Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №903/113/26 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2026 року Справа № 903/113/26

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Поліщук П.Я. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Дика А.І.

за участю представників сторін:

позивач - не з`явився

відповідач 1 - Чуприна І.П.

відповідач 2 - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіостандарт" на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.26, повний текст судового рішення складено 29.05.26 у справі № 903/113/26 (суддя Бідюк С.В.)

за позовом Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради

до відповідача 1: Державного підприємства "Волиньторф"

відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіостандарт"

про визнання додаткової угоди недійсною та стягнення 621620,46 грн

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.26 у справі № 903/113/26 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Агробіостандарт" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга. Із підстав висвітлених у апеляційній скарзі апелянт просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду та скасувати оскаржуване судове рішення із ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду № 903/113/26/3112/26 від 19.06.26 витребувано матеріали справи у Господарського суду Волинської області. 26.06.26 від суду першої інстанції до суду апеляційної інстанції надійшли матеріали справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіостандарт" на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.26 у справі №903/113/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 01.09.2026 об 15:30 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №1.

02.07.26 через підсистему "Електронний суд" від Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради до суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу. Позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

01.09.26 у судове засідання в режимі відеоконференцзв`язку за допомогою власних технічних засобів з`явився представник апелянта Чуприна А.І.. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися. Про дату та час проведення судового засідання належним чином повідомлені.

Представник ТОВ "Агробіостандарт" Чуприна І.П. надала свої пояснення з приводу апеляційної скарги та оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.

02.03.2023 між Відділом освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, (замовник) та ДП "Волиньторф" (постачальник) укладено договір №50/119 про закупівлю (договір).

Відповідно до п. 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених договором, постачальник зобов`язується поставити, а замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар: Брикети торфові та крихта брикетів торфових - ДК 021:2015:09110000-3 Тверде паливо (далі - товар).

Згідно пункту 1.2. договору загальна кількість товару, асортимент, одиниця виміру та ціна визначаються сторонами у специфікації (додаток 1), яка є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна цього договору становить 8057493,25 грн, у тому числі ПДВ – 20% (п.3.1 договору).

Відповідно до пункту 3.5. договору сторони можуть вносити зміни до договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених договором та Законом України "Про публічні закупівлі" №2229 - IX від 07.05.2022 року, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка являється його невід`ємною частиною.

Пунктом 6.1. договору встановлено, що всі зміни та/або доповнення до цього договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до п. 9.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Відповідно до пункту 10.1. договору усі доповнення та зміни до цього договору дійсні лише у тому випадку, якщо вони виконані в письмовій формі, підписані обома сторонами і скріплені їх печатками.

Згідно пункту 10.3 договору внесення змін або доповнень до цього договору здійснюється за взаємною згодою сторін і оформляється додатковими угодами до договору, що підписуються сторонами та скріплюються їх печатками. Одностороння відмова від виконання умов цього договору та одностороннє розірвання договору не допускаються, крім випадків, передбачених чинним законодавством України та цим договором.

Відповідно до пункту 10.4. договору додаткові угоди, додатки до цього договору є його невід`ємними частинами і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Згідно пункту 10.6 договору у всьому іншому, не передбаченому умовами цього договору, відносини сторін регулюються нормами чинного законодавства України.

Пунктом 10.9 договору встановлено, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Підтвердженням коливання ціни може виступати лист торгово-промислової палати або іншого органу статистики з підтвердженням коливання (росту) ціни товару на ринку за період з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару і до повідомлення про пропозицію збільшення ціни за одиницю товару; 3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов`язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; 5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку; 6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв`язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв`язку із застосуванням п. 9.2 цього договору.

У зв`язку з необхідністю забезпечення потреб оборони під час дії правового режиму воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях можуть бути змінені істотні умови договору про закупівлю (після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі) замовником, визначеним у Законі України "Про оборонні закупівлі", а саме: обсяг закупівлі, сума договору, строк дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг.

Згідно специфікації до договору (додаток 1) кількість товару становить 2765 тонн, ціна товару за 1 тонну товару - 2874,65 грн. Загальна вартість пропозиції 8057493,25 грн.

Договір підписаний сторонами та завірений їх печатками.

Таким чином, на момент підписання договору сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, в тому числі Закону України "Про публічні закупівлі", погоджені всі істотні умови договору, а саме предмет, ціну та строк виконання зобов`язань за договором.

16.08.2022 Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану Верховною радою України були внесені зміни до Закону України "Про публічні закупівлі".

Розділ X "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 3-7 наступного змісту: Установити, що на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз.

Постановою Кабінету Міністрів України 12.10.2022 №1178 затверджено Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування (далі - Особливості (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 2 пункту 19 вказаної постанови погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Сторонами до договору № 50/119 були внесені зміни шляхом підписання додаткової угоди №1 від 26.10.2023, в якій пунктом 2 передбачалося погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Також, як зазначає позивач, на його адресу від ДП "Волиньторф" надійшов лист за №1972 від 26.10.2023, в якому повідомлялось про підвищення вартості брикету на 13,46% та необхідності, для продовження виконання умов договору, підписати додаткову угоду про зміну ціни.

На підтвердження наявності передбачених Законом України "Про публічні закупівлі|, підстав для зміни вартості одиниці предмету закупівлі у бік її збільшення постачальником до вказаного листа було додано накази ДП "Волиньторф" "Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові" № 47 від 27.02.2023, № 157 від 28.07.2023 та довідку Волинської торгово-промислової палати від 26.10.2023 № В-1447. У вказаній довідці вказано, що різниця вартості у % (коливання) ціни на ринку торфобрикетів (брикетів торфових) становить 46,38%.

26.10.2023 між сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору про закупівлю № 50/119 від 02.03.2023, відповідно до якої ціна за одиницю товару становить 3259,85 грн з ПДВ 20%. Тобто ціна товару збільшилась на 13,40%, без збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення.

Позивач вказує, що на момент укладення додаткової угоди, остання була підписана відповідно до норм чинного на той час законодавства без жодних порушень. Проте, у зв`язку зі зміною правової позиції Верховного Суду, з метою захисту інтересів Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради, на адресу ТОВ "Агробіостандарт", який є правонаступником ДП "Волиньторф", 17.07.2025 за вихідним № 374/01 10/2-25 було направлено лист з проханням здійснити заходи, направлені на досудове врегулювання предмету спору, а саме сплатити на рахунок Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради безпідставно збережені грошові кошти за договором № 50/119 від 02 березня 2023 року про постачання торф`яних брикетів.

У відповіді від 27.08.2025 № 457 на вказаний лист позивача, ТОВ "Агробіостандарт" повідомило, що погодження ціни відбувалось за згодою сторін, ДП "Волиньторф" збільшило ціну на дозволений законодавством відсоток, а загальна ціна договору не збільшилася. ДП "Волиньторф" під час підняття ціни на брикети діяло в межах законодавства.

У зв`язку з незгодою ТОВ "Агробіостандарт" добровільно сплатити на рахунок Відділу освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради безпідставно збережені кошти, 03 листопада 2025 року за № 602/01-10/2-25 позивачем надіслано до відповідача претензію про сплату зазначених коштів. Претензія позивача була залишена відповідачем без розгляду та задоволення.

Позивач доводить, що за період виконання договору, після укладення спірної додаткової угоди, відповідачем-1 поставлено позивачу 1613,755 тонн брикетів торф`яних, за які було сплачено 5260601,27 грн.

Вважаючи, що додаткова угода №2 від 26.10.2023 була укладена сторонами з порушенням вимог чинного законодавства України про публічні закупівлі, а саме з порушенням максимально встановленого 10% ліміту підвищення ціни на товар, а виконання такої угоди призвело до переплати бюджетних коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 20.05.26 у справі № 903/113/26 позов задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при укладенні додаткової угоди № 2 від 26.10.2023 сторони безпідставно збільшили ціну одиниці товару з 2 874,65 грн до 3 259,85 грн, тобто на 13,40 %, що перевищує встановлене пунктом 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" граничне 10-відсоткове обмеження. Суд також установив, що надані ДП "Волиньторф" власні накази про встановлення оптово-відпускних цін та висновок Волинської торгово-промислової палати не є належним документальним підтвердженням коливання ринкової ціни товару та не доводять неможливості виконання договору за первісно погодженою ціною. При цьому місцевий господарський суд відхилив посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 1178, зазначивши, що встановлені нею Особливості не скасовують та не змінюють імперативних положень Закону України "Про публічні закупівлі" щодо граничного розміру підвищення ціни. У зв`язку з цим додаткову угоду № 2 місцевий господарський суд визнав недійсною на підставі статей 203, 215 ЦК України та пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Оскільки внаслідок виконання недійсної додаткової угоди позивач сплатив за 1 613,755 торфобрикетів 5 260 601,27 грн замість 4 638 980,81 грн за первісною ціною договору, суд визнав різницю у сумі 621 620,46 грн безпідставно одержаними коштами, що підлягають поверненню відповідно до статей 216, 1212 ЦК України. Враховуючи, що ТОВ "Агробіостандарт" у результаті приватизації єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф" стало правонаступником усіх його майнових прав, обов`язків і боргів, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення зазначених коштів саме з цього товариства та задовольнив позов у повному обсязі.

Не погоджуючись із оскаржуваним судовим рішенням через підсистему "Електронний суд" від ТОВ "Агробіостандарт" до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга.

ТОВ "Агробіостандарт" зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з неповним дослідженням доказів і неправильним застосуванням норм матеріального права. На переконання апелянта, суд безпідставно визнав висновок Волинської торгово-промислової палати № В-1447 від 26.10.2023 неналежним доказом, оскільки він містить порівняння ринкових цін на торфобрикети та підтверджує їх зростання на 46,38 %. Скаржник також зазначає, що накази ДП "Волиньторф" № 47 та № 157 у сукупності з висновком торгово-промислової палати підтверджували зростання відпускної ціни та збитковість подальшого виконання договору за первісною ціною. На думку апелянта, наявність документально підтвердженого коливання ринкової ціни надавала сторонам законні підстави для зміни ціни товару відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", пункту 19 Особливостей № 1178 та умов договору. Крім того, скаржник вважає, що навіть у разі перевищення 10-відсоткового ліміту місцевий господарський мав дослідити можливість застосування статті 217 ЦК України та визнати недійсною лише у відповідній частині додаткової угоди, а не в цілому. Із огляду на викладене ТОВ "Агробіостандарт" просить скасувати рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі № 903/113/26 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи ТОВ "Агробіостандарт" зводяться фактично до незгоди з наданою судом оцінкою доказів. Позивач вказує, що умовами договору було передбачено можливість збільшення ціни за одиницю товару до 10 %, тоді як за додатковою угодою № 2 від 26.10.2023 ціну було підвищено на 13,46%. Водночас, Відділ освіти, молоді та спорту Маневицької селищної ради визнає, що на момент укладення додаткової угоди сторони виходили з положень постанови КМУ № 1178 та висновку Волинської ТПП про коливання ціни на 46,38%, у зв`язку з чим вважали таке підвищення правомірним. Проте позивач посилається на сформовану у подальшому практику Верховного Суду, відповідно до якої ціна за одиницю товару в договорі про публічну закупівлю не може бути збільшена більш ніж на 10 %, що й стало підставою для звернення з вимогою про повернення 621 620,46 грн. Із огляду на це Відділ освіти просить апеляційну скаргу ТОВ "Агробіостандарт" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.2026 у справі № 903/113/26 - без змін.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, у абзаці 2 частини 3 ст. 6 ЦК України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

За приписами статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочин може вчинятися усно або в письмовій формі.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

При цьому якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

При цьому суд виходить з того, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Щодо незгоди ТОВ "Агробіостандарт" із оскаржуваним судовим рішенням, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає про наступне.

Правові та економічні засади закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначає ЗУ "Про публічні закупівлі" (надалі - ЗУ № 922-VIII).

Метою вказаного закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У статті 1 ЗУ № 922-VIII зазначено, що договір про закупівлю - це господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 ЗУ №922-VIII).

ЗУ №922-VIII встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною п`ятою статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 частини п`ятої наведеної норми - у випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про публічні закупівлі" та інших законодавчих актів України щодо здійснення оборонних та публічних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану від 16.08.2022 Розділ X Прикінцеві та перехідні положення ЗУ №922-VIII доповнено пунктом 3-7 такого змісту:

"3-7. На період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених цим Законом, визначаються Кабінетом Міністрів України із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз".

Відповідно до пункту 3-7 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про публічні закупівлі" Кабінет Міністрів України постановою від 12.10.2022 № 1178 затвердив Особливості здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування".

Верховним Судом у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 викладено правову позицію, відповідно до якої постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за ціною, запропонованою замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, збитковим. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24 кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19 (на яку також посилається скаржник), від 11.05.2023 у справі № 910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни у договорі на аналогічний товар.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в матеріалах справи наявні:

- накази № 47 від 27.02.2023 та № 157 28.07.2023 "Про встановлення оптово-відпускних цін на брикети та напівбрикети торфові (том 1, а.с. 18 на звороті - 19);

- висновок за результатами цінового моніторингу В-1147 від 26.10.2023 Волинської торгово-промислової палати (том 1, а.с. 19 на звороті).

Також колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.02.2025 у справі № 916/747/24).

Спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести: Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 покладена функція з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; Торгово-промислову палату України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки торгово-промислових палат України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судом, у порядку статті 86 ГПК України, вони досліджуються та оцінюються за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар.

Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі № 920/19/24, як і у постановах Верховного Суду від 21.08.2024 у справі № 440/11406/23, від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі № 907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17 визначено, що експертні висновки (довідки) торгово-промислових палат України можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару. Однак, суди мають досліджувати зміст таких висновків за наведеними вище критеріями.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що наявні в матеріалах справи докази не містять належного аналізу динаміки зміни ціни товару у період з моменту укладення договору № 50/119 про закупівлю від 02.03.2023 до моменту укладання додаткової угоди 2 від 20.10.2023, що унеможливлює встановлення факту коливання ціни товару на ринку у розумінні пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зокрема, висновок за результатами цінового моніторингу В-1447 від 26.10.2023 Волинської торгово-промислової палати не відображає безперервної динаміки зміни ціни у релевантний період, не містить аналізу коливання ціни саме у бік збільшення до дати укладення відповідної додаткової угоди, а також не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між наведеними показниками та необхідністю зміни істотної умови договору.

За таких обставин долучений до матеріалів справи висновок за результатами цінового моніторингу В-1147 від 26.10.2023 Волинської торгово-промислової палати не відповідає вимогам п. 2 ч. 5 ст. 41 № 922-VIII та не може вважатися належним і достатнім доказом коливання ціни товару, що виключає можливість використання даного висновку як матеріально-правової підстави для внесення змін до істотних умов договору.

Додатково колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що накази ДП "Волиньторф" № 47 від 27.02.2023 та № 157 від 28.07.2023 "Про встановлення оптовідпускних цін на брикети та напівбрикети торфові" не можуть бути належними та допустимим доказами, які cлугують для сторін підставами для збільшення ціни товару з огляду на те, що:

- вони є внутрішніми розпорядчими документами самого постачальника та відображають лише встановлену ДП "Волиньторф" оптово-відпускну ціну на власну продукцію, а не об`єктивну ринкову ціну товару;

- зазначені накази не містять аналізу ринку, джерел цінової інформації та порівняння ринкових цін за період від укладення договору до внесення змін до нього;

- самостійне підвищення постачальником ціни на власну продукцію не підтверджує факту коливання ціни товару на ринку та не може саме по собі створювати правові підстави для зміни істотних умов договору про закупівлю.

Також враховуючи доводи апелянта щодо необхідності врахування пп. 2 п. 19 Особливостей, колегія суддів керується правовим висновком, який викладений у постанові Верховного Суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23: "Так, посилання Скаржника на підпункт 2, підпункт 7 пункту 19 Особливостей не свідчать про зміну законодавства у відповідній категорії спору, оскільки: 1) постанова Кабінету Міністрів України є підзаконним нормативно-правовим актом; 2) їх зміст лише деталізує випадки для можливості зміни сторонами правочину ціни договору в порядку пункту 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та вони не встановлюють іншого алгоритму розрахунку процентного співвідношення ціноутворення передбаченого даною нормою".

Також у постанові Верховного Суду від 01.10.2024 у справі № 918/779/23 зазначено: "...постанова Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 не передбачає внесення змін до Закону "Про публічні закупівлі", а лише встановлює певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у пункті 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі"".

Екстраполюючи правові висновки Верховного Суду на спірні правовідносини, колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що приписи Особливостей № 1178 не передбачають внесення змін до ЗУ № 922-VIII, а лише встановлюють певні особливості щодо процедури здійснення публічних закупівель під час дії воєнного стану. Отже, в будь-якому випадку сторони мали керуватися обмеженнями, встановленими, зокрема, у п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ№ 922-VIII.

Додатково колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.04.26 у справі № 924/698/23 зазначено наступне:

"Крім того, об`єднана палата зауважує, що навіть норма підпункту 2 пункту 19 постанови КМУ № 1178 (у редакції постанови КМУ від 01.09.2025 № 1067, чинній із 04.09.2025), яка дійсно передбачає можливість неодноразового збільшення ціни за одиницю чітко визначеного товару (бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії) не більше ніж на 10 %, але не вище загального граничного рівня збільшення у 50 % від початкової ціни, встановленої у договорі про закупівлю, також не має зворотної дії у часі щодо спірних правовідносин, пов`язаних із укладенням 14.10.2022 і 14.11.2022 оспорюваних додаткових угод № 2 і № 3 відповідно".

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що спірна додаткова угода укладена 26.10.2023, а норма підпункту 2 пункту 19 постанови КМУ № 1178 у редакції постанови КМУ від 01.09.2025 № 1067 стала чинною 04.09.2025, тобто після укладення додаткової угоди № 2.

Також у судовому засіданні представник апелянта зазначила, що навіть у разі неможливості збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10 %, то в такому випадку у місцевого господарського суду були наявні правові підстави згідно ст. 217 ЦК України для часткового визнання недійсною додаткову угоду №2 до договору про закупівлю № 50/119 від 02.03.2023.

Колегія суддів апеляційної інстанції відхиляє зазначений довід апелянта та звертає увагу на правовий висновок, який висвітлено у постанові Верховного Суду від 14.04.26 у справі №916/2036/24:

"43. Правові наслідки недійсності окремих частин правочину встановлені статтею 217 ЦК України, згідно з якою недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

44. Тобто умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки в такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому. Такий правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 11.08.2021 у справі № 926/324/20 та від 18.11.2021 у справі № 907/12/19.

45. Стаття 180 ГК України визначає, що істотними умовами договору, без погодження яких укладення господарського договору неможливе, є предмет, ціна та строк дії договору (частина третя).

46. У цьому випадку ціна товару є істотною умовою договору та додаткових угод до нього, а тому оспорювані правочини можуть бути визнані недійними лише повністю".

Колегія суддів також враховує, що 06.11.2023 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях як продавцем та ТОВ "Агробіостандарт" як покупцем укладено договір купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф" за результатами електронного аукціону з умовами, посвідчений приватним нотаріусом та зареєстрований у реєстрі за № 938.

На виконання зазначеного договору 05.12.2023 сторонами підписано нотаріально посвідчений акт приймання-передачі єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф". Відповідно до розділу 3 договору купівлі-продажу ТОВ "Агробіостандарт", придбавши ДП "Волиньторф" як єдиний майновий комплекс, з дня посвідчення акта його приймання-передачі є правонаступником усіх майнових прав та обов`язків ДП "Волиньторф", за винятком права постійного користування земельною ділянкою, відповідно до умов договору та статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна".

Такий зміст договору узгоджується з положеннями частин першої та другої статті 345 ЦК України, відповідно до яких у результаті придбання єдиного майнового комплексу державного підприємства у процесі приватизації до покупця переходять усі права та обов`язки такого підприємства.

При цьому відповідно до пункту 13 частини першої статті 1 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" до складу єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для діяльності підприємства, у тому числі права вимоги та борги.

Аналогічне за змістом правове регулювання міститься у частині другій статті 191 ЦК України, яка відносить до складу підприємства як єдиного майнового комплексу, зокрема, його права вимоги та борги.

Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" особа, яка придбала державне або комунальне підприємство як єдиний майновий комплекс, є правонаступником його майнових прав, крім права постійного користування земельною ділянкою, та обов`язків відповідно до договору між продавцем і покупцем та законодавства України.

Отже, передбачене цією нормою правонаступництво виникає безпосередньо у покупця єдиного майнового комплексу та охоплює весь комплекс майнових прав і обов`язків приватизованого підприємства, крім прямо встановленого законом винятку щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Такий підхід відповідає усталеним висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 29.04.2021 у справі № 908/1260/20, від 11.10.2023 у справі № 904/9298/21, від 17.07.2024 у справі № 916/3030/23, від 15.01.2025 у справі № 902/884/21, від 16.01.2025 у справі № 910/200/23 та від 21.04.2025 у справі № 902/1177/15, відповідно до яких правонаступником майнових прав та обов`язків приватизованого підприємства є саме покупець (новий власник) єдиного майнового комплексу, тоді як можливості переходу таких прав та обов`язків до іншої особи спеціальне законодавство не передбачає.

Водночас, за змістом частин першої, другої та шостої статті 26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" відчуження об`єкта приватизації оформлюється договором купівлі-продажу, а право власності на нього переходить до покупця після укладення такого договору та підписання акта приймання-передачі.

Отже, з моменту передачі ТОВ "Агробіостандарт" єдиного майнового комплексу ДП "Волиньторф" до товариства перейшли не лише активи підприємства, а й пов`язані з його діяльністю майнові обов`язки та борги, що існували на момент такого переходу.

Наведене узгоджується і з правовою природою правонаступництва, яке, як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17, передбачає перехід до правонаступника не лише прав, а й відповідних обов`язків особи, правонаступником якої він є.

Таким чином, оскільки ТОВ "Агробіостандарт" придбало єдиний майновий комплекс ДП "Волиньторф" та прийняло його за актом приймання-передачі, до товариства в силу положень статей 26, 28 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", статей 191, 345 ЦК України та умов договору приватизації перейшли майнові права, обов`язки та борги ДП "Волиньторф", за винятком права постійного користування земельною ділянкою.

Із огляду на зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з місцевим господарським судом, що саме ТОВ "Агробіостандарт" як правонаступник ДП «Волиньторф» є належною особою, на яку покладається обов`язок з повернення коштів, безпідставно одержаних ДП "Волиньторф" у зв`язку з виконанням спірної додаткової угоди.

Таким чином колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що доводи апелянта не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, адже судом першої інстанції були вчинені усі процесуальні дії з метою встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства та забезпечення рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із огляду на встановлені обставини справи судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що наявні докази в матеріалах справи та правові висновки Верховного Суду, які були застосовані судом першої інстанції під час ухвалення оскаржуваного судового рішення, свідчать про дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Інших доказів, які б спростували наведене в мотивувальній частині даної постанови, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів апеляційної інстанції виснує, що доводи апелянта про прийняття господарським судом рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та не з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції, а наявні в матеріалах справи докази свідчать про обґрунтованість викладених в оскаржуваному судовому рішенні висновків суду.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробіостандарт" на рішення Господарського суду Волинської області від 20.05.26 у справі № 903/113/26 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-289 ГПК України.

3. Справу №903/113/26 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "02" вересня 2026 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Поліщук П.Я.

Суддя Крейбух О.Г.