Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №644/4722/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 644/4722/25

провадження № 22-ц/818/4042/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивачка – ОСОБА_1 ,

відповідач – Шевченківська селищна рада Куп`янського району Харківської області,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року в складі судді Шевченка С.В.

в с т а н о в и в:

У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно у вигляді 1/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала останній на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 11.02.1994.

Зазначила, що на день смерті ОСОБА_2 зареєстрованих з нею осіб не було, вона проживала одна.

Постановою приватного нотаріуса Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області № 209/0116 від 02.04.2025 їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Вказала, що Шевченківська селищна територіальна громада Куп`янського району Харківської області у період з 24.02.2022 по 10.09.2022 була тимчасово окупованою територією, а на даний час перебуває в районі проведення активних воєнних (бойових) дій.

Посилалася на те, що з 24.02.2022 припинили роботу всі установи та організації, у тому числі і нотаріальні контори та приватні нотаріуси, вона не мала жодної змоги направити заяву про прийняття спадщини за місцем відкриття спадщини засобами поштового зв`язку, а пересування з смт Шевченкове було заборонено під загрозою застосування зброї з боку рф, до м. Чугуїв проїзду не було з перших днів повномасштабного вторгнення і до деокупації. З березня 2022 року і по теперішній час вона проживає у Словакії.

Зазначила, що відповідно до п.3 постанови КМУ №164 від 28.02.2022 перебіг строк для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці, у зв`язку з чим вважала, що строк подачі відповідної заяви сплив 23.08.2022.

Вважала, що вона має поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини та подання відповідної заяви, що було викликано незалежними від неї та непереборними обставинами, на якій вона не могла вплинути.

Просила визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю три місяця від дня набрання рішенням законної сили для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Індустріального районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року у позові ОСОБА_1 – відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що протягом встановленого шестимісячного строку вона не мала можливості подати заяву про прийняття спадщини, оскільки вимушено перебувала за кордоном через повномасштабне вторгнення рф, активні бойові дії і запровадження воєнного стану, окупацію, що є загальновідомими обставинами. З урахуванням викладених обставин, негативного впливу воєнного стану в Україні, перебування її в евакуації за кордоном, що вимагало від неї додаткових зусиль для організації життя своєї родини у незнайомому місці; існування значного навантаження на посольства і консульські установи України в країнах Європи, внаслідок чого запис на прийом для вчинення нотаріальних дій був і продовжує бути вкрай ускладненим, вважала, що нею доведено наявність непереборних обставин, які дійсно істотно перешкоджали їй протягом шести місяців з часу відкриття спадщини звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Зазначила, що вона є єдиною спадкоємицею після смерті матері і прийняття рішення про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини за заповітом жодним чином не порушує права інших осіб.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду – скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наведені позивачем обставини не підтверджують існування об`єктивних та непереборних труднощів для реалізації свого права на прийняття спадщини протягом встановленого статтею 1270 ЦК України строку.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 13.09.2016 ОСОБА_2 склала заповіт, який посвідчений приватним нотаріусом Шевченківського районного нотаріального округу Харківської області та зареєстрований в реєстрі за № 954, відповідно до якого на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: належну їй на праві особистої приватної власності частку квартири за АДРЕСА_2 , заповіла у власність своїй дочці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13,54).

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с.12,46).

З повідомлення «Центру надання адміністративних послуг» Шевченківської селищної ради № 174 від 28.08.2023 вбачається, що ОСОБА_2 , згідно реєстру територіальної громади була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . На 23.10.2022 з нею за даною адресою зареєстрованих не значиться, малолітні та неповнолітні особи за вказаною адресою на день смерті ОСОБА_2 не зареєстровані (а.с.47).

28.08.2023 приватним нотаріусом Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Томчук С.М. заведено спадкову справу № 267/2023 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.44).

28.08.2023 ОСОБА_1 подала приватному нотаріусу заяву, в якій зазначила про неподання нею заяви про прийняття спадщини з поважних причин та просила надати роз`яснення з приводу видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 (а.с.45).

Постановою приватного нотаріуса Куп`янського районного нотаріального округу Харківської області Томчук С.М. від 02.04.2025 відмовлено ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальної дії – видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку з пропущенням встановленого законом строку для подачі заяви про прийняття спадщини (а.с.25-26,61).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано тимчасовий прихисток на території Словацької Республіки (а.с.21).

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1,3статті 1268ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1265 ЦК України у п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина 1статті 1270 ЦК України).

З початку повномасштабної війни законодавцем було запроваджено правило зупинення на весь час дії воєнного стану перебігу шестимісячного строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття.

Так, згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164«Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» в первісній редакції на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

У подальшому до законодавства були внесені зміни згідно постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, за змістом яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 місяці.

Постановою Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 виключено. Зміни набрали чинності 18 червня 2023 року.

Проте, правила щодо строку на прийняття спадщини (початок перебігу, наслідки спливу) регулюються ЦК України, який прийнятий Верховною Радою України і є основним актом цивільного законодавства України.

Строк на прийняття спадщини по своїй сутності є присічним (статті1270,1272ЦК України), оскільки його сплив призводить до того, що спадкоємець вважається таким, який не прийняв спадщину. Тобто сплив строку «присікає» право на прийняття спадщини. Проте в законі, вочевидь з урахуванням сутності права на прийняття спадщини як майнового, передбачена можливість: за згодою самих спадкоємців, що прийняли спадщину, подати заяву про прийняття спадщини (частина друга статті 1272 ЦК України); для спадкоємця звернутися з позовною вимогою та за наявності поважної причини суд визначає додатковий строк на прийняття спадщини (частина третя статті).

Законодавець як у статті 1270 ЦК України, так і в інших нормах ЦК України, не передбачає допустимості існування такої конструкції як «зупинення перебігу строку на прийняття спадщини» та можливості в постанові Кабінету Міністрів України визначати інші правила щодо строку на прийняття спадщини.

Пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 25 січня2023 року у справі № 676/47/21 (провадження № 61-8014св22), від 21 червня 2023 року у справі № 175/1404/19 (провадження № 61-5707св23).

Підпунктами 2.1, 2.6 пункту 2 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану спадкова справа заводиться за зверненням заявника будь-яким нотаріусом України незалежно від місця відкриття спадщини.

В умовах воєнного або надзвичайного стану за відсутності доступу до Спадкового реєстру нотаріус заводить спадкову справу без використання цього реєстру та перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту протягом п`яти робочих днів з дня відновлення такого доступу.

За змістом частин 1 та 3 статті 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 березня 2020 року у справі № 314/2550/17 (провадження № 61-41480св18).

Не є поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви та ці обставини визнані судом поважними.

Як свідчить тлумачення частини третьої статті 1272 ЦК України до поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини відносяться причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця щодо подачі заяви про прийняття спадщини. Якщо ж у спадкоємця таких перешкод для подання заяви не було, то правові підстави для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Аналогічний правовий висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 419/3788/17 (провадження № 61-2969св19); від 16 березня 2020 року у справі № 644/5098/17 (провадження № 61-20806св19); від 17 березня 2020 року у справі № 683/2587/18 (провадження № 61-11406св19).

Оцінка причин пропуску строку на предмет поважності лежить в площині дискреційних повноважень суду, оскільки базується безпосередньо на наданих сторонами та наявних в матеріалах справи доказах та встановлених в ході судового розгляду обставинах.

Оцінка поважності причин пропуску строку прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 17 серпня 2023 року у справі № 626/274/22.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Матеріали справи свідчать про те, що спадкодавиця ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після її смерті сплив 23.04.2023, а тому позивачка мала довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення нею дій щодо прийняття спадщини.

Спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_2 є її дочка ОСОБА_1 . Матеріали справи не свідчать про прийняття спадщини іншими спадкоємцями.

Як вбачається з матеріалів справи з 24.03.2022 до 04.03.2024 ОСОБА_1 надано дозвіл на тимчасове проживання на території Словацької Республіки.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що вважала, що в умовах воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Виходячи з цих обставин була впевнена, що строк подання заяви про прийняття спадщини закінчиться 23.08.2023.

Однак звернувшись до нотаріуса у серпні 2023 року, останній постановою № 209/0116 від 02.04.2025 їй відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку із пропуском шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини.

Таким чином, ОСОБА_1 не зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки вважала, що у зв`язку зі змінами у законодавстві такий строк закінчиться 23.08.2023.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції неналежним чином оцінив доводи позивачки щодо поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини після смерті матері, не звернув достатньої уваги на її посилання щодо нечіткості норм національного законодавства стосовно строку на прийняття спадщини в період дії воєнного стану.

Слід звернути увагу, що 28 лютого 2022 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (далі – постанова № 164 від 28 лютого 2022 року), як а постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2022 року № 209 доповнена пунктом 3, яким встановлено, що на час дії воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини зупиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 р. № 719 редакцію пункту 3 постанови № 164 від 28 лютого 2022 року змінено та викладено в наступній редакції: «Перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на чотири місяці. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини».

Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року № 676/47/21 дійшов висновку, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 469 від 09 травня 2023 року пункт 3 виключено із постанови № 164 від 28 лютого 2022 року.

Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону».

У справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) сформульовано висновки про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доказувати так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Цивільна справа вирішується з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Саме такий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).

Шестимісячний строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 сплив 23.04.2023, з заявою до нотаріуса Погребняк Л.В. звернулася 28.08.2023, постановою нотаріуса від 02.04.2025 повідомлено про пропуск відповідного строк, а з даним позовом звернулася у травні 2025 року

Таким чином, з дати закінчення строку для прийняття спадщини (23.04.2023) до звернення до нотаріуса (28.08.2023) минув незначний час (4 місяці 5 днів).

Суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги те, що у зв`язку із суперечливими положеннями закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини, які протягом відведеного для прийняття спадщини, періоду часу кардинально змінювалися таким чином, що були непередбачуваними для позивачки та в кінцевому етапі мали своїм наслідком пропущений строку для подачі заяви про прийняття спадщини.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства.

Вжиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, необхідно визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц, від 01 червня 2020 року у справі № 185/777/17.

При таких обставинах, враховуючи обставини цієї конкретної справи, колегія суддів вважає, що наявні підстави для визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України.

Близькі за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від 10 липня 2024 року у справі № 522/13476/23 (провадження № 61-7645св24), від 14 серпня 2024 року у справі № 537/3556/22 (провадження № 61-2839св24).

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що спадкове майно знаходиться в м. Харкові, в свою чергу спадкоємиця ОСОБА_1 проживала у відведений для прийняття спадщини строк на території Словацької Республіки. Таким чином, відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна є значною.

Колегія суддів звертає увагу на те, що правова позиція Верховного Суду щодо визнання поважними причинами пропуску строку, зокрема, великої відстані між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна, є сталою і незмінною.

Отже, виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_1 , яка є спадкоємцем першої черги після смерті її матері, шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини пропустила з поважних причин, які зумовлені об`єктивними та істотними труднощами у своєчасному поданні заяви про прийняття спадщини, зокрема велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємця і місцем знаходження спадкового майна, а також враховуючи суперечливі положення закону щодо перебігу строку для прийняття спадщини.

Враховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявниці в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_2 , терміном у три місяці.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Індустріального районного суду м. Харкова від 13 листопада 2025 року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Шевченківської селищної ради Куп`янського району Харківської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини – задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий тримісячний строк для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова