Постанова від 31 серпня 2026 р. у справі №910/12646/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" вересня 2026 р. Справа№ 910/12646/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Спаських Н.М.

суддів: Горбасенка П.В.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання: Кузьменко А.М.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 01.09.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу від 10.07.2026 Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 (повний текст рішення складено 30.04.2026)

у справі № 910/12646/25 (суддя Мандриченко О. В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецмехбуд» (м. Київ)

до 1. Державної податкової служби України (м. Київ)

2. Головного управління ДПС у Полтавській області (м. Полтава)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача 2, Приватне акціонерне товариство «F&C Realty» (м. Київ)

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд" (далі - позивач, ТОВ "Спецмехбуд") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України (відповідач 1) та Головного управління ДПС у Полтавській області (відповідач 2), в якому просило усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави щодо належного на праві власності ТОВ "Спецмехбуд" нерухомого майна - нежитлових приміщень (банк) загальною площею 794,6 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборна (Жовтнева), 77, РНОНМ 446566653101, обтяженого записом про податкову заставу № 52535908 від 15.11.2023 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70226919 від 15.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що спірне нерухоме майно набуто ним 14.03.2025 на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «ФК «Інтегріті», яке, у свою чергу, набуло права вимоги за Іпотечним договором № 2759И/0609 від 30.06.2009 (запис про іпотеку № 6897530 від 30.06.2009) внаслідок відступлення прав вимоги за результатами відкритих торгів від 27.03.2018 та звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості колишнього власника - ПрАТ «F&C Realty» - за кредитним договором. Позивач зазначив, що право власності попереднього власника (ПрАТ «F&C Realty») на нерухоме майно припинилося одночасно з набуттям права власності ТОВ "Спецмехбуд", тоді як податкова застава щодо цього майна була зареєстрована 15.11.2023 у зв`язку з податковим боргом саме ПрАТ «F&C Realty», тобто вже після виникнення (реєстрації) іпотечного обтяження, яке передувало податковій заставі.

На переконання позивача, наявність чинної/зареєстрованої податкової застави перешкоджає ТОВ "Спецмехбуд" вільно розпоряджатися належним йому на праві власності майном та є втручанням у його право власності, у зв`язку з чим, посилаючись на частину 1 статті 391 ЦК України, позивач просив усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі №910/12646/25 позов задоволено повністю.

Усунуто перешкоди у здійсненні права користування та розпорядження майном шляхом припинення податкової застави належного на праві власності ТОВ «Спецмехбуд» (код 43954815) нерухомого майна: нежитлових приміщень (банк), загальною площею 794,6 кв.м., адреса: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборна (Жовтнева), 77, РНОНМ 446566653101, номер запису про обтяження 52535908 від 15.11.2023, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70226919 від 15.11.2023, Дмитренко Тетяна Іванівна , Департамент з питань реєстрації, Полтавська обл., обтяжувач Державна податкова служба України (04053, м. Київ, Львівська площа, буд. 8, ідентифікаційний код 43005393) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стягнуто з Державної податкової служби України (код 43005393) на користь ТОВ «Спецмехбуд» (код 43954815) 1 514 грн 00 коп. судового збору.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Полтавській області (код 44057192) на користь ТОВ «Спецмехбуд» (код 43954815) 1 514 грн 00 коп. судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне нерухоме майно набуто позивачем 14.03.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ "ФК "Інтегріті", яке в свою чергу набуло права вимоги за іпотечним договором № 2759И/0609 від 30.06.2009 (укладеним між АТ "Банк "Фінанси та Кредит" та попереднім власником майна - ПрАТ "F&C Realty") на підставі договорів відступлення прав вимоги від 01.06.2018 за результатами відкритих торгів. Суд установив, що іпотека на спірне майно була зареєстрована 30.06.2009, тобто задовго до реєстрації податкової застави, право якої, за висновком суду, виникло 21.02.2022 та було оформлено записом про обтяження від 15.11.2023 на підставі акта опису майна ПрАТ "F&C Realty" від 26.10.2023.

З огляду на приписи частини 6 статті 3 та частини 6 статті 37 Закону України "Про іпотеку" суд першої інстанції дійшов висновку, що іпотекодержатель (як обтяжувач з вищим пріоритетом) мав переважне право задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки, а права та вимоги інших осіб, зареєстровані пізніше, у тому числі податкова застава, з набуттям позивачем права власності на предмет іпотеки втратили чинність. Суд також зазначив, що відповідно до пункту 89.2 статті 89 та статей 93, 87 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг (у цьому випадку - ПрАТ "F&C Realty"), тоді як позивач боржником зі сплати податків не є та не замінює попереднього власника у правовідносинах з органами ДПС, у зв`язку з чим положення статті 93 Податкового кодексу України, на які посилався відповідач 2, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають.

Суд першої інстанції визнав позивача добросовісним набувачем спірного майна, право власності якого відповідачами не спростовано, та, застосувавши статтю 391 ЦК України, дійшов висновку про наявність підстав для усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом припинення податкової застави.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління ДПС у Полтавській області, 10.07.2026 через систему «Електронний суд» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд визнати поважною причину пропуску строку для подання апеляційної скарги та поновити строк для подачі апеляційної скарги. Прийняти апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження. Апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задовольнити. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/12646/25 та винести нове рішення, яким у задоволені позовних вимог ТОВ «СПЕЦМЕХБУД» відмовити в повному обсязі.

Апелянт посилається на приписи статей 88, 89, 93 Податкового кодексу України та зазначає, що чинним законодавством не заборонено передання майна, обтяженого податковою заставою, в подальшу заставу, а підстави для звільнення майна з податкової застави, передбачені статтею 93 Податкового кодексу України, відсутні, оскільки податковий борг ПрАТ «F&C Realty» станом на час розгляду справи не погашено. Крім того, апелянт вважає, що позивачем визначено неналежного відповідача - Державну податкову службу України, оскільки саме Головне управління ДПС у Полтавській області (як правонаступник ліквідованого територіального органу) є суб`єктом спірних правовідносин та належним відповідачем у справі, з посиланням на приписи Податкового кодексу України, Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та постанови КМУ від 30.09.2020 № 893.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.

22.07.2026 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «Спецмехбуд» надійшов відзив на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області, відповідно до якого позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Щодо доводів апелянта про наявність у контролюючого органу законних підстав для збереження податкової застави, позивач зазначає, що право власності на спірне нерухоме майно набуто ним 14.03.2025 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ТОВ «ФК «Інтегріті», яке, у свою чергу, набуло права вимоги за іпотечним договором №2759И/0609 від 30.06.2009, укладеним з ПрАТ «F&C Realty», за результатами відступлення прав вимоги від АТ «Банк «Фінанси та Кредит». Позивач вказує, що іпотека нерухомого майна зареєстрована 30.06.2009, тоді як податкова застава внесена до ДР речових прав значно пізніше - 15.11.2023, а тому обтяжувач з вищим пріоритетом (іпотекодержатель) мав переважне право на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Позивач наголошує, що відповідно до статті 93 Податкового кодексу України податкова застава поширюється виключно на майно платника податків, який має податковий борг, тобто на майно ПрАТ «F&C Realty», тоді як ТОВ «Спецмехбуд» боржником зі сплати податків не є, у зв`язку з чим процедура звернення стягнення на його майно в порядку, визначеному Податковим кодексом України, застосуванню не підлягає. Позивач також зазначає, що приписи статті 93 Податкового кодексу України, якою встановлено вичерпний перелік підстав для звільнення майна з податкової застави, регулюють правовідносини за участю боржника, а тому на спірні правовідносини за участю позивача не поширюються.

Щодо доводів апелянта про пред`явлення позову до неналежного відповідача - Державної податкової служби України, позивач зазначає, що саме цей орган визначений обтяжувачем спірного майна згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому є належним відповідачем у справі

Явка представників сторін.

У судове засідання 01.09.2026 з`явилися представники Відповідача2 та третьої особи. Клопотанням від 27.07.2026 позивач просить суд апеляційну скаргу розглядати за відсутності свого представника. Просить скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник третьої особи, який власну апеляційну скаргу на рішення суду від 14.04.2026 не подавав, просить апеляційну скаргу ГУ ДПС у Полтавській області задовольнити, а рішення у справі скасувати. Вважає спір таким, що вирішений з порушенням правил виключної підсудності, який за вимогами ч. 3 ст. 30 ГПК України мав розглядатися за місцем знаходження нерухомого майна, з яким він пов`язаний (м. Полтава).

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Позов у справі подано до двох відповідачів: до Головного управління ДПС у Полтавській області, м. Полтава та до Державної податкової служби України, м. Київ.

Згідно наявних у справі відомостей з ДР речових прав на нерухоме майно, 15.11.2023 зареєстровано вид обтяження: Податкова застава із забороною відчуження стосовно Боржника: Приватне акціонерне товариство «F&C Realty». Обтяжувачем зареєстровано Державну податкову службу України (код 43005393).

Спір вирішено Господарським судом м. Києва.

Колегія суддів вважає дотриманими правила виключної підсудності розгляду спору за правилами ч. 5 ст. 30 ГПК України. Даною нормою визначено, що спори, у яких відповідачем є Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Постановою КМУ від 18 грудня 2018 р. N 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" вирішено питання про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Установлено, що Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (п. 2 Постанови).

Таким чином, якщо відповідачем у справі є орган, зазначений у ч. 5 ст. 30 ГПК України (у справі це Державна податкова служба України), то розгляд такої справи відноситься до компетенції виключно Господарського суду міста Києва та будь-який інший суд не уповноважений здійснювати розгляд відповідної справи.

З огляду на предмет спору і надані докази, склад відповідачів у справі є належним.

Оскільки у позовній заяві відповідачем-2 визначено Державну податкову службу України, спір за вказаним позовом відповідно до приписів ч. 5 ст. 30 ГПК України належить до виключної підсудності Господарського суду міста Києва.

Як убачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецмехбуд" (далі також - позивач, ТОВ "Спецмехбуд") є власником нежитлових приміщень (банк), загальною площею 794,6 кв.м., за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборна (Жовтнева), 77, РНОНМ 446566653101 (надалі - нерухоме майно).

Попереднім власником цього нерухомого майна було Приватне акціонерне товариство "F&C Realty" (третя особа у справі), яке передало їх в іпотеку АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (код ЄДРПОУ 09807856) за Іпотечним договором №2759И/0609 від 30.06.2009.

Вказана іпотека забезпечувала виконання договору про мультивалютну кредитну лінію №1093м-01-06 від 05.07.2006, укладеного між Банком та ПрАТ «Ініціатор+» (код ЄДРПОУ 24372433).

За результатами відкритих торгів (аукціону) №UA-EA-2018-03-19-000105-а (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-03-19-000105-a/), які відбулись 27.03.2018, оформлених протоколом від 25.04.2018, між АТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Інтегріті» укладені Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за реєстровим №15-274. Набувачем прав іпотекодержателя став ТОВ «ФК «Інтегріті».

За відступлення права вимоги за кредитними договорами і договорами забезпечення до них, по Договору про відступлення від 01.06.2018 та згідно п. 4.1., 6.5. цього Договору, ТОВ «ФК «Інтегріті» (як Новий кредитор) сплатив Банку 152 002 000,00 грн. ще до моменту набуття чинності цим Договором.

Отже починаючи з 01.06.2018 ТОВ «ФК «Інтегріті» належали права вимоги до боржників (позичальників, поручителів, заставодавців, іпотекодавців), у тому числі до ПрАТ «F&C Realty» (іпотекодавець) за Іпотечним договором №2759И/0609 від 30.06.2009 (предмет договору нежитлові приміщення у м. Полтава вул. Жовтнева. 77 реєстр.№ 26591067) та до ПрАТ «Ініціатор+» (позичальник) за договором про мультивалютну кредитну лінію №1093м-01-06 від 05.07.2006.

Оскільки заборгованість ПрАТ «Ініціатор+» за його кредитним договором є простроченою та непогашеною, а ТОВ «ФК «Інтегріті» сплатив Банку повну суму за відступлення (купівля-продаж) прав вимоги, то, керуючись ст. 33, 36, 38 ЗУ «Про іпотеку» та іпотечним застереженням, передбаченими іпотечним договором, 14.03.2025 ТОВ «ФК «Інтегріті» реалізувало право іпотекотримача на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором №2759И/0609 від 30.06.2009 (іпотекодавець ПрАТ «F&C Realty») в рахунок погашення кредитної заборгованості шляхом продажу майна від свого імені.

За умовами п. 11.3.2. вказаного Іпотечного договору, за вибором Іпотекодержателя застосовується в т.ч. один із видів способів звернення стягнення на предмет іпотеки - продаж Іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі Договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 ЗУ "Про іпотеку".

