Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №908/3497/25 (904/5835/25) — Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 21/38/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 Справа № 908/3497/25 (904/5835/25)

м. Запоріжжя Запорізької області

За позовною заявою - Комунального некомерційного підприємства “Сімейна поліклініка” Чернігівської міської ради (вул. Пирогова, буд. 15, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 04591208, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

про стягнення 58 808, 33 грн.

в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153, ел. пошта: tov.inteks@gmail.com, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Розпорядник майна - Сєдова Наталя Іванівна (вул. Гагаріна, буд. 8, офіс 69, м. Запоріжжя, 69005, має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІКС)

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ

Без участі представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області за підсудністю з Господарського суду Дніпропетровської області надійшли матеріали справи № 904/5835/25 за позовною заявою Комунального некомерційного підприємства “Сімейна поліклініка” Чернігівської міської ради (далі - КНП “Сімейна поліклініка”, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (далі - ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”, відповідач) про стягнення 58 808, 33 грн. для розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.10.2025 позовну заяву КНП “Сімейна поліклініка” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5835/25 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.01.2026 матеріали справи № 904/5835/25 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області для розгляду в межах справи № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду розгляд справи (єдиний унікальний номер судової справи 904/5835/25) за вище зазначеним позовом визначено судді Черкаському В.І., у провадженні якого перебуває справа про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.07.2026 позовну заяву КНП “Сімейна поліклініка” (вх. № 168/08-07/26 від 14.01.2026) до ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” про стягнення 58 808, 33 грн. прийнято до розгляду в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” та відкрито провадження з розгляду позовної заяви. Ухвалено розглядати позовну заяву за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання. Присвоєно справі номер провадження 21/38/25.

Копія ухвали від 23.07.2026 направлена відповідачу до його електронного кабінету, зареєстрованого у підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС; відповідач вважається належним чином повідомленим про розгляд справи.

ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (відповідач) своїм правом на подання до суду відзиву на позов у порядку статті 165 ГПК України у встановлений судом строк не скористалось; клопотань, заяв, доказів у справу не подало. Відсутність будь-яких заяв або клопотань відповідача, з урахуванням направлення судом до електронного кабінету відповідача копії ухвали суду у справі, свідчить про незацікавленість відповідача у розгляді справи.

Згідно ст. ст. 165, 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує спір за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, у межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд

УСТАНОВИВ:

Згідно ч. ч. 1, 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду.

У провадженні судді Черкаського В.І. знаходиться справа № 908/3497/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.

Ухвалою від 18.12.2025 відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ”. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Введено процедуру розпорядження майном боржника. Розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Сєдову Наталю Іванівну.

18.12.2025 на офіційному веб-сайті Верховного Суду оприлюднено оголошення № 77982 про відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.

Наразі процедура розпорядження майном ТОВ "ІНТЕКС ІНВЕСТ" триває, повноваження розпорядника майна боржника виконує арбітражний керуючий Сєдова Н.І.

Згідно ч. 1, абз. 1, 3, 4 ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; інші спори у випадках, передбачених цим Кодексом. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство за правилами спрощеного позовного провадження.

Оскільки відповідачем згідно поданої позовної заяви є боржник, така позовна заява правомірно розглядається в межах провадження у справі № 908/3497/25 про банкрутство ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ” за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги наступним.

19 травня 2023 року в електронній системі закупівель КНП “Сімейна поліклініка” було опубліковано оголошення про проведення відкритих торгів UA-2023-05-03-009393-a, згідно якого позивач планував здійснити закупівлю дизельного палива кількістю 2500 літрів та бензину А-92 кількістю 2500 літрів, очікуваною загальною вартістю 226 175,00 грн.

Згідно з рішенням Замовника від 22.05.2023 переможцем закупівлі UA-2023-05-03-009393-a визначено ТОВ “ІНТЕКС ІНВЕСТ”.

