Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №910/10802/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Справа№ 910/10802/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипки І.М.

суддів: Шаратова Ю.А.

Бестаченко О.Л.

при секретарі судового засідання Супрун В.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання від 15.06.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 (повний текст рішення складено та підписано 19.01.2026 року)

у справі №910/10802/25 (суддя Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна"

до Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд"

про стягнення 1 550 828 доларів США 80 центів,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю “Новус Україна” (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства “Холдингова Компанія “Київміськбуд” (далі - відповідач) про стягнення коштів у розмірі 1 550 828 доларів США 80 центів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач в порушення Договору купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН –Н від 01.02.2019 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення будівництва об`єкта у встановлені строки та не передав позивачу майнові права, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що позивачем у позовній заяві заявлено позовну вимогу про стягнення з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошових коштів в іноземній валюті, що суперечить пункту 4.6. Договору.

Відповідач вказав, що у ТОВ «Новус Україна» відсутній предмет спору на момент звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом, оскільки у своїй вимозі про розірвання Договору позивач вимагав сплатити суму коштів у еквіваленті в сумі 1 550 828 доларів США 80 центів, які не передбачені п. 4.6. Договору, отже, ТОВ «Новус Україна» неналежним чином пред`явлено вимогу про розірвання Договору та вимогу про повернення грошових коштів, що свідчить про відсутність порушеного права позивача.

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву звернув увагу суду на те, що останній вживає всіх необхідних заходів для відновлення фінансової стабільності Компанії з метою виконання своїх зобов`язань в частині завершення будівництва та введення в експлуатацію будівельних проектів.

За твердженнями відповідача, пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, а також введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні підтверджують факт виникнення у відповідача обставин непереборної сили, які останній не міг передбачити, що у свою чергу негативно вплинуло на будівельні роботи майже на всіх будівельних майданчиках Компанії, а також на фінансовий стан ПрАТ «ХК «Київміськбуд», а тому відповідно до п. 4.4. Договору відповідач не несе відповідальність за неналежне виконання умов Договору № 20350/РН-Н від 01.02.2019 та просить суд відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10802/25 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" до Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" про стягнення 1 550 828 доларів США 80 центів задоволено повністю.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" суму у розмірі 1 550 828 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 768 962 (сімсот шістдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят дві) грн 95 коп.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення грошових коштів у національній валюті 43 021 444,40 грн, сума яких є еквівалентною 1 550 828,80 долврів США на момент платежу.

Суд звернув увагу на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду від 11.09.2024 по справі № 500/5194/16-ц:

«Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач 06.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 06.02.2026) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Апелянт вважає ухвалене рішення таким, що прийняте з порушенням норм процесуального права (статей 73, 74, 76, 86, 236 ГПК України), з неправильним застосуванням норм матеріального права, таким, що не відповідає діючим нормам права щодо законності і обґрунтованості його прийняття, повноти та об`єктивного аналізу зібраних у справі доказів.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного.

1)Вимогами процесуального закону визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування – це процесуальний обов`язок суду.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Так, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення жодним чином не надано оцінки обставинам та доказам, на які посилався Відповідач у своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зокрема, щодо застосування пункту 4.6. Договору купівлі-продажу майнових прав №20350/РН-Н від 01.02.2019 року до спірних правовідносин, де чітко встановлено, що у випадку зупинення Компанією будівництва Об`єкта на строк понад 90 (дев`яносто) календарних днів, а також у випадку невиконання Компанією взятих на себе зобов`язань за цим Договором щодо здійснення будівництва Об`єкта у встановлені строки, передбачені п.7.1., понад 12 календарних місяців, Компанія зобов`язується за письмовою вимогою Покупця повернути протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання відповідної вимоги Покупця, сплачені останнім грошові кошти у повному обсязі, шляхом перерахування таких коштів на поточний рахунок Покупця визначений у цьому Договорі. Договір припиняє свою дію та вважається розірваним, з моменту належного отримання Компанією відповідної вимоги Покупця про повернення коштів.

Апелянт вказує, що пунктом 4.6. вказаного Договору встановлено виключний порядок повернення Продавцем грошових коштів Покупцю, а саме тих, що були сплачені Покупцем на банківський рахунок Компанії, та не передбачено визначення суми заборгованості Продавця перед Покупцем за офіційним курсом Національного банку України.

Судом не надано належної оцінки доказам, зокрема, платіжним інструкціям ТОВ «Новус Україна» про сплату платежів, наданим Позивачем до позовної заяви від 28.08.2025, які підтверджують, що оплата Покупцем здійснювалась саме у грошовій одиниці гривня у сумі 43 021 440,00 грн, які і підлягають поверненню ТОВ «Новус Україна» на підставі пункту 4.6. Договору, оскільки саме ці кошти були сплачені Покупцем на банківський рахунок Продавця, що у свою чергу свідчить про ухвалення незаконного Рішення.

Вважає, що оскільки суд першої інстанції належним чином не перевірив та не дослідив докази та не надав оцінку обставинам, на які посилався Відповідач у відзиві та своїх запереченнях на відповідь на відзив як на підставу повернення Продавцем сплачених Покупцем грошових коштів у сумі 43 021 440,00 грн на підставі пункту 4.6. Договору купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, зокрема, статей 73, 74, 76, 86, 236 ГПК України.

2) При винесенні оскаржуваного Рішення судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а саме статтю 533 ЦК України, яка має імперативний характер та не допускає довільного тлумачення, що призвело до ухвалення незаконного Рішення.

Одночасно не надав оцінку тим фактам, що Договором купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року встановлено виключний, спеціальний порядок повернення ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошових коштів на банківський рахунок Покупця.

