Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №917/1769/24(917/1276/25) — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Харків Справа № 917/1769/24(917/1276/25)

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Склярук О.І. , суддя Хачатрян В.С.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх. №1482 П/1) на рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/1769/24(917/1276/25)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс", проспект Академіка Глушкова, 40, офіс. 315, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 38039872

до відповідачів:

1. ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )

2. ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; адреса відомого місця роботи: АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_2 )

3. ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 )

4. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ; ідентифікаційний код НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 )

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО" (36011, місто Полтава, вулиця Пушкіна, будинок 22; Код ЄДРПОУ 42935482)

6. ОСОБА_5 ( АДРЕСА_5 ; ідентифікаційний код НОМЕР_5 ; ІНФОРМАЦІЯ_4 )

про покладання солідарної відповідальності на органи управління боржника

в межах справи № 917/1769/24

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс", проспект Академіка Глушкова, 40, офіс. 315, м. Київ, 03187, код ЄДРПОУ 38039872

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро", вул. Котляревського, 1/27, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 35796506

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі 917/1769/24 (917/1276/25) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" від 26.06.2025 (вх. № 1321/25 від 27.06.2025) про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника в межах справи № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" – задоволено.

Покладено на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО", ОСОБА_5 солідарну відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО".

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО", ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" 1 458 917,94 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО".

Задовольняючи заявлені вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що боржник тривалий час перебував у стані критичної неплатоспроможності, його органи управління не виконали передбаченого законом обов`язку своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство та не вжили заходів щодо запобігання банкрутству, внаслідок чого вимоги кредиторів залишилися незадоволеними. Суд врахував, що кредиторські зобов`язання боржника існували починаючи з 2012 року, а згідно з аналізом фінансово-господарського стану підприємство з першого кварталу 2012 року перебувало у стані критичної неплатоспроможності, не здійснювало прибуткової господарської діяльності та не мало достатніх активів для виконання своїх зобов`язань.

Суд установив, що боржник самостійно із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не звертався, доказів своєчасного вжиття його керівниками та засновниками заходів щодо запобігання банкрутству матеріали справи не містять, а провадження у справі про банкрутство було відкрито 17.12.2024 за заявою кредитора ТОВ «Компанія "НІКО-ТАЙС"».

Пославшись на ч. 6 ст. 34 КУзПБ та правові висновки Верховного Суду щодо солідарної відповідальності органів управління боржника, суд дійшов висновку, що керівники та засновники боржника не спростували доводів заявника та не довели відсутності своєї вини, у зв`язку із чим визнав наявними підстави для покладення на них солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів та стягнення 1 458 917,94 грн на користь боржника.

ОСОБА_1 з рішенням суду першої інстанції не погодилась, звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить апеляційний суд скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 року у справі № 917/1769/24 (917/1276/25) та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ «Компанія «Ніко -тайс» - відмовити.

В обґрунтуванні апеляційної скарги, скаржник зазначає, що:

- суд першої інстанції фактично поклав в основу рішення аналіз фінансово-господарського стану ТОВ «Торговий Дім «Інтер-Агро», складений ліквідатором Заріцьким Ю.М. На думку скаржника, цей документ не відповідає Методичним рекомендаціям, затвердженим наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14: з нього неможливо встановити конкретний період проведення аналізу та первинні бухгалтерські документи, на яких він ґрунтується; використано вибіркові відомості за різні періоди; таблиці з основними економічними показниками не заповнені; відсутній належний аналіз динаміки фінансового стану підприємства. У зв`язку із цим апелянт вважає, що такий документ не може об`єктивно підтверджувати критичну неплатоспроможність, виведення активів чи доведення підприємства до банкрутства;

- визначення моменту виникнення загрози неплатоспроможності є необхідною передумовою застосування ч. 6 ст. 34 КУзПБ, оскільки саме від нього обчислюється місячний строк для звернення до суду та визначається коло осіб, на яких може бути покладена відповідальність. Натомість суд, пославшись на висновок ліквідатора про критичну неплатоспроможність з першого кварталу 2012 року, конкретного моменту виникнення загрози неплатоспроможності та сукупності юридичних фактів, що її підтверджують, не встановив;

- заявник не довів одночасної наявності щонайменше двох кредиторів із зобов`язаннями, строк виконання яких настав, а також того, що сукупна вартість активів боржника була меншою за розмір відповідних зобов`язань. Апелянт наголошує, що у справі визнані вимоги лише одного кредитора, а сама наявність заборгованості перед одним кредитором не доводить загрози неплатоспроможності;

- не індивідуалізовано відповідальність кожного відповідача. На думку скаржника, місцевий суд не дослідив, хто саме входив до органів управління боржника, не встановив поведінку кожного відповідача та причинний зв`язок між його діями або бездіяльністю і порушенням обов`язку звернутися із заявою про банкрутство. Фактично відповідальність покладено на всіх колишніх керівників та учасників без встановлення щодо кожного з них необхідних юридичних фактів;

- щодо ОСОБА_1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ, за твердженням апелянта, застосовано зворотно в часі. ОСОБА_6 зазначає, що була учасником товариства з 07.07.2008 до 08.09.2019 та припинила корпоративні права ще до набрання чинності КУзПБ. За позицією апелянта, відповідний обов`язок був установлений для керівника з набранням чинності КУзПБ у 2019 році, а коло суб`єктів відповідальності було поширене на органи управління у 2023 році. Тому покладення відповідальності на ОСОБА_1 за поведінку в період її участі в товаристві, на думку скаржника, суперечить принципу незворотності дії закону в часі, закріпленому ст. 58 Конституції України;

- суд неправильно застосував правову позицію Верховного Суду у справі № 908/3236/21. Апелянт посилається на те, що наведена самим судом практика Верховного Суду вимагає встановлення конкретного моменту виникнення обов`язку звернутися із заявою про банкрутство та об`єктивних юридичних фактів, які свідчать про загрозу неплатоспроможності. На переконання скаржника, цих обставин суд першої інстанції фактично не встановив;

- не дотримано передбаченої ч. 6 ст. 34 КУзПБ процедури встановлення порушення. Апелянт стверджує, що питання про порушення органами управління боржника обов`язку своєчасно звернутися із заявою про банкрутство мало бути попередньо розглянуте судом у межах справи про банкрутство та відображене в ухвалі суду. Оскільки, за твердженням скаржника, такого порушення раніше ухвалою встановлено не було, у кредитора не виникла передбачена законом підстава для подальшого звернення з вимогами до відповідних осіб;

- суд не надав належної оцінки заяві про застосування позовної давності. Апелянт серед невстановлених та неналежно оцінених обставин прямо називає доводи відповідача щодо застосування позовної давності.

28.07.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції- без змін.

Обґрунтовує відзив тим, що:

- суд першої інстанції правильно застосував ч. 6 ст. 34 КУзПБ та практику Верховного Суду. Заявник вважає, що рішення відповідає правовим висновкам Верховного Суду щодо порядку та підстав покладення солідарної відповідальності на органи управління боржника, зокрема постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 та іншим наведеним у відзиві постановам. ОСОБА_1 , на думку кредитора, не надала належних і допустимих доказів на підтвердження підстав для скасування рішення;

- апелянт помилково ототожнює солідарну та субсидіарну відповідальність. Кредитор наголошує, що у цій справі йдеться саме про солідарну відповідальність органів управління боржника за порушення обов`язку, передбаченого ч. 6 ст. 34 КУзПБ. При цьому можливе надходження коштів від третіх осіб або стягнення дебіторської заборгованості та відповідне зменшення кредиторської заборгованості не порушуватиме прав солідарних боржників, оскільки ліквідатор має враховувати такі надходження;

- існування заборгованості боржника підтверджено судовими рішеннями, які набрали законної сили. Ухвалами Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 та 25.02.2025 визнано грошові вимоги ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» до боржника. Відзив наголошує на преюдиціальності встановлених цими судовими рішеннями обставин та неможливості повторно ставити їх під сумнів. Тому твердження апелянта про недоведеність чи неналежне підтвердження кредиторських вимог кредитор вважає безпідставними;

- бездіяльність органів управління боржника є підставою для солідарної відповідальності. За позицією кредитора, саме на керівника та членів органів управління покладається обов`язок у передбачених законом випадках ініціювати справу про банкрутство. Відсутність відповідних дій із їхнього боку свідчить про бездіяльність. При цьому кредитор стверджує, що ОСОБА_1 не надала доказів, які б спростовували таку бездіяльність;

- обов`язок звернутися до суду у разі загрози неплатоспроможності існував і до введення в дію КУзПБ. У відзиві зазначено, що ч. 5 ст. 11 попереднього Закону про банкрутство також передбачала обов`язок боржника звернутися до господарського суду за наявності загрози неплатоспроможності, хоча й не встановлювала відповідальності за його невиконання. З 21.10.2019 КУзПБ запровадив солідарну відповідальність за порушення цього обов`язку. Кредитор наголошує, що обов`язок є триваючим доти, доки зберігаються фінансово-господарські показники, які свідчать про загрозу неплатоспроможності;

- фінансовий стан боржника підтверджував тривалу критичну неплатоспроможність. Кредитор посилається на звіт про аналіз фінансово-господарської діяльності та інші докази, отримані в ліквідаційній процедурі. За цими матеріалами боржник із першого кварталу 2012 року перебував у стані критичної неплатоспроможності; господарська діяльність фактично не здійснювалася, доходи були відсутні, власний капітал та відповідні показники оборотного капіталу мали від`ємне значення;

- заява ОСОБА_1 про застосування позовної давності є передчасною та необґрунтованою. Кредитор погоджується, що КУзПБ не встановлює спеціальної позовної давності для вимог про солідарну відповідальність, а тому застосовуються загальні положення ЦК України. Водночас для визначення початку перебігу позовної давності необхідно встановити момент виникнення у кредитора відповідного права вимоги. За позицією заявника, право на звернення із заявою про солідарну відповідальність виникло у нього лише після відкриття 17.12.2024 провадження у справі про банкрутство, тому посилання апелянта на сплив трирічного строку є помилковим;

- позиція ОСОБА_1 характеризується як суперечлива та недобросовісна. У відзиві зазначається, що апелянт, з одного боку, вимагає належного доказового підтвердження вимог кредитора, а з іншого - сама не надає доказів на підтвердження власних заперечень та не доводить порушення своїх прав.

Детально рух у справі на стадії апеляційного перегляду відображено в процесуальних документах суду.

У судове засідання від 24.08.2026 з`явився представник ОСОБА_1 . Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про дату, час та місце повідомлені належним чином.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини справи.

У провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №917/1769/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро".

Постановою господарського суду Полтавської області від 15.04.2025 визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" банкрутом.

27.06.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" надійшла заява від 26.06.2025 (вх. № 1321/25) про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління Боржника в межах справи №917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО", в якій просить суд:

- покласти на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю “НВГМК “ДЕЛІРІО”, ОСОБА_5 солідарну відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “ІНТЕР-АГРО”;

- стягнути солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО", ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" 1 458 917,94 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі 917/1769/24 (917/1276/25) заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" від 26.06.2025 (вх. № 1321/25 від 27.06.2025) про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника в межах справи № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" – задоволено.

Покладено на ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО", ОСОБА_5 солідарну відповідальності за незадоволення вимог кредиторів у справі № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО".

Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО", ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" 1 458 917,94 грн. в якості солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО".

Означене стало підставою для звернення ОСОБА_1 до апеляційного суду зі скаргою.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, апеляційний суд виходить з наступного.

Предметом розгляду у цій справі є вимоги про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів ТОВ «Торговий Дім «ІНТЕР-АГРО» на органи управління боржника на підставі ч. 6 ст. 34 КУзПБ та стягнення з визначених заявником осіб солідарно на користь боржника 1 458 917,94 грн у зв`язку з невиконанням обов`язку щодо своєчасного звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Предметом апеляційного розгляду є перевірка законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в оскаржуваній ОСОБА_1 частині, а саме наявності правових і фактичних підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів боржника.

Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції задовольнив вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» у зв`язку з тим, що боржник тривалий час перебував у стані критичної неплатоспроможності, однак його керівниками та засновниками не було вжито передбачених законодавством заходів щодо запобігання банкрутству та не виконано обов`язку щодо своєчасного звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Місцевий господарський суд виходив із встановлених за результатами аналізу фінансово-господарського стану боржника обставин щодо перебування ТОВ «Торговий Дім «ІНТЕР-АГРО» у стані критичної неплатоспроможності починаючи з першого кварталу 2012 року, наявності невиконаних грошових зобов`язань та недостатності активів для їх погашення. Водночас боржник самостійно із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство не звертався, а відповідне провадження було відкрито за заявою кредитора.

З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що керівники та засновники боржника не виконали покладеного на них обов`язку щодо своєчасного ініціювання процедури банкрутства та не довели відсутності своєї вини у допущенні такого порушення, що, на переконання суду, відповідно до частини шостої статті 34 КУзПБ є підставою для покладення на них солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

Колегія суддів вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Згідно з абзацом другим частини шостої статті 34 КУзПБ, якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Отже, солідарна відповідальність полягає у залученні третіх осіб - керівника боржника (органів управління боржника), який (які) не звернувся (звернулися) до господарського суду про відкриття провадження у справі про банкрутство в місячний термін у разі наявності загрози неплатоспроможності юридичної особи, щодо якої в подальшому відкрито та здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника. Тобто солідарна відповідальність є правовим механізмом захисту та відновлення прав кредиторів (які були необізнані з вини боржника про стан його неплатоспроможності як під час вступу з ним у господарські відносини, так й після цього, під час погіршення платоспроможності боржника до стану загрози неплатоспроможності) за рахунок особистого майна керівника (органів управління) боржника, тобто майна, відмінного від майна боржника (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 14.09.2021 у справі № 902/1023/19, від 30.03.2023 у справі № 910/13909/20, від 20.07.2023 у справі № 924/408/21).

Відповідно до висновку Верховного суду, викладеного у постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21 солідарна відповідальність покладається за порушення (неподання боржником, який перебував у стані загрози неплатоспроможності, заяви про відкриття справи про банкрутство), наслідком якого є неможливість виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами у разі задоволення вимог одного або кількох кредиторів боржника. Тому солідарна відповідальність має деліктну природу, що узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, якою встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (пункт 10.15 постанови).

Відповідно до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі № 908/3236/21 (пункти 10.15, 10.19) тлумачення положень ч. 6 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства полягає в такому:

- порушення вимоги Закону своєчасно звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство є підставою для стягнення з винного члена органу управління боржника збитків, спричинених таким порушенням, на користь боржника;

- належним позивачем за вимогою про стягнення збитків є як кредитор, так і боржник;

- кошти, стягнені із суб`єкта солідарної відповідальності, є коштами боржника, які, зокрема, включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані для задоволення вимог кредиторів лише у порядку черговості, встановленому Кодексом України з процедур банкрутства.

Сутність солідарної відповідальності полягає у залученні керівника боржника - юридичної особи щодо якої здійснюється провадження у справі про банкрутство, до солідарного обов`язку з виконання грошових зобов`язань боржника як правового механізму захисту та відновлення прав кредиторів, які будучи своєчасно необізнаними з його вини про стан неплатоспроможності боржника, а саме про суттєву диспропорцію між обсягом зобов`язань боржника і розміром його активів, вступили з ним у правовідносини (хоча могли б не вступати) внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

До предмету доказування при вирішенні питання наявності підстав для покладення на керівника боржника солідарної відповідальності у справі про банкрутство, належить встановлення таких обставин:

- виникнення обставин, визначених абзацом 1 частини 6 статті 34 КУЗПБ щодо загрози неплатоспроможності боржника;

- моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника;

- факту неподання керівником боржника до суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника в місячний строк з дня виникнення такого обов`язку;

- обсягу грошових зобов`язань боржника, на момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника.

Для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника необхідним є доведення заявником та встановлення судом сукупності таких умов - юридичних фактів:

- порушення визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ місячного строку на звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство;

- наявності у боржника протягом цього строку та/або більше ознак загрози неплатоспроможності.

Обов`язок керівника щодо звернення до суду із заявою про банкрутство виникає у момент, коли добросовісний та сумлінний керівник, який перебуває у подібних обставинах, у рамках стандартної управлінської практики, враховуючи масштаб діяльності боржника, мав об`єктивно визначити наявність факту загрози неплатоспроможності останнього.

Бездіяльність керівника, який ухиляється від виконання покладеного на нього КУзПБ обов`язку щодо подання заяви боржника про власне банкрутство, є протиправною, винною, спричинює майнові втрати кредиторів і публічно-правових утворень, порушує як приватні інтереси суб`єктів цивільних правовідносин так і публічні інтереси держави.

Частиною шостою статті 34 КУзПБ закріплено презумпцію вини керівника боржника у недотриманні ним обов`язку визначеного абзацом першим цієї норми, адже положення абзацу першого цієї норми визначають імперативний обов`язок керівника боржника зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство. Така презумпція полягає в наявності причинно-наслідкового зв`язку між неподанням керівником боржника заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство та негативними наслідками для кредиторів у вигляді неможливості погашення збільшеної заборгованості.

Однак, наведена презумпція є спростовною, оскільки керівник боржника, на якого покладено тягар доведення відповідних обставин, може довести відсутність причинного зв`язку між неможливістю задоволення вимог кредиторів і невиконанням ним обов`язку, визначеного абзацом першим частини шостої статті 34 КУзПБ, щодо звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Для цілей вирішення питання покладення солідарної відповідальності на керівника суттєве значення має встановлення моменту, з якого виникає в керівника боржника визначений абз. 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов`язок зі звернення до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника з огляду на наявну загрозу неплатоспроможності, враховуючи, що момент виникнення такого обов`язку в кожному конкретному випадку визначається моментом усвідомлення керівником критичності ситуації, що склалася, яка очевидно свідчить про неможливість продовження нормального режиму господарювання без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Загроза неплатоспроможності відповідно до КУзПБ настає у разі, якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами.

Отже, умовами/складовими для встановлення щодо боржника такого складного за своїм змістом юридичного факту як загроза неплатоспроможності боржника є одночасна (зокрема протягом місячного періоду, визначеного ч. 6 ст. 34 КУзПБ) наявність, в свою чергу, таких юридичних фактів:

- існування у боржника щонайменше перед двома кредиторами зобов`язань, строк виконання яких настав та визначається за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо);

- розмір всіх активів боржника є меншим, ніж сумарний розмір зобов`язань перед всіма кредиторами боржника, строк виконання яких настав за правилами закону, що регулює відповідні правовідносини (купівлі-продажу, поставки, підряду, позики, бюджетні та податкові тощо), тобто такий майновий стан боржника за всіма його показниками (основними фондами, дебіторською заборгованістю, строк виконання зобов`язань щодо якої настав, тощо), який за оцінкою сукупної вартості всіх активів боржника очевидно не здатний забезпечити задоволення вимог виконання зобов`язань перед всіма кредиторами, строк виконання яких настав, ні у добровільному, ні у передбаченому законом примусовому порядку.

При цьому зобов`язання, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності, мають бути реальними та документально підтвердженими.

Подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 23.03.2021 у справі №910/3191/20, від 15.06.2021 у справі №910/2971/20, від 09.06.2022 у справі №904/76/21, від 01.10.2025 у справі №905/55/24.

Як вбачається із матеріалів справи, Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-тайс" подану заяву про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника в межах справи №917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО".

Заява мотивована тим, що кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" в межах справи № 917/1769/24 обґрунтована існуванням та фактом невиконаних боржником грошових зобов`язань щодо оплати вартості отриманого боржником товару згідно договору купівлі-продажу № ТАТ-П/29 від 01.04.2009, угоди №14/02-12 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України) від 22.02.2012, рішення господарського суду Полтавської області у справі № 18/513/12 від 17.05.2012 та рішення господарського суду Київської області від 24.07.2014 у справі № 911/2417/14, котрі набрали законної сили.

У подальшому ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі №917/1769/24 визнано грошові безспірні вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" як ініціюючого кредитора до боржника у розмірі 522 898,33 грн заборгованості та 24 224,00 грн – судового збору.

Також відповідно до ухвали господарського суду Полтавської області від 25.02.2025 у справі № 917/1769/24 визнано додаткові вимоги ТОВ "Компанія Ніко-Тайс" до ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" у розмірі на суму 906 950,81 грн та 4 844,80 грн судового збору.

Отже, кредиторські вимоги ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", обґрунтовані існуванням невиконаних боржником грошових зобов`язань, починаючи із 2012 року.

Також заявник у поданій заяві звертає увагу на те, що фінансовий стан ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" характеризується неплатоспроможністю протягом більше трьох років до відкриття провадження у справі про банкрутство; в результаті аналізу виявлено ознаки приховування стійкої фінансової неспроможності ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро", які полягають в неподанні власниками та/або керівниками ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" в установлений строк до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство юридичної особи у випадках, передбачених законом.

Матеріали справи не містять доказів звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що провадження у справі № 917/1769/24 про банкрутство ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" порушено ухвалою господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 у справі № 917/1769/24 за заявою ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС", а не за заявою боржника.

А тому, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" у своїй заяві про покладення солідарної відповідальності просить покласти солідарну відповідальність на керівників ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) та засновників ( ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ТОВ "НВГМК "ДЕЛІРІО" та ОСОБА_5 ) та стягнути з них на користь ТОВ "Торговий Дім "Інтер-Агро" солідарно 1 458 917,94 грн заборгованості.

Крім того, ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на підтвердження заявлених вимог посилається на звіт про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності підприємства-боржника, долучений ліквідатором.

Оцінюючи зазначений звіт, суд першої інстанції виходив із того, що він свідчить про перебування боржника у стані критичної неплатоспроможності починаючи з першого кварталу 2012 року. Місцевий господарський суд зазначив, що фінансово-господарська діяльність підприємством не здійснювалася, доходи не отримувалися та витрати не здійснювалися, у зв`язку із чим фінансовий результат протягом усього досліджуваного періоду був нульовим, тоді як власний капітал, власні оборотні активи та функціонуючий капітал мали від`ємне значення.

Разом із тим, повторно дослідивши зміст зазначеного звіту в сукупності, колегія суддів звертає увагу на обставини, які судом першої інстанції при його оцінці враховані не були.

Так, відповідно до звіту оцінка фінансового стану ТОВ «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО» здійснювалася за період, починаючи з третього кварталу 2009 року. Водночас у самому звіті зазначено, що через відсутність повної фінансової та первинної бухгалтерської документації проведений аналіз не має об`єктивного відображення, а належне проведення розрахунків відповідних фінансових показників є неможливим.

У висновку звіту зазначено, що з 01.10.2009 у боржника існували невиконані грошові зобов`язання, станом на 31.12.2019 у боржника наявні ознаки критичної неплатоспроможності, тоді як певні ознаки неплатоспроможності наявні з квітня 2012 року.

При цьому аналіз кредиторської заборгованості у звіті здійснено виходячи із заявлених у межах справи про банкрутство вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС», тоді як щодо дебіторської заборгованості зазначено, що через відсутність актів звірки та первинної бухгалтерської документації неможливо встановити її якість та можливість стягнення.

Отже, зі змісту самого звіту не вбачається однозначного висновку про перебування боржника у стані критичної неплатоспроможності саме з першого кварталу 2012 року, як це зазначив суд першої інстанції. Натомість автор звіту розмежовує відповідні періоди: з квітня 2012 року констатує наявність певних ознак неплатоспроможності, тоді як наявність ознак саме критичної неплатоспроможності пов`язує зі станом боржника на 31.12.2019.

За таких обставин висновок місцевого господарського суду про те, що звіт підтверджує критичну неплатоспроможність боржника починаючи з першого кварталу 2012 року, не повною мірою відповідає змісту самого звіту.

При цьому сама наявність окремих ознак неплатоспроможності з квітня 2012 року ще не дає підстав автоматично ототожнювати цей стан із юридичним фактом виникнення загрози неплатоспроможності, з яким закон пов`язує початок перебігу місячного строку для звернення боржника до господарського суду.

Так, за приписами абзацу першого частини шостої статті 34 КУзПБ боржник зобов`язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов`язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов`язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Отже, виходячи з системного аналізу положень КУзПБ, про загрозу неплатоспроможності боржника можна стверджувати, коли вартість майна юридичної особи боржника є недостатньою для задоволення вимог кредиторів.

Тому для покладення солідарної відповідальності на керівника боржника істотне значення має встановлення моменту виникнення в нього обов`язку звернутися до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника.

Про такий момент має свідчити наявність об`єктивних юридичних фактів, що підтверджують виникнення загрози неплатоспроможності і вочевидь свідчать про неможливість продовження нормальної господарської діяльності без негативних наслідків для боржника та його кредиторів.

Апеляційний суд зазначає, що наведений у звіті висновок про перебування боржника станом на перший квартал 2012 у стані критичної неплатоспроможності не є достатнім для встановлення виникнення саме на цю дату загрози неплатоспроможності у розумінні частини шостої статті 34 КУзПБ.

Матеріали справи містять бухгалтерську звітність боржника, відповідно до якої станом на 31.03.2012 загальна вартість його активів становила 205 281 тис. грн, тоді як поточні зобов`язання - 257 961 тис. грн. Водночас наведені узагальнені показники бухгалтерського балансу не дають можливості встановити склад конкретних кредиторів боржника на відповідну дату, розмір зобов`язань перед кожним із них та, що є істотним, строки виконання таких зобов`язань.

При цьому сам ліквідатор у звіті вказує на неповноту первинної бухгалтерської документації та пов`язану із цим неможливість належного визначення окремих показників фінансового стану боржника, а щодо дебіторської заборгованості - на неможливість встановлення її якості та реальної можливості стягнення.

