Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №953/12876/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року

м. Харків

справа № 953/12876/25

провадження № 22-ц/818/4095/26

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого – Пилипчук Н.П.,

суддів – Маміної О.В., Тичкової О.Ю,

за участю секретаря – Муренченко С.А.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ»,

відповідач – Міністерство юстиції України,

третя особа – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» на рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2026 року в складі судді Єфіменко Н.В.

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України, третя особа: ОСОБА_1 , про скасування арешту.

Позовна заява мотивована тим, що 28 лютого 2008 року між AT «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 укладений договір про надання відновлюваної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105, відповідно до якого позикодавець передав у власність позичальникові строком до 10.02.2028 грошові кошти. З метою забезпечення виконання зобов`язання, що виникло на підставі вказаного договору, був укладений іпотечний договір № 830/27/14-4/48/8-081 між AT «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. 28.02.2008 за реєстровим № 600.

В подальшому, договір про відступлення права вимоги на ОСОБА_1 було розірвано сторонами та право вимоги по вказаному кредитному та іпотечному договору повернулось до кредитора - ТОВ «ФК «Карточка плюс». 16.06.2020 між ТОВ «ФК «Карточка плюс» та ТОВ «АНСУ» укладено договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081 від 28.02.2008, посвідченого Назаренко О.О., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 28.02.2008 року та зареєстрований в реєстрі за № 600, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. 16.06.2020 року за реєстровим № 1529, за яким новим іпотекодержателем стало ТОВ «АНСУ».

Зазначило, що на сьогодні право власності на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 17 -1 - : -17 -14 в літ. «А-5» загальною площею 159.8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ТОВ «АНСУ».

Вказало, що до відступлення права вимоги, попереднім кредитором ОСОБА_1 було отримано виконавчий напис № 856 від 10.07.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (попередній кредитор) суми боргу у розмірі 6 178 534, 00 грн. З метою примусового виконання виконавчого документу, 19.07.2019 приватним виконавцем Харківського виконавчого округу Попляк В.В. відкрито відповідне виконавче провадження № 59606740 із примусового виконання виконавчого напису № 856 від 10.07.2019 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу у розмірі 6 178 534, 00 грн.

В рамках виконавчого провадження на предмет іпотеки - нежитлові приміщення 1-го поверху №№ 17 -1 - : -17 -14 в літ. «А-5» загальною площею 159.8 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт.

Посилалося на те, що постановою Харківського апеляційного суду по справі № 640/15588/19 від 15.09.2020 виконавчий напис № 856 від 10 липня 2019 року є скасованим. Тобто сам документ, в рамках якого приватний виконавець не знімає арешт із майна є скасований та подальшому виконанню в будь-якому вигляді не підлягає. Натомість при закінченні виконавчого провадження № 59606740 приватним виконавцем не було скасовано та вилучено із реєстру обтяжень запис про арешт зазначеного об`єкту нерухомості.

Вважало, що таким чином маються безальтернативні підстави для скасування накладених приватним виконавцем арештів. Натомість виконавче провадження та накладений ним арешт на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 59606740, виданої 24.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляк В.В., наявний в реєстрі обтяжень та продовжує безпідставно обмежувати права власника на розпорядження майном.

Просило скасувати накладений та наявний в реєстрі обтяжень арешт, а саме: «Номер запису про обтяження: 32527088 дата, час державної реєстрації: 24.07.2019 12:33:22 Державний реєстратор: Попляк В.В., приватний виконавець Попляк В.В., Харківська обл. Документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника, серія та номер: 59606740, виданий 24.07.2019, видавник: Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47923646 від 24.07.2019 12:36:45, Попляк В.В., Приватний виконавець Попляк В.В., Харківська обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна Відомості про суб`єктів обтяження: Обтяжувач: Попляк В.В., причина відсутності РНОКПП: інша причина відсутності коду Особа, майно/права якої обтяжуються: ОСОБА_2 . Опис предмета обтяження: нежитлові приміщення першого поверху № 17-1 -:- 17-14 в літ. "А-5", загальною площею 159,8 кв.м, реєстраційний номер 606556463101, місце знаходження: АДРЕСА_1 .».

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2026 року у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення скасувати. Ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що накладений арешт, на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: 59606740, виданої 24.07.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. наявний в реєстрі обтяжень та продовжує безпідставно обмежувати права власника на розпорядження майном. Приватний виконавець Попляк В.В. свою діяльність не здійснює, виходячи із норм законодавства єдиним органом який здійснює контроль та має повноваження для вирішення поточних процесуальних питань, має можливість скасувати накладений арешт та вирішити фактичний предмет позову, відновити порушуване право. Предметом даної позовної заяви є не безпосередні правовідносини в рамках виконавчого провадження, на які посилається суд для визначення кола осіб по справі, а правовідносини із заявленим у справі відповідачем (Міністерство юстиції України) щодо не належного виконання покладених посадових обов`язків. Виконавчий документ в рамках якого власник скасовує арешт в рамках даної справі є скасованим, а тому у сторін по такому провадженню ( ОСОБА_1 як стягувач, ОСОБА_2 – як боржник) взагалі відсутні відповідні процесуальні статуси. Боржником по виконавчому провадженню був ОСОБА_2 . На момент звернення до суду із позовною заявою вказана особа (позичальник) жодних майнових прав на об`єкт нерухомості не мав, так як право власності було перереєстровано за іпотекодержателем, сам виконавчий документ – скасований. Тому розгляд справи за його відсутності не порушував його прав та інтересів. Так само вказана особа не може бути відповідачам по справі, оскільки рішення не тільки не стосується його прав та обов`язків, і він не може вчиняти жодних юридично значущих дій щодо предмета позову, так як порушив зобов`язання та майно на законних підставах вибуло із його власності. Стягувачем по виконавчому провадженню (тобто особою в чиїх інтересах було накладено арешт в рамках виконавчого провадження) був ОСОБА_1 . Вказана особа раніше була власником приміщення і як стягувач по справі, тобто особа в інтересах якої на той момент було накладено арешт був залучений до провадження по справі. Таким чином, при розгляді справи позивачем було залучено до розгляду всіх реальних та зацікавлених осіб, чиїх інтересів, прав та обов`язків може стосуватись винесене рішення. Саме Міністерство юстиції України є єдиним органом, який при відсутності приватного виконавця може вчиняти відповідні процесуальні дії та є єдиним контролюючим органом в таких правовідносинах, а значить є прямим та безпосереднім відповідачем, тобто особою, яка по результатам розгляду справи має вчинити певні дії, або утриматись від відповідних дій. Відповідачем по справі є та особа, яка по результатам розгляду справи має вчинити певні дії, утриматись від вчинення таких дій, визнати або відновити право. Тобто винесене рішення в будь-якому випадку стосується обсягу прав та обов`язків саме відповідача – Міністерства юстиції України, а не ОСОБА_1 , який не має відношення до майнових прав на об`єкт нерухомості.

29.05.2026 за допомогою системи «Електронний суд» Міністерство юстиції України подало відзив на апеляційну скаргу, в якому вважало рішення суду законним, а апеляційну скаргу необґрунтованою.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» необхідно залишити без задоволення, рішення суду – залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що у задоволенні позовних вимог про зняття арешту слід відмовити у зв`язку з неналежним суб`єктним складом відповідачів.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 19.07.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59606740 з примусового виконання виконавчого напису №856, виданого 10.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калінчук І.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплаченої у строк частини заборгованості у виді грошової суми у розмірі 6 117 360 грн, що є еквівалентом 240 000,00 доларів США на підставі іпотечного договору №830/27/14-4/48/8-081, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. 28.02.2008 за реєстр.№600 з усіма змінами та доповненнями. Строк, за який проводиться стягнення з 01.10.2018 по 10.07.2019. Витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису – 61 174 грн, разом 6 178 534 грн (а.с.16).

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2020 року, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15 вересня 2020 року, у справі № 640/15588/19 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Калінчук І.В., приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 10 липня 2019 року ПН ХМНО Калінчук І.В. та зареєстрований в реєстрі за №856 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплаченої в строк частину заборгованості у вигляді грошової суми в розмірі 6 117 360,00 грн, що є еквівалентом 240 000,00 доларів США на підставі іпотечного договору №830/27/14-4/48/8-081, посвідченого ПН ХМНО Назаренко О.О. 28.02.2008 за реєстровим №600 з усіма змінами та доповненнями; витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису 61 174,00 грн, разом 6178534,00 грн (а.с.8-12).

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 12.10.2020 виконавче провадження № 59606740 з примусового виконання виконавчого напису №856, виданого 10.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калінчук І.В. – закінчено, на підставі п.5 ч.1 ст.39, ст.40 Закону України «Про виконавче провадження», рішенням Київського районного суду м. Харкова від 03.02.2020, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 15.09.2020, виконавчий напис №856 від 10.07.2019 визнано таким, що не підлягає виконанню. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Припинено чинність арешту коштів боржника, накладеного на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. Скасовано заборону реєстрації місця проживання будь-яких осіб у житловому будинку та квартирі, що розташовані за адресами: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 , які належать боржнику (а.с.17).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 355818285 від 24.11.2023, право власності на нежитлові приміщення 1-го поверху №17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв м, за адресою АДРЕСА_1 , 07.09.2020 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «АНСУ», на підставі іпотечного договору № 830/27/14-4/48/8-081, серія та номер 600, виданий 28.02.2008, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Назаренко О.О., з усіма змінами та доповненнями; договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 830/27/14-4/12/8-105, серія та номер б/н, виданий 28.02.2008, видавник АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_2 ; договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081, серія та номер 13380, виданий 31.08.2018, видавник приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А.; договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081, серія та номер 3724, виданий 01.10.2018, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О.; договір розірвання, серія та номер 1461, виданий 11.06.2020, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О.; договір передачі прав за іпотечним договором № 830/27/14-4/48/8-081, серія та номер1529, виданий 16.06.2020, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лавінда Н.О.

26.01.2021 внесено запис про обтяження 40262220 щодо вказаного нерухомого майна, а саме арешт нерухомого майна, документи, подані для державної реєстрації: ухвала Дзержинського районного суду м. Харкова від 17.12.2020 у справі № 638/13935/20.

24.07.2019 внесено запис про обтяження 32527088 щодо вказаного нерухомого майна, а саме арешт нерухомого майна, документи, подані для державної реєстрації: постанова приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляк В.В. від 24.07.2019 № 59606740.

31.10.2018 внесено запис про обтяження 28689202 щодо вказаного нерухомого майна, а саме арешт нерухомого майна, документи, подані для державної реєстрації: ухвала київського районного суду м. Харкова від 29.10.2018 у справі № 640/19565/18 (а.с.6-7).

Наказом Міністерства юстиції України №271/7 від 26.01.2021 ОСОБА_2 у задоволенні скарги від 11.09.2020 відмовлено з посиланням на прийняття приватним нотаріусом ХМНОХО Калінчук І.В. рішення №53976197 від 09.09.2020 відповідно до законодавства (а.с.13).

З висновку колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарги ОСОБА_2 від 11.09.2020 вбачається, що приватним нотаріусом Калінчук І.В. здійснена державна реєстрація переходу права власності на нежитлові приміщення від скаржника до ТОВ «АНСУ» у зв`язку із задоволенням вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (а.с.13зворот-15).

З відповіді Міністерства юстиції України №145454/156934-33-25/20.4.1 від 08.10.2025 вбачається, що наказом Міністерства юстиції України №651/7 від 28.02.2024 діяльність приватного виконавця Попляка В.В. припинена на підставі п.4 ч.1 ст.44 Закону у зв`язку із застосуванням до нього дисциплінарного стягнення у вигляді припинення діяльності. Відомості про припинення діяльності приватного виконавця Попляка В.В. внесені до Єдиного реєстру приватних виконавців України 28.02.2024. Рішенням Ради приватних виконавців України №68 від 07.03.2024 тимчасовим приватним виконавцем для здійснення заходів щодо припинення діяльності приватного виконавця Попляка В.В. визначено приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Д.О. (а.с.18).

Як вбачається з відповіді приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Петренка Д.О. №01-29/150370 від 14.10.2025, на примусовому виконанні у нього ВП 59606740 не перебувало, тому вчинити дії щодо зняття арешту з майна у ВП59606740 не має можливості (а.с.19).

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої, другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Диспозитивність - один із принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах.

У частині першій статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 (провадження № 12-85гс19) зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року (провадження № 11-680апп19) та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц (провадження № 61-12594св21), від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20 (провадження № 61-7109св22).

У разі, якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження» (абзац 1 пункту 5 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна»).

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі Верховний Суд враховує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи, а також держава (частина друга статті 48 ЦПК України).

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу, його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість, саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто відповідач це особа, яка, на думку позивача або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі, належному відповідачеві.

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача (частини перша, друга та третя статті 51 ЦПК України).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16 (провадження № 14-61цс18)).

Таким чином, пред`явлення позовних вимог до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, у спірних правовідносинах відповідачем / співвідповідачем у справі має бути боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки вирішення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 07 травня 2025 року у справі № 522/21027/20 (провадження № 61-3607св24).

Матеріали справи свідчать про те, що постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. від 19.07.2019 відкрито виконавче провадження ВП №59606740 з примусового виконання виконавчого напису №856, виданого 10.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калінчук І.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 невиплаченої у строк частини заборгованості у виді грошової суми у розмірі 6 117 360 грн, що є еквівалентом 240 000,00 доларів США на підставі іпотечного договору №830/27/14-4/48/8-081, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Назаренко О.О. 28.02.2008 за реєстр.№600 з усіма змінами та доповненнями. Строк, за який проводиться стягнення з 01.10.2018 по 10.07.2019. Витрати, пов`язані з вчиненням виконавчого напису – 61 174 грн, разом 6 178 534 грн.

Зі змісту вказаної постанови вбачається, що стягувачем за виконавчим написом №856 виданого 10.07.2019 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Калінчук І.В. є ОСОБА_1 , а боржником ОСОБА_2 .

На підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Попляка В.В. ВП № 59606740 від 24.07.2019 накладено арешт на нежитлові приміщення 1-го поверху №17-1-:-17-14 в літ. «А-5», загальною площею 159,8 кв м, за адресою АДРЕСА_1 , яке з 07.09.2020 належить Товариству з обмеженою відповідальністю «АНСУ».

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивачем належна для захисту прав позивача вимога про звільнення майна з-під арешту має бути заявлена до належних відповідачів, тобто як до ОСОБА_1 , як до особи, в інтересах яких вжиті відповідні заходи примусового виконання, так і до ОСОБА_2 , як до боржника. Однак в даній справі в якості відповідача зазначено Міністерство юстиції України.

Таким чином, установивши, що позов пред`явлено до неналежного кола осіб, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволення позову.

Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» не позбавлене права на пред`явлення позову до суду до належних відповідачів.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Докази та обставини, на які посилається Товариство з обмеженою відповідальністю «АНСУ» в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АНСУ» – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 02 квітня 2026 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

О.Ю. Тичкова