Зазначає, що навіть за наявності у Договорі визначення грошового еквівалента в іноземній валюті, предметом судового захисту є грошова сума у гривнях, а не іноземна валюта як така.

Однак, суд першої інстанції, всупереч наведеним нормам закону, ухвалив рішення про стягнення заборгованості безпосередньо в доларах США у розмірі 1 550 828 доларів США 80 центів, не визначивши гривневий еквівалент та не зазначивши механізм перерахунку відповідно до вимог статті 533 ЦК України.

Такий підхід суперечить імперативним нормам цивільного законодавства; порушує принцип правової визначеності; унеможливлює належне виконання рішення та його примусове виконання органами ДВС або приватним виконавцем та фактично підміняє валюту виконання зобов`язання, що не передбачено законом.

Апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 № 500/5194/16-ц, де Велика Палата Верховного Суду виснувала, що стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованості у сумі, еквівалентній 65 000 дол. США за курсом Національного банку України на день виконання рішення, повною мірою відповідає приписам частини другої статті 533 ЦК України.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що із аналогічних правовідносин та за участі тих самих осіб, рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі № 910/10803/25 частково задоволено позов ТОВ «Новус Україна» до ПрАТ «ХК «Київміськбуд», та вирішено стягнути з Компанії, на підставі пункту 4.6. Договору купівлі-продажу майнових прав № 20584/РН-Н від 05 березня 2019 року, грошові кошти у розмірі 22 668 229 грн 61 коп, які були сплачені ТОВ «Новус Україна» на банківський рахунок ПрАТ «ХК «Київміськбуд».

3) апелянт посилається на існування обставин непереборної сили (дія на території України карантинних заходів у період з 12 березня 2020 р до 30 червня 2023 р, а також запровадження з 24.02.2022 воєнного стану), відповідно до положень Договору є форс- мажорними обставинами, у зв`язку із виникненням яких сторони звільняються від відповідальності за невиконання (повне або часткове) своїх обов`язків по договору.

Разом з тим, Компанія та Київська міська рада, як власник 80% акцій ПрАТ «ХК «Київміськбуд» робить все можливе для стабілізації фінансового стану Компанії, відновлення будівельних робіт та виконання зобов`язань в першу чергу перед інвесторами.

31 жовтня 2024 року Київська міська рада, як власник 80% акцій ПрАТ «ХК «Київміськбуд», прийняла рішення «Про стабілізацію фінансового стану ПрАТ «ХК «Київміськбуд» шляхом збільшення статутного капіталу».

На виконання рішення сесії Київської міської ради № 156/9964 від 31.10.2024 «Про стабілізацію фінансового стану Приватного акціонерного товариства «Холдиногова компанія «Київміськбуд» шляхом збільшення статутного капіталу» Компанією здійснено ряд організаційно-правових заходів та отримано 2,56 млрд грн (два мільярди п`ятсот шістдесят мільйонів) гривень. Наразі відбувається фіналізація внесення змін до статутних документів Компанії та здійснюються підготовчі заходи до початку будівельних робіт на усіх об`єктах Компанії.

Зазначеним рішенням передбачено, що кошти, залучені від додаткової емісії акцій ПрАТ «ХК «Київміськбуд», використовувати для відновлення основної діяльності компанії і пріоритетно спрямовувати на будівництво житлових комплексів, у яких передбачено передачу житлових приміщень для забезпечення житлом ветеранів війни, учасників бойових дій, військовослужбовців системи сил безпеки та оборони України.

Таким чином, Відповідач вживає всіх необхідних заходів для відновлення фінансової стабільності Компанії з метою виконання своїх зобов`язань в частині завершення будівництва та введення в експлуатацію будівельних проєктів.

На думку апелянта, наведені обставини (пандемія коронавірусної хвороби COVID-19, а також введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні) підтверджують факт виникнення у Відповідача обставин непереборної сили, які Сторона Договору не могла передбачити, що у свою чергу негативно вплинули на будівельні роботи майже на всіх будівельних майданчиках Компанії, а також на фінансовий стан ПрАТ «ХК «Київміськбуд».

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2026 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Шаратов Ю.А., Бестаченко О.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2026 залишено апеляційну скаргу без руху з підстав неподання доказів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

18.02.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 18.02.2026) через підсистему «Електронний суд» представником апелянта подано заяву про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №337 від 17.02.2026 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 922 755,54 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд"на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10802/25. Витребувано невідкладно матеріали справи №910/10802/25 з Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10802/25 на 20.04.2026.

20.04.2026 в судовому засіданні приймали участь представники сторін.

20.04.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.04.2026) через підсистему «Електронний суд» від представника Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" – Овдієнка Віктора Юрійовича надійшла заява про відвід суддів Скрипки І.М., Бестаченко О.Л., Шаратова Ю.А. від розгляду справи №910/108052/25.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 відмовлено в задоволенні заяви представника Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" – Овдієнка Віктора Юрійовича про відвід суддів Скрипки І.М., Бестаченко О.Л., Шаратова Ю.А. від розгляду справи №910/10802/25.

20.04.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.04.2026) від представника відповідача надійшло клопотання про залучення третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39534785).

В обґрунтування поданого клопотання представник відповідача зазначив, що 09 жовтня 2018 року між ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» укладено договір підряду № 1259/КБ на будівництво багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу по вул. Петра Радченко, 27 у Солом`янському районі міста Києва.

Враховуючи зміст правовідносин ПАТ «ХК «Київміськбуд» та ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ», які прямо співвідносяться з п. 4.6. Договору купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року, рішення по справі № 910/10802/25 прямо впливають на суть та зміст відносин по вертикалі «Інвестор» - «Замовник» - «Генеральний підрядник».

Отже, будь-які рішення по справі № 910/10802/25 прямо впливають на права та обов`язки ТОВ «УКРБУД ІНЕВСТ», зокрема в частині створення та передачі об`єкта інвестування, що стосується майнових прав за спірним договором.

Вважає, що суд першої інстанції помилково не залучив ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» до участі у справі як третьої особи, не перевіривши при цьому усі аспекти господарських правовідносин, зокрема і ті, що стосуються виконання Договору № 1259/КБ, як умови виконання відповідачем Договору купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року.

У судовому засіданні представник відповідача підтримав заявлене клопотання, представник позивача заперечував проти його задоволення.

За результатами розгляду клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» колегія суддів, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 50 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 50 Господарського процесуального кодексу України якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі (частини 4 статті 50 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує, що у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі. При цьому зазначення на якій стороні (позивача чи відповідача) може вступити у справу третя особа залежить від того, з якою зі сторін у неї існує правовий зв`язок.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з`ясовувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи в обґрунтування заявленого клопотання, дійшла висновку про відсутність підстав для його задоволення та залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ», оскільки заявником не обгрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права та обов`язки ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» в контексті заявлених позовних вимог та правовідносин, що виникли на підставі спірного договору купівлі – продажу майнових прав.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.04.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – ТОВ «УКРБУД ІНВЕСТ» - відмовлено.

20.04.2026 (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.04.2026) від представника відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №727/6125/23.

Представником позивача заявлено клопотання про надання часу на ознайомлення з клопотанням представника відповідача про зупинення провадження у справі та висловлення своєї позиції з даного питання.

З метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин справи, необхідністю надання часу представнику позивача для ознайомленням з клопотанням відповідача про зупинення розгляду справи та висловлення своєї позиції з даного питання, у справі оголошено перерву на 11.05.2026.

05.05.2026 представником позивача подано заперечення на клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 11.05.2026 брали участь представники сторін, надали пояснення по справі.

Представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №727/6125/23.

Вказане клопотання мотивоне тим, що відносини, які з`ясовуються у справі№727/6125/23, є подібними до відносин, які є предметом дослідження і встановлення у цій справі, що відповідно до приписів п.7 ч.1 ст.228 ГПК України є підставою для зупинення провадження у справі.

Представник позивача заперечував проти заявленого клопотання, просив його відхилити з підстав, викладених у письмових запереченнях.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи в обґрунтування заявленого клопотання, дійшла наступних висновків.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Така підстава для зупинення провадження у справі (пункт 7 частини першої статті 228 ГПК України) застосовується у тому разі, коли на розгляді перебуває справа, за наслідками перегляду якої має висловитися Велика Палата, об`єднана палата або палата Верховного Суду, а відтак у судовому рішенні міститиметься правовий висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата Верховного Суду, яка передала справу, і вказана норма є застосовною і у цій справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 у справі №233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи різноманіття можливих правовідносин, в межах яких відбувається застосування відповідної норми права, для забезпечення однакового застосування такої норми основними при визначенні подібних правовідносин мають бути ті ознаки, які впливають на їх правове регулювання (тобто можливість застосування відповідної норми).

До клопотання про зупинення провадження у справі представником відповідача було долучено ухвалу ВП ВС від 27.08.2025 у справі № 727/6125/23, відповідно до якої ВП ВС прийнято до розгляду справу № 727/6125/23 та призначено її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 22.10.2025.

Предметом сппору у справі № 727/6125/23 є визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Позов мотивовано тим, що 14 квітня 2017 року ОК «ЖБК «Проспект» та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого кооператив (продавець) передав за плату, а ОСОБА_1 (покупець) прийняв у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) № 344, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

20 січня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_1 (продавець) передав за плату, а ОСОБА_2 (покупець) прийняв у власність нежитлове приміщення (торгове приміщення) № НОМЕР_1, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказані договори порушують права позивача, у зв`язку із чим мають бути визнані недійсними виходячи з такого.

Позивач є орендарем земельної ділянки на АДРЕСА_1 на підставі договору оренди землі № 7800 від 04 травня 2012 року.

29 серпня 2012 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Чернівецькій області видала ТОВ «Гіпербуд» дозвіл на виконання будівельних робіт № ЧВ11412152339 на будівництво на вказаній земельній ділянці будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом.

ТОВ «Гіпербуд» здійснило будівництво торгового центру на вказаній земельній ділянці, по завершенню якого звернулось до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю Чернівецької міської ради із заявою про прийняття закінченого будівництвом об`єкта в експлуатацію, однак отримало відмову через недостовірні дані щодо земельної ділянки.

У подальшому Чернівецька міська рада своїм рішенням № 317 від 28 липня 2016 року припинила в односторонньому порядку договір оренди землі № 7800 від 04 травня 2012 року, укладений міською радою із ТОВ «Гіпербуд». Також Чернівецька міська рада уклала з ОК «ЖБК «Проспект» договір оренди землі №10303 від 24 жовтня 2016 року, що зумовило судові процеси.

Рішенням від 06 лютого 2017 року в справі № 926/4124/16, яке набрало законної сили, Господарський суд Чернівецької області визнав недійсним та скасував вказані рішення міської ради, а договір оренди землі № 10303 від 24 жовтня 2016 року, укладений між міською радою та ОК «ЖБК «Проспект», визнав недійсним.

Позивач зазначав, що ОК «ЖБК «Проспект» у незаконний спосіб, використовуючи зазначений договір оренди землі № 10303 від 24 жовтня 2016 року, отримав сертифікат готовності на закінчений будівництвом об`єкт - «будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та паркінгом за адресою: АДРЕСА_1 (І черга - будівництво торгового центру)».

Зазначений сертифікат у подальшому скасований постановою Західного апеляційного господарського суду від 26 січня 2021 року у справі № 926/1574/18.

ОК «ЖБК «Проспект» на підставі вказаних скасованих судами документів, а саме договору оренди землі та сертифіката, неправомірно набув статусу замовника будівництва та оформив право власності на торговий центр, після чого продав спірні нежитлові приміщення юридичним та фізичним особам.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №344 загальною площею 58,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, від 14 квітня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОК «ЖБК «Проспект», посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 5858;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлового приміщення (торгового приміщення) № 344 загальною площею 58,3 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , від 20 січня 2022 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Макеєвою Н. В. та зареєстрований в реєстрі за № 621.

Мотивуючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказала, що, у справі, яка переглядається, правового аналізу потребує питання ефективності та належності обраного позивачем способу захисту його прав як забудовника (замовника будівництва).

ТОВ «Гіпербуд» як спосіб захисту своїх прав обрало вимогу про визнання недійсними договорів купівлі-продажу спірного майна (ресцисорний позов). Вказувало, що внаслідок укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу порушено його права як замовника будівництва на здачу об`єкта будівництва в експлуатацію та оформлення права власності на новостворене нерухоме майно. Вважало, що саме такий спосіб захисту є належним та ефективним з огляду на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 23 липня 2024 року у справі № 727/11510/23 та від 19 жовтня 2023 року у справі № 727/7731/22, у яких це товариство також перебувало у процесуальному становищі позивача.

Водночас, об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, проаналізувавши практику Великої Палати Верховного Суду (постанови від 14 вересня 2021 року у справі № 359/5719/17,від 13 липня 2022 року у справі №199/8324/19, від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2110/15-ц та від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13), виснувала, що витребування майна з незаконного володіння іншої особи є ефективним способом захисту права особи, яка була наділена правомочністю власника та, в силу не залежних від неї обставин, позбавлена такого правового статусу.

На переконання Суду, висновок про належність обраного способу захисту та, відповідно, можливість застосування того чи іншого із вказаних висновків Верховного Суду до спірних правовідносин залежить від визначення правового статусу замовника, забудовника та інвестора будівництва, оскільки кожен із цих суб`єктів має власний обсяг прав і обов`язків, закріплених у законодавстві (зокрема й прав на об`єкт нерухомості, який є предметом судового спору), а від їх статусу залежить коло можливих позовних вимог (способів захисту) та обґрунтування підстав позову.

На переконання об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, без чіткого визначення правового статусу та правовстановлюючих обставин вибір способу захисту може бути неправильним або неефективним, що призведе до відмови у задоволенні позову або до неможливості реального відновлення порушених прав. Навпаки, правильно встановлений статус дозволяє обрати належний спосіб захисту, який буде максимально дієвим і сприятиме повному відновленню порушених інтересів у судовому порядку.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та доводи в обґрунтування заявленого клопотання про зупинення провадження у справі, дійшла наступного висновку.

У даній справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 1 550 828 доларів США 80 центів.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначав, що відповідач в порушення Договору купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН –Н від 01.02.2019 не виконав взяті на себе зобов`язання щодо здійснення будівництва об`єкта у встановлені строки та не передав позивачу майнові права, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог та зазначив, що позивачем у позовній заяві заявлено позовну вимогу про стягнення з ПрАТ «ХК «Київміськбуд» грошових коштів в іноземній валюті, що суперечить пункту 4.6. Договору.

Отже, правовідносини у даних справах не є подібними, з огляду на що відсутні підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №727/6125/23.

Протокольною ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 у задоволенні клопотання представника відповідача про зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду справи №727/6125/23 - відмовлено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2026 з метою повного, всебічного та об`єктивного дослідження фактичних обставин, у справі оголошено перерву на 15.06.2026.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

До матеріалів справи представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній категорично заперечує доводи апелянта, оскаржуване рішення вважає правильним та просить залишити його без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції проаналізував Договір купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року та, враховуючи норми матеріального права, в т.ч. актуальну позицію Верховного Суду, прийняв цілком законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Позивач не заперечує висновків суду, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті 43 021 444, 40 грн, сума яких є еквівалентною 1 550 828, 80 доларів США на момент платежу.

Звертає увагу апеляційного суду на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у своїй постанові від 11.09.2024р. по справі № 500/5194/16-ц щодо застосування норми ч. 2 ст. 533 ЦК України.

Додатково зазначає, що визначення валютного еквівалента у товарно - грошових відносинах є одним із способів убезпечення сторін від непередбачуваної втрати активів, пов`язаної з коливанням обмінних курсів валют. Адже як зазначив Верховний Суд у постанові від 08.02.2018 у справі №662/928/15ц, «реальна вартість грошей може визначатись їх купівельною спроможністю у певний час». І цей спосіб є обопільно сприятливим для обох сторін таких відносин (в залежності від того, в яку сторону коливається обмінній курс).

Здійснивши платіж за Договором у гривні в сумі, що має чітко визначений валютний еквівалент, Позивач у певний момент тимчасово позбавився активу (обігових коштів) саме в розмірі такого еквівалента, розраховуючи на зустрічне виконання Відповідачем зобов`язання за Договором у такому ж еквіваленті згідно з умовами Договору. У разі відновлення саме грошового активу (в даному випадку - шляхом повернення 1 550 828 доларів США 80 центів) Позивач цілком вправі розраховувати на те, що таке відновлення буде повноцінним, тобто таким, що відображатиме реальну купівельну спроможність отриманих грошей на час їх повернення.

Вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норму матеріального права – ст.533 ЦК України з урахуванням актуальних висновків Верховного Суду.

Не погоджується з доводами апелянта про існування обставин непереборної сили, вказуючи на те, що строк введення об`єкта в експлуатацію сплинув у IV кварталі 2021 року,

тобто до повномасштабного вторгнення. Таким чином, невиконання зобов`язань Відповідачем настало ще до початку повномасштабних військових дій російської федерації проти України.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов`язаннях.

Щодо посилання апелянта на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/10803/25 про часткове задоволення позову ТОВ «Новус Україна», вказує, що рішення по справі №910/10803/25 не набрало законної сили, Позивач вважає його незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим подана Позивачем апеляційна скарга. У згаданій справі, Суд прийняв рішення без урахування позицій Верховного Суду щодо стягнення коштів в іноземній валюті.

Апеляційна скарга Відповідача мотивована виключно незгодою з визначенням розміру боргу в іноземній валюті. Водночас, Відповідач, згідно із відзивом на позовну заяву, не заперечує самого факту існування грошового зобов`язання та отримання коштів за Договором купівлі-продажу майнових прав №20350/РН-Н від « 01» лютого 2019 року. При цьому, у справі №910/10803/25 за участю тих самих сторін, що виникла з аналогічних договірних правовідносин, Відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього грошових коштів у гривні, отриманих за іншим Договором купівлі-продажу майнових прав. Таким чином, Відповідач фактично визнає наявність грошового зобов`язання та правомірність його судового захисту, однак у цій справі просить повністю скасувати рішення лише з підстав визначення розміру боргу в іноземній валюті.

Позивач вважає таку процесуальну поведінку відповідача суперечливою, що свідчить про вибірковість оскарження судових рішень залежно від економічного результату, а не від правової позиції щодо суті зобов`язання. Відповідно до засад цивільного судочинства учасники процесу зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами та не допускати їх зловживання. Непослідовність позиції відповідача та одночасне фактичне визнання зобов`язання в одній справі при повному запереченні правомірності його визначення в іншій справі свідчить про відсутність об`єктивних підстав для скасування рішення Суду першої інстанції.

Відповідачем (апелянтом) подано суду додаткові пояснення у справі, які за своїм змістом є відповіддю на відзив позивача на апеляційну скаргу відповідача, та фактично підтверджують позицію апелянта, викладену в апеляційній скарзі.

Явка представників сторін

В судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2026 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 15.06.2026 заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив у її задоволенні відмовити з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні 15.06.2026 відповідно до ст. 240, 283 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Судом встановлено, що 01.02.2019 між Приватним підприємством «Холдингова компанія «Київміськбуд» (далі - Компанія) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новус Україна» (далі - Покупець) укладено Договір купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н (далі – Договір), відповідно до п.1.1 якого Компанія продає, а Покупець придбає майнові права на об`єкт нерухомого майна, а саме – продовольчий магазин (далі – «Об`єкт») у житловому будинку №1 зі стилобатом в об`єкті: «Будівництво, експлуатація та обслуговування багатоповерхових житлових будинків з об`єктами соціально-побутового призначення, пожежного депо та підземного паркінгу на вул. Петра Радченка, 27, у Солом`янському районі м. Києва» (далі – «Об`єкт будівництва») на умовах та в порядку, що визначені у цьому Договорі.

Відповідно до п.1.2. Договору під майновими правами Сторони розумітимуть право набути у власність закріплений за Покупцем Об`єкт після введення Об`єкту будівництва в експлуатацію шляхом державної реєстрації такого права на підставі цього Договору.

Згідно п. 1.3. та п.7.1. Договору запланований термін прийняття в експлуатацію Об`єкту будівництва IV квартал 2021р.

Пунктом 2.1.2. Договору передбачено, що Компанія зобов`язана передати у визначений Договором строк Покупцю за Актом прийому-передачі майнові права після отримання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом Об`єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію.

Відповідно до п.2.1.5. Договору, після одержання Сертифікату відповідності закінченого будівництвом об`єкта та проведення кінцевих розрахунків за фактично збудовану площу відповідно до технічного паспорту, виготовленого суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію, Компанія зобов`язана запросити письмово Покупця для підписання Акту прийому-передачі майнових прав.

Відповідно до п.1.7. Договору Сторони домовляються, що для державної реєстрації Покупцем права власності на Об`єкт, Компанія зобов`язана надати йому наступні документи: 1) Акт прийому-передачі майнових прав на Об`єкт; 2) Довідку про оплату в повному обсязі вартості майнових прав на Об`єкт; 3) Технічний паспорт Об`єкта, виготовлений суб`єктом господарювання, що проводить технічну інвентаризацію. Вартість виготовленого технічного паспорту Об`єкта підлягає відшкодуванню Покупцем на підставі рахунку на сплату, виданого Компанією, в 5-ти денний строк з моменту отримання такого рахунку; 4) Інші документи, необхідні для реєстрації права власності на Об`єкт, відповідно до чинного законодавства.

У встановлено п. 2.2.1. Договору Покупець зобов`язаний сплатити повністю вартість майнових прав на Об`єкт у відповідності до розділу 3 цього Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість майнових прав на Об`єкт на день підписання цього Договору складає 43 021 440,00 (сорок три мільйони двадцять одна тисяча чотириста сорок) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 7 170 240,00 грн., що еквівалентно 1 550 828,80 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів з урахуванням ПДВ, згідно офіційного курсу продажу долара США за гривні, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку у день підписання Сторонами даного Договору, виходячи з вартості 1 кв.м. – 32 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 333,33 грн., що еквівалентно 1 153,53 доларів США по офіційному курсу НБУ до гривні на день підписання Договору.

Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість майнових прав на Об`єкт, зазначена у п.3.1. Договору, сплачується наступним чином: Покупець здійснює всі платежі, пов`язані з виконання своїх зобов`язань за цим Договором з оплати вартості майнових прав, шляхом перерахування на банківський рахунок Компанії, зазначений в даному Договорі, грошових коштів в національній валюті в еквіваленті до відповідної суми, визначеної в доларах США, за курсом Національного банку України на день оплати відповідної суми, чотирма рівними платежами в наступному порядку:

1 етап протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладення Сторонами даного Договору 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;

2 етап у строк до 31 грудня 2019 року 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;

3 етап у строк до 30 вересня 2021 року 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;

4 етап у строк до 31 грудня 2021 року 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором.

Згідно з п.3.3. Договору у разі збільшення офіційного курсу НБУ долара США до гривні на день здійснення Покупцем чергового платежу, у порівнянні з офіційним курсом НБУ долара США до гривні на день укладення даного Договору, суми платежу будуть коригуватися і сплачуватися в гривнях в еквіваленті офіційного курсу долара США на момент оплати. У разі зменшення офіційного курсу НБУ долара США, Покупець сплачує суми, що передбачені в п.3.2., за ціною 1 кв.м., що визначена в п.3.1. цього Договору без коригування.

Оплата платежів здійснюється покупцем на підставі цього Договору у терміни, визначені Договором. За бажанням Покупця, Компанія надає Покупцю рахунок на платіж.

Пунктом 3.4 Договору оплата покупцем вартості об`єкта здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Компанії.

Відповідно до п. 4.6. Договору встановлено, що у випадку зупинення Компанією будівництва Об`єкта на строк понад 90 (дев`яносто) календарних днів, а також у випадку невиконання Компанією взятих на себе зобов`язань за цим Договором щодо здійснення будівництва Об`єкта у встановлені строки, передбачені п.7.1., понад 12 календарних місяців, Компанія зобов`язується за письмовою вимогою Покупця повернути протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання відповідної вимоги Покупця, сплачені останнім грошові кошти у повному обсязі, шляхом перерахування таких коштів на поточний рахунок Покупця визначений у цьому Договорі. Договір припиняє свою дію та вважається розірваним, з моменту належного отримання Компанією відповідної вимоги Покупця про повернення коштів.

Договір діє з дати підписання його обома сторонами та до виконання сторонами взятих ними на себе обов`язків або до моменту розірвання Договору (п. 6.1 Договору).

Запланований термін прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва IV квартал 2021р. (п. 7.1 Договору).

На виконання умов Договору, позивачем відповідно до етапів здійснення оплати відповідних платежів сплачено на рахунок відповідача суму платежів на загальну суму 43 021 444, 40 грн. (сорок три мільйони двадцять одна тисяча чотириста сорок чотири гривні 40 коп.) з урахуванням ПДВ, що еквівалентно 1 550 828 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів, згідно умов Договору.

Підтвердженням сплати платежів на вищевказану суму є наступні документи:

платіжна інструкція №0000686889 від 12.02.2019 на суму 10 755 360,00 грн.

платіжна інструкція №0000793402 від 19.12.2019 на суму 868 832, 00 грн;

платіжна інструкція №0000793405 від 19.12.2019 на суму 9 886 528, 00 грн;

платіжна інструкція № 0001009738 від 30.09.2021 на суму 10 303 701, 23 грн;

платіжна інструкція №0001009840 від 30.09.2021 на суму 451 658, 77 грн;

платіжна інструкція № 0001038933 від 15.12.2021 на суму 10 467 507, 44 грн;

платіжна інструкція № 0001045229 від 30.12.2021 на суму 287 856, 96 грн.

Так, 03.07.2025 позивач направив відповідачу вимогу за вих. №1133 від 02.07.2025, в якій просив повернути ТОВ «Новус Україна» протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання вимоги, суму в гривнях, що еквівалентна 1 550 828 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів згідно офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним банком України станом 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу (підтверджується описом вкладення у цінний лист від 03.07.2025р., фіскальним чеком від 03.07.2025р. та списком згрупованих відправлень № 3892).

Відповідач відповіді на вищевказану вимогу не надав, кошти у розмірі 1 550 828, 80 доларів США не повернув.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем Договору купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 в частині здійснення будівництва об`єкта у встановлені Договором строки та не передання позивачу майнових прав, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму в розмірі 1 550 828, 80 доларів США.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційнй скарзі та відзиві на апеляційну скаргу

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, позицію учасників апеляційного провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст. ст. 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі – продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно зі ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 2 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.6. Договору встановлено, що у випадку зупинення Компанією будівництва Об`єкта на строк понад 90 (дев`яносто) календарних днів, а також у випадку невиконання Компанією взятих на себе зобов`язань за цим Договором щодо здійснення будівництва Об`єкта у встановлені строки, передбачені п.7.1., понад 12 календарних місяців, Компанія зобов`язується за письмовою вимогою Покупця повернути протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання відповідної вимоги Покупця, сплачені останнім грошові кошти у повному обсязі, шляхом перерахування таких коштів на поточний рахунок Покупця визначений у цьому Договорі. Договір припиняє свою дію та вважається розірваним, з моменту належного отримання Компанією відповідної вимоги Покупця про повернення коштів.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено п. 7.1 Договору щодо запланованого терміну прийняття в експлуатацію об`єкту будівництва IV квартал 2021р., що є підставою для розірвання покупцем Договору купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року на підставі п. 4.6 Договору в односторонньому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2025 позивач направив відповідачу вимогу за вих. №1133 від 02.07.2025, в якій просив повернути ТОВ «Новус Україна» протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання вимоги, суму в гривнях, що еквівалентна 1 550 828 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів згідно офіційного курсу гривні щодо долара США, встановленого Національним банком України станом 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу.

Крім того у вказаній вимозі, позивач звернув увагу ПрАТ «Холдингова компанія «Київміськбуд», що відповідно до п. 4.6 Договір припиняє свою дію та вважається розірваним з моменту отримання відповідачем вимоги (докази надсилання вимоги наявні у матеріалах справи, а саме: опис вкладення у цінний лист від 03.07.2025р., фіскальний чек від 03.07.2025р. та список згрупованих відправлень № 3892).

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, що станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду та станом на дату розгляду справи у суді Договір купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року є розірваним.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем Договору купівлі – продажу майнових прав № 20350/РН –Н від 01.02.2019 в частині здійснення будівництва об`єкта у встановлені Договором строки та не передання позивачу майнових прав, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму сплачених позивачем коштів у розмірі 1 550 828, 80 доларів США.

Відповідно до п. 3.1. Договору, вартість майнових прав на Об`єкт на день підписання цього Договору складає 43 021 440,00 (сорок три мільйони двадцять одна тисяча чотириста сорок) гривень 00 копійок, в тому числі ПДВ 7 170 240,00 грн., що еквівалентно 1 550 828,80 (один мільйон п`ятсот п`ятдесят тисяч вісімсот двадцять вісім) доларів США 80 центів з урахуванням ПДВ, згідно офіційного курсу продажу долара США за гривні, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку у день підписання Сторонами даного Договору, виходячи з вартості 1 кв.м. – 32 000,00 грн., в тому числі ПДВ 5 333,33 грн., що еквівалентно 1 153,53 доларів США по офіційному курсу НБУ до гривні на день підписання Договору.

Згідно з п. 3.2. Договору, вартість майнових прав на Об`єкт, зазначена у п.3.1. Договору, сплачується наступним чином: Покупець здійснює всі платежі, пов`язані з виконання своїх зобов`язань за цим Договором з оплати вартості майнових прав, шляхом перерахування на банківський рахунок Компанії, зазначений в даному Договорі, грошових коштів в національній валюті в еквіваленті до відповідної суми, визначеної в доларах США, за курсом Національного банку України на день оплати відповідної суми, чотирма рівними платежами в порядку, а саме:

1 етап протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту укладення Сторонами даного Договору 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;

2 етап у строк до 31 грудня 2019 року 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;

3 етап у строк до 30 вересня 2021 року 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором;

4 етап у строк до 31 грудня 2021 року 336, 105 кв.м. - 387 707 доларів США 20 центів, сплачується Покупцем у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу, встановленого Національним Банком України на 09:00 годину ранку на день здійснення оплати платежу за даним Договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов`язання в частині оплати майнових прав в повному обсязі, що підтверджується вищевказаними платіжними інструкціями.

За висновком суду, умовами Договору було погоджено вартість майнових прав із зазначення ціни в гривні з еквівалентом у доларах США.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, яка є ідентичною доводам апеляційної скарги, не погоджується з викладеною позивачем прохальною частиною позову про стягнення з відповідача суми грошових коштів в іноземній валюті.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами, є повернення грошових коштів у національній валюті 43 021 444,40 грн, сума яких є еквівалентною 1 550 828,80 долврів США на момент платежу.

За висновком колегії суддів, умовами Договору було погоджено вартість майнових прав із зазначення ціни в гривні з еквівалентом у доларах США.

Позивач в прохальній частині позовної заяви просив стягнути з відповідача суми грошових коштів в іноземній валюті.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Водночас Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання на території України грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Одним із елементів належного виконання зобов`язання є його виконання у валюті, погодженій сторонами.

Гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які укладаються та виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

Так, в умовах п. 3.2 Договору сторони погодили порядок оплати вартості майнових прав та визначили, що розмір відповідного платежу - суми коштів, визначеної у доларах США, що має бути сплачена покупцем протягом визначеного періоду часу, оплата якої здійснюється у гривневому еквіваленті згідно офіційного курсу встановленого НБУ на 09:00 годину ранку у день здійснення відповідної оплати покупцем.

Місцевий господарський суд процитував висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду від 11.09.2024 по справі № 500/5194/16-ц, а саме:

«Формулюючи висновок щодо застосування частини другої статті 533 ЦК України у спірних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішення судом відповідає дню виконання судового рішення.

Водночас при стягненні судом заборгованості в еквіваленті іноземної валюти за курсом Національного банку України на день виконання рішення в судовому рішенні зазначається лише одна сума боргу (в іноземній валюті), а сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається державним / приватним виконавцем на момент здійснення боржником платежу в ході виконання судового рішення».

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що належним виконанням зобов`язання, яке виникло між сторонами є повернення грошових коштів у національній валюті 43 021 444, 40 грн, сума яких є еквівалентною 1 550 828, 80 доларів США на момент платежу, в той же час допустився помилки, визначивши до стягнення з відповідача на користь позивача суму 1 550 828, 80 доларів США без визначення гривневого еквіваленту на день виконання рішення суду.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким має керуватися суд при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 08.11.2023 у справі №16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

Отже, судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного Рішення надано оцінку обставинам та доказам, на які посилався Відповідач у своєму відзиві та запереченнях на відповідь на відзив, зокрема, щодо застосування пункту 4.6. Договору купівлі-продажу майнових прав № 20350/РН-Н від 01.02.2019 року до спірних правовідносин, де чітко встановлено, що у випадку зупинення Компанією будівництва Об`єкта на строк понад 90 (дев`яносто) календарних днів, а також у випадку невиконання Компанією взятих на себе зобов`язань за цим Договором щодо здійснення будівництва Об`єкта у встановлені строки, передбачені п.7.1., понад 12 календарних місяців, Компанія зобов`язується за письмовою вимогою Покупця повернути протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів, з моменту отримання відповідної вимоги Покупця, сплачені останнім грошові кошти у повному обсязі, шляхом перерахування таких коштів на поточний рахунок Покупця визначений у цьому Договорі. Договір припиняє свою дію та вважається розірваним, з моменту належного отримання Компанією відповідної вимоги Покупця про повернення коштів.

Враховано, що пунктом 4.6. вказаного Договору встановлено порядок повернення Продавцем сплачених грошових коштів Покупцю, надано належну оцінку доказам, зокрема, платіжним інструкціям ТОВ «Новус Україна» про сплату платежів, наданим Позивачем до позовної заяви від 28.08.2025, які підтверджують, що оплата Покупцем здійснювалась у грошовій одиниці гривня у сумі 43 021 440,00 грн, згідно офіційного курсу продажу долара США, встановленого НБУ на 09:00 ранку на день здійснення платежу.

З огляду на встановлені у справі обставини в їх сукупності, колегією суддів відхиляються доводи апелянта про відсутність підтав для стягнення з нього сплачених позивачем грошових коштів.

Щодо посилання апелянта на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2026 у справі №910/10803/25 про часткове задоволення позову ТОВ «Новус Україна», колегія суддів зазначає наступне.

На момент подання апеляційної скарги, рішення по справі №910/10803/25 не набрало законної сили, позивач вважав його незаконним та необґрунтованим, у зв`язку з чим подав апеляційну скаргу.

За доводами позивача, у згаданій справі, Суд прийняв рішення без урахування позицій Верховного Суду щодо стягнення коштів в іноземній валюті.

В даній же справі, апеляційна скарга Відповідача мотивована виключно незгодою з визначенням розміру боргу в іноземній валюті.

Водночас, Відповідач, згідно із відзивом на позовну заяву, не заперечує самого факту існування грошового зобов`язання та отримання коштів за Договором купівлі-продажу майнових прав №20350/РН-Н від « 01» лютого 2019 року.

При цьому, у справі №910/10803/25 за участю тих самих сторін, що виникла з аналогічних договірних правовідносин, Відповідач не оскаржує рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього грошових коштів у гривні, отриманих за іншим Договором купівлі-продажу майнових прав. Таким чином, Відповідач фактично визнає наявність грошового зобов`язання та правомірність його судового захисту, однак у даній справі просить повністю скасувати рішення лише з підстав визначення розміру боргу в іноземній валюті.

Колегія суддів погоджується з позицією позивача про суперечливу поведінку відповідача, що свідчить про вибірковість оскарження судових рішень залежно від економічного результату, а не від правової позиції щодо суті зобов`язання.

Щодо доводів апелянта про існування обставин непереборної сили колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 617 ЦК України, а також статтею 218 ГК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч.1 ст.617 ЦК, ч.2 ст.218 Господарського кодексу та ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні").

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Як вбачається з матеріалів справи, строк введення об`єкта в експлуатацію сплинув у IV кварталі 2021 року, тобто до повномасштабного вторгнення.

Таким чином, невиконання зобов`язань Відповідачем настало ще до початку повномасштабних військових дій російської федерації проти України.

За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, Президент України видав Указ №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", на підставі якого в Україні з 05 год. 30 хв. 24.02.2022 введено воєнний стан.

ТПП України листом від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 засвідчила, що військова агресія російської федерації проти України стала підставою для введення воєнного стану та є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили).

Вказаний лист ТПП України адресований "Всім, кого це стосується", тобто необмеженому колу суб`єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Верховний Суд звертав увагу, що ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб (абз.3 ч.3 ст.14 Закону "Про ТПП в Україні").

Згідно ч.1 ст.14-1 Закону "Про ТПП в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Верховний Суд у постановах від 01.06.2021 у справі №910/9258/20 та від 17.08.2022 y справі №922/854/21, вказав, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

Водночас, сертифікат ТПП не є єдиним доказом існування форс-мажорних обставин; обставина форс-мажору має оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, від 21.07.2021 у справі №912/3323/20, від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести:

1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 року у справі № 904/6463/14; п. 44 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Для звільнення себе від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов`язаний був надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (п. 52 постанови КГС ВС від 04.10.2022 у справі № 927/25/21).

Неналежне повідомлення сторони договору може позбавити права іншу сторону посилатися на форс-мажорні обставини.

Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 звернув увагу на те, що потрібно розрізняти вчасне повідомлення сторони про виникнення форс-мажорних обставин (яке сторона має зробити у передбачений договором строк) від звернення до ТПП за отриманням сертифікату, яке є можливим лише після порушення виконання зобов`язання. Через це сертифікат ТПП може бути отриманий значно пізніше за дату, коли сторона з`ясувала неможливість виконання договору через вплив форс-мажорних обставин.

Саме ж повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти наявність вказаних обставин та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі (подібний за змістом правовий висновок міститься у п.5.63 постанови Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21).

Відповідачем у даній справі не надано жодного доказу на підтвердження існування форс-мажорних обставин у спірних зобов`язаннях.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

При цьому, колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судом апеляційної інстанції, інші доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться до уваги, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на встановлені у справі обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10802/25 слід залишити без задоволення, в той же час оскаржуване рішення підлягає зміні з підстав, викладених в мотивувальній частині даної постанови.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд"на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10802/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 у справі №910/10802/25 змінити, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (04208, м. Київ, просп. Європейського Союзу, 47, код ЄДРПОУ 36003603) суму боргу в розмірі, еквівалентній 1 550 828 доларів США 80 центів за курсом НБУ на день виконання рішення.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Холдингова Компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, 4/6, код ЄДРПОУ 23527052) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новус Україна" (04208, м. Київ, просп. Європейського Союзу, 47, код ЄДРПОУ 36003603) 768 962, 95 грн судового збору».

3. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

4.Матеріали справи №910/10802/25 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 03.09.2026 після виходу суддів колегії з відпустки.

Головуючий суддя І.М. Скрипка

Судді Ю.А. Шаратов

О.Л. Бестаченко