29 травня 2023 року між КНП “Сімейна поліклініка” (як Покупцем) та ТОВ “Інтекс Інвест” (як Постачальником) укладено Договір № 122/57/т (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, поставити та передати у власність Покупця товар за визначеним предметом закупівлі згідно ДК 021:2051 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин, дизельне паливо) належної якості та кількості, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити такий Товар.

Згідно п. 1.2 Договору найменування (марка, вид), кількість та ціна Товару визначаються у п. 3.2 Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору ціна цього Договору становить 217 500, 00 грн., у тому числі ПДВ - 14 228, 97 грн., сформована з бензину А-92, кількість 2 500 л, ціна за 1 л без ПДВ - 40,186916 грн., на загальну суму без ПДВ - 100 467, 29 грн. та дизпалива, кількість 2 500 л, ціна за 1 л без ПДВ - 41,121495 грн., на загальну суму без ПДВ - 102 803, 74 грн.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата вартості Товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.1 Договору строк (термін) поставки Товару - до 31 грудня 2023 року. Відпуск Товару здійснюється через мережу автозаправних станцій (АЗС) Постачальника, зазначених у Додатку 1 до Договору (пункти 5.2, 5.3 Договору) - на умовах FCA (в редакції Інкотермс - 2010 року).

При цьому право на отримання Товару Покупець набуває після отримання від Постачальника, спеціально виготовлених для нього, паливних карток/талонів, що містять інформацію про найменування Постачальника, вид, кількість нафтопродуктів, які можна отримати при їх пред`явленні оператору АЗС, а також термін їх дії. Паливні картки або талони не є товаром, не є платіжним засобом і є власністю Постачальника; погашені паливні картки або талони (після фактичної видачі бензину/дизельного палива Покупцю) є підставою для списання пального зі зберігання та за своєю юридичною силою прирівнюються до акта приймання-передачі бензину/дизельного палива зі зберігання.

Додатковою угодою № 1 від 01.08.2023 до Договору № 122/57/т від 29.05.2023 сторони внесли зміни до пункту 3.2 Договору, виклавши його у новій редакції із збереженням загальної суми Договору у розмірі 217 500, 00 грн. з ПДВ.

06 червня 2023 року відповідачем передано позивачу скретч-картки на дизельне паливо загальною кількістю 84 шт. на 2 500 л вартістю 110 000, 00 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 0057/0000895 від 06.06.2023 та специфікацією № 0057/0000895-С відпущених скретч-карток на нафтопродукти по купюрах до вказаної видаткової накладної.

КНП “Сімейна поліклініка” 06.06.2023 виставлено ТОВ “Інтекс Інвест” рахунок-фактуру № 0057/0000923 за дизельне паливо, кількістю 2 500 л на загальну суму 110 000, 00 грн. з ПДВ.

На виконання умов Договору позивачем сплачено на користь відповідача суму 110 000, 00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1476 від 07.06.2023.

Проте з 01 січня 2025 року АЗС припинили відпускати паливо КНП “Сімейна поліклініка”, оскільки АЗС, зазначені у Додатку 1 до Договору, або закриті, або в них відсутнє дизельне паливо.

Так, невикористаними залишились 28 паливних карток по 30 л кожна та 1 паливна картка номіналом 10 л, загальна кількість палива 840 л на суму 36 960, 00 грн. з ПДВ, а саме за номерами: 304704885348, 304704885349, 304704885790, 304704885791, 304704885793, 304704885347, 304704885345, 304704885346, 304704885358, 304704885359, 304704885356, 304704885357, 304704885354, 304704885355, 304704885352, 304704885353, 304704885350, 304704885351, 304704885368, 304704885369, 304704885366, 304704885367, 304704885364, 304704885365, 304704885362, 304704885363, 304704885360, 304704885361, що підтверджується Довідкою КНП “Сімейна поліклініка” від 08.10.2025 № 01-14/765.

