Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №910/7188/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р. Справа№ 910/7188/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Буравльова С.І.

суддів: Шапрана В.В.

Андрієнка В.В.

без повідомлення учасників справи

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про”

про ухвалення додаткової постанови

за результатами розгляду апеляційної скарги Державного підприємства “Інфотех”

на рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2026 р. (повний текст складено 20.03.2026 р.)

у справі № 910/7188/25 (суддя Мандриченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про”

до Державного підприємства “Інфотех”

про стягнення 7037598,10 грн

за зустрічним позовом Державного підприємства “Інфотех”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про”

про визнання недійсними окремих положень додатку до договору та застосування наслідків недійсності правочину в частині,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” звернулося з позовом до Державного підприємства “Інфотех” про стягнення 7037598,10 грн, з яких: заборгованість за договором № 1612/22 про закупівлю послуг від 16.12.2022 р. та за додатковою угодою № 1 від 24.04.2024 р. до нього у розмірі 6600000,00 грн, пеня у розмірі 72600,00 грн, 3% річних у розмірі 83539,63 грн, інфляційні втрати у розмірі 281458,47 грн.

Також у червні 2025 року Державне підприємство “Інфотех” звернулось з зустрічним позовом (з урахуванням заяви про зміну підстав зустрічного позову) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про”, у якому просило суд:

- визнати недійсними окремі положення додатку 2 до договору № 1612/22 від 16.12.2022 р., які не були реалізовані, не відповідають вимогам чинного законодавства, не використовуються та втратили актуальність, а саме: пункти 1.1.4, 1.1.5, 1.1.6 підрозділу 1.1 "Підсистеми виконання операцій з КЕП (ЕП)", розділу 1 "Послуги з розширення базових функціональних можливостей центральної підсистеми єдиної інформаційної системи МВС, в рамках реалізації інформаційної безпеки єдиної інформаційної системи МВС" у додатку 2 до договору "Розрахунок вартості Послуг";

- застосувати наслідки недійсності правочину в частині, відповідно до положень статті 652 Цивільного кодексу України, з огляду на принципи законності, раціонального та ефективного використання державних коштів, а також необхідність захисту майнових інтересів державного підприємства в умовах воєнного стану, зокрема, внести відповідні зміни до пункту 3.2 договору № 1612/22 від 16.12.2022 р., шляхом зменшення загальної вартості договору на суму вартості послуг, які не були реалізовані, не використовуються та не можуть бути впроваджені у діяльність Державного підприємства “Інфотех”.

Рішенням Господарського суду від 10.02.2026 р. у справі № 910/7188/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” задоволено, відмовлено у задоволенні зустрічного позову Державного підприємства “Інфотех”.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 р. у справі № 910/7188/25 апеляційну скаргу Державного підприємства “Інфотех” залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 10.02.2026 р. залишено без змін.

Через систему “Електронний суд” 20.08.2026 р. від представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” надійшла заява про ухвалення додаткової постанови, у якій заявник просить стягнути з Державного підприємства “Інфотех” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” витрати на професійну правову допомогу у розмірі 37000,00 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 р. прийнято до розгляду заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” про ухвалення додаткової постанови у справі № 910/7188/25, вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання) та встановлено Державному підприємству “Інфотех” строк до 31.08.2026 р. включно на подання клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами у даній справі.

Через систему “Електронний суд” 31.08.2026 р. від представника Державного підприємства “Інфотех” надійшли заперечення на заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” про ухвалення додаткової постанови.

Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення, що підтверджується довідками про доставку електронних листів, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд заяви позивача.

Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткової постанови, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ч. 2 п. 3 ст. 233 ГПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 1 п. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як було зазначено вище, що позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 37000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду наступні докази:

- договір про надання правничої допомоги № 18/2025 від 20.05.2025 р. (далі – договір), укладений між адвокатом Микитишин Оксаною Миколаївною (далі – адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” (далі – клієнт);

- додаткову угоду № 01 від 20.04.2026 р. до договору про надання правничої допомоги № 18/2025 від 20.05.2025 р. (далі – додаткова угода);

- акт приймання-передчі наданої правничої допомоги від 18.08.2026 р.

Відповідно до п. 1.1 договору клієнт доручає та оплачує, а адвокат зобов`язується надати клієнту за плату правничу допомогу, а саме: і стягнення з Державного підприємства «Інфотех» заборгованості за договором № 1612/22 про закупівлю послуг від 16.12.2022 р. та додаткової угоди № 1 від 24.04.2024 р. до нього.

Як передбачено п. 4.2 договору, за надання правничої допомоги за цим договором клієнт сплачує адвокату гонорар у фіксованій формі у розмірі 45000,00 грн без ПДВ.

За п. 4.3 договору, зазначена сума у п. 4.2 договору є фіксованою та не залежить від фактичного обсягу часу, витраченого адвокатом на виконання доручення. До цієї суми включено наступний обсяг послуг: - дослідження та правовий аналіз документів (матеріалів справи); - підготовка позову (відзиву на позов у випадку подачі зустрічного позову) до суду; підготовка заяв по суті справи та процесуальних клопотань (заяв); - ознайомлення з матеріалами справи; - підготовка процесуальних заяв/клопотань, пояснень в ході розгляду справи.

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди сторони узгодили, що вартість послуг (гонорар) за даною додатковою угодою становить 37000,00 грн.

У відповідності до п. 2.2 додаткової угоди зазначена суму у п. 2.1 цієї додаткової угоди є фіксованою та не залежить від фактичного обсягу часу, витраченого адвокатом на виконання доручення.

За результатами надання правничої допомоги складається акт приймання-передачі наданої правничої допомоги (надалі - акт), який підписується сторонами та скріплюється печатками (за їх наявності). Акт надсилається клієнту засобами ОСЕД або засобами поштового зв`язку шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням або вручається особисто клієнту/уповноваженій особі клієнта. В акті зазначається зміст наданої правничої допомоги (детальний опис послуг), розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов договору, додаткові витрати, які були понесені адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). (п. п. 4.10 - 4.11 договору).

18.08.2026 р. між сторонами було підписано акт приймання-передачі наданої правничої допомоги.

Відповідно до вказаного акту адвокат на умовах договору надав, а клієнт отримав наступні послуги:

- правовий аналіз матеріалів апеляційної скарги у справі № 910/7188/25, підготовка, оформлення та подання відзиву на апеляційну скаргу – 30000,00 грн;

- участь у судових засіданнях з розгляду справи у суді апеляційної інстанції – 7000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі “East/West Alliance Limited” проти України” від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 р. у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з “гонораром успіху”. ЄСПЛ вказав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й враховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

За змістом ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених ст. 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Вбачається, що відповідач подав клопотання про зменшення заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу та вказав, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/13071/19 від 20.11.2020 р.

Належних доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які б свідчили про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката у справі, відповідач не надав, а тому останнім не доведено неспівмірності розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката складності даної справи.

При цьому, самі лише посилання на неспівмірність витрат та незгода із сумою понесених витрат на професійну правничу допомогу не можуть бути підставою для відмови у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 15.05.2020 р. року у справі № 910/5410/19.

Отже питання про відшкодування витрат на правничу допомогу вирішується судом виходячи із наданих у сукупності доказів, зокрема детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, з якого вбачається обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та вартість окремо кожної послуги.

Судовою колегією також враховано, що ціна первісного позову у даній справі складає 7037598,10 грн, а адвокатом надано позивачу, як клієнту, послуги з метою захисту його прав, тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37000,00 грн є співмірними з ціною позову, із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, судова колегія дійшла висновку про задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” про винесення додаткової постанови та стягнення з відповідача вартість витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 37000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Сайфер Про” про ухвалення додаткової постанови справі № 910/7188/25 задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Інфотех" (04050, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 15Б, код 34239034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сайфер Про" (04107, м. Київ, вул. Нагірна, буд. 25-27, код 42125815) 37000 (тридцять сім тисяч),00 грн витрат на професійну правничу допомогу в апеляційній інстанції.

3. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

4. Додаткова постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий суддя С.І. Буравльов

Судді В.В. Шапран

В.В. Андрієнко