Таким чином, хоча наведені у матеріалах справи показники бухгалтерської звітності свідчать про несприятливий фінансовий стан боржника та перевищення станом на перший квартал 2012 року його поточних зобов`язань над балансовою вартістю активів, цих обставин недостатньо для ототожнення такого фінансового стану із юридичним фактом загрози неплатоспроможності, з яким ч. 6 ст. 34 КУзПБ пов`язує виникнення обов`язку щодо звернення до господарського суду.

Отже, зазначення у звіті першого кварталу 2012 як дати, станом на яку ліквідатором констатовано критичну неплатоспроможність боржника, характеризує його фінансовий стан за використаними у звіті економічними показниками, однак не доводить, що на цю дату виникла загроза неплатоспроможності у розумінні ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

Відтак наявні у справі докази у їх сукупності не дають можливості достовірно встановити юридично значущий момент виникнення передбаченого цією нормою обов`язку та, відповідно, визначити початок і закінчення місячного строку для звернення боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Крім того, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" (36020, місто Полтава, вулиця Котляревського, будинок 1/27; ідентифікаційний код 35796506) створено та/або засновано 29.02.2008.

Згідно із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в період із 01.10.2009 по 17.12.2024 у боржника неодноразово змінювались органи управління як керівники, так і засновники/учасники.

Керівниками ТОВ "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" були:

- ОСОБА_2 – період перебування на посаді із 07.07.2008 по 08.09.2019;

- ОСОБА_3 – період перебування на посаді із 09.09.2019 по 16.12.2024.

Також, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновниками/ учасниками/кінцевими бенефіціарним власниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" (код ЄДРПОУ 35796506) були:

- ОСОБА_4 - із 07.07.2008 по 08.09.2019;

- ОСОБА_1 - із 07.07.2008 по 08.09.2019;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "НВГМК "ДЕЛІРІО" (код ЄДРПОУ 42935482) із 09.09.2019 по 16.12.2024;

- ОСОБА_5 - із 09.09.2019 по 16.12.2024.

Як зазналось вище, відповідальність за ч. 6 ст. 34 КУзПБ настає за порушення місячного строку звернення до господарського суду, який обчислюється з моменту виникнення загрози неплатоспроможності, а не з будь-якого моменту існування у боржника прострочених грошових зобов`язань. Відтак для вирішення питання про відповідальність конкретної особи необхідним є насамперед встановлення юридично значущого моменту виникнення відповідного обов`язку та співвіднесення такого моменту з періодом, протягом якого ця особа мала відповідний правовий статус і повноваження щодо управління боржником.

Хоча у звіті про проведення аналізу фінансово-господарської діяльності боржника зазначено про його критичну неплатоспроможність станом на перший квартал 2012, наведені у звіті відомості, з огляду на відсутність повної фінансової та первинної бухгалтерської документації, не дають можливості достовірно встановити наявність саме на цю дату сукупності обставин, які свідчили б про виникнення загрози неплатоспроможності.

За відсутності належно встановленого моменту виникнення загрози неплатоспроможності неможливо визначити початок та закінчення місячного строку, протягом якого боржник мав звернутися до господарського суду, а відтак і встановити, хто саме з осіб, які у різні періоди здійснювали управління боржником, допустив порушення цього обов`язку.

Це набуває особливого значення з огляду на те, що склад керівників та учасників ТОВ «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО» змінювався. Зокрема, ОСОБА_1 (апелянт у цій справі) за встановленими у справі обставинами була учасником товариства лише у період з 07.07.2008 по 08.09.2019.

Отже, для покладення солідарної відповідальності саме на ОСОБА_1 недостатньо встановити, що у певний період вона була учасником товариства, а боржник мав невиконані грошові зобов`язання. Необхідним є встановлення того, чи виникла у період перебування ОСОБА_1 у відповідному статусі загроза неплатоспроможності у розумінні закону, коли саме виник передбачений законом обов`язок щодо звернення боржника до господарського суду, чи була ОСОБА_1 належним суб`єктом такого обов`язку та у чому конкретно полягало допущене саме нею порушення.

Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду у справі № 911/448/25 (911/2091/25) від 03.03.2026.

Натомість суд першої інстанції, встановивши періоди перебування кожного з відповідачів у статусі керівників та учасників товариства, не співвідніс ці періоди з моментом виникнення загрози неплатоспроможності та передбаченим законом місячним строком, а також не встановив окремо щодо кожного з відповідачів момент виникнення відповідного обов`язку та факт його порушення.

За таких обставин, факт перебування ОСОБА_1 у складі учасників ТОВ «Торговий дім «ІНТЕР-АГРО» до 08.09.2019 не є достатньою підставою для покладення на неї солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів без встановлення всієї сукупності юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення такої відповідальності.

Крім того, заявником не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю конкретних керівників та учасників боржника, яку заявник пов`язує з незверненням боржника до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство починаючи з 2012 року, та незадоволенням вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС».

Саме по собі встановлення у межах справи про банкрутство грошових вимог ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.12.2024 підтверджує наявність відповідних вимог кредитора до боржника, однак не доводить, що їх незадоволення стало наслідком порушення передбаченого законом обов`язку саме тими особами, на яких заявник просить покласти солідарну відповідальність.

Для такого висновку необхідним є встановлення не лише факту існування непогашеної кредиторської заборгованості, а й юридично значущого моменту виникнення загрози неплатоспроможності, особи, на яку у відповідний період покладався обов`язок щодо звернення боржника до суду, факту порушення нею цього обов`язку, а також причинного зв`язку між таким порушенням та незадоволенням вимог кредиторів.

За таких обставин неможливо встановити ані момент виникнення передбаченого ч. 6 ст. 34 КУзПБ обов`язку, ані особу, яка мала виконати такий обов`язок у відповідний період, ані факт його порушення конкретним керівником чи членом органу управління боржника. Відповідно, відсутні достатні підстави для висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою конкретної особи та незадоволенням вимог кредиторів.

Відтак недоведеність сукупності юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення загрози неплатоспроможності, зокрема відсутність належних доказів вартості активів боржника та розміру і складу його грошових зобов`язань у відповідний період, унеможливлює встановлення порушення передбаченого законом обов`язку конкретною особою та, як наслідок, покладення на неї солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів.

Апеляційний суд зазначає, що посилання суду першої інстанції на те, що особами, на яких заявник просив покласти солідарну відповідальність, не доведено відсутності своєї вини, наведених висновків не спростовує.

Дійсно, ч. 6 ст. 34 КУзПБ передбачено спростовну презумпцію вини особи у недотриманні встановленого цією нормою обов`язку. Водночас застосування такої презумпції не звільняє заявника від обов`язку доведення, а суд - від встановлення об`єктивних передумов виникнення відповідальності, насамперед факту виникнення загрози неплатоспроможності, моменту її виникнення, виникнення у відповідної особи обов`язку щодо звернення до суду та порушення встановленого законом місячного строку.

Лише після встановлення зазначених обставин може вирішуватися питання про вину конкретної особи та покладення на неї тягаря спростування відповідної презумпції. Недоведеність самих юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення відповідного обов`язку, не може бути компенсована посиланням на те, що відповідач не довів відсутності своєї вини.

Отже, за відсутності належних та достатніх доказів, які дозволяли б установити момент виникнення загрози неплатоспроможності боржника та, відповідно, факт порушення саме ОСОБА_1 передбаченого законом обов`язку у визначений строк, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на неї солідарної відповідальності не може ґрунтуватися виключно на тому, що остання не довела відсутності своєї вини.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» не доведено належними та допустимими доказами сукупності юридичних фактів, необхідних для покладення солідарної відповідальності саме на ОСОБА_1 , зокрема юридично значущого моменту виникнення загрози неплатоспроможності боржника, початку та закінчення передбаченого законом місячного строку, факту порушення відповідного обов`язку саме ОСОБА_1 , а також причинно-наслідкового зв`язку між таким порушенням та незадоволенням вимог кредиторів.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про наявність підстав для покладення на ОСОБА_1 солідарної відповідальності є передчасним та не підтверджується встановленою сукупністю обставин справи.

За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню; рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/1769/24(917/1276/25) скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про покладення солідарної відповідальності за незадоволення вимог кредиторів боржника та стягнення солідарно на користь ТОВ «Торговий Дім «ІНТЕР-АГРО» 1 458 917,94 грн.

За змістом ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 126, 129, 269, п.1 ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України Східний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 18.06.2026 у справі № 917/1769/24(917/1276/25) скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Інтер-Агро" (вх. № 1321/25 від 27.06.2025) про покладення солідарної відповідальності (притягнення до солідарної відповідальності) на органи управління боржника в межах справи № 917/1769/24 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ІНТЕР-АГРО" (ідентифікаційний код 35796506) – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 03.09.2026.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя О.І. Склярук

Суддя В.С. Хачатрян