Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/2199/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/2199/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Мальченко А.О.

секретар судового засідання: Романенко К.О.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс»

на ухвалу Господарського суду міста Києва

від 18.06.2026

про скасування судового наказу № 910/2199/26 від 04.03.2026

у справі №910/2199/26 (суддя С.А. Ковтун)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК»

про видачу судового наказу,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та його мотиви

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/2199/26 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» заяву про скасування судового наказу №910/2199/26 від 04.03.2026.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про скасування судового наказу надійшла поза межами встановленого частиною першою статті 157 Господарського процесуального кодексу України строку, а наведені боржником підстави не є обґрунтованими для поновлення цього строку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким направити матеріали справи до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» про скасування судового наказу з урахуванням правової оцінки, наданої судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають істотне значення для правильного вирішення питання про поновлення процесуального строку на подання заяви про скасування судового наказу.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначає, що право на подання заяви про скасування судового наказу є єдиною процесуальною формою, в межах якої боржник може викласти свої заперечення щодо вимог стягувача та домогтися розгляду спору за правилами позовного провадження із забезпеченням принципів змагальності, рівності сторін та безпосереднього дослідження доказів.

Скаржник зазначає, що відмова у поновленні строку у даній справі фактично позбавила скаржника не лише права на подання відповідної заяви, а й права на розгляд спору по суті в порядку, який забезпечує повноцінну реалізацію процесуальних гарантій сторони.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти апеляційної скарги, Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК» подало відзив, у якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскаржувану ухвалу залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості останньої.

Клопотання, подані учасниками справи до суду апеляційної інстанції

Так, скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи нового доказу, а саме відповіді АТ «Укрпошта», оскільки остання не існувала на момент розгляду заяви судом першої інстанції.

В обґрунтування вищевказаного клопотання, скаржник зазначає, що саме цей доказ має істотне значення для правильного вирішення питання щодо наявності поважних причин пропуску строку, оскільки дозволяє перевірити фактичні обставини, покладені місцевим господарським судом в основу висновку про належне повідомлення апелянта.

Згідно з пунктами 4-6 частини 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до частин 1-4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Згідно з положеннями частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Наведені положення передбачають наявність таких критеріїв для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, як «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи», і тягар доведення покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою). Близька за змістом правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.04.2021 у справі №909/722/14.

Отже, долучення доказів судом на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду пов`язується виключно з неможливістю їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Нормою статті 2 Господарського процесуального кодексу України до основних принципів (засад) господарського судочинства віднесено принцип диспозитивності, згідно з яким суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 14 ГПК України).

Відтак, з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для прийняття, поданого скаржником доказу з метою повного та всебічного розгляду справи.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 01.09.2026 з`явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс», представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК» в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (ухвали суду від 20.07.2026) до його електронного кабінету.

Водночас у відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК» просить здійснити розгляд справи за відсутності їх представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Частиною 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України визначено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК».

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК» звернулося до Господарського суду міста Києва з заявою про видачу судового наказу про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» на користь заявника заборгованості у розмірі 301 684, 80 грн.

Підставою звернення заявника з вищенаведеною заявою стало невиконання боржником взятих на себе зобов`язань за укладеним між ними договором підряду №101025/2 від 10.10.2025 в частині здійснення повної та своєчасної оплати виконаних робіт.

В порядку наказного провадження Господарським судом міста Києва видано судовий наказ №910/2199/26 від 04.03.2026 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІБК Етуаль-СК» 301 684, 80 грн боргу та 332, 80 грн судового збору.

22.05.2026 до місцевого господарського суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» про скасування судового наказу Господарського суду міста Києва №910/2199/26 від 04.03.2026 та поновлення строку на подання цієї заяви.

В обґрунтування вищевказаної заяви боржник зазначає, що вимоги стягувача не є безспірними, оскільки з сумою заборгованості боржник не погоджується та заперечує проти неї, а відтак виданий судовий наказ є таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/2199/26 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» заяву про скасування судового наказу №910/2199/26 від 04.03.2026.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заява про скасування судового наказу надійшла поза межами встановленого частиною першою статті 157 Господарського процесуального кодексу України строку, а наведені боржником підстави не є обґрунтованими для поновлення цього строку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За приписами частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Частинами 1, 2 статті 147 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

В силу статті 148 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ може бути видано тільки про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

За приписами статті 154 Господарського процесуального кодексу України передбачено суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу. Судовий наказ оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, проте може бути скасований в порядку, передбаченому цим розділом.

Статтею 156 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що після видачі судового наказу суд не пізніше наступного дня надсилає його копію (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, боржникові до його електронного кабінету, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом з описом вкладеного. Одночасно з копією судового наказу боржникові надсилається копія заяви стягувача про видачу судового наказу разом з доданими до неї документами. Копія (текст) судового наказу, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, разом з додатками надсилаються боржнику за адресою місцезнаходження (місця проживання), зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Днем отримання боржником копії судового наказу є день його вручення боржнику, визначений відповідно до статті 242 цього Кодексу.

В силу статті 157 Господарського процесуального кодексу України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Заява про скасування судового наказу подається в суд у письмовій формі.

