Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №911/408/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" серпня 2026 р. Справа№ 911/408/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іванова В.П.

суддів: Чапляна С.Є.

Крижного О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради

на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 (повний текст складено та підписано 15.04.2026) у справі № 911/408/25 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради

до Корпорації “Укртрансбуд”

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області,

про стягнення 76 028,32 грн збитків,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради звернулось до Господарського суду Київської області із позовом до Корпорації «Укртрансбуд» про стягнення 76 028, 32 грн збитків.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем тим, що внаслідок завищення вартості за виконання будівельних робіт по об`єкту: «Реконструкцiя водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (Коригування в частині кошторисної документації), відповідачем було завдано позивачу матеріальну шкоду (збитки).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у задоволенні позову Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради до Корпорації «Укртрансбуд» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, – Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області про стягнення 76 028,32 грн відмовлено повністю.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували наявність необхідних елементів складу господарського правопорушення, що є обов`язковою умовою застосування такого заходу відповідальності, як стягнення збитків. А тому позовна вимога позивача до відповідача про стягнення 76 028, 32 грн збитків не підлягає задоволенню.

Також місцевий господарський суд виходив з того, що акт Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 19.03.2024 № 06-30/01 за своєю правовою природою є лише носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення, не може змінювати або припиняти договірні правовідносини сторін чи встановлювати для них обов`язкові правила (стаття 19 ГК України), а кошти, отримані відповідачем як оплата за виконані та прийняті за договором № 7310-8 роботи, набуті ним за наявності правової підстави, тому не можуть вважатися збитками в розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України (з посиланням на постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради оскаржує рішення Господарського суду Київської області від 15 квітня 2026 року у справі №911/408/25, яким відмовлено в позові про стягнення з Корпорації «Укртрансбуд» 76 028,32 грн збитків, вважаючи рішення незаконним та необґрунтованим внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неповного дослідження доказів.

Апелянт зазначає, що за договором №7310-8 від 09.03.2023 на виконання робіт з реконструкції водопроводу роботи Корпорації були прийняті технічним наглядом та оплачені Управлінням у звичайному порядку. Проте за результатами ревізії, проведеної Управлінням Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області, та зустрічної звірки в Корпорації встановлено, що остання безпідставно включила до актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) документально не підтверджені компенсаційні витрати, пов`язані з інфляційними процесами (56 849,74 грн), непередбачені договором компенсаційні витрати (17 121,60 грн) та завищені заготівельно-складські витрати на матеріали (2 056,98 грн) – загалом на суму 76 028,32 грн, чим завдано збитків бюджету. На підставі акта ревізії Держаудитслужба виставила Управлінню обов`язкову вимогу про відшкодування цих коштів, Управління звернулося з аналогічною вимогою до Корпорації, яка відмовилася повернути кошти добровільно, що і стало підставою для звернення з позовом до суду.

Скаржник також посилається на положення Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та практику Верховного Суду, згідно з якою вимога органу державного фінансового контролю про усунення виявлених порушень є обов`язковою, а питання наявності та розміру збитків підлягає встановленню судом за результатами розгляду відповідного позову. На думку апелянта, суд першої інстанції неповно дослідив надані докази та не врахував пояснення третьої особи (Держаудитслужби), внаслідок чого дійшов помилкового висновку про безпідставність позову.

На цих підставах апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції повністю та ухвалити нове – про стягнення з Корпорації «Укртрансбуд» на користь Управління 76 028,32 грн збитків, з покладенням судових витрат на відповідача.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів

Корпорація «Укртрансбуд» заперечує проти доводів апелянта та вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Так, відповідач наголошує, що правовідносини сторін є договірними, а акт ревізії Держаудитслужби сам по собі не є безспірною підставою для визнання наявності порушень і має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, посилаючись на постанови Верховного Суду (зокрема, від 13.02.2018 у справі №910/12793/17, від 21.05.2018 у справі №922/2310/17, від 16.10.2018 у справі №910/23357/17), відповідно до яких, акт ревізії лише фіксує порушення фінансової дисципліни підконтрольної установи, є підставою для вжиття органом фінансового контролю заходів реагування щодо самого позивача, але не може змінювати чи припиняти договірні правовідносини сторін та встановлювати для них обов`язкові правила з огляду на заборону втручання контролюючих органів у господарську діяльність (ст. 19 ГК України).

Відповідач також звертає увагу, що суд першої інстанції саме так і оцінив акт ревізії - у сукупності з іншими доказами, зокрема з наданим відповідачем висновком будівельно-технічної експертизи №1206/12-24 від 28.01.2025, яким встановлено повну відповідність обсягів та вартості фактично виконаних робіт первинній звітній документації (актам форми КБ-2в) за договором №7310-8 та іншими договорами, з нульовою розбіжністю між фактичними та задокументованими показниками.

Відповідач також наголошує, що позивачем не доведено жодного з обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, необхідних для стягнення збитків (протиправної поведінки, самих збитків, причинного зв`язку та вини), оскільки спірні кошти отримані відповідачем як оплата за фактично виконані та прийняті роботи за чинним договором, а тому не можуть вважатися збитками в розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України.

На цих підставах відповідач вважає, що суд першої інстанції всебічно дослідив матеріали справи, правильно застосував норми права та обґрунтовано відмовив у задоволенні позову, а тому просить залишити апеляційну скаргу Управління без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/408/25 – без змін, а судові витрати покласти на позивача.

Короткий зміст письмових пояснень третьої особи

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у письмових поясненнях від 27.05.2026 № 262525-17/1352-2026 підтримало доводи апеляційної скарги та, відтворюючи зміст акта ревізії від 19.03.2024 № 06-30/01 і довідки зустрічної звірки від 13.02.2024 № 06-31/04-з, зазначило, що до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за договором № 7310-8 відповідачем включено додаткові витрати, пов`язані з інфляційними процесами, на суму 56 849,74 грн, розраховані шляхом порівняння цін окремо взятих матеріалів (єврокільця, засувки, муфти, труби) за договірною ціною з цінами рахунків-фактур без урахування загального рівня інфляції, а документів бухгалтерського обліку на придбання цих матеріалів під час зустрічної звірки не надано; договірною ціною, складеною за результатами закупівлі, не передбачено компенсації витрат у розділі «Інші супутні витрати», тоді як до актів включено такі витрати на суму 17 121,60 грн, не підтверджені первинними документами; у вартості готових бетонних сумішей та розчинів враховано заготівельно-складські витрати, хоча такі матеріали на складах не зберігаються.

Крім того, третя особа навела довід про те, що акти, до яких включено інфляційні витрати, складені у травні-липні 2023 року в рахунок погашення авансу в сумі 3 000 000,00 грн, перерахованого замовником 16.03.2023, а тому, на думку третьої особи, роботи мали виконуватися в цінах, що склалися на момент виникнення господарського зобов`язання (частина перша статті 174 ГК України). Третя особа просить врахувати ці обставини при ухваленні постанови.

Дії суду апеляційної інстанції з розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 05.05.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді (судді-доповідача) Іванова В.П., суддів Чапляна С.Є., Крижного О.М.

Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 07.05.2026 залишив без руху апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/408/25 та запропонував скаржникові усунути допущені останнім при поданні апеляційної скарги недоліки протягом десяти днів з дня вручення зазначеної ухвали.

18.05.2026 на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника надійшла заява про усунення недоліків б/н від 17.05.2026 (вх. №11852/26 від 18.05.2026).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі № 911/408/25; розгляд якої вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

27.05.2026 від третьої особи надійшли письмові пояснення по суті спору.

А також 03.06.2026 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу з додержанням вимог процесуального законодавства, який приймається судом апеляційної інстанції в порядку ст. 263 ГПК України.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

09.03.2023 між Управлінням житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради (надалі – замовник) та Корпорацією «Укртрансбуд» (надалі – генпідрядник) укладено договір № 7310-8, згідно з умов пункту 1.1. якого генпідрядник зобов`язується з власних матеріалів, своїми засобами та на свій ризик, у передбачений договором строк виконати роботи по об`єкту: «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації). (СРV за ДК 021:2015 код 45454000-4 реконструкція), відповідно до затвердженої проектної документації, а замовник – прийняти i оплатити вказанi роботи, у порядку визначеному договором та чинним законодавством України (надалі – договір).

Відповідно до п. 3.1. договору ціна цього договору становить 33 022 181 грн 38 коп., крім того ПДВ 6 604 436 грн 28 коп., разом з ПДВ ціна договору становить 39 626 617 грн 66 коп.

Згідно з п. 3.2. договору договірна ціна може бути уточнена сторонами по закінченню виконання робіт генпідрядником, для відображення фактичної вартості робіт на підставі підписаних сторонами акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Відповідно до п. 3.4 договору в складі договірної ціни, яка є невід`ємною частиною договору, враховані, в тому числі, кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами 1,322% та кошти на покриття ризиків 1,5%.

Кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами та кошти на покриття ризиків, не враховуються до вартості виконаних робіт, а використовуються у порядку відповідно до п. 3.7. цього договору.

Підпунктом 3.7.1. п. 3.7. договору визначено, що загальний порядок уточнення договірної ціни за цим договором передбачає можливість її уточнення на підставі обґрунтування генпідрядника щодо уточнення договірної ціни, з укладанням відповідної додаткової угоди, в випадках та на умовах передбаченим цим договором, а також діючими нормативами, стандартами та законами.

Пунктами 4.1., 4.2., 4.4., 4.5. договору передбачено, що за письмовим зверненням генпідрядника, в залежності від наявності фінансування замовника, може бути наданий аванс. Попередня оплата може здійснюватися на строк не більше 3 (трьох) місяців у розмірі не більше 30 % від ціни договору, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 грудня 2019 року № 1070 «Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» (зі змінами та доповненнями).

4.2. Генпідрядник протягом 3 (трьох) місяців з дня надходження коштів, як попередньої оплати, підтверджує їх використання згідно з актом приймання виконаних робіт.

4.4. Розрахунки за виконані роботи замовник проводить поетапно протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів після підписання акту приймання виконаних робіт або акту приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, за умови надходження з бюджету на розрахунковий рахунок замовника коштів за виконані роботи, які є предметом даного договору.

4.5. Розрахунки за виконані роботи здійснюються в залежності від обсягів реального фінансування, передбаченого в кошторисі замовника, за умови виникнення бюджетних зобов`язань за договором у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань.

Згідно з п. 5.1. договору строки виконання робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору, та встановлюються до 01 серпня 2023 року включно, з правом передчасного виконання.

Відповідно до положень п. 5.5. договору після виконання генпідрядником робіт замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів прийняти виконану роботу та підписати акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3. Надані акти приймання виконаних будівельних робіт та формою КБ-2в обов`язково мають бути попередньо перевірені та підписані уповноваженими на здійснення технічного нагляду особами.

Згідно з п. 11.1. договору цей договір набуває чинності з дня його підписання та розповсюджується на правовідносини, які виникли до його укладання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків, сплати штрафних санкцій та гарантійного строку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Одночасно із підписанням вказаного договору, між позивачем та відповідачем було підписано додаток № 1 «Договірна ціна на будівництво реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв (коригування в частині кошторисної документації), що здійснюється в 2023 році», додаток № 2 «Календарний графік «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (Коригування в частині кошторисної документації)», додаток № 3 «План фінансування будівництва (на весь період будівництва) по об`єкту: «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації)».

В подальшому 10.03.2023 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 1 до договору № 7310-8 від 09.03.2023 р. «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації), згідно з п.п. 1.1. п. 1. якої вирішено підпункт 4.1. пункту 4. договору доповнити третім абзацом в такій редакції: «Перерахування замовником попередньої оплати генпідряднику, здійснюється на розрахунковий рахунок, відкритий генпідрядником у державній казначейській службі України в м. Київ».

29.03.2023 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 2 до договору № 7310-8 від 09.03.2023 р. «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації), згідно з умов п.п. 1.1. п. 1. якої вирішено внести зміни до пункту 3.7. та викласти його в наступній редакції: « 3.7. Порядок уточнення договірної ціни, без збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю».

01.08.2023 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 3 до договору № 7310-8 від 09.03.2023 р. «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації), згідно з умов п.п. 1.1., 1.2. п. 1. якої вирішено внести зміни до пункту 5.1. та викласти його в наступній редакції: « 5.1. строки виконання робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору, та встановлюються до 31 серпня 2023 року включно, з правом передчасного виконання».

31.08.2023 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 4 до договору № 7310-8 від 09.03.2023 р. «Реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації), згідно з умов п.п. 1.1., 1.2. п. 1. якої вирішено внести зміни до пункту 5.1. та викласти його в наступній редакції: « 5.1. строки виконання робіт за договором визначаються календарним графіком виконання робіт, який є невід`ємною частиною договору, та встановлюються до 31 жовтня 2023 року включно, з правом передчасного виконання» (п.п. 1.1.).

Як вбачається з матеріалів справи, 12.10.2023 між позивачем та відповідачем було підписано додаткову угоду № 5 до договору № 7310-8 від 09.03.2023 «реконструкція водопроводу по вулицi JIюбецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (Коригування в частині кошторисної документації), згідно з умов п.п. 1.1., 1.2. п. 1. якої вирішено внести зміни до пункту 3.1. та викласти його в наступній редакції: « 3.1. Ціна цього договору становить 26 389 719 грн 67 коп., крім того ПДВ 5 277 943 грн 93 коп., разом з ПДВ ціна договору становить 31 667 663 грн 60 коп.» (п.п. 1.1.).

Водночас актом Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 19.03.2024 № 06-30/01 ревізії фінансово-господарської діяльності Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради за період з 01.04.2021 по 31.12.2023 (підписаний позивачем із запереченнями), складеним з урахуванням довідки зустрічної звірки від 13.02.2024 № 06-31/04-з, проведеної в Корпорації «Укртрансбуд», органом державного фінансового контролю зафіксовано, що, на його думку, до актів приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в за договором № 7310-8 безпідставно включено та позивачем оплачено: кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, у сумі 56 849,74 грн (з ПДВ) – з мотивів ненадання відповідачем під час зустрічної звірки документів бухгалтерського обліку на підтвердження фактичного збільшення вартості матеріалів; компенсаційні витрати «Послуги з розробки схеми організації дорожнього руху», «Послуги з промивання водопроводу д. 200 мм», «Тимчасове перекриття водопостачання» у сумі 17 121,60 грн (з ПДВ) – з мотивів того, що їх компенсація не передбачена договірною ціною та не підтверджена первинними документами; заготівельно-складські витрати на готові бетонні суміші та розчини – у сумі 2 056,98 грн (з ПДВ) за цим договором згідно з розрахунком у додатку 2 до довідки зустрічної звірки (загальна сума таких витрат по всіх перевірених об`єктах – 2 579,05 грн). Загальна сума встановленого, на думку органу контролю, завищення вартості робіт за договором №7310-8 становить 76 028,32 грн (з ПДВ).

Листом від 05.04.2024 № 215-вих позивач подав заперечення до акта ревізії, які висновком органу контролю, направленим листом від 29.04.2024 № 262506-14/1542-2024, не прийняті. Листом-вимогою від 06.05.2024 № 262506-14/1609-2024 Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області вимагало від позивача, зокрема, забезпечити відшкодування здійснених витрат на оплату вартості робіт у завищених розмірах, у тому числі 76 028,32 грн за договором № 7310-8.

Позивач листом-вимогою від 22.05.2024 № 104-1 запропонував відповідачу у 14-денний строк повернути зазначені кошти до бюджету Чернігівської міської територіальної громади. Листом від 11.06.2024 № 92/06 відповідач відмовив у поверненні коштів, посилаючись на відсутність правових підстав, оскільки кошти отримані як оплата за належним чином виконаний договір № 7310-8.

Відповідачем до суду першої інстанції надано висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 28.01.2025 № 1206/12-24, згідно з яким перелік, обсяг та вартість фактично виконаних Корпорацією «Укртрансбуд» робіт за договором № 7310-8 (а також за договорами № 7310-12 та № 7310-111) відповідають переліку, обсягу та вартості, визначеним у первинній звітній документації (акти форми № КБ-2в), а різниця між фактичними та задокументованими показниками складає 0,00 грн. Позивач та третя особа заперечень щодо цього висновку не подавали, клопотань про призначення судової експертизи чи про виклик експерта не заявляли.

Як вбачається зі змісту позовної заяви та підтверджується самим позивачем, відповідачем відповідно до умов договору було належним чином виконано будівельні роботи, а позивачем у встановлений договором спосіб прийнято та оплачено виконані будівельні роботи на об`єкту: «Реконструкція водопроводу по вулицi Любецька від вул. Мазепи до вул. Рiпкинська в м. Чернiгiв» (коригування в частині кошторисної документації).

Разом з цим, позивач у своїй позовній заяві просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на свою користь 76 028, 32 грн збитків, завданих внаслідок завищення вартості виконаних робіт за договором № 7310-8 від 09.03.2023.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

За змістом частини десятої ст. 270 ГПК України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, справа розглядалась без виклику сторін.

Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.

У відповідності до вимог частинами 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, здійснюючи апеляційний перегляд справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Колегія суддів передусім зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України від 09.01.2025 № 4196-IX Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025. Разом з тим спірні правовідносини сторін виникли з договору від 09.03.2023 № 7310-8, а стверджуване позивачем порушення (включення до актів форми № КБ-2в спірних витрат та їх оплата) мало місце у 2023 році, тобто в період чинності цього Кодексу. Виходячи з принципу незворотності дії закону в часі (частина перша статті 58 Конституції України) та загального правила про застосування до правовідносин закону, чинного на момент їх виникнення, до оцінки підстав відповідальності відповідача підлягають застосуванню, поряд із нормами ЦК України, положення статей 224 - 226 ГК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, які й застосував суд першої інстанції. Учасники справи правильність застосування цих норм з підстав втрати Кодексом чинності не оспорюють.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини 1 статті 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Відповідно до частини 1 статті 877 ЦК України підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов`язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.

У частинах 4, 6 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об`єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою.

За змістом статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі їх прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника.

Виходячи з приписів підпункту 3 пункту 3 Положення Про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 №43 (далі – Положення), основним завданням Держаудитслужби, зокрема, є: здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів.

Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення інспектування (ревізії); здійснює контроль за станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства (п. 4 Положення). Таким чином, Управлінню Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надано право згідно з чинним законодавством здійснювати державний фінансовий контроль у формі ревізії та вимагати від керівників підприємств, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 № 550 (далі – Порядок № 550), акт ревізії – це документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати; заперечення, зауваження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід`ємною частиною акта. Отже, акт ревізії за своєю природою є документом, що фіксує позицію органу державного фінансового контролю щодо наявності чи відсутності порушень, а не документом, який безспірно встановлює юридичні факти та породжує обов`язки для осіб, які не є об`єктом контролю.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на момент виконання договору у позивача були відсутні правові підстави для відмови від прийняття виконаних будівельних за договором та, відповідно, були відсутні підстави для відмови від підписання актів приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3, оскільки вказані документи містили обов`язкові реквізити, підпис особи, уповноваженої на здійснення технічного нагляду, а отже, обсяги, вартість та якість робіт були перевірені та підтверджені у встановленому договором та чинним законодавством порядку.

Разом з цим, підставою для звернення з відповідним позовом є складення акту Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області.

Зі змісту акта ревізії від 19.03.2024 № 06-30/01 та довідки зустрічної звірки від 13.02.2024 № 06-31/04-з, на які посилається апелянт, вбачається, що висновок органу контролю про завищення вартості робіт за договором № 7310-8 на 76 028,32 грн ґрунтується не на встановленні факту невиконання, неякісного виконання чи завищення фізичних обсягів робіт, а на ненаданні відповідачем під час зустрічної звірки бухгалтерських документів та на власному тлумаченні органом контролю умов договору і Настанови щодо порядку включення до актів форми № КБ-2в компенсаційних та заготівельно-складських витрат.

Відхиляючи доводи скаржника з посиланням на обов`язковість врахування судом обставин, встановлених актом ревізії Держаудитслужби, колегія суддів зазначає наступне.

У постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17, від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 викладено висновок про те, що акт ревізії органу державного фінансового контролю не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами передачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Водночас колегія суддів (на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України) враховує також, що Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.12.2025 у справі № 915/222/24 конкретизував, що акт ревізії Управління Держаудитслужби (яке є уповноваженим органом державного фінансового контролю), якщо він (акт) складений і оформлений із дотриманням законодавчо встановлених вимог, може бути належним доказом у розумінні статті 76 ГПК України. Такий акт ревізії має оцінюватися судом на загальних підставах, визначених статтею 86 ГПК України, разом з іншими доказами у справі. Акт ревізії є носієм доказової інформації, але не має заздалегідь встановленої сили і не звільняє сторону від обов`язку доведення обставин, на які вона посилається (частина перша статті 74 ГПК України).

В цій частині обґрунтованим є висновок суду першої інстанції, що акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання. Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Щодо доводу апелянта про обов`язковість вимоги органу державного фінансового контролю

Апелянт стверджує, що відповідно до частини другої статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі – Закон №2939-XII) законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання, а тому позов підлягає задоволенню. Колегія суддів відхиляє цей довід. Обов`язковість вимоги від 06.05.2024 № 262506-14/1609-2024 поширюється на об`єкт контролю – Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради – і полягає в обов`язку вжити заходів до усунення порушень, у тому числі шляхом звернення до підрядника та до суду, що позивачем і зроблено. Однак, як правильно зазначає сам апелянт з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 820/3534/16 та постанови Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №1440/1820/18, від 07.02.2020 у справі № 803/634/17, збитки не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, а їх наявність та правильність обчислення перевіряє суд, який розглядає позов про відшкодування збитків.

Відповідач не є об`єктом контролю в розумінні статті 2 Закону № 2939-XII, вимога органу контролю йому не адресована і жодних обов`язків для нього не породжує, а зустрічна звірка, проведена у відповідача, відповідно до пункту 26 Порядку № 550 є лише способом документального та фактичного підтвердження операцій об`єкта контролю. Відтак вимога Держаудитслужби, будучи обов`язковою для позивача в частині вжиття заходів, не є для суду ані преюдиційним доказом, ані доказом, що має наперед встановлену силу (частина друга статті 86 ГПК України), і не звільняє позивача від доведення наявності у діях відповідача складу цивільного (господарського) правопорушення на загальних підставах.

Більше того, відхиляючи доводи апелянта відносно того, що роботи за договором виконані з порушенням Кошторисних норм України «Настанови з визначення вартості будівництва», затверджених наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 01.11.2021 №281 (посилання на які міститься в акті ревізії, надалі – Настанови), колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 4.41 Настанови передбачено, що кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, призначені на відшкодування збільшення вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, спричинене інфляцією, яка може відбутися з моменту складання інвесторської кошторисної документації. Кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи зі строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у локальних кошторисах (кошторисних розрахунках), та прогнозного зростання їх вартості, яке визначається на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції на наступні періоди, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (п. 4.41 Настанови).

До складу ціни пропозиції учасника процедури закупівлі (договірної ціни незалежно від її виду) включаються кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, призначені на відшкодування збільшення вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, спричинене інфляцією, яка може відбутися протягом будівництва. Кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, розраховуються виходячи зі строків будівництва, виду будівництва, структури робіт, вартості трудових та матеріально-технічних ресурсів, врахованих у ціні пропозиції учасника процедури закупівлі (договірній ціні), та на підставі на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції на наступні періоди, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (п. 5.33 Настанови).

Згідно із п. 6.2 Настанови при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робіт кошти на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами, враховуються в «Актах приймання виконаних будівельних робіт» в порядку, обумовленому договором, за відповідними обґрунтовуючими розрахунками у межах розміру коштів, передбачених договірною ціною.

Разом з цим, відповідно до п. 5.5. договору після виконання генпiдрядником робiт замовник повинен протягом 5 (п`яти) робочих днів прийняти виконану роботу та пiдписати акт приймання виконаних будiвельних робiт за формою КБ-2в та довiдку про вартість втконаних будiвельних робiт та витрати за формою КБ-3. Наданi акти приймання виконаних будiвельних робiт за формою КБ-2в обов`язково мають бути попередньо перевiренi та пiдписанi уповноваженими на здiйснення технiчного нагляду особами.

Таким чином, суд апеляційної інстанції зазначає, що при прийнятті виконаних робіт (шляхом підписання актів приймання виконаних будівельних робіт, в які були включені спірні витрати), позивачем не були виявлені невідповідності пред`явлених до оплати робіт встановленим вимогам, завищення їх обсягів або неправильного застосування кошторисних норм, поточних цін, розцінок та інших помилок, що вплинули на ціну виконаних робіт; також відсутня відмова позивача від приймання робіт та їх оплати. А тому доводи скаржника в цій частині відхиляються через необґрунтованість.

В даному аспекті, колегія суддів також зазначає, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на лист Державної аудиторської служби України №262506-14/1542-2024 від 01.05.2024, лист-вимогу №262506-14/1609-2024 від 06.05.2024, що видані на основі акта ревізії Державної аудиторської служби України, як на підставу для задоволення позовних вимог – є безпідставним, з урахуванням наявності в матеріалах справи первинних доказів належного виконання та прийняття ремонтно-будівельних робіт. Тоді як виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

Відтак, судова колегія погоджується з судом першої інстанції, що встановлення контролюючим органом в ході перевірки фінансово-господарської діяльності позивача невідповідності щодо вартості та/або обсягу підрядних робіт, не може бути підставою для стягнення з підрядника збитків у розмірі завищеної суми.

Щодо коштів на покриття додаткових витрат, пов`язаних з інфляційними процесами (56 849,74 грн)

Умовами договору № 7310-8 (пункти 3.4, 3.7.2.1 - 3.7.2.4) сторони прямо погодили механізм використання коштів, передбачених у договірній ціні за статтею «Інфляція»: у разі збільшення цін на матеріальні ресурси відносно цін, погоджених у договірній ціні, генпідрядник звертається до замовника з листом, до якого додає обґрунтований розрахунок додаткових витрат, довідку про нову ціну матеріалу (у разі підвищення понад 10,1 %) або аналіз цін не менше ніж трьох постачальників, а також порівняльну відомість вартості матеріальних ресурсів; за умови погодження замовником узгоджена сума включається до акта форми № КБ-2в у рядку «інфляція». Такий порядок відповідає пункту 6.2 Настанови, згідно з яким за твердої договірної ціни інфляційні витрати враховуються в актах у порядку, обумовленому договором, за відповідними обґрунтовуючими розрахунками, у межах розміру коштів, передбачених договірною ціною. Ні договір, ні Настанова не ставлять компенсацію інфляційних витрат у залежність від надання підрядником первинних документів бухгалтерського обліку про фактичне придбання матеріалів за підвищеною ціною.

Зі змісту самого акта ревізії та письмових пояснень третьої особи вбачається, що до актів форми № КБ-2в додавалися розрахунки різниці вартості матеріалів (єврокільця, засувки, муфти, труби), складені на підставі рахунків-фактур, тобто документи, передбачені пунктом 3.7.2.3 договору, а акти з рядком «інфляція» підписані замовником та особою, уповноваженою на здійснення технічного нагляду, що свідчить про погодження замовником цих витрат у порядку пункту 3.7.2.4 договору. Твердження органу контролю про те, що розрахунок мав здійснюватися «з урахуванням загального рівня інфляції», а не за конкретними матеріалами, суперечить пункту 3.7.2.1 договору, який визначає призначення цих коштів як відшкодування збільшення вартості трудових і матеріальних ресурсів, спричиненого інфляцією, та не ґрунтується на жодній імперативній нормі. Договір у цій частині недійсним не визнавався, а відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Третьою особою не заперечується й те, що спірна сума не перевищує розміру коштів, передбачених договірною ціною за статтею «Інфляція», а загальна вартість прийнятих та оплачених робіт (31 667 663,60 грн) дорівнює твердій ціні договору.

За таких обставин ненадання відповідачем під час зустрічної звірки документів бухгалтерського обліку саме по собі не свідчить ані про недостовірність розрахунків, ані про порушення відповідачем умов договору. Позивач, на якого відповідно до статей 74, 79 ГПК України покладено обов`язок доведення протиправності поведінки відповідача, не надав суду ані договірної ціни з розрахунком коштів на покриття інфляційних витрат, ані самих актів форми № КБ-2в з розрахунками, ані доказів того, що ціни на відповідні матеріали у 2023 році фактично не зростали або зростали менше, ніж зазначено у розрахунках; клопотання про призначення судової будівельно-технічної чи економічної експертизи (стаття 99 ГПК України) позивач не заявляв. Відтак довід апелянта про доведеність завищення вартості робіт на 56 849,74 грн є необґрунтованим.

Щодо компенсаційних витрат, включених до розділу «Інші супутні витрати» (17 121,60 грн)

Орган контролю дійшов висновку про безпідставність цих витрат з двох мотивів: їх компенсацію не передбачено договірною ціною та їх не підтверджено оригіналами бухгалтерських документів під час зустрічної звірки. Колегія суддів зазначає, що послуги з розробки схеми організації дорожнього руху, промивання водопроводу та тимчасового перекриття водопостачання є технологічно необхідними супутніми роботами (витратами) при реконструкції водопроводу на міській вулиці; факту їх виконання (несення) відповідачем позивач не спростовує і не стверджує, що ці роботи не виконувались. Приймаючи через технічний нагляд акти форми № КБ-2в із зазначеними позиціями (пункти 5.5, 6.1 договору, частина четверта статті 882 ЦК України), позивач жодних зауважень до них не висловив. При цьому за твердої договірної ціни взаєморозрахунки провадяться на підставі виконаних обсягів робіт та їх вартості, визначеної в договірній ціні (пункт 6.2 Настанови), а загальна вартість прийнятих і оплачених робіт не перевищила ціни договору.

Отже, навіть якщо погодитися з тим, що відповідні витрати відображені в актах не в тому розділі, який передбачений структурою договірної ціни, саме по собі це є питанням оформлення первинних документів, яке не тягне збільшення ціни договору та не свідчить про об`єктивне зменшення майнових благ позивача. Договірної ціни (додаток № 1 до договору) з локальними кошторисами та відомостями ресурсів, які дозволили б суду перевірити твердження органу контролю про непередбачення таких витрат, позивач до матеріалів справи не долучив, а сам лише акт ревізії, як зазначено вище, наперед встановленої сили не має. Довід апелянта в цій частині відхиляється.

Щодо заготівельно-складських витрат (2 056,98 грн)

Відповідно до пункту 4.13 Настанови заготівельно-складські витрати є нормативною складовою кошторисної вартості матеріальних ресурсів і визначаються за встановленим відсотком від їх вартості; Настанова не ставить включення цих витрат у залежність від документального підтвердження факту зберігання кожного конкретного матеріалу на складі підрядника та не містить винятку для готових бетонних сумішей і розчинів. Тлумачення органу контролю, за яким для таких матеріалів заготівельно-складські витрати не нараховуються, є позицією Держаудитслужби, а не приписом нормативного акта, тоді як відповідні витрати були враховані у погодженій позивачем договірній ціні. Крім того, у позовній заяві та апеляційній скарзі позивач посилається на суму 2 056,98 грн за розрахунком до довідки зустрічної звірки, тоді як в акті ревізії та письмових поясненнях третьої особи фігурує сума 2 579,05 грн; цю розбіжність позивач не пояснив, що додатково свідчить про недоведеність розміру заявлених збитків з тим ступенем вірогідності, якого вимагає стаття 79 ГПК України.

Щодо доводу про неврахування письмових пояснень третьої особи

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, письмові пояснення Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області від 12.02.2025 № 262525-17/488-2025 надійшли до суду першої інстанції 17.02.2025 та долучені до матеріалів справи, а викладені в них обставини (встановлені актом ревізії та зустрічною звіркою, з поділом на три складові) відтворені судом у мотивувальній частині рішення та отримали оцінку. Та обставина, що суд не погодився з висновками третьої особи, не свідчить про їх неврахування. Письмові пояснення третьої особи, подані до суду апеляційної інстанції, за змістом є тотожними поясненням, поданим у суді першої інстанції, та відтворюють акт ревізії.

Довід третьої особи про те, що з огляду на перерахування 16.03.2023 авансу в сумі 3 000 000,00 грн роботи, прийняті за актами травня - липня 2023 року, мали виконуватися «в цінах, що склалися на момент виникнення зобов`язання», колегія суддів відхиляє. Попередня оплата за пунктом 4.1 договору та постановою Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1070 є лише формою розрахунків за договором і не змінює ані порядку визначення вартості робіт за договірною ціною, ані погодженого сторонами механізму використання коштів на покриття інфляційних витрат (пункт 3.7.2 договору), який не містить застереження про його незастосування до робіт, виконаних у рахунок авансу. Частина перша статті 174 ГК України визначає підстави виникнення господарських зобов`язань і не регулює питання ціни робіт. Крім того, цей довід не міститься в апеляційній скарзі, тоді як відповідно до частини першої статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо доводу про неповне дослідження доказів

Апелянт не зазначає, які саме докази, наявні в матеріалах справи, суд першої інстанції не дослідив або яким доказам не надав оцінки, обмежуючись загальним твердженням про неповноту дослідження. Доказова база позивача складається з акта ревізії з довідкою зустрічної звірки, висновків на заперечення, вимоги органу контролю та листування з відповідачем, тобто з документів, що фіксують позицію органу контролю та є похідними від неї. Натомість відповідач надав первинні документи (договір, додаткові угоди, акти форми № КБ-2в, підписані замовником і технічним наглядом), а також висновок експерта від 28.01.2025 № 1206/12-24, яким підтверджено відповідність обсягів і вартості фактично виконаних робіт актам приймання. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Оцінюючи докази в сукупності за правилами статті 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з тим, що докази позивача, які зводяться до односторонньої позиції органу контролю, не є більш вірогідними за первинні документи та висновок експерта, надані відповідачем; клопотань про витребування доказів чи призначення експертизи позивач не заявляв, тому підстав вважати, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, немає.

Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Разом з цим, збитки – це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 6.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18).

Верховний Суд неодноразово та послідовно вказував на те, що для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.

При цьому, жодних інших доказів в розумінні ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України у підтвердження наявності правових підстав для покладення на відповідача обов`язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків позивач ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надав. Більше того, при розгляді даної справи позивачем фактично не доведено наявність жодного елементу складу правопорушення, а тому підстав для застосування положень ст. 22, 611 ЦК України суд апеляційної інстанції не встановив.

Щодо правової кваліфікації спірних коштів

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що кошти, які позивач просить стягнути, отримані відповідачем як оплата за виконані, прийняті та не оспорені за обсягом і якістю роботи за чинним договором, тобто за наявності правової підстави, а тому не є збитками в розумінні статті 22 ЦК України та статті 225 ГК України (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/23357/17). Хоча відповідно до принципу jura novit curia суд самостійно визначає норми права, що підлягають застосуванню до встановлених обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), обставини, на які посилається позивач, не свідчать і про відсутність правової підстави для одержання відповідачем спірних коштів у розумінні статті 1212 ЦК України, оскільки такою підставою є договір № 7310-8 та підписані сторонами акти приймання виконаних робіт, які в установленому порядку недійсними не визнані та позивачем не оспорюються. Позивач не позбавлений права у встановленому законом порядку ставити питання про недостовірність даних, наведених в актах приймання виконаних робіт (пункт 12.5 договору), із наданням належних і допустимих доказів, однак у цій справі таких доказів не надано.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню за викладених у позовній заяві обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків місцевого суду про відмову в задоволенні позову.

Колегія суддів також враховує практику Європейського суду з прав людини, за якою суд не зобов`язаний давати детальну відповідь на кожен аргумент сторін, а обсяг обов`язку мотивувати рішення залежить від його характеру (рішення у справах «Проніна проти України», «Серявін та інші проти України»), при цьому у цій постанові надано відповідь на всі ключові доводи апеляційної скарги, які мають значення для правильного вирішення спору.

Порушень норм процесуального права, які відповідно до частини третьої статті 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за її подання, в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління житлово-комунального господарства Чернігівської міської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/408/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.04.2026 у справі №911/408/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали справи № 911/408/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя В.П. Іванов

Судді С.Є. Чаплян

О.М. Крижний