Реалізація права ТОВ «ФК «Інтегріті» як іпотекодержателя відбулася саме за правилами ст. 38 ЗУ "Про іпотеку". Даною нормою передбачено, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

14.03.2025 між ТОВ «ФК «Інтегріті» (продавець) та ТОВ «Спецмехбуд» (покупець) був укладений Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. за реєстровим №30.

Умовами договору передбачено та нотаріусом перевірено, що продаж нерухомого майна з боку ТОВ «ФК «Інтегріті» здійснюється в процедурі виконання ст. 38 ЗУ "Про іпотеку" з дотриманням визначених нею правил повідомлення боржника про необхідність усунення порушення основного зобов`язання, про намір продавця укласти договір купівлі-продажу предмету іпотеки.

Нотаріусом на час посвідчення цього Договору за інформаційними довідками з ДР речових прав, реєстру іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, перевірено відсутність осіб, які мають вищий пріоритет відносно Іпотекодержателя-продавця майна.

За наслідками укладення вказаного договору 14.03.2025 у ДР речових прав зареєстровано право власності на нежитлові приміщення у м. Полтава вул. Соборності (колишня Жовтнева), 77 за ТОВ «Спецмехбуд» на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 77822533 від 14.03.2025 18:48:15, приватний нотаріус Тверська І.В., КМНО, м. Київ.

В справі відсутні докази визнання недійсними перелічених вище договорів повністю чи в частині.

Отже суд першої інстанції вірно констатував, що 14.03.2025 ТОВ «Спецмехбуд» набуло право власності на нерухоме майно правомірно, на підставі та у порядку, передбаченому законом зі здійсненням державної реєстрації прав.

У свою чергу 14.03.2025 право власності на вказане нерухоме майно у іпотекодавця ПрАТ «F&C Realty» припинилось.

За доводами позивача, оскільки колишній власник нерухомого майна ПрАТ «F&C Realty» мав податковий борг, то все його майно було передано у податкову заставу із забороною відчуження, що підтверджується записом у ДР речових прав про обтяження № 52535908 від 15.11.2023 - Обтяжувач: Державна податкова служба України. Державну реєстрацію обтяження проведено на підставі акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави № 185/16-31-13-06-19 від 26.10.2023, виданий ГУ ДПС у Полтавській області.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності судом першої інстанції було встановлено, що іпотека, як обтяження на нерухоме майно (нежитлові приміщення у м. Полтава вул. Соборності (колишня Жовтнева), 77) за ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" була зареєстрована у ДР речових прав 30.06.2009 згідно запису про іпотеку № 6897530 із подальшим внесення змін до цього обтяження в частині особи Іпотекодержателя.

Позивач вказує і подає докази, що існуюча на даний час (зареєстрована) податкова застава (за зобов`язаннями ПрАТ «F&C Realty») на вказане нерухоме майно (це п. 14 з переліку в Акті ГУ ДПС у Полтавській області 185/16-31--13-06-19 опису майна від 26.10.2023) перешкоджає ТОВ «Спецмехбуд», як новому законному власнику майна, розпоряджатися ним та є втручанням у його право власності. Обґрунтовує, що в силу ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В Акті 185/16-31--13-06-19 опису майна вказано, що опис здійснено на підставі Інформаційної довідки з ДР речових прав на нерухоме майно.

Звернення позивача листом від 18.04.2025 до ДПС України про скасування податкової застави не призвело до вирішення спірного питання між сторонами у позасудовому порядку. У відповіді № 12667/6/99-00-13-03-06 від 02.05.2025 на адресу позивача з боку ДПС України вказано, що станом на 01.05.2025 за ПрАТ «F&C Realty» обліковується непогашений податковий борг в розмірі 378 202,42 грн. Механізм застосування податкової застави до цього боржника податковим органом застосовано вірно, тому підстав для зняття податкової застави у ГУ ДПС у Полтавській області на даний час немає.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

За приписами статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, передбачених актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, не передбачених такими актами, але які за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків законодавець, зокрема, визначає договори та інші правочини.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в порядку, встановленому цим Кодексом, є гарантованим. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи господарським судом, до юрисдикції якого її віднесено законом. Юридичні особи, фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи та органи місцевого самоврядування наділені правом звертатися до господарського суду за захистом порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до господарської юрисдикції, а також для вжиття передбачених законом заходів щодо запобігання правопорушенням.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі статтею 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом є, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес в інший спосіб, що встановлений договором або законом.

Між сторонами спору, які між юридичними особами, виник спір про право, поданий з метою захисту права власності позивача (майно якого перебуває у податковій заставі за зобов`язаннями попереднього власника), що відносить його вирішення до компетенції господарського суду за правилами ст. 20 ГПК України. У спірних відносинах податкові органи, як відповідачі, не виступають відносно позивача як суб`єкти владних повноважень.

Доказів протилежного, заперечень та спору з даного питання в учасників справи немає.

За змістом пункту 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке належне йому майно з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.

Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Як установлено підпунктом 14.1.155 статті 14 Податкового кодексу України, податкова застава є способом забезпечення сплати платником податків грошового зобов`язання та пені, не сплачених таким платником у визначений цим Кодексом строк. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом. У разі невиконання платником податків забезпеченого податковою заставою грошового зобов`язання, орган стягнення у визначеному цим Кодексом порядку звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

Пунктом 89.1 статті 89 Податкового кодексу України передбачено, що право податкової застави виникає:

- у разі несплати у встановлені цим Кодексом строки суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку;

- у разі несплати у встановлені цим Кодексом строки суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу;

-у випадку, визначеному пунктом 100.11 статті 100 цього Кодексу, - з дня укладення договору про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань.

За пунктом 89.2 статті 89 Податкового кодексу України право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі його податкового боргу, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, право власності на яке платник податків набуде у майбутньому.

Стаття 93 Податкового кодексу України містить вичерпний перелік підстав припинення податкової застави майна боржника. Майно платника податків звільняється з податкової застави з дня: отримання контролюючим органом підтвердження повного погашення суми податкового боргу та/або розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань і процентів за користування розстроченням (відстроченням) у встановленому законодавством порядку; визнання податкового боргу безнадійним; набрання законної сили відповідним судовим рішенням про припинення податкової застави у межах процедур, визначених законодавством про банкрутство; отримання платником податків унаслідок проведення процедури адміністративного чи судового оскарження, або в інших випадках, передбачених статтею 55 цього Кодексу, рішення відповідного органу про визнання протиправними та/або скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми грошового зобов`язання; отримання платником податків згоди контролюючого органу на відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 92 цього Кодексу. Підставою для звільнення майна платника податків з-під податкової застави та його виключення з відповідних державних реєстрів є документ, що засвідчує настання будь-якої з подій, визначених пунктом 93.1 цієї статті (пункти 93.1, 93.2 статті 93 Податкового кодексу України).

Отже, колегія суддів зазначає, що за змістом чинного законодавства податкова застава є способом забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, установлених Податковим кодексом України. Право податкової застави виникає в силу Податкового кодексу України і не потребує письмового оформлення. Підставою його виникнення є несплата у визначені Податковим кодексом України строки сум грошових зобов`язань. Податкова застава виникає з дня виникнення у платника податків податкового боргу з грошових зобов`язань. З моменту виникнення права податкової застави майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Це право поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день його виникнення і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу. У зв`язку з цим законом передбачено оформлення такого майна актом опису, який складається на підставі рішення керівника контролюючого органу, при цьому в разі збільшення суми податкового боргу до початку складання акта опису такий акт складається до суми, яка відповідає сумі податкового боргу платника податків.

Зазначений правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 14.04.2020 у справі № 803/3853/15 та постанові Верховного Суду від 03.07.2023 у справі № 344/3333/23.

Як вже вказано у даній постанові із посиланням на наявні докази, право податкової застави ДПС відносно ПрАТ «F&C Realty» зареєстровано 15.11.2023 на підставі Акту опису майна на яке поширюється право податкової застави № 185/16-31-13-06-19 від 26.10.2023 за даними Інформаційної довідки з ДР речових прав на нерухоме майно.

Станом на цю дату спірне майно дійсно обліковувалося за ПрАТ «F&C Realty», оскільки перехід права власності до позивача відбувся та був офіційно зареєстрований в ДР речових прав лише за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 14.03.2025.

Однак спір має бути вирішений з урахуванням особливостей регулювання відносин учасників справи за правилами щодо забезпечення виконання кредитних зобов`язань.

Так, ст. 1 ЗУ "Про іпотеку" визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), яке залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, за яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 3 ЗУ "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на таке майно виникає відповідно до закону, це право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише в разі його виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки, а зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості державної реєстрації (частина 7 статті 3 Закону України "Про іпотеку").

За частиною 1 статті 33 ЗУ "Про іпотеку" в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за таким зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом; право на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, передбачених статтею 12 цього Закону.

Частинами 1- 3 статті 37 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір із застереженням про задоволення таких вимог є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя і є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації такого права на підставі зазначеного договору чи застереження.

Статтею 90 Податкового кодексу України передбачено, що пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включно з іншими заставами) встановлюється відповідно до закону.

Пунктом 7 частини 4 статті 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної в пункті 6 частини першої цієї статті (наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно), не застосовується в разі державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33- 38 Закону України "Про іпотеку", за умови, що інші обтяження на передане в іпотеку майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Частиною 6 статті 37 ЗУ "Про іпотеку" встановлено, що право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування, тоді як права та вимоги третіх осіб, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на предмет іпотеки, щодо якого іпотекодержателем набуто право власності або спеціальне майнове право, втрачають чинність.

Отже вирішальним у даному спорі є встановлення обставин черговості реєстрації прав обтяження на нерухоме майно за адресою м. Полтава, вул. Соборності (колишня Жовтнева), 77.

Як вже вказано, за даними ДР речових прав колегія суддів установила, що податкова застава в т.ч. на спірне нерухоме майно була зареєстрована 15.11.2023, тобто вже після державної реєстрації 30.06.2009 права іпотеки за ВАТ "Банк Фінанси та Кредит" на це саме майно.

Згідно з нормами Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" визначені такі поняття, як "пріоритет" - переважне право обтяжувача відносно іншої особи на те ж саме рухоме майно та "вищий пріоритет" - переважний пріоритет одного обтяжувача відносно пріоритету іншого обтяжувача на отримання задоволення своїх прав чи вимог щодо одного й того ж нерухомого майна (стаття 2). До публічних обтяжень належать в т.ч. : 1) податкова застава.

Публічне обтяження підлягає реєстрації в порядку, встановленому цим Законом, протягом п`яти днів із дня винесення відповідного рішення, на підставі якого воно виникає. Обов`язок щодо здійснення реєстрації покладається на уповноважений орган (особу) або на особу, зазначену в рішенні уповноваженого органу.

Пріоритет публічного обтяження встановлюється з моменту його реєстрації.Зареєстровані публічні обтяження не мають пріоритету над обтяженнями того ж рухомого майна, які були зареєстровані раніше моменту реєстрації публічного обтяження, а також обтяженнями, які мають вищий пріоритет згідно з правилами, встановленими розділом III цього Закону (стаття 39).

Таким чином, податкова застава не має окремого пріоритету в порівнянні з іншими обтяженнями. Пріоритет податкової застави у випадку його реєстрації в державному реєстрі буде визначатись тільки черговістю його реєстрації (аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 813/4672/16, від 02.11.2022 у справі № 916/2016/21, в межах справи № 813/4551/17 (адміністративне провадження № К/9901/59536/18/).

Такий самий підхід щодо залежності пріоритетності задоволення зареєстрованих прав вимоги на нерухоме майно від черговості їх державної реєстрації містить і Закон України "Про іпотеку" (правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 806/1751/17, від 05.02.2019 у справі № 813/1662/13-а, від 07.02.2019 у справі № 813/4551/17, від 06.11.2020 у справі № 640/658/19).

В даному випадку не має значення, коли саме було реалізовано права чинного іпотекодержателя для звернення стягнення на спірне майно як іпотеку, що забезпечує виконання кредитного зобов`язання. Вирішальним є визначення пріоритету черговості обтяження.

За таких обставин банк (а тому в подальшому і ТОВ "Фінансова компанія "Інтегріті" як набувач права вимоги за іпотекою), як обтяжувач із найвищим пріоритетом, мав переважне право на задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, за результатами відкритих торгів (аукціону) № UA-EA-2018-03-19-000105-а (https://prozorro.sale/auction/UA-EA-2018-03-19-000105-a/), які не визнанні недійсними, проведеного 27.03.2018 та оформленого протоколом від 25.04.2018, між АТ "Банк "Фінанси та Кредит"" та ТОВ "ФК "Інтегріті"" укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 01.06.2018 та Договір про відступлення прав вимоги за договорами застави/іпотеки від 01.06.2018, посвідчений державним нотаріусом Першої київської державної нотаріальної контори Кароєвою-Яремчук Т.М. за реєстровим № 15-274.

Отже, починаючи з 01.06.2018 ТОВ "ФК "Інтегріті"" належали права вимоги до боржників (позичальників, поручителів, заставодавців, іпотекодавців), у тому числі до ПрАТ "F&C Realty" (іпотекодавець) за Іпотечним договором № 2759И/0609 від 30.06.2009 та до ПрАТ "Ініціатор+" (позичальник) за договором про мультивалютну кредитну лінію № 1093м-01-06 від 05.07.2006.

Реалізація іпотекодержателем своїх прав звернення стягнення на предмет іпотеки за правилами ЗУ "Про іпотеку" та умов іпотечного Договору (ст. 33, 36, 38 Закону України "Про іпотеку" та іпотечне застереження), припиняють також і це обтяження на спірне нерухоме майно, що переходить у власність нового набувача.

Так, 14.03.2025, між ТОВ "ФК "Інтегріті"" (продавець) та ТОВ "Спецмехбуд" (покупець) укладено Договір купівлі-продажу нерухомого майна, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Тверською І.В. за реєстровим № 30. Одночасно за позивачем у ДР речових прав зареєстровано право власності на майно по вул. Жовтнева, 77 у м. Полтава.

Таким чином, ТОВ "Спецмехбуд" набуло право власності на спірне нерухоме майно на підставі та в порядку, передбаченому законом, а право власності іпотекодавця - ПрАТ "F&C Realty" - з 14.03.2025 припинилось.

Тому із завершенням процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, із подальшим набуттям позивачем права власності на предмет іпотеки, права та вимоги третіх осіб, які мали нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, на цей предмет, у тому числі зареєстрована органами ДПС податкова застава, не можуть бути реалізованими.

В рамках даного спору це виключає можливість збереження за спірним майном обтяження податковою заставою, яке за датами реєстрації мало нижчий пріоритет, ніж права іпотекодержателя, що виникли раніше.

Колегія суддів констатує, що в даному випадку реєстрація податкової застави в той час, коли право власності на спірне майно формально було зареєстровано у ДР речових прав ще за третьою особою у справі (ПрАТ "F&C Realty"), не дає правомірних підстав зберігати чинність податкової застави за спірним майном (у якого з`явився новий власник), як боргове зобов`язання третьої особи після звернення стягнення на спірне майно як предмет іпотеки (з вищим пріоритетом).

Колегія суддів звертає увагу, що оскільки не доведено протилежне, позивач є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, а його права власності на це майно є дійсними та належним чином зареєстрованими.

За змістом частин 1, 2 статті 319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд, маючи право вчиняти щодо нього будь-які дії, що не суперечать закону.

Відповідно до частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, не заборонених законом, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, що перебувають у власності, не встановлені судом (стаття 328 ЦК України).

Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Позивач доводить, що він є законним власником майна, яке перебуває у податковій заставі за податковими зобов`язаннями іншої юридичної особи (попереднього власника майна, третя особа у справі) із зареєстрованим обтяженням заборони його відчуження. Такі обставини мають триваючий характер, не були усунуті в добровільному порядку з боку органів ДПС і перешкоджають позивачу на власний розсуд розпоряджатися належним йому майном.

З огляду на положення чинного законодавства, колегія суддів наголошує, що податкова застава є способом забезпечення виконання конкретним платником податків своїх обов`язків, визначених Податковим кодексом України за рахунок можливості звернення стягнення на майно боржника. Податкова застава виникає в силу закону без потреби письмового оформлення, її підставою є несплата боржником-власником майна податкового боргу. Тому податкова застава із можливістю її застосування поширюється виключно на платника податків, який має податковий борг.

Тобто механізм податкової застави може бути застосований лише щодо платника податків, у якого виник та є наявним податковий борг, тобто шляхом звернення стягнення на майно ПрАТ "F&C Realty".

Новий власник майна - ТОВ "Спецмехбуд" - не є боржником зі сплати податків перед відповідачами, а тому процедура звернення стягнення на його майно в порядку, визначеному Податковим кодексом України в процедурах податкової застави (вчиненої стосовно ПрАТ "F&C Realty"), реалізована бути не може.

Аналогічні висновки викладено в постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 464/3242/20, від 24.01.2024 у справі № 569/9806/21, від 06.02.2024 у справі № 914/2901/21, від 11.03.2024 у справі № 295/429/23.

Тому колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що право податкової застави із дотриманням визначених Податковим Кодексом України процедур було правомірно застосовано щодо спірного майна, як майна боржника за податковими зобов`язаннями (ПрАТ "F&C Realty"), а зняти податкову заставу можна лише за правилами п. 93.1 ПК України (сплачений борг, визнаий безнадійним, доведеність неправомірного нарахування боргу, згода податкової на продаж майна, рішення суду про припинення податкової застави в межах процедур банкрутства) які не настали.

Колегія суддів звертає увагу, що положення статті 93 Податкового кодексу України на спірні правовідносини не поширюються та застосуванню не підлягають, оскільки встановлюють підстави лише для звільнення з-під податкової застави майна боржника, яким позивач не є.

Натомість позивач є добросовісним набувачем спірного майна, право на яке набуто ним за наслідками звернення стягнення на предмет іпотеки за тим зареєстрованим обтяженням, що мало вищий пріоритет стосовно права податкової застави.

З урахуванням вказівки у п. 93.1 ПК України на таку підставу звільнення майна платника податків з податкової заяви як "набрання законної сили відповідним рішенням суду про припинення податкової застави у межах процедур....." , то колегія суддів констатує, що позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права (визначений законом).

Щодо доводів апелянта про неналежного відповідача у даній справі (Державна податкова служба України), колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав від 15.05.2025 № 427050268 щодо нерухомого майна - нежитлового приміщення загальною площею 794,6 кв.м, розташованого за адресою: Полтавська обл., м. Полтава, вул. Соборна (Жовтнева), 77, РНОНМ 446566653101 - номер запису про обтяження: 52535908; дата, час державної реєстрації: 15.11.2023, зареєстровано право податкової застави. Реєстрацію здійснено на підставі акту опису майна, на яке поширюється право податкової застави, серія та номер 185/16-31-13-06-19, виданий 26.10.2023, видавник - Головне управління ДПС у Полтавській області; підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 70226919 від 15.11.2023; вид обтяження - податкова застава; можливість відчуження - заборонено відчужувати; відомості про суб`єктів обтяження: обтяжувач - Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ 43005393; боржник - Приватне акціонерне товариство "F&C Realty", код ЄДРПОУ 23496142.

Отже, оскільки відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.05.2025 № 427050268 обтяжувачем зазначено Державну податкову службу України, а документи для державної реєстрації подано Головним управлінням ДПС у Полтавській області, колегія суддів погоджується з позицією ТОВ "Спецмехбуд" та суду першої інстанції, що саме Державна податкова служба України та Головне управління ДПС у Полтавській області є належними відповідачами в цій справі, які дійсні учасники спору та особи, що порушили права позивача.

У такому випадку, задоволення заявленого позову до обох відповідачів у справі забезпечить належне та повне виконання судового рішення і відновлення порушених прав позивача.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки податкова застава не пов`язана з особою позивача, не слідує безумовно за майном, стосується майна, на яке іпотекодержатель попередньо звернув стягнення в порядку передбаченому законом та договором іпотеки і за правилами ст. 38 ЗУ "Про іпотеку" продав його позивачу; право власності на спірне майно позивачем набуто в установленому законом порядку за наслідками реалізації іпотечного обтяження, що має вищий пріоритет, ніж податкова застава, а її наявність/чинність порушує права позивача як власника, на розпорядження належним йому майном, --- тому наявні підстави для повного задоволення позовних вимог та припинення податкової застави спірного нерухомого майна в порядку усунення перешкод власнику у здійсненні права користування та розпорядження майном.

Подібні висновки викладено у постанові від 17 березня 2026 року по справі № 924/377/25 Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду при розгляді подібного спору.

Колегія суддів зазначає, що інший підхід створював би ситуацію правової невизначеності, за якої титульному володільцю права власності на майно, правова підстава набуття якого не оскаржена та не визнана недійсною, чинилися б перешкоди в реалізації права власності на належне йому майно.

При цьому ні апелянт, ні решта учасників справи, не спростували законності підстав набуття позивачем права власності на спірне майно з урахуванням всіх укладених правочинів, які передували виникненню права власності на майно за позивачем.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у даній справі. Апеляційна скарга до задоволення не підлягає.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу від 10.07.2026 Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/12646/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.04.2026 у справі № 910/12646/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 02.09.2026.

Головуючий суддя Н.М. Спаських

Судді П.В. Горбасенко

С.А. Гончаров