Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №903/518/26 — Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 серпня 2026 року Справа № 903/518/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Дем`як В.М., за участі секретаря судового засідання Губиш І.О., розглянувши справу

за позовом: Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кравченка Олександра Анатолійовича

про стягнення 731 894,03 грн.

Представники сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача: не прибув;

Встановив: Шацький лісовий фаховий коледж ім. В.В. Сулька звернувся до Господарського суду Волинської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Кравченка Олександра Анатолійовича про стягнення 731 894,03 грн. заборгованості, в тому числі 720 970,75 грн. суми попередньої оплати, 10 093,59 грн. пені та 829,69 грн. 3% річних.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про закупівлю №2212 від 22.12.2025 в частині поставки товарно-матеріальних цінностей та нарахування у зв`язку з цим пені та відсотків річних.

Ухвалою суду від 02.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.06.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026 здійснено офіційне оприлюднення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України про повідомлення відповідача Фізичної особи-підприємця Кравченка Олександра Анатолійовича про розгляд справи №903/518/26 за позовом: Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кравченка Олександра Анатолійовича про стягнення 731 894,03 грн, підготовче засідання відкладено на 03.08.2026.

Ухвалою суду від 03.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 31.08.2026.

Представник позивача в судове засідання не прибув, хоча належним чином був повідомлений про час та дату судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 05.08.2026.

Відповідач у судове засідання не прибув, свого представника не направив, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходження Фізичної особи-підприємця Кравченка Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 ), отже суд направив ухвалу від 02.06.2026 та від 03.08.2026 за місцем державної реєстрації останнього, однак ухвали відповідачу не вручена відповідно до відомостей АТ "Укрпошта".

Отже, відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином, однак правом на подання відзиву на позов не скористався.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

З матеріалів справи слідує, що 22.12.2025 між Шацьким лісовим коледжем ім. В.В. Сулька та Фізичною особою підприємцем укладено договір про закупівлю №2212 (а.с.5-11).

Відповідно до п.1.1 договору сторонами визначено, що предметом закупівлі: сандвіч – панелі з наповнювачем з мінеральної вати стінові та покрівельні (44210000-5 конструкції та їх частини).

Згідно п. 1.2 договору визначено, що в порядку та на умовах визначених договором постачальник зобов`язався поставити та передати у власність замовника товар, що визначений специфікацією, яка є невід`ємною частиною договору, а замовник зобов`язався прийняти товар на оплатити його на умовах визначене них даним договором.

Пунктом 2.2 договору сторонами погоджено, що загальна ціна договору складає 720 970, 75 грн.

Відповідно до п.п 3.1, 3.2 договору замовник здійснює розрахунок за поставлений товар постачальнику шляхом передоплати у розмірі 100% вартості товару протягом 5 банківських днів з дати підписання договору. Сума попередньої оплати перераховується постачальнику на умовах встановлених постановою КМУ від 04.12.2019 №1070.

Пунктом 5.1, 5.2 договору визначено, що поставка товару здійснюється постачальником за адресою: 44000, Україна , Волинська обл., смт. Шацьк, вул. Героїв України, буд. 20. При цьому увесь обсяг товару повинен бути поставлений до 01.03.2026. Приймання-передача товару проводиться уповноваженими представниками замовника і постачальника.

Згідно п.п 5.3 договору визначено, що приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до видаткової накладної постачальника після зважування товару.

Відповідно до п.п 8.6 договору визначено, що після закінчення строку поставки товару вся невикористана за цільовим призначенням сума попередньої оплати повертається замовнику. У разі невчасного повернення таких коштів постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % суми невикористаної передоплати за кожен день прострочення.

Пунктом 10.2 договору сторонами погоджено, що даний договір діє до 31.12.2026 але у будь-якому разі до повного виконання сторонами взятих за цим договором зобов`язань.

Даний договір поставки №22/12 від 22.12.2025 підписаний уповноваженими сторонами і скріплений печатками юридичних осіб, в судовому порядку не оспорений, а відтак є дійсним та підлягає до виконання його сторонами.

На виконання умов договору поставки позивач перерахував попередню оплату у розмірі 100 % вартості товару 720 970,75 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за № 2 від 26.12.2025 на суму 85 572 грн., за №3 від 26.12.2025 на суму (а.с. 14,15)

30.04.2026 відповідач скерував на адресу позивача гарантійний лист за № 1-30/04 в якому просив продовжити термін поставки до договору №2212 від 22.12.2025 до 14.05.2026, у зв`язку із завантаженням автотранспорту.(а.с. 13)

30.04.2026 між Шацьким лісовим коледжем ім. В.В. Сулька та Фізичною особою підприємцем укладено додаткову угоду №3 до договору про закупівлю за №2212 від 22.12.2025 та сторонами викладено п. 12.1.4 договору та 19 ч. 4 постанови КМУ 301 178, у зв`язку з документально підтвердженими об`єктивними обставинами, що унеможливлюють виконання зобов`язань у визначений договором строк, сторони домовилися продовжити строк поставки товару за договором до 14.05.2026. (а.с. 12)

Однак, в порушення умов договору відповідач не поставив товар у строки встановлені договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 720 970,75 грн.

18.05.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією за №1805 у якій просив протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії повернути на рахунок Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька грошові кошти у суму 720 970,75 грн. сплачені, як попередня оплата за договором та пеню 2883, 88 грн. Однак, остання залишена без належного реагування. (а.с. 16)

Позивач, звернувся з позовом до відповідача та просить суд стягнути 731 894,03 грн. заборгованості, в тому числі 720 970,75 грн. суми попередньої оплати, 10 093,59 грн. - пені та 829,69 грн. - 3% річних.

Надаючи правову оцінку даним спірним правовідносинам, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу врегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, укладений сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом даного судового розгляду є стягнення заборгованості на умовах договору про закупівлю за №2212 від 22.12.2025 на підставі передоплати за товар у розмірі 100%.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За змістом ч1 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору; зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається і виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В силу ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч.2 ст. 693 ЦК України визначено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки позивач перерахував попередню оплату у розмірі 100 % вартості товару 720 970,75 грн., що підтверджується платіжними інструкціями за № 2 від 26.12.2025 на суму 85 572 грн., за №3 від 26.12.2025 на суму 635 400 грн (а.с. 14,15)

30.04.2026 відповідач скерував на адресу позивача гарантійний лист за № 1-30/04 в якому просив продовжити термін поставки до договору №2212 від 22.12.2025 до 14.05.2026, у зв`язку із завантаженням автотранспорту.(а.с. 13)

30.04.2026 між Шацьким лісовим коледжем ім. В.В. Сулька та Фізичною особою підприємцем укладено додаткову угоду №3 до договору про закупівлю за №2212 від 22.12.2025 та сторонами викладено п. 12.1.4 договору та 19 ч. 4 постанови КМУ 301 178, у зв`язку з документально підтвердженими об`єктивними обставинами, що унеможливлюють виконання зобов`язань у визначений договором строк, сторони домовилися продовжити строк поставки товару за договором до 14.05.2026. (а.с. 12)

Однак, в порушення умов договору відповідач не поставив товар у строки встановлені договором, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 720 970,75 грн.

18.05.2026 позивач звернувся до відповідача з претензією за №1805 у якій просив протягом 7 днів з моменту отримання даної претензії повернути на рахунок Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька грошові кошти у суму 720 970,75 грн. сплачені, як попередню оплату за договором та пеню 2883, 88 грн. (а.с. 16)

Однак, відповідач товар не поставив та попередню оплату в сумі 720 970,75 грн позивачу не повернув.

Отже, заборгованість в сумі 720 970,75 грн матеріалами справи підтверджена, відповідачем не спростована, підставна та підлягає до задоволення.

Щодо заявлених до стягнення 3% в сумі 829,69 грн та пені 10 093,59 грн за період 15.05.2026 по 28.05.2026, судом враховано наступне.

Згідно ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статей 1 і 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань або за затримку грошових надходжень на рахунок клієнта банку - одержувача грошових коштів, яку нараховано та не сплачено на день набрання чинності цим Законом, розмір її не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Відповідно до п.п 8.6 договору визначено, що після закінчення строку поставки товару вся невикористана за цільовим призначенням сума попередньої оплати повертається замовнику. У разі невчасного повернення таких коштів постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1 % суми невикористаної передоплати за кожен день прострочення.

Враховуючи вище зазначене, приймаючи до уваги, що право стягнення пені обумовлене умовами договору, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в загальній сумі 10 093,59 грн. за період з 15.05.2026 по 28.05.2026.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, з наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, три проценти річних від суми заборгованості, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних в сумі 829,69 грн за період з 15.05.2026 по 28.05.2026, судом встановлено, що він є арифметично правильним, а відтак позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України”, в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

Оцінюючи подані стороною докази, що ґрунтуються на повному, всебічному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України слід віднести на нього.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 236-242 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити .

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кравченка Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Шацького лісового фахового коледжу ім. В.В. Сулька (44400, Волинська обл., Ковельський р-н., селище Шацьк, вул. Героїв України, 20 р/р UA238201720314251003202004698, код ЄДРПОУ 00993998) 731 894,03 грн. заборгованості, в тому числі : 720 970,75 грн. - суми попередньої оплати, 10 093,59 грн. - пені, 829,69 грн. - 3% річних та 10 978,42 - витрат по оплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено

02.09.2026

Суддя В. М. Дем`як