, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру до 3 000 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 76-82, 89, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, реквізити ІВАN: НОМЕР_3 у АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 31379-02/2025 від 14.02.2025 р. в розмірі 10900 (десять тисяч дев`ятсот) грн. 00 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 1388,44 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354, ст. 355 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 268 ЦПК України).

Суддя: