Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №902/446/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року Справа № 902/446/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М. , суддя Коломис В.В.

при секретарі судового засідання Зенюковій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 (повний текст - 02.07.2026) у справі №902/446/26 (суддя Маслій І.В.)

за позовом Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області (вул.Національна, буд.6-а, м.Жмеринка, Вінницька область, 23100) в інтересах держави в особі Барської міської ради (майдан Святого Миколая, 18, м.Бар, Вінницька область, 23000) та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області (вул.600-річчя, 19, м.Вінниця, 21000)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Єжи Гедройца, 5, м.Київ, 03150) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (вул.Лисенка, 6, м.Київ, 01601)

про стягнення 3019929,63 грн шкоди

за участю представників:

позивачів – не з`явилися;

відповідача (скаржника) - Сімчук І.А. (поза межами приміщення суду);

прокурор - Ваколюк Ю.О. (в залі суду);

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі №902/446/26 задоволено позов Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Барської міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3019929,63 грн шкоди. Стягнуто з відповідача на користь Барської міської ради 3019929,63 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу, а на користь Вінницької обласної прокуратури 36239,16 грн витрат на сплату судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

В апеляційній скарзі АТ «Українська залізниця» зазначає, що суд першої інстанції, встановивши факт незаконної порубки 214 дерев породи дуб, безпідставно поклав обов`язок із відшкодування шкоди у розмірі 3019929,63 грн саме на відповідача. На думку апелянта, у справі не доведено конкретної протиправної поведінки АТ «Укрзалізниця», прямого причинного зв`язку між його діями чи бездіяльністю та заподіяною шкодою, а також не встановлено, який саме обов`язковий захід з охорони насаджень не був виконаний. При цьому незаконну порубку виявлено працівником залізниці під час графікового об`їзду, після чого про неї повідомлено правоохоронні органи.

Скаржник також посилається на відсутність акта перевірки, припису чи іншого документа контролюючого органу, яким було б встановлено неналежне виконання відповідачем обов`язків з охорони насаджень, та вважає, що сам факт незаконної порубки третіми особами не може автоматично свідчити про неналежну охорону з боку постійного користувача. Крім того, апелянт заперечує обґрунтованість стягнення саме 3019929,63 грн, оскільки ця сума розрахована за таксами для незаконної рубки, тоді як відповідальність товариства обґрунтована неналежною охороною насаджень.

Окремо АТ «Укрзалізниця» ставить під сумнів належне встановлення місця порубки та меж земельної ділянки, посилаючись на документи щодо земель ПрАТ «НЕК «Укренерго» під опорами ПЛ 330 кВ «Вінницька 330 – Бар» та на лист ПП «Землемір» від 21.12.2023 №15812, у якому кадастровий номер 0521086000:05:001:0112 пов`язано із земельною ділянкою під опорою №228. На думку апелянта, суд мав дослідити історію зміни координат, зіставити місце розташування 214 пнів із межами відповідних земельних ділянок та залучити до участі у справі ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Також скаржник заперечує належність Барської міської ради як отримувача стягнутої шкоди, оскільки земельна ділянка є державною власністю та перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», а також вважає недоведеними підстави представництва прокурором інтересів держави.

З огляду на наведене АТ «Укрзалізниця» просить скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову в задоволенні позову, а у разі встановлення відсутності належних підстав для представництва прокурором інтересів держави - залишити позов без розгляду.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Поліщук П.Я., суддя Коломис В.В.

24.07.2026 матеріали справи витребувано з Господарського суду Вінницької області.

04.08.2026 справа надійшла до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Розпорядженням керівника апарату суду від 05.08.2026, оскільки суддя-член колегії Поліщук П.Я. перебував у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи у складі: головуючий суддя Саврій В.А., суддя Тимошенко О.М., суддя Коломис В.В.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.08.2026 поновлено АТ "Українська залізниця" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі №902/446/26, відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на "31" серпня 2026р. об 14:30год. Запропоновано прокурору, позивачам у строк до 26.08.2026 подати письмовий відзив на апеляційну скаргу.

25.08.2026 через систему «Електронний суд» Керівник Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області подав відзив на апеляційну скаргу.

Прокурор зазначає, що спірні захисні лісонасадження розташовані на земельній ділянці площею 65,4443га з кадастровим номером 0521086000:05:001:0112, яка перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця». Саме на цій ділянці встановлено факт незаконної порубки 214 дерев породи дуб, а тому відповідач як постійний лісокористувач зобов`язаний був забезпечувати охорону та захист відповідних насаджень.

На думку прокурора, невстановлення безпосередніх осіб, які здійснили порубку, не звільняє постійного лісокористувача від відповідальності. Відповідач не довів відсутності своєї вини, тоді як установлені обставини свідчать про неналежне виконання ним обов`язків щодо охорони лісу. Прокурор вважає доведеними протиправність поведінки відповідача, заподіяну шкоду, причинний зв`язок та вину.

Щодо розміру шкоди прокурор зазначає, що такси, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №665, визначають саме розмір шкоди, заподіяної незаконною рубкою, але не суб`єкта відповідальності. Сума 3019929,63 грн визначена Державною екологічною інспекцією відповідно до цих такс, а відповідач не спростував кількість зрубаних дерев, їх породу, таксаційні показники чи правильність математичного розрахунку.

Також зазначає, що надані документи не підтверджують розташування 214 пнів за межами земельної ділянки АТ «Укрзалізниця» або на території, за яку відповідало ПрАТ «НЕК «Укренерго». Рішенням права та обов`язки останнього не встановлювалися, не змінювалися та не припинялися, тому підстав для його обов`язкового залучення до участі у справі не було.

Прокурор також вважає безпідставними заперечення щодо Барської міської ради, зазначаючи, що державна форма власності земельної ділянки не змінює встановленого законодавством порядку відшкодування та зарахування коштів, стягнутих за шкоду, заподіяну довкіллю.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурор посилається на тривале невжиття Державною екологічною інспекцією та Барською міською радою заходів із судового стягнення шкоди, а також на їх звернення до прокуратури з проханням про вжиття представницьких заходів. На думку прокурора, рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не виключає представництва у цій справі, оскільки відповідні положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» втрачають чинність лише з 01.01.2027.

З огляду на викладене прокурор просить суд апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі №902/446/26 - без змін.

У судове засідання суду апеляційної інстанції 31.08.2026 з`явилися прокурор та представник Акціонерного товариства "Українська залізниця". Барська міська рада та Державна екологічна інспекція у Вінницькій області не забезпечили явку своїх представників, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки учасники провадження у справі належним чином повідомлялися про дату, час і місце розгляду справи, при цьому явка учасників судового процесу обов`язковою не визнавалась, матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку про можливість розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.

У судовому засіданні представник Акціонерного товариства "Українська залізниця" підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Прокурор заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, надав пояснення по справі; просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення залишити без змін.

Розглядом матеріалів справи встановлено.

Матеріалами кримінального провадження №12019020080000422 від 25.10.2019, розпочатого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України, встановлено, що 25.10.2019 майстром лісу Жмеринської виробничої дільниці виявлено самовільну порубку 214 сироростучих дерев породи дуб в захисних лісонасадженнях виробничого підрозділу Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень, регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у напрямку Жмеринка-Хмельницький, перегону Жмеринка-Васютинці, прив`язка до залізничної колії: права сторона колії від км 1149+500м до км 1150+800 м, квартал №25 виділ №46, чим заподіяно збитків державі на суму 3019929,63 грн.

Вказана незаконна порубка дерев виявлена 25.10.2019 при виконанні своїх посадових обов`язків (графіковому об`їзді закріпленої дільниці) майстром лісу Жмеринської виробничої дільниці.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження 25.10.2019 старшим слідчим СВ Барського ВП Жмеринського ВП ГУНП у Вінницькій області старшим лейтенантом поліції Сопко О.Я. проведено огляд місця події, а саме лісосмуги в с. Васютинці Барського району Вінницької області, яка знаходиться (1149+600) 1149 км, де на відстані 25 метрів від ж/д колії де розпочинається ця лісосмуга. На момент огляду виявлено в хаотичному порядку пеньки дерев породи дуб. В лісосмузі в хаотичному порядку на відстані 1,5-3 метра однин від одного виявлено 214 пеньків породи дуб.

25.10.2019 майстром лісу Жмеринської виробничої дільниці виявлено самовільну порубку 214 сироростучих дерев породи дуб в захисних лісонасадженнях виробничого підрозділу Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень, регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" у напрямку Жмеринка-Хмельницький, перегону Жмеринка-Васютинці, прив`язка до залізничної колії: права сторона колії від км 1149+500м до км 1150+800 м, квартал №25 виділ №46.

Відповідачу надана в користування земельна ділянка з кадастровим номером 0521086000:05:001:0112 (адреса: "Вінницька обл., Жмеринський р-н, Стодулецька сільрада, з.п.Стодульці з перегонами (перегону Сербинівці - Комарівці)"; площа: 65,4443 га), внесена до Статутного капіталу АТ "Укрзалізниця" на основі Державного акту на право постійного користування від 02.12.2008 серії ЯЯ №017844.

Право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 0521086000:05:001:0112 за АТ "Укрзалізниця" посвідчено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 25.10.2018 №142705666.

Цільове призначення даної земельної ділянки - землі залізничного транспорту. На таких земельних ділянках знаходяться захисні лісонасадження залізниці.

Охороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані підрозділи - дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць.

Відповідно до інформації Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень Акціонерного товариства "Українська залізниця" від 29.10.2019 об`єм самовільно зрубаної деревини становить 342,04 м.куб., а її таксова вартість становить 287972,79 грн (обчислено відповідно до розділу 17 "Збір за спеціальне використання лісових ресурсів", ст.256.3.1. "Про ставки збору за заготівлю деревини основних лісових порід" Податкового кодексу України, із змінами, внесених згідно із Законами).

20.11.2019 Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області здійснено розрахунок збитків №4249/06 зі змісту якого вбачається, що місце порушення - захисна лісова смуга лінії Жмеринка-Хмельницький, перегону Жмеринка-Васютинці, прив`язка до залізничної колії: права сторона колії від км 1149+500 м до км 1150+800 м, квартал №25 виділ №46 Жмеринської виробничої дільниці Жмеринської станції захисних насаджень, регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", загальна сума збитків складає 3019929,63 грн.

Прокурор звернувся з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" з посиланням на те, що відповідач у відповідності до статті 17 Лісового кодексу України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов`язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій території, чого в свою чергу не дотримано оскільки відбулась незаконна вирубка дерев. Посилаючись на положення п.1 ч.2 ст.19, п.5 ст.64, ч.ч.1, 5 ст.86, п.5 ч.2 ст.105 та ст.107 Лісового кодексу України, прокурор зазначає, що відповідач, як постійний лісокористувач, має нести відповідальність за порушення вимог щодо ведення лісового господарства, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок на підвідомчій відповідачу території.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:

Щодо наявності підстав для представництва прокурора колегія суддів враховує наступне.

Статтею 13 Конституції України визначено, що природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до частини 1 статті 7 Лісового кодексу України ліси, які знаходяться на території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, до повноважень Держекоінспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо: здійснення комплексу необхідних заходів захисту для забезпечення охорони лісів від незаконних рубок; пред`явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах.

Відповідно до п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України 04.12.2025 №199 (Положення) Державна екологічна інспекція у Вінницькій області (Інспекція) є територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Голова Вінницької обласної державної адміністрації координує діяльність Інспекції та сприяє їй у виконанні покладених на неї завдань. Повноваження Інспекції поширюються на територію Вінницької області.

Як встановлено у Розділі II "Функції інспекції" інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, у тому числі, про охорону, захист, використання та відтворення лісів.

Частинами 9, 10 Розділу II "Функції інспекції" визначено, що Держекоінспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами. Вживає в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступає позивачем та відповідачем у судах.

Проте, як підтверджується матеріалами справи, всупереч вимог вказаних норм Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, як орган контролю, не вживала надані законом повноваження щодо стягнення шкоди, завданої самовільною порубкою дерев.

Жмеринською окружною прокуратурою в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" з метою отримання інформації щодо відшкодування шкоди та вжитих заходів листом від 13.02.2026 №02.52/1-213ВИХ-26 поінформовано Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області щодо наявного правопорушення та невідшкодованих збитків.

Державна екологічна інспекція у Вінницькій області у відповідь листом від 18.02.2026 №709/11/26 повідомила окружну прокуратуру, що заходи позовного характеру щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не здійснювались. Поряд з цим, просить вжити заходів представницького характеру Жмеринську окружну прокуратуру.

Також, у поданій до суду заяві Інспекція не заперечує проти заявлених позовних вимог безпосередньо прокуратурою.

Як встановлено ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Статтею 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.

Згідно із правовою позицією Верховного Суду у справі №360/4969/21, яка ґрунтується на висновках Верховного Суду у справах №903/129/18, №912/2385/18, №910/11956/20, №920/821/18, №920/266/19, №805/430/18-а, №922/3025/20, факт неподання уповноваженим органом, що мав змогу захистити інтереси держави, позову, який би відповідав вимогам процесуального законодавства, свідчить про неналежне виконання ним своїх повноважень, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду з позовом.

Прокурор уповноважений пред`явити позов в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема в особі Держекоінспекції, у разі невиконання або неналежного виконання ним своїх повноважень, у тому числі з огляду на відсутність бюджетних асигнувань на сплату судового збору.

Крім цього, як встановлено ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).

Територіальним громадам міст, селищ, сіл належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення контролю за додержанням природоохоронного законодавства, використанням і охороною природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Захисні насадження, в межах яких виявлено незаконну порубку, розташовані в адміністративних межах с.Васютинці Жмеринського району Вінницької області, що підтверджується заявою про вчинення правопорушення лісового законодавства від 29.10.2019, протоколом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 25.10.2019, актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 28.10.2019, тощо.

18.02.2026 Жмеринською окружною прокуратурою листом №02.52/1- 240ВИХ-26 повідомлено Барську міську раду про встановлення факту незаконної рубки дерев на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та вжиття відповідних заходів реагування щодо стягнення шкоди в розмірі 3019929,63 грн.

Однак у відповідь на вказаний лист Барська міська рада своїм листом від 19.02.2026 №03/477 повідомила прокуратуру, що не вживала жодних заходів, в тому числі шляхом звернення з позовною заявою до суду, у зв`язку з обмеженим фінансуванням та просить Жмеринську прокуратуру відповідно до ст.131-1 Конституції України, ст.23 Закону України "Про прокуратуру" вжити заходів представницького характеру в інтересах Барської міської ради.

Тобто Барська міська рада, будучи повідомленою про встановлені порушення природоохоронного законодавства, не вжила самостійних заходів з метою стягнення у судовому порядку встановлених збитків до місцевого бюджету.

При цьому у поданій до суду заяві Барська міська рада не заперечує проти заявлених позовних вимог.

Тому суд першої інстанції, враховуючи звернення прокурора до компетентних органів та нездійснення позивачами захисту інтересів держави та територіальної громади у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом упродовж тривалого часу, дійшов правильного висновку про наявність підстав для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення у порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та ст.53 ГПК України до суду позову в інтересах органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Барської міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про стягнення з АТ "Укрзалізниця" заподіяної шкоди.

При цьому, посилання апелянта на рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 не свідчить про відсутність у прокурора правових підстав для представництва інтересів держави у цій справі.

Так, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» в частині надання прокурору можливості здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів відповідним компетентним органом.

Водночас Конституційний Суд України встановив, що зазначені приписи втрачають чинність з 01.01.2027, а його рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності відповідних положень та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Отже, станом на момент звернення прокурора з позовом у цій справі відповідні положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» були чинними та підлягали застосуванню.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність на момент звернення з цим позовом передбачених законом підстав для представництва прокурором інтересів держави та відхиляє доводи апелянта про необхідність залишення позову без розгляду.

По суті позовних вимог колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що до способів захисту прав і законних інтересів віднесено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, необхідна наявність повного складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи; шкоди (збитків); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини особи, яка заподіяла збитки.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків. Під шкодою слід розуміти, зокрема, зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Причинний зв`язок, як елемент складу цивільного правопорушення, виражає зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а отже, доведенню підлягає факт того, що його протиправні дії є причиною, а шкода - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно, суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди (збитків), мають встановлювати обставини щодо наявності всіх елементів складу правопорушення у їх сукупності.

Разом з тим, у деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відсутність хоча б одного із перелічених елементів, що утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.

При цьому господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

Відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства (лісові відносини) регулюються, зокрема, Лісовим кодексом України.

У свою чергу, правові, економічні та соціальні основи організації охорони навколишнього природного середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь визначає Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища".

За статтею 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (стаття 1 Лісового кодексу України).

Відповідно до статті 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, зокрема, на постійних лісокористувачів.

Відповідно до пункту 3.2. Положення про Регіональну філію "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" визначено, що предметом діяльності філії є, серед іншого, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення захисних лісонасаджень; діяльність у сфері лісівництва та лісозаготівель і надання пов`язаних із ними послуг.

Також, згідно з пп.10, 14 п.5.9. Положення директор Філії відповідає за дотримання законодавства про охорону навколишнього природного середовища; збереження майна, яким наділена Філія, від будь-яких дій, наслідком яких є його відчуження, випадкове знищення або пошкодження.

Крім того, згідно із пп.27 п.131 Статуту АТ "Укрзалізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 голова правління, у томі числі, організовує та контролює здійснення в товаристві заходів щодо забезпечення безпеки руху, екологічної, техногенної, пожежної безпеки, інших заходів із цивільного захисту, охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання природних ресурсів, а також забезпечення охорони праці та реалізації промислової політики.

У регіональній філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" створений та діє виробничий підрозділ Жмеринська дистанція захисних лісонасаджень, а згідно Положення, затвердженого наказом регіональної філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" №068-Н від 31.01.2017, до його основних завдань та функцій віднесено виконання вимог по охороні навколишнього природного середовища, ліквідація пожеж і раціональне використання природних ресурсів та виконання заходів по збереженню захисних функцій лісонасаджень (п.п.3.10, 3.26 Положення).

Щодо заперечення відповідача в частині цільового призначення земельної ділянки, на якій відбулась незаконна вирубка, суд враховує, що відповідно до абзацу 1 статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Відтак захисні лісонасадження залізниці відповідають визначеним Лісовим кодексом України ознакам лісу незалежно від цільового призначення земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Оскільки відповідні захисні лісонасадження розташовані на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», на відповідача як постійного лісокористувача покладаються обов`язки щодо їх охорони, захисту та збереження.

Згідно з ст.105 Лісового кодексу України порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників.

Статтею 107 Лісового кодексу України передбачено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд у постановах неодноразово висновував, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №914/669/22, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 09.08.2018 у справі №909/976/17 (ОП КГС ВС) та інші).

Для покладення на постійного лісокористувача обов`язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з`ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, тобто у даному випадку, здійснення незаконної порубки дерев.

Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №907/181/22 вказав, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, виходить з презумпції вини правопорушника.

Отже, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладається на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

В силу встановленого судом вище та враховуючи норми викладеного законодавства, прокурором доведено, що невжиття посадовими особами відповідача дій по забезпеченню збереження лісового фонду та належної охорони лісових насаджень завдало шкоди навколишньому природному середовищу у заявленому до стягнення розмірі.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що розрахунок, проведений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665, не може бути використаний для визначення розміру відповідальності АТ «Укрзалізниця», оскільки відповідач безпосередньо порубку дерев не здійснював.

Такси, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №665, є способом визначення розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев, та не визначають суб`єкта, на якого покладається обов`язок її відшкодування. Питання ж належного суб`єкта відповідальності вирішується з урахуванням приписів Цивільного та Лісового кодексів України.

У цьому випадку сума 3019929,63 грн є розміром шкоди, фактично заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконного знищення 214 дерев, тоді як підставою покладення обов`язку з її відшкодування саме на відповідача є встановлене неналежне виконання ним як постійним лісокористувачем обов`язків із забезпечення охорони відповідних насаджень.

При цьому відповідачем не спростовано факту порубки 214 дерев, їх породи, відповідних таксаційних характеристик та математичної правильності розрахунку Державної екологічної інспекції. Саме по собі те, що безпосередніми виконавцями рубки були невстановлені треті особи, не впливає на визначений відповідно до законодавства розмір заподіяної лісу шкоди.

Тому розмір такої шкоди належним чином підтверджено долученими доказами, які є достатніми, належними та не спростовано стороною відповідача.

Отже, матеріалами справи підтверджуються визначені приписами статті 1166 Цивільного кодексу України елементи цивільного правопорушення для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, а саме: вина та протиправна поведінка відповідача полягає у тому, що всупереч вимог законодавства ним не виконано обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, унаслідок чого відбулась незаконна порубка дерев, чим спричинено шкоду.

При цьому та обставина, що факт незаконної порубки виявлено працівником відповідача під час графікового об`їзду та про нього повідомлено правоохоронні органи, свідчить про реагування на вже виявлене правопорушення, однак сама по собі не підтверджує належного виконання всього комплексу обов`язків щодо охорони та збереження лісових насаджень. Відсутність акта перевірки, припису чи іншого документа контролюючого органу не виключає встановлення судом складу цивільного правопорушення на підставі оцінки наявних у справі доказів у їх сукупності».

Колегія суддів не погоджується із доводами апелянта про недоведеність знаходження всіх незаконно зрубаних дерев на території, що перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця».

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місце виявлення незаконної порубки визначено шляхом прив`язки до об`єктів залізничної інфраструктури: права сторона залізничної колії від км 1149+500 до км 1150+800, квартал №25, виділ №46 Жмеринської виробничої дільниці Жмеринської дистанції захисних лісонасаджень. Під час огляду місця події в лісосмузі, яка розпочинається на відстані близько 25 метрів від залізничної колії, виявлено 214 пнів дерев породи дуб.

Водночас право постійного користування АТ «Укрзалізниця» земельною ділянкою площею 65,4443 га з кадастровим номером 0521086000:05:001:0112 підтверджено державним актом серії ЯЯ №017844 від 02.12.2008 та відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Саме АТ «Укрзалізниця» у наданій прокуратурі інформації зазначило, що в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0521086000:05:001:0112 розміщена інженерна споруда у вигляді захисних лісонасаджень та що ця земельна ділянка перебуває у постійному користуванні товариства.

Колегією суддів враховано посилання апелянта на лист ПП «Землемір» від 21.12.2023 №15812 та технічну документацію із землеустрою щодо земель, які використовуються ПрАТ «НЕК «Укренерго» під опорами ПЛ 330 кВ «Вінницька 330 – Бар».

Разом з тим зазначені документи не містять відомостей, які б підтверджували розташування хоча б частини з установлених у межах кварталу №25, виділу №46 - 214 пнів поза межами земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», або на земельній ділянці, охорона та утримання якої покладені на ПрАТ «НЕК «Укренерго».

При цьому з Поземельної книги щодо земельної ділянки кадастровий номер 0521086000:05:001:0112 вбачається, що 29.12.2023 до відомостей Державного земельного кадастру було внесено зміни, суть яких визначена як «виправлення відомостей про координати поворотних точок меж земельної ділянки». Наведене саме по собі не свідчить ані про припинення права постійного користування АТ «Укрзалізниця» земельною ділянкою площею 65,4443 га, ані про віднесення місця спірної порубки до земель ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Таким чином, посилання апелянта на документи щодо розміщення окремих опор лінії електропередачі та виправлення кадастрових координат не спростовують сукупності доказів, якими місце незаконної порубки ідентифіковано як захисні лісонасадження Жмеринської дистанції на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні відповідача.

З цих підстав колегія суддів не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з незалученням ПрАТ «НЕК «Укренерго» до участі у справі.

Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 277 ГПК України підставою для обов`язкового скасування судового рішення є прийняття судом рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

Оскаржуваним рішенням не встановлено, не змінено та не припинено будь-яких речових чи інших прав ПрАТ «НЕК «Укренерго», на нього не покладено будь-яких обов`язків та не вирішено питання щодо належних йому земельних ділянок. Самого лише посилання на знаходження в цій місцевості об`єктів енергетичної інфраструктури за відсутності доказів знаходження спірних пнів на відповідних земельних ділянках недостатньо для висновку про вирішення судом питання про права чи обов`язки ПрАТ «НЕК «Укренерго».

Не заслуговують на увагу доводи апелянта про неналежність Барської міської ради як особи, на користь якої стягнуто шкоду, з посиланням на державну форму власності земельної ділянки.

Шкода, що є предметом спору, стягується не у зв`язку з порушенням права власності Барської міської ради на земельну ділянку та не як відшкодування вартості належного їй майна, а як шкода, заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок порушення природоохоронного законодавства.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», пункту 7 частини третьої статті 29 та пункту 4 частини першої статті 69-1 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами: 30 відсотків — до спеціального фонду Державного бюджету України, 70 відсотків — до спеціального фонду місцевих бюджетів, з яких 50 відсотків — до бюджетів місцевого самоврядування та 20 відсотків — до обласних бюджетів.

Враховуючи норми Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №215 від 15.04.2015, а також наказу Міністерства фінансів України від 14.01.2011 №11 "Про бюджетну класифікацію" кошти за заподіяну навколишньому природному середовищу шкоду сплачуються на єдиний розподільчий казначейський рахунок відповідної місцевої ради в користь зведеного бюджету, із якого місцевим органом Державної казначейської служби у подальшому розподіляються конкретні суми коштів до Державного, обласного та місцевого бюджетів у вищевказаному співвідношенні.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що незаконну порубку виявлено на території, яка входить до Барської міської територіальної громади, стягнення шкоди за відповідними реквізитами Барської міської ради відповідає встановленому законом порядку зарахування коштів за місцем заподіяння шкоди.

Відтак державна форма власності земельної ділянки не впливає на визначений бюджетним законодавством порядок зарахування та розподілу коштів, стягнутих у відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, встановлені факти та зміст позовних вимог, виходячи із засад розумності і справедливості, колегія суддів вважає, що Господарський суд Вінницької області дійшов правильного висновку про задоволення позову Керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави в особі Барської міської ради та Державної екологічної інспекції у Вінницькій області до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 3019929,63 грн шкоди.

Згідно з ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі "Гарсія Руїс проти Іспанії").

В силу приписів ч.1 ст.276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Відповідно до положень ст.129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення у справі покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст.269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Вінницької області від 22.06.2026 у справі №902/446/26 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 03.09.2026.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.