Заява про скасування судового наказу має містити: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника для фізичних осіб - громадян України; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника боржника, якщо заява подається представником, його місце проживання або місцезнаходження; 4) наказ, що оспорюється; 5) зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Заява підписується боржником або його представником. До заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.

У разі подання неналежно оформленої заяви про скасування судового наказу суддя постановляє ухвалу про її повернення не пізніше двох днів з дня її надходження до суду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 158 Господарського процесуального кодексу України заява про скасування судового наказу не пізніше наступного дня передається судді, визначеному у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Заява боржника про скасування судового наказу, подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 157 цього Кодексу, повертається, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку для подання цієї заяви.

У статті 118 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

За умовами частин 1, 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного поновлення судом процесуальних строків за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає він відновленню.

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку у розумінні статті 86 Господарського процесуального кодексу України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Всі юридичні особи, зареєстровані в Україні, зобов`язані зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі з 04.11.2023. Невиконання цієї вимоги відповідно до приписів процесуального закону тягне за собою певні негативні наслідки для такої особи.

Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» станом на дату видачі місцевим господарським судом судового наказу №910/2199/26 від 04.03.2026 не виконала визначений частиною 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов`язок зареєструвати свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, копія вказаного судового наказу у порядку статті 156 Господарського процесуального кодексу України була направлена боржникові засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказана самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі, а саме: м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 19-21.

Частинами 5, 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 (далі - Правила надання послуг поштового зв`язку).

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Отже, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду. (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19).

За таких обставин, суд першої інстанції, направляючи боржнику рекомендованою кореспонденцією копію судового наказу №910/2199/26 від 04.03.2026 за адресою, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та вказана самим скаржником безпосередньо в апеляційній скарзі, вжив усіх належних та необхідних заходів для повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» про видачу судового наказу у даній справі.

При цьому, у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі №904/9904/17).

Разом з цим, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів зазначає про те, що в силу приписів пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України копія вищенаведеного судового наказу вважається врученою боржнику 22.03.2026 (оскільки поштове відправлення повернулось з відміткою «Одержувач відсутній за вказаною адресою»).

Однак, заява про скасування судового наказу Господарського суду міста Києва №910/2199/26 від 04.03.2026 була подана боржником лише 21.05.2026, при цьому остання містить відповідне клопотання про поновлення строку для подання цієї заяви, проаналізувавши яке, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» не наведено обґрунтованих підстав для поновлення зазначеного процесуального строку з підтвердженням їх належними та допустимими доказами.

Реалізація права на подання заяви про скасування судового наказу не може залежати від моменту, коли боржник фактично вирішив скористатися таким правом. Протилежний підхід означав би можливість довільного у часі перегляду судових наказів, що суперечить природі процесуальних строків як інструменту забезпечення ефективності та завершеності судового розгляду.

Забезпечення права на доступ до суду не є абсолютним і повинно здійснюватися у розумному балансі з іншими складовими верховенства права, зокрема, принципом правової визначеності. Встановлення чітких процесуальних строків та наслідків їх пропуску є легітимним засобом досягнення такого балансу, а їх дотримання - необхідною умовою довіри до судової системи.

Обов`язок доведення наявності обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню з заявою про скасування судового наказу, покладається саме на боржника. Такий обов`язок включає не лише наведення відповідних доводів, але й подання належних, допустимих та достатніх доказів їх існування. Непідтверджені припущення або загальні посилання на складні обставини не можуть вважатися виконанням цього обов`язку та не створюють підстав для відступу від імперативних приписів процесуального закону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що несвоєчасне звернення з заявою про скасування судового наказу, з огляду на наведені боржником доводи, які не підтверджені належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії, натомість подання зазначеної заяви з істотним пропуском визначеного процесуальним законом строку зумовлене виключно власною недбалістю заявника, який виступаючи боржником у даній справі, не проявив інтересу до цієї справи, хоча, діючи розумно та обачливо, повинен був розуміти наслідки своєї пасивної поведінки, тим більше, що в силу частини четвертої статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Боржник зобов`язаний діяти добросовісно та розумно, забезпечуючи належну організацію своєї діяльності, у тому числі контроль за судовими провадженнями, в яких він бере участь. Юридична особа є самостійним суб`єктом права і несе ризики організації власної діяльності, включаючи забезпечення належного представництва та захисту своїх інтересів у суді.

Процесуальний строк звернення з заявою про скасування судового наказу, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте боржник, звертаючись з такою заявою з істотним пропуском строку, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на подання заяви про скасування судового наказу Господарського суду міста Києва №910/2199/26 від 04.03.2026.

Відтак доводи скаржника стосовно порушення Господарським судом міста Києва норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 18.06.2026 про повернення заяви про скасування судового наказу у справі №910/2199/26 не знайшли свого підтвердження, підстав для скасування оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції не вбачає.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» заяви про скасування судового наказу.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в ухвалі висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що ухвала Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/2199/26 обґрунтована, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для її скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Майтбуд альянс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/2199/26 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 18.06.2026 у справі №910/2199/26 залишити без змін.

Матеріали справи №910/2199/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 03.09.2026.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

А.О. Мальченко