Постанова від 17 травня 2026 р. у справі №910/7313/24 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" травня 2026 р. Справа№ 910/7313/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Бестаченко О.Л.

Мальченко А.О.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 18.05.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 (повний текст складено та підписано 15.11.2024)

у справі №910/7313/24 (суддя Лиськов О.М.)

за позовом Керівника Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення 39 023, 00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Керівник Вознесенської окружної прокуратури Миколаївської області в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Кворум-Нафта” (далі-відповідач) про визнання недійсними додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5 до Договору №ТТВ-795 від 06.07.2021 та стягнення 39 023,00 грн. – надмірно сплачених бюджетних коштів.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує з підстав недоведеності та необґрунтованості.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24 позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

Визнано недійсною додаткову угоду № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630; ідентифікаційний код: 32938047) на користь Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (57001, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код: 04376044) надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 5372,00 грн.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630; ідентифікаційний код: 32938047) на користь Миколаївської обласної прокуратури (м. Миколаїв, вулиця Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір у розмірі 5178,47 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що з укладенням оспорюваних додаткових угод №2 та №3 відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Місцевим господарським судом не встановлено порушення приписів Закону України "Про публічні закупівлі" укладеними додатковими угодами від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021.

Позовні вимоги в частині стягнення 39 023,00 грн задоволені судом частково, враховуючи визнання недійсними додаткових угод № 2 від 20.10.2021 та № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, за перерахунком суду сума надмірно сплачених до бюджету коштів, яка підлягає поверненню становить 5372,00 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Миколаївська окружна прокуратура 26.11.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 26.11.2024) звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора в повному обсязі.

Прокурор зазначає, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального, зокрема, вимог ст. 652 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» ч. 7 ст. 179, 180, 181 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та порушенням норм процесуального права, зокрема вимог ст. 86, 236 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, що згідно зі ст. 277 ГПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор зазначав, що внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Однак, довідка Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської області від 23.07.2021 №26-0098 не містить порівняння, дослідження, яке б підтверджувало факт процесу коливання. Зазначена довідка не містить даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.

Також, вона не містить вказівки про те, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на аналогічне паливо на території окремих регіонів України.

Вказана довідка не відображає інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Крім того, вищезазначений документ не містить доказів на підтвердження ринкової вартості нафтопродуктів на момент укладення Договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни впродовж року.

Натомість, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під час укладення додаткових угод у сторін були відсутні докази документального підтвердження збільшення ціни на паливо, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 33651 грн є похідними від позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №1 від 28.07.2021, №4 від 06.12.2021, №5 від 21.12.2021 до договору від 06.07.2021 №тТВ-795, то відмова у позові в цій частині також є необґрунтованою.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач вважає викладені в ній доводи такими, що не можуть бути підставою для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню, при цьому відповідач виходить з наступного.

Закон надає можливість зміни істотних умов шляхом договору про закупівлі збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідачем та Підприємством Договір з усіма додатковими угодами підписано без зауважень, виконано належним чином відповідно до його умов, будь-яких зауважень та/або претензій сторін за Договором одна до одної не мали на дату його виконання та не мають на дату подання позовної заяви до суду Позивачем про це свідчать листи-відповіді Веселинівської селищної ради на звернення Керівник Вознесенської окружної прокуратури, що знаходяться в матеріалах справи.

Позивач не надає доказів того, що на дати підписання оскаржуваних додаткових угод було відсутнє коливання ціни на Нафтопродукти на ринку.

Будь яка інформація та докази щодо динаміки вартості Нафтопродуктів в періоди укладання інших оскаржуваних додаткових угод, що були укладені в жовтні, листопаді та грудні 2021року, які б свідчили про відсутність коливання ціни Нафтопродуктів на ринку в матеріалах справи відсутні, не спростовує цього Позивач і в апеляційній скарзі.

Чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, ані зміст — на це звернув увагу, зокрема, Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №907/788/18.

З аналізу офіційних довідок ТПП, що знаходяться в матеріалах справи, вбачається зростання цін та відповідно можна зробити висновок про те, що відбулось коливання.

Вказує, що коливання цін на Нафтопродукти відбувалось з липня по листопад 2021 року, що було підставою для підписання додаткових угод відповідно до збільшення вартості ПММ, в той же час під час зниження вартості ПММ на ринку між Підприємством та Відповідачем у справі була підписана додаткова угода про зменшення вартості ПММ.

Підписання додаткових угод не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, про що свідчить додаткова угода № 5 , якою сторони визначили, що загальна ціна Товару за договором склала 430 659,00 грн. в т.ч. ПДВ71776,50 грн.

В зв`язку із зазначеними обставинами вважає, що додаткові угоди до Договору, укладені між Відповідачем та Підприємством правомірно та у відповідності до вимог п.2 з ч.5 ст.41 Закону України «Про публічні закупівлі» та інших вимог діючого законодавства.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга подана безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7313/24.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Миколаївської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/7313/24.

12.12.2024 матеріали справи №910/7313/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2024 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

18.12.2024 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.12.2024) через підсистему «Електронний суд» прокурором подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій роз`яснено, що обласною прокуратурою рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог прокурора щодо визнання недійсними додаткових угод від 28.07.2021 № 1, від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 до договору від 06.07.2021 №тТВ-795 та стягненні 33651 грн. У іншій частині рішення суду першої інстанції прокурором не оскаржується.

Відповідно, судовий збір сплачено в розмірі 150 відсотків від суми 3 немайнових вимог та 1 майнової вимоги (від суми, що оскаржується), із застосуванням коефіцієнту 0,8 у зв`язку з подачею апеляційної скарги в електронній формі (3028*3 та 33 391/100*1,5) *1,5% *0,8 = 11 506,52 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.12.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу Миколаївської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24 на 17.02.2025.

17.02.2025 у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги у місті Києві судове засідання у справі №910/7313/24 не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 розгляд справи №910/7313/24 призначено на 07.04.2025.

В судове засідання апеляційної інстанції 07.04.2025 з`явився прокурор.

Представник відповідача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

В судовому засіданні прокурор та представник відповідача надали пояснення по справі.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та надання учасникам можливості скористатись своїми процесуальними правами, а також забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, враховуючи неявку представника позивача, ухвалою суду від 07.04.2025 відкладено розгляд справи №910/7313/24 на 19.05.2025.

В судове засідання апеляційної інстанції 19.05.2025 з`явився прокурор.

Представник відповідача з технічних причин не зміг приєднатись до судового засідання в режимі відеоконференції.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи та надання учасникам можливості скористатись своїми процесуальними правами, а також забезпечення законних прав та інтересів усіх учасників судового процесу, враховуючи неявку представника позивача та неможливість представника відповідача приєднатись до участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції, ухвалою суду від 19.05.2025 відкладено розгляд справи на 16.06.2025.

16.06.2025 судом поставлено на обговорення усне клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №920/19/24.

Представники відповідача та прокурор у судовому засіданні не заперечували проти зупинення провадження у справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційне провадження у справі №910/7313/24 зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 920/19/24 та опублікування повного тексту постанови.

30.12.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 29.12.2025) через підсистему «Електронний суд» прокурором подано клопотання про поновлення апеляційного провадження у справі №910/7313/24, яке передано головуючому у справі після виходу з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою Миколаївської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24. Розгляд апеляційної скарги призначено на 30.03.2026.

30.03.2026 судове засідання не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. у відпустці.

Розпорядженням Керівника апарату від 03.04.2026 №09.1-08/1118/26 у зв`язку з перебуванням судді Хрипуна О.О. на лікарняному з 31.03.2026, справу №910/7313/24 передано на повторний автоматизований розподіл судових справ.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2026 справу №910/7313/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді: Скрипки І.М., суддів: Бестаченко О.Л., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі апеляційну скаргу Миколаївської окружної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24. Розгляд справи №910/7313/24 призначено на 11.05.2026.

В судовому засіданні 11.05.2026 приймав участь прокурор, представник відповідача приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції із застосуванням власних технічних засобів, надали пояснення по справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, повідомлений належним чином.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин, колегією суддів оголошено перерву у справі на 18.05.2026.

Явка представників сторін

Відповідно до частини 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Нормами статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачена можливість повідомлення сторін про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії шляхом направлення повідомлень на адресу електронної пошти та з використанням засобів мобільного зв`язку.

Прокурор в судових засіданнях апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених в ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати в оскаржуваній частині, та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Представник відповідача в судових засіданнях апеляційної інстанції категорично заперечував доводи апеляційної скарги прокурора, просив її відхилити, оскаржуване рішення залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник позивача в судові засідання апеляційної інстанції не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка представника позивача обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у його відсутність за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 18.05.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Вознесенською окружною прокуратурою встановлені порушення інтересів держави при закупівлі Веселинівською селищною радою (далі – селищна рада) (код ЄДРПОУ 04376044) у Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (далі – ТОВ «Кворум-Нафта») бензину та дизельного палива.

Встановлено, що за результатами проведення відкритих торгів (UA-2021-06-02- 010666-b) із закупівлі за предметом ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти», 06.07.2021 між Веселинівською селищною радою (замовником) та ТОВ «КворумНафта» (постачальником) укладено договір №тТВ-795 про закупівлю бензину А-95 та дизельного палива (далі – договір).

Положеннями п.1.1 договору передбачено, що постачальник зобов`язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику по ДК 021:2015:09130000-9 «Нафта і дистиляти», бензин CPV: 09132000-3, дизельне паливо CPV: 09134200-9 (бензин А-95, дизельне паливо), далі - товар, на АЗС постачальника з використанням скретч-карток/талонів, а замовник – прийняти у власність товар та повністю оплатити його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Згідно з п.1.2 договору найменування, номенклатура, асортимент та ціна товару наведені в специфікації додаток № 1 до даного договору.

Відповідно до специфікації у додатку № 1 до договору, ТОВ «Кворум-Нафта» взяло на себе зобов`язання поставити селищній раді 7000 л бензину А-95 вартістю 27,55 грн/л (з ПДВ), та 10 000 л дизельного палива вартістю 24,75 грн/л (з ПДВ).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що загальна ціна цього договору становить 440 350,00 грн, у тому числі ПДВ – 73 391,67 грн. Тобто, умовами укладеного договору сторони узгодили, що його предметом є бензин А-95 у кількості 7000 л вартістю 27,55 грн (з ПДВ) за одиницю товару та дизельне паливо у кількості 10 000 л вартістю 24,75 грн за одиницю товару на загальну суму 440 350,00 грн.

Відповідно до пп.4.5.2 п.4.5 договору умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до належного виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 4.1 договору, за умови документального підтвердження.

Пунктом 12.1 договору передбачено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі за одиницю товару переможця процедури закупівлі). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

У подальшому, між ТОВ «Кворум-нафта» та Веселинівською селищною радою укладено 5 додаткових угод, а саме: додаткові угоди № 1 від 28.07.2021, № 2 від 20.10.2021, № 3 від 16.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 21.12.2021, якими сторони вносили зміни до договору № ТТВ-795 щодо зміни ціни за одиницю товару та обсягу закупівлі товару.

Джерелом фінансування зазначеної закупівлі згідно оприлюдненого селищною радою на веб-порталі «Prozorro» плану закупівлі є кошти місцевого бюджету. На веб-порталі «Prozorro» 18.01.2022 Веселинівською селищною радою оприлюднено звіт про виконання договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на суму 430 659,00 грн.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду прокурор вказує, що при укладенні додаткових угод до договору № 1 від 28.07.2021, № 2 від 20.10.2021, № 3 від 16.11.2021, № 4 від 06.12.2021, № 5 від 21.12.2021 було порушено положення п. 2 ч. 5 ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі» (далі - Закон) та умови договору.

За твердженням прокуратури, додатковою угодою від 28.07.2021 №1 сторони внесли зміни до договору , змінивши з 28.07.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 – 30,30 грн з ПДВ, дизельне паливо – 27,22 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 5 455,4455 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 8 183,3211 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Отже, прокурор вказує, що ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 30,30 грн/л з (ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795, а дизельного палива - до 27,22 грн/л (з ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795.

Підставою для укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 23.07.2021 № 26-0098, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 21.07.2021 на: бензин А-95 – 28,25-31,87 грн/л; дизельне паливо – 25,55 – 29,60 грн/л.

За твердженням прокурора, у зазначеній довідці Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області відсутня інформація щодо рівня коливання ціни за літр бензину А-95 та дизельного палива на ринку у період від дати укладання договору (06.07.2021) до дати, з якої вносяться зміни додатковою угодою № 1 (28.07.2021).

Таким чином, на переконання прокуратури, зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Крім того, зміна додатковою угодою № 1 від 28.07.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

Тобто, за твердженням прокурора, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 1 від 28.07.2021 до договору № тТв-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Додатковою угодою від 20.10.2021 №2 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 20.10.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 – 31,15 грн з ПДВ, дизельне паливо – 29,55 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 1415,7303 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 2011,1675 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Таким чином, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 31,15 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,81% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021, а дизельного палива - до 29,55 грн/л (з ПДВ), тобто на 8,56% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі №тТВ-795 в редакції додаткової угоди № 1 від 28.07.2021.

Підставою укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 20.10.2021 № 26-0147, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 18.10.2021 на: бензин А-95 – 28,50 – 32,57 грн/л; дизельне паливо – 27,50 – 31,35 грн/ л. Разом з цим, вказана довідка не містить інформацію щодо рівня коливання ціни за літр бензину А-95 та дизельного палива на ринку у період від дати, з якої змінено ціну додатковою угодою № 1 (28.07.2021), до дати з якої вносяться зміни додатковою угодою № 2 (20.10.2021).

Прокурор вказує, що зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

З тверджень прокуратури вбачається, що зміна додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп. 4.5.2 п. 4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

Тобто, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 2 від 20.10.2021 до договору № тТВ-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару.

Додатковою угодою від 16.11.2021 №3 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 16.11.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 – 31,85 грн з ПДВ, дизельне паливо – 30,45 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 1091,2088 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1466,5025 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ). Таким чином, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 31,85 грн/л з (ПДВ), тобто на 2,25%, а дизельного палива - до 30,45 грн/л (з ПДВ), тобто на 3,05% у порівнянні з ціною, визначеною договором № тТВ-1361 в редакції додаткової угоди № 2 від 20.10.2021.

Підставою укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 03.11.2021 № 26-0152, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 01.11.2021 на: бензин А-95 – 28,50 – 33,20 грн/л; дизельне паливо – 27,95 – 32,07 грн/ л. Разом з цим, вказана довідка не містить інформацію щодо рівня коливання ціни за літр бензину А-95 та дизельного палива на ринку у період від дати, з якої змінено ціну додатковою угодою № 2 (20.10.2021), до дати з якої вносяться зміни додатковою угодою № 3 (16.11.2021).

Пред`являючи позов, прокурор зазначає, що зміна вказаною додатковою угодою істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару відбулася без документального підтвердження дотримання пропорційності рівню коливання ціни такого товару на ринку нафтопродуктів, а отже в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, відповідно до якого (в редакції, яка діяла в момент укладення додаткової угоди) - істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку, з-поміж інших, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/ внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару.

Крім того, зміна додатковою угодою № 3 від 16.11.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, які допускають збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю та за умови документального підтвердження.

Тобто, в порушення п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору, додатковою угодою № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 безпідставно змінено істотні умови договору в частині підвищення ціни за одиницю товару. Загальна ціна товару становить 440350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 06.12.2021 № 4 сторони погодили зміну ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) товару), змінивши ціну за одиницю товару з 06.12.2021: - бензин А-95 – 29,95 грн з ПДВ, дизельне паливо – 29,30 грн з ПДВ. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторонами зменшено суму договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 2 614,78 грн.

Крім того, пунктом 3 Додаткової угоди від 06.12.2021 № 4 сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 791,2088 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 966,5025 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 437 735,22 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 72 955,87 грн».

Згідно інформації Веселинівської селищної ради від 05.04.2023, наданої на запит окружної прокуратури, укладанню додаткової угоди від 06.12.2021 №4 передували усні домовленості між сторонами та умови договору виконані у повному обсязі. Тобто, під час укладення вказаної додаткової угоди у сторін були відсутні докази документального підтвердження збільшення ціни на паливо.

За твердженнями прокурора, підвищення ціни додатковим угодами від 28.07.2021 №1, від 20.10.2021 №2, від 16.11.2021 №3 до договору проведене з порушенням чинного законодавства, зміна ціни додатковою угодою № 4 є безпідставною оскільки ціна пального хоч і зменшилась відносно недійсної додаткової угоди від 16.11.2021 №3, але у порівнянні з ціною договору вказана ціна збільшена за відсутності документального підтвердження такого збільшення.

Таким чином п.1 та п.3 додаткової угоди укладено з порушенням п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору. Пунктом 1 Додаткової угоди від 21.12.2021 № 5 сторони враховуючи зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника погодили зменшення суми договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7076,22 грн. Крім того пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції

- бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 620 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ);

- дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 900 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 430 659,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 71 776,50 грн.

Відповідно до інформації Веселинівської селищної ради від 31.01.2024 за №05-03/189, наданої на запит Вознесенської окружної прокуратури встановлено, що за додатковою угодою №5 радою, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника та з метою приведення бюджетних зобов`язань у відповідність на кінець бюджетного року, зменшено суму договору №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7 076, 22 грн.

Прокурор вказує, що аналізуючи додаткові угоди від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 та специфікацію до них встановлено, що зменшення суми договору здійснено на суму не поставленого товару, а саме бензину А-95 у кількості 171,2088 л. по 29,95 грн. за 1 л. на суму 5127,7 грн. (п.5 специфікації додаткової угоди №4 та п.5 специфікації додаткової угоди №5) та дизельного пального у кількості 66,5025л. по 29,3 за 1 л. на суму 1948,52 грн. (п.10 специфікації додаткової угоди №4 та п.10 специфікації додаткової угоди №5), а всього на суму 7076,22 грн., тобто на суму на яку було зменшено суму договору відповідно до додаткової угоди №5.

Таким чином, додатковою угодою від 21.12.2021 №5 зменшено суму договору на суму вартості не поставленого товару (бензину та дизельного пального), однак п.2 вказаної додаткової угоди встановлено ціни на бензин та дизельне паливо, які є вищими ніж передбачена договором.

Водночас, на переконання прокуратури, належного обґрунтування для встановлення в п.2 додаткової угоди ціни на бензин та дизельне паливо не надано, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору.

Враховуючи те, що додаткові угоди №№ 1, 2, 3, 4 укладені з порушенням приписів ЗУ «Про публічні закупівлі» та Договору №тТВ-795 від 06.07.2021, додаткова угода № 5 від 21.12.2021 також підлягає скасуванню, оскільки є похідною від останніх та встановлює ціни на товар, які є вищими, ніж передбачені договором №тТВ-795 від 06.07.2021.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду із позовом, прокурор стверджує, що додатковими угодами від 23.07.2021 №1, від 20.10.2021 №2, від 16.11.2021 №3, від 06.12.2021 №4, від 21.12.2021 №5 зменшено обсяг поставки товару та одночасно збільшено ціну за одиницю товару.

Так, передбачену кількість поставки бензину А-95 зменшено на 780 л (12,54%), а ціну за 1 літр збільшено на 4,30 грн/л (на 15,61%), дизельного палива зменшено на 1100 л (12,36%), а ціну за 1 літр збільшено на 5,70 грн/л (на 23,03%). Водночас при укладенні вищевказаних додаткових угод до договору закупівлі № тТВ-795 від 06.07.2021 порушено вимоги ЗУ «Про публічні закупівлі» та його умови.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного прокурором в апеляційній скарзі

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Предметом спору у цій справі є визнання недійсними додаткових угод №1, 2, 3, 4, 5 до Договору та стягнення з відповідача 39 023,00 грн. в порядку ч. 1 ст. 1212 ЦК України, сплачених на підставі вказаних додаткових угод №№ 1-5.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що з укладенням оспорюваних додаткових угод №2 та №3 відбулось збільшення ціни за одиницю товару більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі, а тому такі додаткові угоди не відповідність приписам Цивільного кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що додаткові угоди № 2 від 20.10.2021 № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, підлягають визнанню недійсними, як такі, що суперечать приписам ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 28.07.2021, суд виходив з того, що ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 30,30 грн/л з (ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795, а дизельного палива - до 27,22 грн/л (з ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795.

Судом відхилено твердження прокурора про те, що зміна додатковою угодою № 1 від 28.07.2021 істотних умов договору в частині підвищення ціни за одиницю товару суперечить положенням пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору та порушує п.2 ч.5 ст.41 Закону, оскільки підвищення ціни 1 л бензину А-95 на 9,98%, а дизельного палива - на 9,98% у порівнянні з цінами, визначеними в договорі № тТВ-795 не суперечить ні умовам укладеного між сторонами Договору, ні положенням ЗУ «Про публічні закупівлі».

Відмовляючи в частині позовних вимог про визнання недійсними додаткової угоди від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладених між Веселинівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта», місцевий господарський суд виходив з того, що додатковою угодою № 4 сторони зменшили вартість пального, а додатковою угодою №5 радою зменшено суму договору №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7076,22 грн.

Пунктом 1 Додаткової угоди від 21.12.2021 № 5 сторони враховуючи зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника погодили зменшення суми договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 7076,22 грн.

Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції

- бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 620 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ);

- дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 900 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 430 659,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 71 776,50 грн.

Місцевим господарським судом не встановлено порушення приписів Закону України "Про публічні закупівлі" укладеними додатковими угодами від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021.

Позовні вимоги в частині стягнення 39 023,00 грн задоволені судом частково, враховуючи визнання недійсними додаткових угод № 2 від 20.10.2021 та № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, за перерахунком суду сума надмірно сплачених до бюджету коштів, яка підлягає поверненню становить 5372,00 грн.

Оскільки рішення місцевого господарського суду оскаржується прокурором лише в частині відмови у задоволенні позову про визнання недійсними додаткових угод №1, 4, 5 до Договору та відмови стягненні з відповідача 33 651,00 грн. в порядку ч. 1 ст. 1212 ЦК України, сплачених на підставі вказаних додаткових угод №№ 1,4,5, відповідно в іншій частині оскаржуване рішення в апеляційному порядку не переглядається.

Щодо можливості звернення прокурора в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради з даним позовом до суду колегія судів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді встановлені у Законі України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII), частина третя статті 23 якого визначає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону № 1697-VII наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Згідно із частиною четвертою статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 ГПК України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19, від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 21 червня 2023 року у справі № 905/1907/21).

Частини третя та четверта статті 23 Закону № 1697-VII серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).

Встановлена цим Законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону № 1697-VII обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору, і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.

Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18, від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19, від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20, від 08 листопада 2023 року у справі № 607/15052/16-ц).

У категорії спорів щодо визнання недійсними договорів, укладених у межах публічних закупівель, пред`явлення прокурором позову в інтересах осіб, уповноважених державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, має ґрунтуватися на визначенні того, яка саме особа є суб`єктом, що має безпосередній інтерес у захисті державних фінансових ресурсів та в належному виконанні договірних зобов`язань відповідно до положень Закону № 922-VIII (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 березня 2025 року у справі № 924/524/24).

Закон не зобов`язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатись з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них (див. постанову об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 25 червня 2024 року у справі № 918/760/23, від 01 жовтня 2024 року у справі № 918/778/23, від 20 лютого 2025 року у справі № 910/16372/21).

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

У цій справі прокурор звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради.

В обґрунтування звернення із вказаним позовом в інтересах держави в особі Веселинівської селищної ради прокурор зазначає, що укладення додаткових угод з порушенням вимог законодавства призвело до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, порушило економічні (майнові) інтереси держави у бюджетній сфері.

Статтею 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 1, 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи рад - органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань організаційно-правова форма Волочиської міської ради - орган місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Веселинівська селищна рада, яка у розумінні ст. 22 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів (за рахунок яких здійснювалася закупівля електричної енергії за договором), що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави у бюджетній сфері та публічних закупівель.

Згідно з ст. 26 Бюджетного кодексу України, контроль за дотриманням бюджетного законодавства спрямований на забезпечення ефективного і результативного управління бюджетними коштами та здійснюється на всіх стадіях бюджетного процесу його учасниками відповідно до цього Кодексу та іншого законодавства, а також забезпечує, зокрема, досягнення економії бюджетних коштів, їх цільового використання, ефективності і результативності в діяльності розпорядників бюджетних коштів, шляхом прийняття обґрунтованих управлінських рішень (пункт 3 частини 1 статті 26).

Відповідно до пункту 13 частини 4 статті 42 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільський, селищний, міський голова є розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Бюджетного кодексу України, розпорядники бюджетних коштів в особі їх керівників організовують внутрішній контроль і внутрішній аудит та забезпечують їх здійснення у своїх установах і на підприємствах, в установах та організаціях, що належать до сфери управління таких розпорядників бюджетних коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п. 38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Пунктом 47 частини 1 статті 2 Бюджетного кодексу України визначено, що розпорядник бюджетних коштів це бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення витрат бюджету.

В свою чергу, згідно з пунктом 8 цієї ж частини статті бюджетним призначенням є повноваження головного розпорядника бюджетних коштів, надане цим Кодексом, законом про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет), яке має кількісні, часові і цільові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Бюджетне асигнування - повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов`язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження (пункт 6 частини першої статті 2 БК України).

Органи місцевого самоврядування, основною функцією яких є публічне управління, у переважній більшості випадків, безпосередньо не вступають у господарські відносини з метою реалізації повноважень, віднесених до їх компетенції, а делегують відповідні владні повноваження з розпорядження і використання бюджетних коштів комунальним підприємствам, установам, закладам, уповноважуючи їх на цільове та ефективне використання коштів.

Комунальні підприємства, установи, заклади нарівні з органами місцевого самоврядування є розпорядниками бюджетних призначень, тобто суб`єктами, яким територіальною громадою передані відповідні владні повноваження щодо розпорядження бюджетними коштами.

Отже, надаючи бюджетні асигнування в межах відповідних бюджетних призначень, головний розпорядник фактично передає розпоряднику бюджетних коштів повноваження на вступ у господарські відносини у статусі сторони господарського зобов`язання.

Водночас правова форма участі територіальних громад у цивільних правовідносинах врегульована частиною другою статті 169 ЦК України, відповідно до якої територіальні громади можуть створювати юридичні особи публічного права.

Тому, забезпечуючи виконання в тому числі соціальних, гуманітарних, економічних функцій на відповідній території, територіальні громади діють у цивільних правовідносинах через утворені ними комунальні підприємства, установи, заклади, які безпосередньо і вступають у цивільні та господарські правовідносини з метою реалізації наданих їм бюджетних повноважень.

У цьому випадку комунальні підприємства, установи, заклади є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у правовідносинах щодо розпорядження та використання бюджетних коштів, наданих відповідним бюджетним призначенням чи асигнуванням на певні цілі.

Вознесенська окружна прокуратура листом № 53/3-4414вих-23 від 05.06.2023 повідомила Веселинівську селищну раду про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів реагування, з метою їх усунення.

Листом №05-03/960 від 21.07.2023 Веселинівська селищна рада повідомила, що не вживала заходів з метою визнання недійсними додаткових угод до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 в судовому порядку, оскільки вважає, що вищевказані додаткові угоди укладені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Враховуючи, що укладення додаткових угод призвело до зайвих виплат із бюджету, шкоду у зв`язку з їх укладенням завдано Веселинівській територіальній громаді, а отже захист інтересів держави у спірних правовідносинах відповідно до законодавства має здійснювати Веселинівська селищна рада, яка є органом, уповноваженим державою на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах.

Проте, селищною радою не вживалися належні та ефективні заходи, спрямовані на захист інтересів держави у судовому порядку шляхом пред`явлення позовної заяви.

Використання бюджетних коштів становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси територіальної громади.

Тобто підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка Веселинівської селищної ради щодо захисту інтересів держави, яка є розпорядником бюджетних коштів, за рахунок яких здійснювалася закупівля бензину та дизельного палива за договором, та зобов`язана ефективно і раціонально використовувати бюджетні кошти, в тому числі реагувати на порушення вимог законодавства, що впливають на інтереси територіальної громади.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурор у цій справі підтвердив наявність підстав для представництва інтересів держави в суді та цілком правильно визначив Веселинівську селищну раду позивачем за пред`явленим ним до суду позовом, оскільки остання є розпорядником бюджетних коштів та стороною спірних правочинів, юридичною особою, яка може від свого імені придбати майнові права й нести обов`язки та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів згідно із законодавством України.

Такий висновок цілком узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 927/188/22, від 28 серпня 2024 року у справі № 918/694/23, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24.

Відповідачем у даній справі повноваження прокурора та суб`єктного складу відповідачів не оскаржувались.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна позиція наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

У даній справі сторони уклали договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону "Про публічні закупівлі", який установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Метою цього вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ч. 1 ст 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ст. 638 ЦК України та ст. 180 ГК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Відповідно до положень частин першої, другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За змістом п. 2 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії.

Таким чином системний аналіз положень статей 651, 652 ЦК України та положень пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі № 927/636/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/383/22).

Судом встановлено, що станом на момент підписання договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціна та строк виконання зобов`язань за договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 ГК України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Положеннями п.1.1 договору, встановлено, що постачальник зобов`язується протягом 2021 року та відповідно до умов, зазначених в договорі, передати замовнику по ДК 021:2015 – 09130000-9 «Нафта і дистилянти», бензин CPV: 09132000-3, дизельне паливо CPV: 09134200-9 (бензин А-95, дизельне паливо), далі - товар, на АЗС постачальника з використанням скретч-карток/талонів, а замовник – прийняти у власність товар та повністю оплатити його вартість (ціну) в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі. Відповідно до специфікації у додатку № 1 до договору, ТОВ «Кворум-Нафта» взяло на себе зобов`язання поставити Веселинівській селищній раді 7000 л бензину А-95 вартістю 27,55 грн/л (з ПДВ), та 10 000 л дизельного палива вартістю 24,75 грн/л (з ПДВ). Загальна вартість закупівлі 440 350,00 грн з ПДВ.

Відповідно до тендерної пропозиції за результатами аукціону ТОВ «Кворум-Нафта» від 30.06.2021 № 806/16, останнє підтвердило виконання зобов`язань щодо ціни та кількості нафтопродуктів, у разі акцепту тендерної пропозиції замовником закупівлі.

Відповідно до пп.4.5.2 п.4.5 договору умови цього договору не можуть змінюватися після його підписання до належного виконання зобов`язань Сторонами у повному обсязі, крім випадків зміни ціни за одиницю товару не більше як на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в п. 4.1 договору, за умови документального підтвердження.

В укладеному між сторонами договорі, а саме у п.12.4 передбачено, що будь-які зміни та доповнення до цього договору є невід`ємною частиною цього договору та є обов`язковими до виконання сторонами з обов`язковим оформленням у письмовій формі, підписанням уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін.

Згідно з п.п.2 п.12.1 договору, умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару переможця процедури закупівлі). Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадків: збільшення ціни за одиницю товар до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позову вказує, що коливання цін на Нафтопродукти відбувалось з липня по листопад 2021 року, що було підставою для підписання додаткових угод відповідно до збільшення вартості ПММ, в той же час під час зниження вартості ПММ на ринку між Підприємством та Відповідачем у справі була підписана додаткова угода про зменшення вартості ПММ.

Окрім того, на переконання відповідача, підписання додаткових угод не призвело до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю. Про цей факт свідчить додаткова угода № 5, якою сторони визначили, що загальна ціна Товару за договором склала 430 659,00 грн. в т.ч. ПДВ 71776,50 грн.

Положеннями статті 36 Закону "Про публічні закупівлі" закріплено можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10%, є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Разом з тим передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим.

При цьому, обидві сторони оскаржуваних правочинів не могли не розуміти особливості функціонування ринку паливно-мастильних матеріалів (тобто постійне коливання цін на паливо, їх сезонне зростання-падіння були прогнозованими), тому сторони не були позбавлені можливості визначити в договорі порядок зміни ціни, зокрема, які коливання ціни надають право на перерахунок ціни (порогові показники), формулу розрахунку нової ціни, якими саме документами має підтверджуватися коливання цін на ринку товару тощо.

З огляду на положення статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статті 13 ЦК України, перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення більш як на 10% шляхом так званого "каскадного" укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18.06.2021 у справі № 927/491/19.

З матеріалів справи судом встановлено, що додатковою угодою від 28.07.2021 №1 сторони внесли зміни до договору, змінивши з 28.07.2021 ціну за одиницю товару: бензин А-95 – 30,30 грн з ПДВ, дизельне паливо – 27,22 грн з ПДВ та виклавши специфікацію до договору в наступній редакції: - бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); - бензин А-95 у кількості 5 455,4455 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); - дизельне паливо у кількості 8 183,3211 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 440 350,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 73 391,67 грн».

Таким чином, ціна за 1 л бензину А-95 зросла до 30,30 грн/л з (ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795, а дизельного палива - до 27,22 грн/л (з ПДВ), тобто на 9,98% у порівнянні з ціною, визначеною в договорі № тТВ-795.

Підставою для укладання даної додаткової угоди стала цінова довідка Регіональної торгово-промислової палати Миколаївської області від 23.07.2021 № 26-0098, згідно якої орієнтовний рівень роздрібних цін (цін АЗС) в Миколаївському регіоні станом на 21.07.2021 становить: бензин А-95 – 28,25-31,87 грн/л; дизельне паливо – 25,55 – 29,60 грн/л.

Прокурор вважає, що зазначена додаткова угода укладена з порушенням вимог ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», які призвели до безпідставного витрачання бюджетних коштів, що суперечить інтересам держави, та має бути визнана недійсною.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Сторонами укладено договір за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України «Про публічні закупівлі» (далі – Закону), який встановлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.

Вказаний закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону).

У абз. 2 ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В силу вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами у повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Отже, Закон України «Про публічні закупівлі» встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», а саме за п. 2 ч. 5 наведеної норми – у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару пропорційно її збільшенню, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, та повинні застосовуватися переважно щодо норм Цивільного кодексу України (ст. 651) та Господарського кодексу України (ст. 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору. Якщо спеціальною нормою права (ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі") заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного законодавчо визначеного переліку випадків, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого зазначеним приписом закону, означатиме нікчемність внесення цих змін. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22.

У зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду сформувала висновок щодо застосування, зокрема п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та зазначила, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов`язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається. Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку ст. 652 ЦК України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

З таким висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22, погодився і Верховний Суд, що вбачається із його постанов від 28.05.2024 у справі № 915/75/23, від 11.09.2024 у справі № 916/2407/22, від 11.09.2024 у справі № 922/2497/23, від 10.09.2024 у справі № 918/39/24, від 26.09.2024 у справі № 904/4302/23 та інших.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, що входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися. Подібний висновок наведений у постановах Верховного Суду від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

В постанові від 26.09.2024 у справі № 904/4302/23 Верховним Судом було конкретизовано, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 41 цього Закону, зокрема, у випадку коливання цін на ринку товару у сторону збільшення чи у сторону зменшення. Зазначене надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, разом з тим, не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

У іншому випадку не досягається мета Закону, яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Таким чином, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10 відсотків; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке підвищення та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції.

Зазначене є особливо актуальним у тому випадку, якщо коливання цін на товар обумовлюється його сезонним характером або у випадку, коли за умовами тендерної документації товар повинен бути наявним у постачальника.

Вказані правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 924/674/21 та від 16.02.2023 у справі № 903/366/22.

Колегія суддів враховує також правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 21.11.2025 у справі №920/19/24, відповідно до якої:

« 167. Велика Палата Верховного Суду враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21).

168. Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

169. При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

170. Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

171. Водночас, на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

172. Законом № 922-VIII не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

173. Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому Велика Палата Верховного Суду виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

174. Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести, Державну службу статистики України, на яку постановою КМУ від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

175. Таким чином, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2023 року у справі № 926/3244/22).»

Отже, внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та, відповідно до усталених правових висновків Верховного Суду, повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання).

Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації, тощо (правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, від 18.07.2023 у справі № 916/944/22).

У правовому висновку Верховного Суду, викладеному 16.02.2023 у справі №903/366/22 зазначено, що при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його не можливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Виключно коливання цін на ринку не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне за собою підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору. Умовою такого підвищення обов`язково є неможливість спрогнозувати таке його та закласти відповідні ризики при формуванні тендерної пропозиції. До аналогічного висновку прийшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2024 у справі №910/11419/22.

У свою чергу, під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке

коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Однак, довідка Регіональної Торгово-промислової палати Миколаївської обалсті від 23.07.2021 №26-0098 не містить порівняння, дослідження, яке б підтверджувало факт

процесу коливання. Зазначена довідка не містить даних щодо порівняння чинної ринкової ціни на товар з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення, тобто проведених досліджень коливання ринку.

Також, вона не містить вказівки про те, чи є вказана ціна середньою по Україні та якою є середня ціна на аналогічне паливо на території окремих регіонів України.

Таким чином, вказана довідка не відображає інформацію, яка надає можливість прослідкувати динаміку цін, а отже встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та встановити факт наявності коливання ціни.

Крім того, вищезазначений документ не містить доказів на підтвердження ринкової вартості нафтопродуктів на момент укладення Договору, що дало б можливість порівняти рівень цін та дійти висновку про зменшення або збільшення ціни впродовж року.

Натомість, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі № 912/1580/18, документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами.

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Мета судового дослідження полягає у з`ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов`язків (відповідальності) осіб, які є суб`єктами даних відносин. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об`єктивної істини.

Тобто, зазначена довідка не є належним та достатнім доказом для доведення факту коливання ціни на придбаний товар з урахуванням актуальних правових висновків Верховного Суду.

Отже, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що вказаний документ відображає інформацію, яка надає можливість стверджувати про коливання, оскільки не відображено дослідження динаміки цін, а відтак встановити її рух у бік збільшення чи зменшення та підтвердити факт наявності коливання ціни.

Всупереч вимогам ст. 236 ГПК України, при постановленні оскаржуваного рішення суд першої інстанції, без аналізу належності та достатності зазначеного доказу, вивчивши лише дотримання максимального розміру збільшення ціни на товар, залишив поза увагою відсутність доказів коливання ціни на нафтопродукти, що були предметом договору від 06.07.2021, та зазначив про відсутність підстав для визнання додаткової угоди № 1 від 28.07.2021 недійсною, оскільки ціни на товар за договором від 06.07.2021 збільшено на 9,98%, що не суперечить розмірам, визначеним Законом України «Про публічні закупівлі».

З огляду на вимоги п.2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", обов`язковим є дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку. Пропорційність означає рівність, спів розмірність двох відношень до порівняння.

Ураховуючи викладене, прокурор вказує, що ціну товару на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркову дату в одному розрахунковому періоді, як це зроблено у довідці Регіональної Торгово-промислової палати у Миколаївській області від 23.07.2021 №26-0098. При цьому, таке порівняння має бути проведено, починаючи з моменту укладення Договору, що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку (з вказаним твердженням погодився Верховний Суд у справі № 903/742/22 від 11.10.2023).

Таким чином, коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Натомість, додаткова угода №1 від 28.07.2021 укладена через 22 дні з моменту укладання основного договору від 06.07.2021, після поставки за цінами, обумовленими в указаному договорі лише по 1000 літрів бензину А-5 та дизельного пального, при тому, що відповідно до тендерної пропозиції від 30.06.2021 №806/16, ТОВ «Кворум-Нафта» підтвердило виконання зобов`язань щодо ціни та кількості нафтопродуктів у разі акцепту його пропозиції замовником, що свідчить про недобросовісну поведінку відповідача під час участі у закупівлі.

Таким чином, поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що встановлення саме цих обставин в контексті спірних правовідносин має значення для надання об`єктивної оцінки доводам прокурора щодо відсутності або ж наявності достатньої підстави для зміни істотної умови договору в частині збільшення ціни за одиницю товару саме внаслідок коливання ціни такого товару на ринку.

Ураховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у визнанні недійсною додаткової угоди №1 від 28.07.2021 до договору від 06.07.2021 №тТВ-795 постановлене за неправильного застосування наведених норм матеріального права та без урахування актуальних правових висновків Верховного Суду у тотожних правовідносинах, у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню в цій частині.

Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частини визнання недійсним додаткових угод №№ 4, 5 до договору від 06.07.2021 №тТВ-795 колегія суддів зазначає наступне.

Так, п. 1 Додаткової угоди від 06.12.2021 № 4 сторони погодили зміну ціни в договорі в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) товару), змінивши ціну за одиницю товару з 06.12.2021: - бензин А-95 – 29,95 грн з ПДВ, дизельне паливо – 29,30 грн з ПДВ. Пунктом 2 вказаної додаткової угоди сторонами зменшено суму договору про закупівлю №тТВ-795 від 06.07.2021 на 2 614,78 грн.

Крім того, пунктом 3 Додаткової угоди від 06.12.2021 № 4 сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладно специфікацію до договору в наступній редакції: бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 791,2088 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 966,5025 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 437 735,22 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 72 955,87грн».

Згідно інформації Веселинівської селищної ради від 05.04.2023, наданої на запит окружної прокуратури, укладанню додаткової угоди від 06.12.2021 №4 передували усні домовленості між сторонами та умови договору виконані у повному обсязі.

Тобто, під час укладення вказаної додаткової угоди у сторін були відсутні докази документального підтвердження збільшення ціни на паливо, на що суд першої інстанції належної уваги не звернув.

В п. 5.12 постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.03.2023 у справі № 916/3857/21 зазначено, що будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

У постанові від 16.02.2023 у справі № 903/336/22 Верховний Суд зазначив, що метою регулювання, передбаченого ст. 41 ЗУ «Про публічні закупівлі», а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є, запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь не вигідним для постачальника.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано жодного доказу понесення внаслідок виконання умов договору незапланованих витрат чи неотримання того, на що він розраховував при укладанні правочину, тобто не доведено невигідність його для постачальника. Однак судом першої інстанції зазначене, всупереч вимог ст. 236 ГПК України, не враховано цей факт при постановленні рішення.

Як слушно зауважує прокурор, навіть за наявності росту цін на ринку, який начебто відбувся після укладання договору, замовник має право відмовитись від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна визначена умовами договору та замовник має беззаперечне право отримати визначений договором товар за ціною встановленою правочином.

Враховуючи, що підвищення ціни додатковою угодою від 28.07.2021 №1, від 20.10.2021 №2 та від 16.11.2021 №3 до договору проведене з порушенням чинного законодавства, з чим частково погодився суд першої інстанції, зміна ціни додатковою угодою № 4 є безпідставною, оскільки ціна пального хоч і зменшилась відносно недійсної додаткової угоди від 16.11.2021 №3, але у порівнянні з ціною основного договору вказана ціна збільшена на 8,7% за відсутності документального підтвердження такого збільшення.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що внесення змін до істотних умов правочину шляхом укладання додаткової угоди №4 від 06.12.2021 здійснено з порушенням вимог чинного законодавства, а саме п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 629 ЦК України та пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 Договору від 06.07.2021 №тТВ-795, що не враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Доводи відповідача про те, що прокурором не надано доказів того, що на дати підписання оскаржуваних додаткових угод було відсутнє коливання ціни на Нафтопродукти на ринку, зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання недійсною угоди №5 від 21.12.2021 № 5, якою сторони, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника, погодили зменшення суми договору про закупівлю від 06.07.2021 №тТВ-795 на 7076,22 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 2 вказаної Додаткової угоди сторонами внесено зміни до додатку 1 договору (специфікації) та викладено специфікацію до договору в наступній редакції: бензин А-95 у кількості 1000 л за ціною 27,55 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 4000 л за ціною 30,30 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,15 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 300 л за ціною 31,85 грн/л (з ПДВ); бензин А-95 у кількості 620 л за ціною 29,95 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 1000 л за ціною 24,75 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 6000 л за ціною 27,22 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 29,55 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 500 л за ціною 30,45 грн/л (з ПДВ); дизельне паливо у кількості 900 л за ціною 29,30 грн/л (з ПДВ). Загальна ціна товару становить 430 659,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 71 776,50 грн.

Аналізуючи додаткові угоди від 06.12.2021 №4 та від 21.12.2021 №5 та специфікацію до них встановлено, що зменшення суми договору здійснено на суму непоставленого товару, а саме бензину А-95 у кількості 171,2088 л. по 29,95 грн. за 1 л. на суму 5127,7 грн. (п.5 специфікації додаткової угоди №4 та п.5 специфікації додаткової угоди №5) та дизельного пального у кількості 66,5025 л. по 29,3 за 1 л. на суму 1948,52 грн. (п.10 специфікації додаткової угоди №4 та п.10 специфікації додаткової угоди №5), а всього на суму 7076,22 грн, тобто на суму, на яку було зменшено суму договору відповідно до додаткової угоди №5.

Таким чином, додатковою угодою від 21.12.2021 №5 зменшено суму договору на суму вартості непоставленого товару (бензину та дизельного пального), однак п.2 вказаної додаткової угоди встановлено ціни на бензин та дизельне паливо, які є вищими ніж передбачена договором. Водночас належного обґрунтування для встановлення в п.2 додаткової угоди ціни на бензин та дизельне паливо не надано, що суперечить вимогам п.2 ч.5 ст.41 Закону, пп.4.5.2 п.4.5 та п.12.1 договору.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає, що передбачену кількість поставки бензину А-95 зменшено на 780 л (12,54%), а ціну за 1 літр збільшено на 4,30 грн/л (на 15,61%), дизельного палива зменшено на 1100 л (12,36%), а ціну за 1 літр збільшено на 5,70 грн/л (на 23,03%). Водночас при укладенні вищевказаних додаткових угод до договору закупівлі № тТВ-795 від 06.07.2021 порушено вимоги ЗУ «Про публічні закупівлі» та його умови.

Отже прокурором доведено, що додатковими угодами від 23.07.2021 №1, від 20.10.2021 №2, від 16.11.2021 №3, від 06.12.2021 №4, від 21.12.2021 №5 зменшено обсяг поставки товару та одночасно збільшено ціну за одиницю товару за відсутності доказів документального підтвердження збільшення ціни на паливо.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, грошові кошти в сумі 33651 грн є такими, що були безпідставно одержані відповідачем, підстава їх набуття відпала, а тому відповідач зобов`язаний їх повернути позивачу, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Такі висновки відповідають постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі № 922/2321/22 щодо застосування вимог статті 1212 ЦК України у подібних правовідносинах.

Оскільки позовні вимоги в частині стягнення надмірно сплачених бюджетних коштів у розмірі 33651 грн є похідними від позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №1 від 28.07.2021, №4 від 06.12.2021, №5 від 21.12.2021 до договору від 06.07.2021 №тТВ-795, то відмова у позові в цій частині також є необґрунтованою.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024, в частині відмови у задоволенні позову прокурора про визнання недійсними додаткових угод №1 від 28.07.2021, №4 від 06.12.2021, №5 від 21.12.2021 до договору від 06.07.2021 №тТВ-795 та стягненні 33651 грн, прийнято з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, що, згідно зі ст.277 ГПК України, є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, доводи відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, прийняті судом до уваги в тій мірі, в якій вони узгоджуються зі встановленими обставинами, в той же час колегією суддів відхиляються інші заперечення відповідача, які не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи прокурора, викладені в апеляційній скарзі, знайшли своє підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційна скарга Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24 підлягає задоволенню, оскаржуване рішення в оскаржуваній частині – скасуванню, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції даної постанови - про задоволення позову повністю.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги прокурора у зв`язку з із задоволенням позову та апеляційної скарги на підставі ст.129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Миколаївської обласної прокуратури на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі №910/7313/24 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 28.07.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 20.10.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

4. Визнати недійсною додаткову угоду № 3 від 16.11.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

5. Визнати недійсною додаткову угоду № 4 від 06.12.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

6.Визнати недійсною додаткову угоду № 5 від 21.12.2021 до договору № тТВ-795 від 06.07.2021 на постачання бензину та дизельного палива, укладену між Веселинівською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта».

7.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кворум-Нафта» (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630; ідентифікаційний код 32938047) на користь Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області (57001, Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Веселинове, вул. Мозолевського, буд. 14; ідентифікаційний код 04376044) надміру сплачені бюджетні кошти в сумі 39 023,00 грн.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кворум-Нафта" (01104, м. Київ, вул. Болсуновська, буд. 13-15, офіс 630; ідентифікаційний код 32938047) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Україна, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Спаська, будинок, 28, код ЄДРПОУ 02910048) сплачений судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 14534,40 грн.,11 506,52 грн за подання апеляційної скарги.

12.Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

13. Матеріали справи №910/7313/24 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 03.09.2026 після виходу суддів колегії з лікарняного та відпусток.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді О.Л. Бестаченко

А.О. Мальченко