Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №904/1119/26 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/1119/26

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,

суддів: Демчини Т. Ю., Кучеренко О. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026, суддя Назаренко Н. Г. у справі №904/1119/26

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця "Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", м. Павлоград, Дніпропетровська область

про стягнення штрафу у розмірі 114 975,00 грн,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця "Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" штраф у розмірі 114 975,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Відтак, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" приєднано АТ "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом.

22.05.2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній №45103720 у вагонах №53589859, 56124738, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" відправлений вантаж - вугілля на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

24.05.2025 вагони №53589859, 56124738 по накладній №45103720 прибули на станцію призначення Кривий Ріг Головний. По заявці вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 25.05.2025 №9, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, даний вантаж було переважено на справних статистичних 150 тн вагах №10021 вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", повіренних 24.03.2025 ДП "Кривбасстандартметрологія" та виявлено, що:

-тара вагона №53589859 -22800кг, нетто 68050кг, при зважуванні виявлено: брутто-90050кг, тара перевірена з документа 22800кг, нетто 67250кг, що менше документа на 800кг;

-тара вагона №56124738 -23650кг, нетто 67050кг, при зважуванні виявлено: брутто-89950кг, тара перевірена з документа 23650кг, нетто 66300кг, що менше документа на 750кг.

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт ф.ГУ-22 від 25.05.2025 №467004/111.

Згідно із накладною №45103720 загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає: за вагон №53589859 - 11 571,00грн; за вагон №56124738 - 11 424,00грн.

Відповідно до статей 118, 122 Статуту залізниць України за невірно зазначену у накладній масу вантажу з відправника стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення. За неправильно зазначену у накладній масу вантажу позивач нарахував штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення у сумі 114 975,00 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу в розмірі 114 975,00 грн задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 114 975,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що 13.03.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 00178353/2020-001, який є публічним договором, а його умови є обов`язковими для сторін. Факт укладення договору підтверджується електронним повідомленням АТ "Укрзалізниця" про прийняття заяви відповідача про приєднання до умов договору та присвоєння відповідних кодів відправника/одержувача і платника. За умовами договору замовник, зокрема, зобов`язаний належним чином оформлювати перевізні документи та нести передбачену законодавством відповідальність за порушення правил перевезення вантажів.

Суд встановив, що 22.05.2025 відповідачем зі станції Ароматна Придніпровської залізниці на станцію Кривий Ріг Головний було відправлено кам`яне вугілля у вагонах № 53589859 та № 56124738 на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг". У накладній № 45102720 було зазначено масу вантажу відповідно 68 050 кг та 67 050 кг.

Після прибуття вагонів на станцію призначення, 25.05.2025 за заявкою вантажоодержувача проведено контрольне зважування вантажу на справних повірених вагах, за результатами якого встановлено невідповідність фактичної маси вантажу даним, зазначеним у накладній. Зокрема, у вагоні № 53589859 фактична маса нетто становила 67 250 кг, що на 800 кг менше зазначеної у накладній, а у вагоні № 56124738 - 66 300 кг, що на 750 кг менше зазначеної у перевізних документах.

За результатами контрольного зважування відповідно до статті 129 Статуту залізниць України та Правил складання актів 25.05.2025 складено комерційний акт форми ГУ-22 № 467004/111, яким зафіксовано встановлену невідповідність маси вантажу. Про виявлені розбіжності також повідомлено станцію відправлення відповідними телеграмами.

При цьому відповідно до накладної № 45102720 провізна плата за перевезення вантажу становила 11 571,00 грн за вагон № 53589859 та 11 424,00 грн за вагон № 56124738, всього 22 995,00 грн. Суд також зазначив, що зазначення позивачем у позовній заяві номера накладної № 45103720 є технічною опискою, оскільки належним номером накладної є № 45102720.

Таким чином, виходячи із загальної провізної плати 22 995,00 грн, суд визначив розмір штрафу, що підлягає стягненню з відповідача, у сумі 114 975,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з рішенням суду, через систему "Електронний суд" Приватне акціонерне товариство "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження даного рішення; скасувати рішення і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ "Українська залізниця" залишити без задоволення в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції надав неналежну оцінку наявним у справі доказам, що призвело до помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог та правомірність нарахування п`ятикратного штрафу.

Апелянт зазначає, що при заповненні накладної відповідальний працівник відповідача (вагар) власним підписом засвідчив правильність зазначених у перевізному документі відомостей, а після завершення передавальних операцій вагони були прийняті на під`їзну колію станції відправлення Ароматна, про що працівниками самого позивача (агентами комерційними) вчинено відповідну відмітку в накладній. На переконання відповідача, цим самим перевізник фактично підтвердив правильність зазначеної маси вантажу вже на етапі приймання вагонів до перевезення. При цьому на станції відправлення не складались жодні акти (технічного стану вагона, загальної форми чи комерційні), які б підтверджували комерційну несправність вагона або невідповідність маси вантажу даним накладної. Відповідач наголошує, що недостачу маси вантажу виявлено не на станції відправлення, а на станції призначення Кривий Ріг-Головний, тобто після перевезення, а тому неможливо стверджувати, що маса вантажу була невірно зазначена саме відправником під час подання вантажу до перевезення; натомість зміна маси могла відбутися під час самого транспортування. Відповідач вказує, що суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки цим обставинам, зокрема відповідній графі накладної, якою підтверджено правильність визначеної маси вантажу перевізником на станції відправлення.

Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права (ст. 76, 77 ГПК України) внаслідок прийняття як належного та допустимого доказу комерційного акта №467004/111 від 25.05.2025, який, на думку апелянта, оформлений з порушенням п. 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334. Зокрема, відповідач зазначає, що: акт не містить обов`язкових підписів начальника вантажного району та працівника станції, який особисто здійснював перевірку (вагаря стороннього підприємства, який не підписав акт та не є працівником залізниці); акт підписаний агентами комерційними, які згідно з наказом начальника станції уповноважені підписувати акти лише на іншій станції (Східно-Сортувальній), а не на станції Кривий Ріг-Головний, де його фактично складено; один із підписантів акта (агент комерційний ОСОБА_1 ) не була присутня під час його складання, а відтак не мала права його підписувати. З огляду на це відповідач вважає, що зазначений комерційний акт не є належним і допустимим доказом невідповідності маси вантажу, а тому не міг бути покладений судом в основу задоволення позовних вимог.

Апелянт посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду. На його переконання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні строки позовної давності, встановлені ст. 137 Статуту залізниць України та ст. 315 ГК України (шість місяців з дня, коли повинен був початися перебіг строку позовної давності), а не договірний трирічний строк, застосований судом першої інстанції на підставі п. 7.3 договору. Відповідач зазначає, що спеціальні норми законодавства мають пріоритет над договірними умовами, посилаючись на відповідну усталену практику Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (зокрема у справах №924/320/17, №904/5743/16, №910/6913/21). Оскільки комерційний акт, який став підставою позову, складено 25.05.2025, а з позовом до суду через систему "Електронний суд" позивач звернувся лише 06.03.2026, тобто зі спливом шестимісячного строку (який, за розрахунком відповідача, закінчився 04.03.2026), відповідач вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, не застосувавши імперативні положення п. 137 Статуту залізниць України щодо спеціального строку позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця "Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпро подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" та вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26 законним, обґрунтованим та справедливим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права на підставі повного та всебічного дослідження матеріалів справи відповідно до вимог ст. 236 ГПК України, з огляду на таке.

Щодо доводів відповідача про неналежну оцінку доказів невідповідності маси вантажу, позивач зазначає, що посилання апелянта на графу 38 накладної як на підтвердження визнання перевізником правильності маси вантажу є помилковим, оскільки зазначена графа стосується загальної графи 30 і відображає лише відмітку працівника залізниці про нараховану провізну плату (тариф за перевезення), нарахування якої відповідач не оспорював, а тому ця обставина не стосується суті спору. Позивач посилається на п. 40 Правил приймання вантажів до перевезення, згідно з яким вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу, приймаються до перевезення шляхом візуального огляду без перевірки маси та кількості вантажу, при цьому перевізник має право перевірити правильність відомостей про вантаж на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення. З огляду на приписи ст. 24 Статуту залізниць України, відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених у накладній, несе саме вантажовідправник. Позивач наголошує, що маса вантажу вважається правильною лише у разі, якщо різниця між масою, визначеною на станціях відправлення та призначення, не перевищує граничного розходження визначення маси нетто (ст. 52 Статуту залізниць України), а виявлена у цій справі різниця перевищує норму природної втрати та граничне розходження в 1%, встановлене п. 27 Правил видачі вантажів, при цьому просипання вантажу та порушення маркування не зафіксовано. З посиланням на ст. 118, 122 Статуту залізниць України, ст. 129 Статуту, ч. 1 ст. 26 Закону України "Про залізничний транспорт" та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів позивач доводить, що комерційний акт ф. ГУ-22 від 25.05.2025 №467004/111 є належним і допустимим доказом виявленої невідповідності маси вантажу, складеним відповідно до встановлених вимог, а тому висновки суду першої інстанції про повне та всебічне з`ясування обставин справи є правильними, а твердження відповідача про нез`ясованість обставин - безпідставними.

Щодо доводів відповідача про неналежне оформлення комерційного акта (відсутність підписів визначених посадових осіб), позивач посилається на ч. 1, 2 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до яких підприємство самостійно визначає організаційну структуру та штатний розпис, а керівник має право розподілу обов`язків між працівниками. Позивач зазначає, що якщо в штаті структурного підрозділу залізниці не передбачено посади начальника вантажного району, інший працівник залізниці може бути уповноважений наказом керівника підрозділу на підписання комерційних актів для дотримання вимоги щодо підписання актів трьома особами згідно з п. 10 Правил складання актів, і саме на цій підставі спірний комерційний акт було підписано заступником начальника станції Ясінською О. Ю. та комерційними агентами Жук Н. А. і Сабаєвою Н. П. за участю представника одержувача Разваркіна О. М. На підтвердження цієї позиції позивач посилається на висновки Верховного Суду у справах №916/2450/17, №916/2001/17, №916/1993/17 щодо можливості уповноваження інших осіб на підписання комерційних актів за відсутності відповідної штатної посади. Крім того, позивач наголошує, що відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України та правових позицій Верховного Суду (справи №906/533/17, №926/3327/16, №917/964/17) штраф стягується за самий факт допущення вантажовідправником порушення незалежно від наявності чи розміру завданих залізниці збитків.

Щодо доводів відповідача про пропуск строку позовної давності, позивач зазначає, по-перше, що відповідач не заявляв у суді першої інстанції клопотання (заяви) про застосування позовної давності, а оскільки суд не застосовує позовну давність за власною ініціативою, посилання відповідача на неправильне застосування судом ст. 137 Статуту залізниць України є безпідставним. По-друге, позивач наводить обставини укладення 13.03.2020 між сторонами договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом на підставі електронного повідомлення №99-00178353/2020-001, зазначає, що надання послуг за цим договором підтверджується, зокрема, накладною, яка містить застереження щодо відповідальності відправника відповідно до ст. 24, 122 Статуту залізниць України. З посиланням на ч. 1 ст. 634 та ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України (можливість збільшення позовної давності за домовленістю сторін) та п. 7.3 договору, яким сторони погодили трирічний строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, позивач доводить, що позовну заяву про стягнення штрафу в розмірі 114 975,00 грн подано в межах узгодженого сторонами договірного строку позовної давності.

На підставі викладеного позивач вважає, що судом першої інстанції надано належну оцінку всім доказам, наданим сторонами, з`ясовано всі обставини, що мають значення для справи, рішення суду є законним і обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги - необґрунтованими.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Стефанів Т. В., судді: Демчина Т. Ю., Кучеренко О. І.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026 поновлено Приватному акціонерному товариству "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26. Розгляд справи призначено у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції.

Відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-00178353/2020-001 від 13.03.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №00178353/2020-001 від 13.03.2020 та повідомило останньому про присвоєні йому коди: 1. відправника/одержувача 8887; 2. платника 8127810 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

Повідомлення підписано електронним підписом інженера 2 категорії відділу договорів філії "ЦТЛ" Рудник Надією Валеріївною 13.03.2020 о 15:30 год.

13.03.2020 між АТ "Українська залізниця" та ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, що знаходиться у публічному доступі (а.с. 48-56).

Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою (п. 1.1 договору).

