Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №910/4485/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" серпня 2026 р. Справа №910/4485/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Ярітенко О.В.

представники учасників справи:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: Писаренко О.О.

від відповідача-2: Писаренко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026

про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову

у справі №910/4485/26 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом ОСОБА_1

до 1) ОСОБА_2

2) ОСОБА_3

про визнання недійсними договору дарування та акту приймання-передачі частини частки у статутному капіталі, скасування реєстраційних дій

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати частку розміром 5%, що становить 15 000,00 грн у статутному фонді (капіталі) Товариства з обмеженою відповідальністю "Термоізол-К" (далі - ТОВ "Термоізол-К")до набрання законної сили рішення суду у даній справі, а також заборони державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно ТОВ "Термоізол-К", що стосуватимуться його учасника - ОСОБА_3 , а саме щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з Товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Заява обґрунтована тим, що 17.04.2026 позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі ТОВ "Термоізол-К", акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства та скасування реєстраційної дії, які стосуються частки відповідача-2 у статутному капіталі Товариства (розмір частки - 5%, вартість - 15 000,00 грн). Спір виник у зв`язку з відчуженням частки у розмірі 5% статутного капіталу Товариства з порушенням переважного права позивача, положень статей 20, 21 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та пункту 7.3.2 статуту Товариства.

Позивач вважає, що на момент подання заяви про забезпечення позову існує реальний, безпосередній та підтверджений поведінкою відповідачів ризик подальшого відчуження спірної частки, яка належить відповідачу-2, оскільки, за доводами позивача, спірна частка вже була відчужена один раз з порушенням вимог закону та статуту Товариства; норми чинного законодавства України не містять жодних обмежень щодо повторного відчуження частки або частини частки у статутному капіталі Товариства; будь-які реєстраційні дії можуть бути здійснені у строк 1 (один) день.

Таким чином, як стверджує позивач, вжиття заходів забезпечення позову необхідне для збереження корпоративних прав останнього та запобігання відчуженню або зміні частки відповідача-2, що може зробити неможливим виконання рішення суду. Будь-які дії щодо частки відповідача-2 без контролю суду можуть призвести до непоправної шкоди позивачу, порушення прав інших учасників Товариства та змін у статутному капіталі Товариства без належної процедури, у зв`язку з чим позивач вважає, що є доцільним та необхідним застосувати заходи забезпечення позову на час вирішення спору.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про її безпідставність, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена. Заявником не надано доказів того, що відповідачі вживають заходів до продажу спірної частки, пропонують її до продажу чи намагаються відчужити у інший спосіб. ОСОБА_1 не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 та постановити нову ухвалу, якою заяву про забезпечення позову задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, зроблені внаслідок неправильного застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), без урахування фактичних обставин даної справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 136, 137 ГПК України та фактично встановив завищений стандарт доказування;

- суд не врахував, що спірна частка вже була один раз незаконно відчужена, що істотно збільшує ризик її повторного відчуження;

- заявлені заходи забезпечення позову є співмірними, безпосередньо пов`язаними з предметом спору та не порушують права інших осіб;

- невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист порушених корпоративних прав позивача;

- судом першої інстанції було порушено принцип пропорційності сторін.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №910/4485/26 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Коротун О.М.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026, у зв`язку з перебуванням судді Коротун О.М., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) на лікарняному з 13.07.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.07.2026, для розгляду справи №910/4485/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Крижний О.М., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.08.2026. Витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали оскарження ухвали у справі №910/4485/26. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень до 29.07.2026.

30.07.2026 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026, у зв`язку з участю судді Крижного О.М., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у конференції НШСУ з 18.08.2026 до 20.08.2026, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2026, для розгляду справи №910/4485/26 визначено новий склад колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2026 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Розгляд справи 20.08.2026 не відбувся, у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги у місті Києві.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.08.2026 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 призначено на 26.08.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.08.2026 задоволено заяву представника ОСОБА_2 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

21.07.2026, через систему "Електронний суд", відповідачами подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останні заперечують проти апеляційної скарги у зв`язку з безпідставністю заяви про забезпечення позову, формальним характером поданого позову і замовчуванням позивачем в суді фактів належного повідомлення йому про можливість викупити частку в статутному капіталі ТОВ "Термоізол-К".

Так, відповідачі стверджують, що позивач подав позов аби лише перешкодити відповідачам у реалізації їх прав на відчуження частки і не заявив ефективної позовної вимоги про переведення на нього прав покупця частки. Дії позивача, вчинені з втручанням в чужі права та наміром завдати шкоди іншим особам, що є самостійною підставою для відмови в апеляційній скарзі.

Узагальнені доводи, заперечення та пояснення учасників справи

28.07.2026, через систему "Електронний суд", позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній надає письмові пояснення по суті спору.

Слід зазначити, що нормами ГПК України не передбачено подання такої процесуальної заяви, однак, колегія суддів враховує те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 26.08.2026 з`явився представник відповідачів.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, проте у матеріалах справи наявна його заява про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідачів у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вимогами про:

- визнання недійсним договору дарування частини частки розміром 5%, що становить 15 000,00 грн у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Термоізол-К" від 03.12.2025;

- визнання недійсним акта приймання-передачі частини частки розміром 5%, що становить 15 000,00 грн частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Термоізол-К" від 03.12.2025;

- скасування реєстраційної дії від 27.12.2025, вчиненої в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань державним реєстратором - приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пахниць Н.В. щодо інформації про ТОВ "Термоізол-К" та скасування реєстраційної дії, щодо інформації про ТОВ "Термоізол-К" від 02.04.2026, вчиненої державним реєстратором Дарницької РДА Божок О.А., привівши стан ЄДР до початкового, який існував до моменту укладення оскаржуваного договору від 03.12.2025 року: ОСОБА_1 - 50%, ОСОБА_2 - 50%.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 03.12.2025 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування частини частки розміром 5%, що становить 15 000,00 грн у статутному капіталі ТОВ "Термоізол-К". Проте позивача не було повідомлено про намір відчуження частки статутного капіталу товариства.

Крім того, за доводами позивача, відчуження частки статутного капіталу товариства відбулось з порушенням пунктів 7.3.2 та 7.4.1 статуту та частини 3 статті 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", оскільки позивачу не надано переважне право на придбання частки.

Крім того, Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- заборонити ОСОБА_3 в будь-який спосіб відчужувати частку розміром 5%, що становить 15 000,00 грн у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Термоізол-К" до набрання законної сили рішення суду у даній справі;

- заборонити державним реєстраторам юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вносити зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, нотаріусам та особам, уповноважених на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно ТОВ "Термоізол-К", що стосуватимуться його учасника - ОСОБА_3 , а саме щодо внесення змін до відомостей про такого учасника, щодо зміни частки такого учасника, щодо відчуження частки (частини частки) такого учасника будь-яким способом, щодо внесення частки такого учасника до статутного капіталу іншої юридичної особи, щодо виходу цього учасника з Товариства, окрім проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, що набрали законної сили.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Пунктом 4 частини 1 статті 255 ГПК України встановлено, що окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову.

Згідно з частиною 1 статті 271 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представника відповідачів перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Частиною 1 статті 137 ГПК України встановлено, що позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами 1, 3 статті 138 ГПК України, заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову, який передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (рішення Конституційного Суду України від 31.05.2011 №4-рп/2011).

Зокрема, інститут забезпечення позову сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України (рішення Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Вирішуючи питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими заявником вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

За приписами частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 2 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 ГПК України).

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_1 звернувся до суду з немайновими вимогами про: визнання недійсним договору дарування частини частки розміром 5%, що становить 15 000,00 грн у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Термоізол-К" від 03.12.2025; визнання недійсним акта приймання-передачі частини частки розміром 5%, що становить 15 000,00 грн частки у статутному фонді (капіталі) ТОВ "Термоізол-К" від 03.12.2025 та скасування реєстраційних дій.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 13.08.2018 у справі №910/1040/18, в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Суд також зауважує на тому, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136 та 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та 11.11.2020 у справі №910/13709/19.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Процесуальний закон також містить заборону на вжиття певних заходів забезпечення позову у корпоративних спорах.

Згідно з частиною 5 статті 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

- проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

- Центральному депозитарію цінних паперів та депозитарній установі надавати емітенту реєстр власників іменних цінних паперів для проведення загальних зборів акціонерів;

- участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

- здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Виходячи зі змісту заяви про забезпечення позову, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про її безпідставність, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів жодним чином не обґрунтована і документально не підтверджена, заявником не надано доказів того, що відповідачі вживають заходів до продажу спірної частки, пропонують її до продажу чи намагаються відчужити у інший спосіб. ОСОБА_1 не доведено існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

З огляду на відсутність жодних доказів вчинення будь-яких дій відповідачів з продажу частки третім особам, вчинення інших дій, спрямованих на унеможливлення виконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, подана заява не спрямована на досягнення мети інституту забезпечення позову, і відповідно наведені заявником обставини жодним чином не свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення.

Як слушно зауважим місцевий господарський суд, під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на заявника.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, за наведених заявником доводів та обґрунтувань, у зв`язку з чим заява задоволенню не підлягає та обґрунтовано відхилена судом першої інстанції, шляхом постановлення оскаржуваної ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

При ухваленні даної постанови судом апеляційної інстанції надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 , без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 - без змін.

Розподіл судових витрат

Згідно зі статтею 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 залишити без змін.

3. Матеріали оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 29.06.2026 у справі №910/4485/26 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 02.09.2026.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов