Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №904/5717/25 (904/914/26) — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м. Дніпро Справа № 904/5717/25 (904/914/26)

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Фещенко Ю.В. (доповідач),

суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром"

про розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 (ухвалене суддею Соловйовою А.Є. у м. Дніпрі, повне рішення складене 11.05.2026) у справі № 904/5717/25 (904/914/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром" (м. Дніпро)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (м. Самар, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором поставки № 102/24 від 08.04.2024 у загальному розмірі 166 546 грн 88 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі №904/5717/25 (904/914/26):

- позов задоволено частково;

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром" 41 704 грн 51 коп. - пені за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки), 4 035 грн 91 коп. - 3% річних за прострочення оплати отриманого товару за договором поставки за період з 28.04.2025 по 29.05.2025 (до дня повної оплати за договором поставки), 21 878 грн 06 коп. - інфляційних втрат за травень 2025 року та 811 грн 41 коп. - судового збору;

- в частині задоволення вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 77 244 грн 00 коп., пені у сумі 17 723 грн 79 коп., інфляційних втрат у сумі 2 240 грн 08 коп. та 3% річних у сумі 1 720 грн 53 коп. - відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" (відповідач) звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № суду 50645 від 04.06.2026).

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 03.08.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/5717/25 (904/914/26) залишено без задоволення, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/5717/25 (904/914/26) залишено без змін; витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд".

10.08.2026 до Центрального апеляційного господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром" надійшла заява (вх. № суду 51976 від 10.08.2026) про розподіл судових витрат, в якій товариство просить за наслідками розгляду даної заяви ухвалити додаткове рішення, яким розподілити судові витрати сторін по справі № 904/5717/25 (904/914/26) на стадії апеляційного оскарження, а саме: стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром" витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн 00 коп.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2026 визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів - Джепи Ю.А., Золотарьової Я.С.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.08.2026 у Господарського суду Дніпропетровської області витребувані матеріали справи № 904/5717/25 (904/914/26).

17.08.2026 матеріали справи надійшли на адресу Центрального апеляційного господарського суду.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" за допомогою системи "Електронний суд" надійшли заперечення (вх. № суду 11340/26 від 18.08.2026) на заяву позивача, в яких товариство просить, у разі, якщо суд прийде до висновку про обґрунтованість та дійсність понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, зменшити їх розмір до 1 000 грн 00 коп. Заперечення обґрунтовані наступним:

- заявлений позивачем розмір витрат на правову допомогу є явно завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності та співмірності з огляду на незначну складність даної справи, розгляд справи здійснюється у спрощеному порядку без виклику сторін;

- наданий заявником договір не передбачає погодження вартості послуг саме в тому розмірі, який заявлено до стягнення, умови оплати договором взагалі не передбачено, а угоду відповідно до пункту 3.1 Договору не надано. Акт приймання-передачі та опис містить загальний опис без будь-якої конкретизації наданих послуг та витраченого часу;

- розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним;

- покладення на сторону у справі як судових витрат можливе тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг, однак позивачем не надано доказів оплати послуг за правничу допомогу;

- враховуючи наведене, а також мінімальний розмір заробітної плати станом на момент звернення позивача до суду, предмет даного спору, складність спору, ціну позову, не підтвердження факту дійсного понесення цих витрат, розмір витрат на правничу допомогу має бути обмеженим з огляду на розумну необхідність та реальність понесення судових витрат для даної справи, а отже відсутні підстави для стягнення зазначених витрат;

- якщо суд дійде висновку про обґрунтованість та дійсність заявленої до стягнення суми, відповідач вважає за доцільне клопотати про зменшення їх розміру на 90%, оскільки розмір заявлених до стягнення витрат є необґрунтовано завищеним, у цій справі адвокатом подано лише один процесуальний документ, відсутнє фактичне перерахування коштів на підставі договору та понесення таких витрат з наданих документів не вбачається, що свідчить про те, що заявлені до стягнення судові витрати не відповідають критеріям розумності та співмірності з огляду на незначну складність даної справи та її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

За приписами частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Розпорядженням керівника апарату Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2026, у зв`язку з відпусткою судді Золотарьової Я.С. - члена колегії суддів, відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених Рішенням зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду від 01.04.2025 № 1, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів у судовій справі.

Відповідно до Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2026, для розгляду заяви про розподіл судових витрат, визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Фещенко Ю.В. (доповідач), суддів: Джепи Ю.А., Мартинюка С.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2026 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято до розгляду у вказаному складі суду; розгляд заяви постановлено здійснювати без повідомлення учасників справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що апеляційним господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши заяву позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення вказаної заяви, з огляду на таке.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Статтею 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, за змістом статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У даному випадку, позивачем у відзиві на апеляційну скаргу заявлено про орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, а саме у сумі 10 000 грн 00 коп.

Як було зазначено вище, 10.08.2026 позивачем подана заява про розподіл судових витрат по даній справі на стадії апеляційного оскарження, в якій міститься вимога про стягнення з відповідача (скаржника) на користь позивача таких витрат у сумі 10 000 грн 00 коп.

На підтвердження понесення позивачем у суді апеляційної інстанції витрат на правничу допомогу у вказаному вище розмірі до матеріалів справи долучено:

- Договір про надання правничої допомоги №188 від 03.12.2025;

- Додаткова угода № 2 від 05.12.2025;

- Акт приймання-передачі наданих послуг № 4/Д2 від 03.08.2026;

- детальний опис робіт (наданих послуг) № 4/Д2 від 03.08.2026.

Також у матеріалах справи міститься ордер на надання правничої допомоги серія АЕ №1460417 на представництво адвокатом Киселицею Іваном Юрійовичем інтересів ТОВ "ВКФ "Укрнікельхром" у Центральному апеляційному господарському суді.

Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Апеляційний господарський суд виходить з того, що принцип, закріплений у пункті 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, був прийнятий з метою впровадження забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову. Правова регламентація зазначеного принципу розкрита у Главі 8 "Судові витрати" Розділу І "Загальні положення".

Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з частинами 3-5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Згідно з частинами 4, 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Такі висновки викладені, зокрема, в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Великої Палати Верховного суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Колегія суддів зауважує, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Аналогічний висновок міститься в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Колегією суддів також враховано, що за пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 вказаного вище Закону).

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Отже, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75 - 79 Господарського процесуального кодексу України.

У даному випадку, відповідно до пункту 3.1 Договору про надання правничої допомоги №188 розмір, порядок оплати гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу визначається сторонами окремими Додатковими угодами, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На виконання пункту 3.1. Договору про надання правничої допомоги, сторонами укладено Додаткову угоду № 2 від 05.12.2025, згідно з пунктом 1 якої, підписанням даної Угоди сторони підтверджують, що клієнт доручає, а бюро приймає на себе обов`язок в порядку, передбаченому діючим законодавством України надавати йому правничу допомогу стосовно стягнення грошових коштів з боржників клієнта в межах судового розгляду справи №904/5717/25 (про банкрутство клієнта).

З пункту 3 Додаткової угоди № 2 від 05.12.2025 вбачається, що остаточне визначення вартості наданих клієнту послуг визначається сторонами шляхом підписання Акту приймання-передачі наданих послуг.

Згідно з пунктами 1, 2 Акту прийому-передачі виконаних робіт від 03.08.2026, а також за змістом Детального опису до цього Акту, на виконання умов Додаткової угоди № 2 до Договору бюро надало, а клієнт отримав в межах судового розгляду спору про стягнення заборгованості з ТОВ "Новомосковський посуд" послугу з підготовки (складення) відзиву стосовно апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.05.2026 у справі № 904/5717/25 (904/914/26) до Центрального апеляційного господарського суду; вартість наданої послуги, вказаної у даному Акті, склала 10 000 грн 00 коп.

При цьому за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Витрати за надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанови Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).

У той же час суд враховує висновки Європейського суду з прав людини згідно з якими відшкодовуються лише ті судові витрати, які є реальними та мають розумний розмір. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України, від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені не тільки з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 наголосив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Оцінюючи суму судових витрат позивача на професійну правничу допомогу під час апеляційного перегляду справи за критеріями розумності, необхідності, неминучості та співвідношення ціни послуг до ринкових цін, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг № 4/Д2 від 03.08.2026, складеного на виконання умов Додаткової угоди № 2 по Договору про надання правничої допомоги, сторонами передбачено фіксований розмір гонорару за вказану у цьому Акті послугу.

Аналіз статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" свідчить про те, що гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру або погодинної оплати.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, у межах правовідносин між якими і може розглядатися питання щодо обов`язковості такого зобов`язання.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Нормами процесуального законодавства передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33- 34; 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У даному випадку судом враховано, що правова допомога надавалася у суді апеляційної інстанції у справі, що розглядалась у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, без виклику та повідомлення учасників справи.

Як убачається з матеріалів справи, зміст вимог апеляційної скарги та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі була заборгованість за договором поставки, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі.

При цьому у суді апеляційної інстанції правнича допомога виразилась у складенні відзиву на апеляційну скаргу, отже виконаний адвокатом обсяг робіт (наданих послуг) не був важким та не потребував значної кількості часу та зусиль, необхідних для фактичного виконання даного завдання для кваліфікованого спеціаліста, яким є адвокат як професіонал в галузі права. Позиція та доводи позивача під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанцій були незмінними. Крім того, спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, тому аналіз спірних правовідносин не вимагає вивчення великої кількості законів і підзаконних нормативно-правових актів, які б підлягали дослідженню адвокатом.

З огляду на вищевикладене, проаналізувавши наведені у заяві позивача про розподіл судових витрат обставини, надані заявником докази в їх сукупності, врахувавши заперечення відповідача, а також загальні засади цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та реальності судових витрат, колегія суддів вважає, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правничу допомогу у розмірі 10 000 грн 00 коп. є завищеними та виходять за розумні межі вартості цих послуг.

Отже, оцінюючи обсяг наданої адвокатом під час апеляційного перегляду справи правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин в апеляційній інстанції, а також незмінність правової позиції сторін під час апеляційного перегляду справи, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 7 000 грн 00 коп.

Відповідно до положень частин 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача (скаржника) на користь позивача підлягають 7 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп. покладається на позивача.

З підстав наведеного та керуючись статтями 123, 126, 129, 244, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром" про розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковський посуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Укрнікельхром" витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з апеляційним переглядом справи № 904/5717/25 (904/914/26) у сумі 7 000 грн 00 коп.

3. Видачу наказу на виконання цієї додаткової постанови, з урахуванням відповідних реквізитів, доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 03.09.2026. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна додаткова постанова складена та підписана 03.09.2026.

Головуючий суддя Ю.В. Фещенко

Суддя Ю.А. Джепа

Суддя С.В. Мартинюк