Надання послуг за цим договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами (п. 1.4 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник бере на себе обов`язок здійснювати надання послуг, пов`язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (п. 1.10 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору замовник зобов`язаний, зокрема, сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4); відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5).

Відповідно до п. 2.3 договору перевізник зобов`язаний, зокрема, приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2); складати документи, передбачені п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, становить три роки (п. 7.3 договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається Перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 договору).

Позивач в позові зазначає, що 22.05.2025 зі станції відправлення Ароматна Придніпровської залізниці по накладній №45103720 у вагонах №53589859, 56124738, ПАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" відправлений вантаж - вугілля на станцію Кривий Ріг Головний Придніпровської залізниці, на адресу ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг".

24.05.2025 вагони №53589859, 56124738 по накладній №45103720 прибули на станцію призначення Кривий Ріг Головний. По заявці вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг" від 25.05.2025 №9, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, даний вантаж було переважено на справних статистичних 150 тн вагах №10021 вантажоодержувача ПАТ "АрселорМіттал Кривий Ріг", повіренних 24.03.2025 ДП "Кривбасстандартметрологія" та виявлено, що:

-тара вагона №53589859 -22800кг, нетто 68050кг, при зважуванні виявлено: брутто-90050кг, тара перевірена з документа 22800кг, нетто 67250кг, що менше документа на 800кг;

-тара вагона №56124738 -23650кг, нетто 67050кг, при зважуванні виявлено: брутто-89950кг, тара перевірена з документа 23650кг, нетто 66300кг, що менше документа на 750кг;

Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України та п. 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту від 28.05.2002 №334, складено комерційний акт ф.ГУ-22 від 25.05.2025 №467004/111.

Згідно із накладною №45103720 загальна сума провізної плати нарахованої відправнику по станції відправлення складає: за вагон №53589859 - 11 571,00грн; за вагон №56124738 - 11 424,00грн.

Суд звертає увагу, що позивачем допущено описку у в позові в частині зазначення № накладної, а саме вказано №45103720, тоді як згідно доданих документів, вірним номером накладної є №.45102720.

Вказаний номер накладної 45102720 також зазначає і відповідач.

В комерційному акті № 467004/111 від 25.05.2025 зазначено, що 25.05.2025 по заявці вантажоодержувача на перевірку маси, згідно ст. 52 Статуту залізниць України, відбулось контрольне зважування з зупинкою без розчеплення вагонів №53589859, 56124738, вантаж - вугілля кам`яне, по відправці, вказаній на зворотній стороні цього акта, у присутності представника вантажоодержувачем прийомоздавальника ТОВ "Сталь країни" Разваркіна О.М..; вагаря ПП "Стіл Сервіс" Михайленкої О. А.; агента комерційного ст. Кривий-Ріг Головний Сабаєвої Н. П., на справних статистичних 150 тн вагах №10021, пов. 24.03.2025 ДП "Кривбасстандартметрологія" встановлено: в вагоні №53589859 по документу тара перевірена 22800 кг, нетто 68050 кг, після зважування брутто-90050 кг, тара перевірена з документа 22800 кг, нетто 67250 кг, що менше документа на 800 кг; в вагоні №56124738 по документу тара перевірена 23650 кг, нетто 67050 кг, після зважування брутто-89950 кг, тара перевірена з документа 23650 кг, нетто 66300 кг, що менше документа на 750 кг.

Навантаження рівномірне, вантаж маркований V-подібними смугами і ущільнений у вигляді трапецієподібної шапки. Наванатаження у вагонах вище бортів 50-100 мм. Маркування не порушено. Люки щільно закриті, двері у вагонах суцільнометалеві, течі вантажу нема.

Телеграмами №542 від 25.05.2025, №535 від 25.05.2025 повідомлено на станцію відправлення Ароматна Придніпровської залізниці.

Посилаючись на те, що у відповідності до статті 24 Статуту залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності відомостей, зазначених ними у накладних, позивач просить суд стягнути з відповідача, як вантажовідправника, штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати у розмірі 114 975,00 грн.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі про стягнення з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" штраф у розмірі 114 975,00 грн.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків суду першої інстанції

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Предметом апеляційного оскарження у даній справі є рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26, яким позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення штрафу в розмірі 114 975,00 грн задоволено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь Акціонерного товариства Українська залізниця в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" штраф у розмірі 114 975,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм процесуального права, а також правильність застосування норм матеріального права, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

За приписами ст. 11, 509 ЦК України зобов`язання виникають, зокрема, з договорів. Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення, загальні умови якого визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами) та прийнятими відповідно до них правилами. Згідно зі ст. 909 ЦК України, ст. 307 ГК України (чинного на час виникнення спірних відносин) та ст. 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу перевізник зобов`язується доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити встановлену плату за перевезення; укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови залізничних перевезень, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Оскільки спірні правовідносини сторін виникли у зв`язку з перевезенням вантажу залізницею, вони регулюються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила №644), та Правилами приймання вантажів до перевезення. Відповідно до ст. 6 Статуту накладна є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача, одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення провізної плати та супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Згідно зі ст. 23 Статуту та п. 1.1 Правил №644 відправник зобов`язаний надати станції відправлення заповнену накладну на кожне відправлення вантажу, яка згідно з п. 1.2 Правил №644 може оформлятися в електронному вигляді з накладенням електронного цифрового підпису, який має однакову юридичну силу з паперовою версією документа. Відповідно до п. 2.3 Правил №644 у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника, який має відповідну довіреність, підписом засвідчує правильність внесених ним відомостей, включно з масою вантажу; при цьому відповідно до ст. 37 Статуту саме відправник визначає та зазначає масу вантажу у накладній.

Колегія суддів констатує, що правильність внесених до накладної №45102720 відомостей, у тому числі щодо маси вантажу, засвідчено електронним цифровим підписом представника відправника - вагаря Троценко К. В. Разом з тим, відповідно до п. 40 Правил приймання вантажів до перевезення, вантажі, завантажені у вагони відкритого типу, приймаються перевізником шляхом візуального огляду вагона, вантажу та його маркування - без перевірки маси та кількості, тоді як перевізник наділений лише правом, а не обов`язком, перевіряти правильність відомостей про вантаж як на станції відправлення, так і під час перевезення та на станції призначення (ст. 24 Статуту).

У зв`язку з цим колегія суддів відхиляє довід апеляційної скарги про те, що відмітка працівників позивача в графі 38 накладної при прийманні вагонів на станції відправлення нібито підтверджує визнання перевізником правильності зазначеної маси вантажу, а відсутність на станції відправлення актів про технічну чи комерційну несправність вагона свідчить про підтвердження вірності внесених відомостей.

Судом встановлено, що графа 38 накладної відноситься до загальної графи 30 і відображає виключно відмітку про нараховану провізну плату (тариф за перевезення), а не про перевірку чи підтвердження маси вантажу; нарахування цієї плати відповідач не оспорював, а тому дана обставина не стосується предмета доказування у справі. Крім того, оскільки закон не покладає на перевізника обов`язку зважувати вантаж на етапі приймання вагонів завантажених відправником, саме лише приймання вагонів до перевезення без складення актів комерційної несправності не може вважатися підтвердженням перевізником правильності маси вантажу.

Відповідно до ст. 24 Статуту залізниць України саме вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, а маса вантажу вважається правильною лише за умови, що різниця між масою, визначеною на станції відправлення, та масою, виявленою на станції призначення, не перевищує граничного розходження визначення маси нетто (ст. 52 Статуту) чи 0,2% (п. 2.6 Правил №644).

Оскільки за результатами контрольного переважування на станції призначення Кривий Ріг-Головний на повірених вагах №10021 виявлено розходження маси вантажу у вагонах №53589859 та №56124738, що перевищує встановлені граничні норми, за відсутності ознак просипання вантажу чи порушення маркування (що виключає версію про природну втрату чи пошкодження вагона в дорозі), суд дійшов правильного висновку про доведеність факту неправильного зазначення відправником маси вантажу в накладній. Виявлення такого розходження саме на станції призначення, а не на станції відправлення, не спростовує факту допущеного відправником порушення, а лише підтверджує момент, у який перевізник реалізував своє право на перевірку; твердження апелянта про те, що зміна маси нібито відбулась під час транспортування, є голослівним припущенням, не підкріпленим жодними доказами.

Встановлений факт неправильного зазначення маси вантажу, відповідно до ст. 118, 122 Статуту залізниць України та п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, є підставою для стягнення штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати, який, як вірно зазначив суд першої інстанції з посиланням на усталену практику Верховного Суду (справи №906/533/17, №926/3327/16, №917/964/17), підлягає стягненню за самим фактом допущеного порушення, незалежно від наявності чи розміру завданих залізниці збитків.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість комерційного акта ф. ГУ-22 від 25.05.2025 №467004/111 як доказу з підстав його підписання неуповноваженими особами колегія суддів також відхиляє.

Судом першої інстанції встановлено, що акт підписаний заступником начальника станції Ясінською О. Ю., комерційними агентами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також представником одержувача Разваркіною О. М. Пункт 10 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, передбачає підписання акта не виключно вичерпним переліком трьох посад, а допускає залучення й інших працівників станції, зокрема одержувача, який брав участь у перевірці. Водночас відповідно до ч. 1, 2 ст. 64 та ч. 3 ст. 65 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних відносин) підприємство самостійно визначає організаційну структуру та штатний розпис, а керівник наділений правом розподілу обов`язків між працівниками. Тому за відсутності в штаті відповідного структурного підрозділу залізниці посади начальника вантажного району повноваження на підписання комерційних актів від імені залізниці правомірно покладаються наказом керівника підрозділу на інших працівників, що узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 23.11.2018 у справі №916/2450/17, від 21.05.2018 у справі №916/2001/17, від 23.06.2018 у справі №916/1993/17. Оскільки акт підписаний заступником начальника станції, двома уповноваженими комерційними агентами та представником одержувача за довіреністю, що в сукупності відповідає вимозі щодо оформлення акта трьома особами, а доводи щодо формальної неприсутності одного з агентів при його складанні не спростовують самого факту виявленого розходження маси вантажу, зафіксованого незалежним контрольним зважуванням на повірених вагах, комерційний акт є належним і допустимим доказом у розумінні ст. 76, 77 ГПК України, правомірно врахованим судом першої інстанції.

Щодо доводу апелянта про застосування судом першої інстанції неправильного (тривалого договірного, а не спеціального шестимісячного) строку позовної давності, колегія суддів визнає його юридично неспроможним з двох самостійних підстав, кожної з яких достатньо для його відхилення.

По-перше, з матеріалів справи не вбачається, що відповідач у суді першої інстанції подавав заяву (клопотання) про застосування наслідків спливу позовної давності; оскільки позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення, а суд не наділений правом застосовувати її за власною ініціативою, відповідач не вправі вперше посилатися на пропуск позовної давності лише на стадії апеляційного перегляду.

По-друге, по суті, посилання апелянта на спеціальний шестимісячний строк, встановлений п. 137 Статуту залізниць України, не спростовує застосування судом першої інстанції договірного строку, погодженого сторонами: судом установлено, що 13.03.2020 між сторонами на договірних засадах, передбачених ст. 17 Статуту залізниць України, укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, п. 7.3 якого сторони, реалізуючи право, надане ч. 1 ст. 259 ЦК України (позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін), погодили збільшений строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з перевезення, тривалістю три роки.

Оскільки спірна накладна оформлена в рамках зазначеного договору, а закон прямо допускає договірне збільшення строку позовної давності, посилання апелянта на пріоритет спеціальних норм Статуту без урахування прямої диспозитивної норми ч. 1 ст. 259 ЦК України є помилковим; наведена ним судова практика стосується загальних співвідношень спеціальних і загальних строків позовної давності, проте не спростовує права сторін договору прямо погодити більш тривалий строк у визначеному законом порядку. Оскільки позов подано в межах погодженого сторонами трирічного строку, підстав вважати позовну давність пропущеною немає.

За таких обставин, з урахуванням засад змагальності судового процесу та обов`язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень (ст. 13, 74 ГПК України), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а розрахунок штрафу є арифметично правильним.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального і процесуального права та не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке відповідає вимогам ст. 236 ГПК України щодо законності та обґрунтованості.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатом апеляційного перегляду справи колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі № 904/1119/26 таким, що підлягає залишенню без змін.

Судові витрати.

Відповідно до статті 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.05.2026 у справі №904/1119/26, яка була зупинена ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.06.2026.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т. В. СТЕФАНІВ

Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА

Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО