Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №921/86/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 921/86/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого судді Міліціанова Р.В., суддів Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., при секретарі Залуцькому Д.Т., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак", м. Дніпро,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Тернопільської область

про стягнення 1 575 623,12 грн

за участю представників:

від позивача: Головій Т.Ю.,

від відповідача/апелянта: Бойчук В.І.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 позов задоволено частково.

22.06.2026, не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу ТОВ «Агробізнес» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04 червня 2026 по справі №921/86/26; Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04 червня 2026 по справі №921/86/26 змінити, а саме: - пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Пак»: 1 443 438,69 грн – заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 9 187,86 грн 3% річних, 4 953,80 грн інфляційних нарахувань; 23 549,87 грн пені; 18 056,44 грн судового збору.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2026, сформовано колегію суддів у складі: Міліціанов Р.В. (суддя-доповідач), судді Іванчук С.В., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2026 відкрито апеляційне провадження, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 19.08.2026.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №300 від 14.08.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 921/86/26 у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Іванчук С.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2026 головуючим-суддею (доповідачем) у справі №921/86/26 визначено суддю Міліціанова Р.В., суддів: Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою суду від 19.08.2026 розгляд справи відкладено на 02.09.2026.

У судове засіданні прибули представники сторін, підтримали правові позиції, викладені у поданих до справи процесуальних заявах.

Щодо строку розгляду цієї справи, то розумність строків розгляду справи судом є однією з основних засад господарського судочинства (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України.)

Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

На підставі ч. 4 ст. 11 ГПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Дане право кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02 травня 2013 року, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15 березня 2012 року), "Зяя проти Польщі" (заява N 45751/10).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, з метою забезпечення законних прав та інтересів сторін, повного, об`єктивного та всебічного розгляду справи, а також з метою дотримання розумного строку судова колегія розглянула апеляційну скаргу у "розумний строк", тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання основного завдання господарського судочинства - справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спору.

Тому, апеляційну скаргу розглянуто у межах розумного процесуального строку.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено зобов`язань за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в частині розрахунків із позивачем за поставлений товар.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак": 1 443 438 (один мільйон чотириста сорок три тисячі чотириста тридцять вісім) грн 69 коп. – заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 9187 (дев`ять тисяч сто вісімдесят сім) грн 86 коп. 3% річних, 4953 (чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят три) грн 80 коп. інфляційних нарахувань; 47098 (сорок сім тисяч дев`яносто вісім) грн 87 коп. пені; 18 056 (вісімнадцять тисяч п`ятдесят шість) грн 15 коп. судового збору. В частині стягнення 65 000,00 грн – провадження у справі закрито на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України. В задоволенні решти позову – відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження своєчасної оплати заявленої до стягнення заборгованості за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в сумі 1 443 438,69 грн (1 508 438,69 грн – 65 000,00 грн), наявність вказаної заборгованості станом на дату розгляду цієї справи не заперечується представником відповідача. Враховуючи наведене, місцевий суд задовольнив позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" основного боргу за Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в сумі 1 443 438,69 грн, як обґрунтовано заявлені, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Здійснивши власний перерахунок, з урахуванням принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий суд задовольнив заявлений до стягнення позивачем розмір інфляційних нарахувань щодо неоплачених видаткових накладних на виконання Договору на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 в сумі 4 953,80 грн, 47 098,87 грн пені, 9187,86 грн 3% річних.

У частині стягнення 48,60 грн пені та 5 895,30 грн 3% річних суд відмовив, у зв`язку з необґрунтованістю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

22.06.2026, не погодившись з рішенням Господарського суду Тернопільської області, Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду апеляційну скаргу ТОВ «Агробізнес» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04 червня 2026 р. по справі №921/86/26; Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04 червня 2026 р. по справі №921/86/26 змінити, а саме: - пункт 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції: «Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біо Пак» : 1 443 438,69 грн – заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, 9 187,86 грн 3% річних, 4 953,80 грн інфляційних нарахувань; 23 549,87 грн пені; 18 056,44 грн судового збору.

Доводи апеляційної скарги:

- апелянт оскаржує рішення суду лише в частині стягнення 47 098,87 грн пені.

- за рахунок заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат, що стягнуті судом з відповідача на користь позивача, ці суми цілком компенсовують завдані збитки неналежним виконанням зобов`язання;

- під час розгляду справи відповідач намагався врегулювати спір шляхом укладення мирної угоди з огляду на неможливість сплатити заборгованість одним платежем, про позивач не прийняв таку пропозицію;

- суд першої інстанції відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення суми пені. При цьому, під час розгляду справи відповідач здійснював часткові оплати заборгованості на суму 65 000,00 грн, що свідчить про відсутність умислу з боку боржника щодо невиконання зобов`язань з оплати боргу. Тому, на думку скаржника, відмова у задоволенні клопотання про зменшення суми пені є незаконною.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 01-04/6122/26 від 20.07.2026), заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

09 травня 2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" (як Постачальником) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (Покупець) укладено Договір на поставку товару №09/05/2025-01 (далі - Договір), який підписано сторонами з протоколом розбіжностей від 09.05.2025.

Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник за цим Договором зобов`язується на підставі Заявок поставляти і передавати у власність Покупця партії поліпропіленової продукції (далі Товар) в номенклатурі, асортименті, кількості, у строки та за цінами, вказаними у видаткових накладних, рахунках-фактурах або Специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору Покупець зобов`язується приймати Товар і оплачувати його на умовах цього Договору.

Відповідно до п.2.1., 2.3 Договору, ціна Товару визначається в національній валюті України і вказується у видаткових накладних, рахунку-фактурі чи Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору. Загальна сума цього договору, у момент його підписання, визначенням не підлягає, а буде дорівнювати сумам всіх партій Товару, зазначених у видаткових накладних Постачальника.

Пунктами 3.1., 3.2 Договору розрахунки за кожну партію Товару Покупець здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання партії Товару Покупцем. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника.

Постачання Товару здійснюється на умовах DDP - склад Покупця (правила ІНКОТЕРМС-2020), за рахунок і силами Постачальника, або за домовленістю сторін (п.5.1 Договору).

Відповідно до п. 7.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 09.05.2025) у разі порушення термінів оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочки. Пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання.

В п.11.1. Договору сторони погодили, що останній набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2025 року. Після закінчення терміну дії Договору, його умови залишаються дійсними стосовно всіх партій Товару, який поставлений у строк його дії. Також сторони не звільняються від зобов`язань щодо врегулювання розрахунків за поставлений Товар, зобов`язань по заміні Товару, щодо якого своєчасно пред`явлені рекламації.

У разі, якщо Сторони у 30 (тридцяти) денний термін до закінчення дії основного Договору не заявлять про його розірвання, даний Договір вважається кожного разу пролонгованим (продовженим) на таких самих умовах на кожен наступний календарний рік за умови відсутності письмових заперечень однієї із Сторін щодо пролонгації даного Договору, отриманих іншою Стороною за один місяць до закінчення строку дії даного Договору.

Договір зберігає свою силу після закінчення терміну його дії до повного виконання Сторонами зобов`язань, що виникли у термін дії Договору (п.11.2. Договору).

ТОВ "Біо Пак" належним чином виконало свої зобов`язання за Договором №09/05/2025-01 від 09.05.2025 та поставило відповідачу товар згідно видаткових накладних: №205 від 01 квітня 2025 р. на суму 30078,00 грн; №244 від 15 квітня 2025 р. на суму 15427,50 грн; №336 від 30 травня 2025 р. на суму 27852,00 грн; №340 від 04 червня 2025 р. на суму 29973,30 грн; №361 від 16 червня 2025 р. на суму 10800,00 грн; №367 від 17 червня 2025 р. на суму 21060,00 грн; №387 від 26 червня 2025 р. на суму 80136,00 грн; №391 від 27 червня 2025 р. на суму 30618,00 грн; №398 від 30 червня 2025 р. на суму 34560,00 грн; №410 від 04 липня 2025 р. на суму 120960,00 грн; №431 від 14 липня 2025 р. на суму 18000,00 грн; №433 від 15 липня 2025 р. на суму 98040,00 грн; №446 від 21 липня 2025 р. на суму 8035,20 грн; №450 від 23 липня 2025 р. на суму 31594,51 грн; №456 від 24 липня 2025 р. на суму 40380,12 грн; №462 від 25 липня 2025 р. на суму 267 564,00 грн; №476 від 01 серпня 2025 р. на суму 79200,00 грн; №486 від 04 серпня 2025 р. на суму 265813,80 грн; №499 від 08 серпня 2025 р. на суму 142 272,00 грн; №509 від 14 серпня 2025 р. на суму 81060,13 грн; №513 від 19 серпня 2025 р. на суму 84538,80 грн; №535 від 25 серпня 2025 р. на суму 61911,36 грн; №571 від 11 вересня 2025 р. на суму 28620,00 грн; №581 від 17 вересня 2025 р. на суму 39 810,06 грн; №592 від 19 вересня 2025 р. на суму 49812,07 грн; №608 від 24 вересня 2025 р на суму 46639,86 грн; №622 від 26 вересня 2025 р. на суму 34446,04 грн; №640 від 03 жовтня 2025 р. на суму 7 632,00 грн; №638 від 03 жовтня 2025 р. на суму 39 372,00 грн; №658 від 10 жовтня 2025 р. на суму 86 921,95 грн; №679 від 17 жовтня 2025 р. на суму 71469,00 грн; №686 від 20 жовтня 2025 р. на суму 43672,80 грн; №701 від 24 жовтня 2025 р на суму 53 846,40 грн; №710 від 24 жовтня 2025 р. на суму 3816,00 грн; №722 від 30 жовтня 2025 р. на суму 98 087,88 грн; №737 від 05 листопада 2025 р. на суму 39 888,00 грн; №753 від 10 листопада 2025 р. на суму 73347,20 грн; №766 від 14 листопада 2025 р. на суму 38910,00 грн; №782 від 20 листопада 2025 р. на суму 58 632,00 грн; №806 від 28 листопада 2025 р. на суму 30006,00 грн; №829 від 04 грудня 2025 р. на суму 174558,00 грн; №830 від 05 грудня 2025 р. на суму 186966,38 грн; №836 від 08 грудня 2025 р. на суму 106182,00 грн; №854 від 16 грудня 2025 р. на суму 109292,76 грн, всього на суму 3 087 803,12 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" частково оплатило поставлений товар (в сумі 1 579 364,43 грн), у зв`язку з чим на час звернення з позовною заявою виникла заборгованість за поставлений товар в сумі 1 508 438,69 грн.

З метою досудового врегулювання спору, 28.01.2026 позивач направив ТОВ "Агробізнес" претензію вих.№27/01.2026 від 27.01.2026, у якій просив у термін по 13.02.2026 оплатити всю суму простроченої заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 508 438,69 грн, перерахувавши її на поточний ТОВ "Біо Пак", до якої також долучив підписаний зі сторони позивача примірник акт звірки розрахунків станом на 27.01.2026.

Оскільки відповідач своєчасно та у визначений Договором на поставку товару №09/05/2025-01 від 09.05.2025 строк, не сплатив вартість поставленого товару, позивач звернувся до господарського суду з цим позовом про стягнення заборгованості, а також нарахованих сум пені, інфляційного збільшення та 3% річних.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач оплатив 65 000,00 грн основного боргу.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання відмови суду у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Відповідач оспорює рішення суду першої інстанції лише в частині стягнутої пені в сумі 47 098,87 грн.

Відповідно до п.7.2. Договору (в редакції протоколу розбіжностей від 09.05.2025) позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 47147,47грн.

Місцевим судом частково задоволено позовну вимогу та стягнуто з відповідача 47098,87 грн пені. Суд констатував, що у розрахунку заявленої до стягнення пені (окремо по кожній з неоплачених відповідачем видаткових накладних, згідно наведеного переліку) позивачем помилково зазначену суму видаткової накладної №608 від 24.09.2025, а саме - замість 45 639,86 грн помилково вказано 46 639,86 грн, що вплинуло на правильність розрахунків. Тому, в частині 48,60 грн пені місцевий суд відмовив у задоволенні позову.

Відповідач у відзиві на позов (вх.№3365 від 01.05.2026, а.с.188-207, т.1) клопотав про зменшення пені. При вирішенні цього питання просив суд врахувати, що несвоєчасне виконання зобов`язання перед позивачем виникло внаслідок скрутного матеріального становища ТОВ «Агробізнес», несвоєчасним розрахунком контрагентів.

Частина 3 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення для справи.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України).

Вказані правила частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Зокрема, саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20).

Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22, зазначивши, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 Господарського процесуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці. Індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який і може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Місцевий господарський суд правильно врахував, що відповідач обґрунтованих підстав для зменшення пені суду не довів та не надав належних та допустимих доказів, які б свідчили про їх наявність, відтак суд не знайшов правових підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у вигляді пені до запропонованої відповідачем суми.

Суд першої інстанції підставно встановив, що розмір пені, який судом визнано як правомірно нарахований, складає близько 3% від заявленої до стягнення суми заборгованості, а посилання відповідача на скрутне матеріальне становище ТОВ "Агробізнес" жодним доказом не підтверджено.

Неустойка має компенсаторний, а не каральний характер, а її розмір повинен бути співмірним із порушенням.

З урахуванням викладеного у сукупності, судова колегія, враховуючи дискреційність наданих суду повноважень щодо зменшення розміру штрафних санкцій, виходячи з необхідності дотримання балансу інтересів обох сторін, вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав у цій справі для зменшення суми пені.

Часткові оплати заборгованості під час розгляду справи, намагання врегулювати спір шляхом переговорів не впливають на відсутність встановлених законом підстав для зменшення пені до стягнення.

Стягнення з відповідача на користь позивача суми інфляційних втрат та 3% річних є формою компенсації грошових втрат, понесених стороною постачальника за період користування відповідачем коштами позивача. Заявляючи до стягнення суми 3% річних та інфляційних втрат, позивач скористався правом, наданим йому законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Додатково колегія суддів зауважує, що розмір погашеної суми основного боргу під час судового розгляду складає близько 4,3% від заявленої до стягнення; розмір нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат - близько 1% ціни позову, тому додаткове стягнення пені на рівні 3% від суми боргу не ставитиме для відповідача надмірний тягар та свідчить про порушення балансу інтересів сторін.

Тому, судом першої інстанції обґрунтовано відхилено клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій.

З огляду на вмотивованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд не вбачає достатніх підстав до втручання у застосовані дискреційні повноваження та межі судового розсуду.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на апелянта відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 129, 216, 232-242, 269-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОБІЗНЕС» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги – залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 02.09.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 03.09.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Ржепецький В.О.