Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №910/6384/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.07.2026Справа № 910/6384/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., за участю секретаря судового засідання Легкої-Калаянової А.С., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом MSCo GLOBAL LTD (18/2, SOUTH STREET, VALLETTA VLT 1102, MALTA)

до російської федерації

про відшкодування шкоди у розмірі 169 656 364,72 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

MSCo GLOBAL LTD звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до російської федерації про відшкодування шкоди у розмірі 169 656 364,72 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в результаті обстрілів збройними силами російської федерації Маріупольського морського торговельного порту у належне MSCo GLOBAL LTD судно "AZBURG" влучив бойовий снаряд, у зв`язку з чим судно стало повністю непридатним для використання внаслідок чого MSCo GLOBAL LTD нанесено збитків у розмірі 124 620 301 грн 00 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

При цьому судом враховано, що відповідач у справі є нерезидентом України. До повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території Російської Федерації регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України “Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності” від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу Російської Федерації.

У зв`язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, за зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.

Згідно листа Міністерства юстиції України № 25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022 “Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану” з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами Російської Федерації на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.

Крім того, у зв`язку з агресією з боку Росії та введенням воєнного стану АТ “Укрпошта” з 24.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з Російською Федерацією.

Міністерство юстиції України листом № 91935/114287-22-22/12.1.1 від 06.10.2022 щодо вручення судових документів резидентам Російської Федерації в порядку ст. 8 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних або комерційних справах 1965 року повідомило, що за інформацією МЗС України (лист № 71/14-500-77469 від 03.10.2022) 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією останньої проти України. Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території РФ та діяльність її дипломатичних установ на території України зупинено. Комунікація МЗС з органами влади РФ за посередництва третіх держав також не здійснюється.

З огляду на викладене суд вважає, що належним повідомленням відповідача про дату, час та місце розгляду справи є розміщення на сайті Господарського суду міста Києва відповідного оголошення-повідомлення.

Відповідач у строк, встановлений частиною 8 статті 165 ГПК України, відзив на позов до суду не подав, а тому суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до частини 9 статті 165 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті на 28.07.2026.

28.07.2026 позивач подав суду заяву з розрахунком суми економічних втрат станом на 28.07.2026. У вказаній заяві позивач просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду (збитків, у вигляді упущеної вигоди) в розмірі, що на 28 липня 2026 року складає 4 060 716,46 (чотири мільйони шістдесят тисяч сімсот шістнадцять) доларів США 46 центів, (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, а саме: 43,413 грн. за 1 долар США) становить 176 287 883,68 (сто сімдесят вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три) гривень 68 копійок, судові витрати позивача, а саме витрати на правничу допомогу та проведення судової економічної експертизи в сумі 8 572,08 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят два) доларів США 08 центів (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, а саме: 43,413 грн. за 1 долар США) становить 372 138,70 гривень 70 копійок.

У судовому засіданні 28.07.2026 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

MSCo GLOBAL LTD (позивач) є власником судна «AZBURG» (ІМО 9102899), що підтверджується сертифікатом реєстрації №5116202- РЕР, виданим 05.01.2022 Міжнародним морським реєстром Співдружності Домініки.

Як встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/18086/23 за позовом MSCo GLOBAL LTD до російської федерації про стягнення майнової шкоди у розмірі 124 620 301 грн 00 коп. Судно вийшло з порту Бургас (Болгарія) 17.02.2022 о 21:20 та пішло у Маріупольський морський торговельний порт згідно з Чартером від 14.02.2022. 22.02.2022 р. о 07:00 (судно прибуло до Маріупольського морського торговельного порту та було пришвартовано правим бортом до причалу №16 у Маріупольського морського торговельного порту та розпочато вантажні операції.

Внаслідок ворожих дій невстановлених військових формувань російської федерації (у період з 24.02.2022 - 04.04.2022) судно набуло ознак аварійного та непридатного для використання, а потім згоріло та було повністю непридатним для використання, з огляду на що втратило можливість безпечно покинути акваторію порту, а судновласник втратив об`єктивну можливість розпоряджатися судном, мати до нього доступ, а також мати можливість його вивезти та зберегти у цілісному і непошкодженому стані.

10.04.2023 Управлінням Служби безпеки України в Одеській області за вказаною подією у Єдиному реєстрі досудових розслідувань було зареєстроване кримінальне провадження № 12022041340000945 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 206 КК України (протидія законній господарській діяльності, вчинена організованою групою, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднана з насильством, небезпечним для життя чи здоров`я, або така, що заподіяла велику шкоду чи спричинила інші тяжкі наслідки).

У вказаному судовому рішенні судом встановлено, що позивачем доведено заподіяння шкоди MSCo GLOBAL LTD діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою.

Враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача матеріальної шкоди в розмірі 124 620 301 грн 00 коп., завданої внаслідок збройного вторгнення російської федерації є доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Вказане рішення набрало законної сили.

Законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

Враховуючи викладене обставини, які встановлені у рішенні Господарського суду міста Києва від 05.03.2024 у справі № 910/18086/23, яке набрало законної сили, мають преюдиційне значення та повторного доведення не потребують.

З метою визначення заподіяних збитків, завданої внаслідок збройної агресії позивач звернувся до Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України із заявою про проведення судової економічної експертизи.

Відповідно до висновку судової економічної експертизи № 3532-25 від 19.01.2026 року, проведеної Дніпропетровським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України недоотриманих доходів (упущеної вигоди) позивачем за період з 24.02.2022 року по 23.09.2025 року внаслідок влучання у судно «AZBURG» (ІМО 9102899) бойового снаряду під час обстрілу військовослужбовцями збройних сил російської федерації Маріупольського торговельного порту, у зв`язку з чим судно стало повністю непридатним для подальшого використання у господарській діяльності, документально підтверджується у розмірі 3 284 215,85 доларів СІЛА (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 142 577 662,52 грн).

Щомісячний розмір недоотриманих доходів (упущеної вигоди) позивачем внаслідок влучання у вказане судно бойового снаряду під час обстрілу військовослужбовцями збройних сил російської федерації Маріупольського торговельного порту, у зв`язку з чим судно стало повністю непридатним для подальшого використання у господарській діяльності, документально підтверджується у розмірі 76 377,11 доларів США (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 3 315 759,59 грн).

Таким чином, станом на 28 липня 2026 року, сума майнової шкоди (збитків), а саме недоотриманих доходів (упущеної вигоди) позивача складає:

- за період з 24.02.2022 року по 23.09.2025 року - 3 284 215,85 доларів СІЛА (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ становить 142 577 662,52 грн);

- за період з 23.09.2025 року по 23.07.2026 року - 76 377,11 доларів СЛІА * 10 календарних місяців = 763 771,10 доларів СІЛА (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, а саме: 43,413 грн. за 1 долар СПІА, становить 33 157 594,76 грн);

- за період з 23.07.2026 року по 28.07.2026 року - 76 377,11 доларів США : 30 днів * 5 днів = 12 729,51 доларів СЛІА (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, а саме: 43,413 грн. за 1 долар СПІД становить 552 626,57 грн.

Загальна сума майнової шкоди (збитків), а саме недоотриманих доходів (упущеної вигоди) станом на 28 липня 2026 року складає: 3 284 215,85 доларів СІЛА + 763 771,10 доларів США + 12 729,51 доларів СІЛА = 4 060 716,46 доларів США (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті за курсом НБУ, а саме: 43,413 грн. за 1 долар США) становить 176 287 883,68 грн).

Позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення збитків (упущеної вигоди), завданих знищенням майна позивача внаслідок збройної агресії російської федерації проти України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

В силу статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 ЦК України, доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.

Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія Російської Федерації була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, Російську Федерацію було зобов`язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародновизнаних кордонів України.

Аналогічних висновків дійшов і Міжнародний суд ООН, який у своєму наказі про забезпечувальні заходи від 16 березня 2022 року у справі щодо звинувачень в геноциді за конвенцією про попередження та покарання злочину геноциду (Україна проти Російської Федерації) зобов`язав Російську Федерацію припинити військову агресію проти України.

Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від Російської Федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об`єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні визнано геноцидом Українського народу дії Збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, а також доручено Голові Верховної Ради України спрямувати цю заяву до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї НАТО, урядів та парламентів іноземних держав. Голові Верховної Ради України надано повноваження звернутися до Генеральної прокуратури, Міністерства закордонних справ України та Міністерства юстиції України щодо невідкладного вжиття заходів для належного документування фактів вчинення Збройними силами Російської Федерації та її політичним і військовим керівництвом геноциду Українського народу, злочинів проти людяності, воєнних злочинів, інших тяжких злочинів на території України та ініціювання притягнення до відповідальності всіх винних осіб.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Преамбулою Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.

Відповідно до частини третьої статті 85 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії росії проти України в розумінні частини третьої статті 85 ГПК є загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими правопорушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого правопорушення, тобто наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшенням майнових прав іншої.

Саме внаслідок бойових дій невстановленими військовими формуваннями російської федерації (у період з 24.02.2022 - 04.04.2022) судно набуло ознак аварійного та непридатного для використання, а потім згоріло та було повністю непридатним для використання, з огляду на що втратило можливість безпечно покинути акваторію порту, а судновласник втратив об`єктивну можливість розпоряджатися судном, мати до нього доступ, а також мати можливість його вивезти та зберегти у цілісному і непошкодженому стані.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

На підставі наведених положень чинного законодавства, знищення належного позивачу на праві власності майна порушує відповідне право власності позивача, який у зв`язку із цим набуває право на відшкодування заподіяних йому шкоди.

Судом береться до уваги правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19, яка полягає в тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено РФ, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.

Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 у справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 № 311/498/20, від 12.10.2022 у справі № 463/14365/21; Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22.

Враховуючи встановлення судом факту завдання позивачу шкоди внаслідок збройної агресії відповідача, заявлені вимоги про стягнення шкоди в розмірі 4 060 716,46 доларів США (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті становить 176 287 883,68 грн).

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин

Згідно зі ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому держава є специфічним суб`єктом правовідносин. Під державою розуміється організація політичної влади домінуючої частини населення у соціально неоднорідному суспільстві, яка, забезпечуючи цілісність і безпеку суспільства, здійснює керівництво ним насамперед в інтересах цієї частини, а також управління загальносуспільними справами. До визначальних ознак держави відноситься наявність для виконання своїх завдань та функцій специфічного апарату, який володіє владними повноваженнями і має матеріальні засоби для реалізації цих повноважень. Реалізація функцій держави здійснюється через специфічний апарат, порядок формування, правовий статус та повноваження якого визначаються самою державою.

Відповідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 (що набрала чинності для України 24.08.1991) договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Вона є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.

Відтак, стягнення відповідних збитків має здійснюватись із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду.

За таких умов, пред`явлення позовних вимоги до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того позивачем заявлено клопотання про покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 500 доларів США (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті становить 238 771,50 грн.).

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких у тому числі відносяться й витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі відмови в позові - на позивача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

На підтвердження понесених ним судових витрат позивач долучив до матеріалів справи: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 30-06-1/25 від 30.06.2025 року, додатком № 1 від 11.08.2025 року до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги № 30-06-1/25 від 30.06.2025 року, акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 від 17.02.2025 року, платіжною інструкцією № 1308130825 від 13.08.2025, міжнародним платіжним дорученням від 13.08.2025 року.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 “Послуги. Загальні положення” підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”).

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 ст. 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач клопотання про зменшення заявлених вимог, заперечення та доказів щодо не співмірності заявленого розміру витрат до суду не надав.

Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом у даній справі у заявленому розмірі 5 500 доларів США (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті становить 238 771,50 грн.), судом враховано, що вартість послуг визначена за погодженням адвокатом з клієнтом у договорі, послуги адвоката були реально надані позивачу, що підтверджується матеріалами справи, також судом взято до уваги рівень юридичної кваліфікації правовідносин у справі.

Враховуючи викладене, надавши оцінку усім матеріалам справи та доводам, за відсутності заперечень та клопотання відповідача про зменшення заявлених витрат, суд дійшов висновку про те, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правову допомогу, пов`язаних з розглядом даної справи у сумі 5 500 доларів США (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті становить 238 771,50 грн.) і розмір таких витрат є обґрунтованим до предмета спору, співмірним зі складністю позову, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Керуючись ст. 129 ГПК України та зважаючи на задоволення позову, витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 164 800 грн. покладаються на відповідача та стягуються в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", а понесені позивачем витрати на проведення експертизи у розмірі 8 572 доларів США 08 центів (що станом на 19.01.2026 року в гривневому еквіваленті становить 372 138,70 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236 - 240, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов MSCo GLOBAL LTD задовольнити повністю

2. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) на користь MSCo GLOBAL LTD (18/2, SOUTH STREET, VALLETTA VLT 1102, MALTA) 4 060 716,46 (чотири мільйони шістдесят тисяч сімсот шістнадцять) доларів США 46 центів, (що в гривневому еквіваленті становить 176 287 883,68 (сто сімдесят шість мільйонів двісті вісімдесят сім тисяч вісімсот вісімдесят три) грн 68 коп. шкоди, 5 500 (п`ять тисяч п`ятсот) доларів США (що в гривневому еквіваленті становить 238 771 (двісті тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 50 коп. витрат на професійну правничу допомогу, 8 572 (вісім тисяч п`ятсот сімдесят два) долари США 08 центів (що в гривневому еквіваленті становить 372 138 (триста сімдесят дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 70 коп. витрати на проведення експертизи.

3. Стягнути з Російської Федерації (Russian Federation код ISO ru/rus 643) в дохід Державного бюджету України 1 164 800 (один мільйон сто шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн. судового збору.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 01.09.2026

Суддя О.М.Ярмак