Відповідач не повідомляв позивача ані про припинення відпуску товарів по талонах, ані про причини такого припинення.

06 лютого 2025 року КНП “Сімейна поліклініка” звернулось до ТОВ “Інтекс Інвест” з претензією-вимогою № 01-14/196, у якій повідомляли про припинення відпуску пального за 28 паливними картками по 30 л кожній, вимагали повідомити причини відмови АЗС у заправці службового автотранспорту позивача дизельним паливом та попереджали про звернення до суду з метою повернення коштів у разі неотримання відповіді на вимогу.

Вказана претензія була отримана відповідачем 18.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 1403500068834.

Проте ні відповіді на претензію, ні коштів позивач від відповідача не отримав, також не відновився і відпуск пального на АЗС.

Таким чином, у зв`язку з неможливістю позивача обміняти талони на паливо на АЗС, що є наслідком невиконання відповідачем умов Договору № 122/57/т від 29.05.2023 в частині забезпечення можливості вільного обміну талонів на товар, у ТОВ “Інтекс Інвест” утворилась заборгованість перед КНП “Сімейна поліклініка” у розмірі 36 960, 00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 2 статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно до п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, у розумінні приписів цієї норми покупцю належить право вимагати, крім іншого, повернення переданої за непоставлений товар оплати. Право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати за своїм змістом є правом покупця на односторонню відмову від зобов`язання, внаслідок якої припиняється зобов`язання продавця перед покупцем щодо поставки товару і виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічний висновок сформульований Верховним Судом у постанові від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17, де зазначено, що зі змісту ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю; у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати; можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Саме тому, у зв`язку з неповною поставкою відповідачем дизельного палива позивачу, КНП “Сімейна поліклініка” звернулось до господарського суду з вимогою повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 36 960, 00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом положень ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем на рахунок позивача коштів у розмірі вартості неотриманого товару за Договором та/або поставлення відповідного обсягу палива.

Заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 36 960, 00 грн. підтверджується сукупністю доказів (Договір № 122/57/т від 29.05.2023, Додаткова угода № 1 від 01.08.2023, видаткова накладна № 0057/0000895 від 06.06.2023, специфікація № 0057/0000895-С, платіжна інструкція № 1476 від 07.06.2023, Довідка КНП “Сімейна поліклініка” від 08.10.2025 № 01-14/765, претензія № 01-14/196 від 06.02.2025 та рекомендоване повідомлення про її вручення) і на день ухвалення рішення відповідачем не спростована.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення з відповідача 36 960, 00 грн. основного боргу (попередньої оплати за непоставлений товар).

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 10 875, 00 грн. штрафу, 8 705, 35 грн. пені, 692, 62 грн. 3 % річних та 1 575, 36 грн. інфляційних збитків.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 550 ЦК України право на стягнення неустойки виникає незалежно від наявності збитків у кредитора.

Пунктом 7.3 Договору установлено, що у разі затримки поставки/відпуску Товару в обсязі, визначеному Покупцем відповідно до пред`явлених на отримання Товару паливних карток/талонів, або заявці на їх отримання в порядку п. 5.4 Договору, Постачальник сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент нарахування пені, від вартості непоставленого Товару чи вартості Товару відповідно до непереданих паливних карток/талонів за кожен день затримки прострочення поставки Товару за Договором, а при простроченні понад 30 днів Постачальник додатково сплачує Покупцю штраф у розмірі 5 % від ціни Договору.

Розглянувши позовні вимоги про стягнення штрафу за період з 01.01.2025 по 10.10.2025 та пені за період з 01.01.2025 по 10.10.2025 у зв`язку з простроченням поставки товару за Договором, строк виконання якого сплив 31.12.2023, суд дійшов висновку про повну відмову в їх задоволенні з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), пеня та штраф є різновидами єдиного правового інституту - неустойки (штрафних санкцій), що застосовуються як міра відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно з імперативними вимогами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом установлено, що за умовами Договору строк поставки товару визначено до 31.12.2023.

Отже, днем початку порушення зобов`язання та відліку законного шестимісячного строку нарахування неустойки є 01.01.2024.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, законний період для нарахування будь-яких штрафних санкцій (як у вигляді пені, так і штрафу) за цим правочином розпочався 01.01.2024 та остаточно сплив 01.07.2024. Після цієї дати законні підстави для обчислення неустойки припинилися автоматично в силу закону.

Позивачем заявлено вимоги про стягнення пені та 5 % штрафу за період з 01.01.2025 по 10.10.2025, тобто поза межами визначеного законом шестимісячного строку.

Щодо посилань позивача на п. 7.3. Договору, яким встановлено відповідальність у вигляді щоденної пені та додаткового штрафу у розмірі 5 % при простроченні понад 30 днів, суд зазначає таке.

Договірне поєднання щоденної пені та фіксованого штрафу за довготривале прострочення (понад 30 днів) за змістом судової практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19) визнається допустимим, оскільки в цьому випадку штраф і пеня не дублюють один одного, а є взаємодоповнюючими санкціями за різні етапи правопорушення.

Проте, таке договірне погодження видів санкцій не скасовує і не збільшує імперативно встановлений законом шестимісячний строк їх нарахування, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі № 911/952/22, умови договору про нарахування санкцій “за кожен день затримки” чи встановлення штрафу за тривале прострочення визначають лише формулу та умови застосування відповідальності, але не свідчать про встановлення сторонами іншого (довшого) строку нарахування, ніж передбачені законом 6 місяців.

Чіткого волевиявлення про збільшення строку нарахування (наприклад, шляхом застереження “санкції нараховуються до повного виконання зобов`язання”) Договір не містить.

Таким чином, як право на нарахування пені, так і право на стягнення 5 % штрафу за прострочення понад 30 днів могли бути реалізовані позивачем виключно в межах законного шестимісячного строку - до 01.07.2024.

Нарахування цих санкцій у 2025 році є нормативно безпідставним.

Згідно ч. 2 ст. 237 ГПК України, ч. 2 ст. 264 ЦПК України, суд вирішує спір у межах заявлених позовних вимог.

Оскільки позивач самостійно обмежив предмет позову виключно періодом 2025 року, який повністю перебуває поза межами законного строку нарахування штрафних санкцій, суд позбавлений процесуальних підстав для самостійного нарахування пені та 5 % штрафу за належний період 2024 року.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу за період з 01.01.2025 по 10.10.2025 підлягають повній відмові у задоволенні.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Індекс інфляції є показником, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Іншого розміру процентів річних Договором № 122/57/т від 29.05.2023 не встановлено, отже, позивач має право на стягнення відсотків річних у розмірі 3 %.

Здійснивши перевірку розрахунків 3 % річних та інфляційних збитків, нарахованих позивачем на суму заборгованості за непоставлений товар (36 960, 00 грн.) за період з 25.02.2025 по 10.10.2025, суд визнає їх арифметично правильними та такими, що відповідають приписам ч. 2 ст. 625 ЦК України.

З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 692, 62 грн. 3 % річних та 1 575, 36 грн. інфляційних збитків.

За приписами ч. ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження правомірності позовних вимог є більш вірогідними, ніж докази, надані на їх спростування. Позивач у встановленому законом порядку надав належні та допустимі докази на підтвердження своїх вимог, а відповідач заявлених вимог не спростував, відзив, заперечень та жодних доказів на підтвердження своїх заперечень не подав.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії”).

Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин у їх сукупності, застосувавши стандарт вірогідності доказів (стаття 79 ГПК України), та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 36 960, 00 грн., 692, 62 грн. 3 % річних, 1 575, 36 грн. інфляційних збитків. В іншій частині позову слід відмовити.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 900, 00 грн., попередній розрахунок яких зазначений позивачем у позовній заяві, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 статті 123 ГПК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Позивачем разом із позовною заявою (у першій заяві по суті справи) було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які він поніс та очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у розмірі 6 900, 00 грн.

На підтвердження вказаних витрат до матеріалів справи Позивачем було долучено докази, а саме: Договір № 09/10/25 від 09.10.2025 про надання правової (професійної правничої) допомоги, ордер серія СВ № 1143051 від 10.10.2025 на надання правничої допомоги, акт № 197 від 13.10.2025 надання послуг, а також документи, що підтверджують здійснення оплати.

Таким чином, вимоги ч. 3 ст. 126 ГПК України щодо документального підтвердження витрат Позивачем виконано у повному обсязі.

Частиною 4 статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до приписів частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити їх розмір. Частина 6 цієї ж статті чітко зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки справа розглядалася у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, Відповідач був ознайомлений із матеріалами справи та заявленими Позивачем витратами на правничу допомогу.

Проте, Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, жодних заперечень щодо розміру витрат на правничу допомогу не висловив та вмотивованого клопотання про їх зменшення до суду не подав.

Згідно зі сталою правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, а також у постановах Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 910/7586/19, від 15.06.2021 у справі № 912/1016/20 та від 23.01.2024 у справі № 904/3990/22 суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права самостійно (без клопотання іншої сторони) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають стягненню, з мотивів їхньої неспівмірності.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно за клопотанням іншої сторони.

За таких обставин, за відсутності відповідного клопотання Відповідача, у суду відсутні правові підстави для самостійного оцінювання критеріїв співмірності та зменшення заявленого гонорару адвоката.

Розподіл витрат має відбуватися виключно на підставі загальних процесуальних правил розподілу судових витрат.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких належить і правнича допомога), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що за результатами розгляду даної справи позовні вимоги Позивача задоволено частково у розмірі 66,70 %, витрати на професійну правничу допомогу також підлягають частковому задоволенню, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до вимог статті 129 ГПК України.

Враховуючи належне документальне підтвердження витрат, відсутність клопотання Відповідача про їх зменшення, а також керуючись принципом пропорційності, встановленим ст. 129 ГПК України, витрати Позивача на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню (пропорційно задоволеним вимогам) у розмірі 4 602, 30 грн. У задоволенні решти заявлених витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позовної заяви Позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 422, 40 грн., що підтверджується відповідним документом про оплату, наявним у матеріалах справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково у розмірі 39 227, 98 грн. (66,70 % від заявленої суми позову 58 808, 33 грн.), на відповідача покладаються судові витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у розмірі 1 615, 86 грн. В іншій частині судові витрати у розмірі 806 грн. 54 коп. покладаються на позивача.

Керуючись статтями 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 13, 73, 74, 76, 79, 86, 123, 129, 236, 238, 240, 241, 247, 252, 255-257, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНТЕКС ІНВЕСТ” (вул. Діагональна, буд. 8, кімн. 21, м. Запоріжжя, 69035, код ЄДРПОУ 39821153) на користь Комунального некомерційного підприємства “Сімейна поліклініка” Чернігівської міської ради (вул. Пирогова, буд. 15, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 04591208), 36 960 (тридцять шість тисяч дев`ятсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 692 (шістсот дев`яносто дві) грн. 62 коп. 3 % річних, 1 575 (одну тисячу п`ятсот сімдесят п`ять) грн. 36 коп. інфляційних збитків, 1 615 (одну тисячу шістсот п`ятнадцять) грн. 86 коп. судового збору, 4 602 (чотири тисячі шістьсот дві) грн. 30 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог та решти заявлених витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Копію рішення надіслати позивачу, відповідачу (до електронних кабінетів).

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції, протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (статті 254, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено та підписано 03.09.2026.

Суддя Володимир ЧЕРКАСЬКИЙ