Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №909/350/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Справа № 909/350/25

місто Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі

головуючий суддя:Рим Т. Я.,

судді:Прядко О. В.,

Манюк П. Т.,

розглянув у письмовому провадженні без повідомлення сторін

апеляційну скаргу: Івано-Франківської обласної прокуратури,

на ухвалу:Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 (повний текст ухвали складено 03.07.2026, суддя Неверовська Л. М.) про зупинення провадження у справі,

у справі:№ 909/350/25,

за позовом:Керівника Коломийської окружної прокуратури Івано-Франківської області (надалі – Прокурор або Апелянт) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Карпатського округу (надалі – ДЕІ або Позивач),

до відповідача:Комунального підприємства "Полігон Екологія" (надалі – КП "Полігон Екологія" або Відповідач),

про:стягнення 7'020'000,00 грн шкоди.

I. ПРОЦЕДУРИ

Історія розгляду справи

1. Прокурор в інтересах держави в особі ДЕІ звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до КП "Полігон Екологія" про стягнення 7'020'000,00 грн шкоди.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Відповідач забруднив земельну ділянку з кадастровим номером 2610600000:31:001:0005, порушивши вимоги Законів України "Про охорону земель" та "Про охорону навколишнього природного середовища". Унаслідок цього державі завдано шкоди в розмірі 7'020'000,00 гривень.

3. Предметом позову є стягнення 7'020'000,00 грн шкоди.

4. Підставою позову є забруднення Відповідачем земельної ділянки внаслідок складування твердих побутових відходів, що завдало державі шкоди.

5. Рішенням від 19.09.2025 місцевий суд позов задовольнив у повному обсязі.

6. Рішення мотивовано тим, що Відповідач з 11.05.2021 є землекористувачем земельної ділянки площею 3 га з кадастровим номером 2610600000:31:001:0005, розташованої у м. Коломиї на вул. Івана Шарлая та призначеної для розміщення полігону твердих побутових відходів (надалі – Земельна ділянка).

7. Суд установив, що внаслідок складування твердих побутових відходів і потрапляння забруднюючих речовин у ґрунт відбулося забруднення цієї земельної ділянки, що підтверджується, зокрема, висновком інженерно-екологічної експертизи від 06.12.2024 № СЕ-19/109-24/16032-ФХЕД, матеріалами дослідження проб ґрунту та розрахунком ДЕІ. Розмір шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:31:001:0005, становить 7'020'000,00 гривень. Суд урахував, що на Відповідача як на землекористувача та суб`єкта, який здійснює експлуатацію полігону побутових відходів, покладено обов`язок дотримуватися вимог законодавства щодо охорони земель, здійснювати екологічний контроль і забезпечувати захист ґрунту від забруднення.

8. За відсутності доказів того, що шкоду заподіяно не з вини Відповідача, суд визнав подані Прокурором докази більш вірогідними, ніж докази, надані Відповідачем на їх спростування, та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заподіяної шкоди.

9. Це рішення постановою Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 залишено без змін.

10. Постановою Верховного Суду від 28.04.2026 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 19.09.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.01.2026 у справі № 909/350/25 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

11. Підставою для скасування судових рішень стало те, що суди попередніх інстанцій, визнавши доведеним забруднення Відповідачем земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:31:001:0005 та поклавши в основу своїх висновків матеріали кримінального провадження, зокрема висновок інженерно-екологічної експертизи від 06.12.2024 № СЕ-19/109-24/16032-ФХЕД, не перевірили належність, допустимість і достовірність цих доказів та не надали належної оцінки запереченням Відповідача щодо порядку відбору проб ґрунту, місць їх відбору й достовірності вихідних даних, використаних для експертного висновку та розрахунку шкоди. Крім того, суди не встановили необхідних для визначення обсягу забруднення відомостей про кількість забруднюючої речовини, площу та глибину її проникнення в ґрунт, унаслідок чого передчасно дійшли висновку про спричинення забруднення саме діяльністю Відповідача та про розмір заподіяної ним шкоди. Вказане Верховний Суд визнав істотним порушенням норм процесуального права та підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд.

12. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2026 прийнято справу № 909/350/25 до провадження.

13. Ухвалою від 25.06.2026 місцевий суд задовольнив заяву КП "Полігон Екологія" про зупинення провадження у справі та зупинив провадження в справі № 909/350/25 до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальній справі № 346/1205/25 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 239 Кримінального кодексу України у кримінальному провадженні, відомості про початок якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024092090000017 від 02.05.2024.

14. Ухвала мотивована тим, що докази, надані прокурором, зібрані в межах кримінального провадження № 42024092090000017 за правилами Кримінального процесуального кодексу України і оцінка таких доказів щодо критеріїв допустимості (законності джерел, умов і способів їх одержання) встановлених КПК України відноситься до повноважень суду, який розглядає кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 42024092090000017. Самостійних доказів (актів перевірок чи вимірювань), які б складалися органами Держекоінспекції поза межами кримінального процесу, суду не надано.

15. Господарський суд позбавлений можливості самостійно зібрати нові первинні докази, а відповідач оскаржує критерії належності, допустимості та достовірності в розумінні КПК України існуючих матеріалів. Таким чином, зібрані у господарській справі докази, з урахуванням специфіки їх походження (виключно матеріали кримінального провадження), не дозволяють суду самостійно встановити та оцінити факти до вирішення кримінальної справи судом.

16. При цьому господарський суд позбавлений об`єктивної можливості призначити власну судову експертизу чи витребувати нові докази за правилами ГПК України. Екологічний стан об`єкта спору (земельної ділянки) з моменту фіксації правопорушення 29.05.2024 зазнав безповоротних змін під впливом природних та виробничих факторів, можливої рекультивації/ліквідації наслідків, що унеможливлює повторний та достовірний відбір зразків ґрунту на даний час.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

17. Не погодившись із указаним судовим рішенням, Прокурор подав апеляційну скаргу до Західного апеляційного господарського суду.

18. Ухвалою від 21.07.2026 апеляційний суд задовольнив клопотання Прокурора про поновлення строку на апеляційне оскарження та поновив такий строк. Цією ж ухвалою суд відкрив апеляційне провадження у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи та проведення судового засідання.

19. Учасники справи отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження у справі 21.07.2026, про що свідчать долучені до матеріалів справи довідки про доставку електронних листів (том 5, а. с. 32-35).

20. Відповідно до частин 1 та 2 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

21. Згідно з частиною 2 статті 273 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

22. Водночас у період 03.08.2026-21.08.2026 колегія суддів перебувала у відпустці, у зв`язку з чим ця постанова ухвалюється після виходу колегії суддів з відпустки, у розумний строк.

23. Отримавши від сторін пояснення щодо апеляційної скарги, апеляційний суд вважає за можливе ухвалити цю постанову.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція Апелянта

24. Зупинення провадження у справі № 909/350/25 є безпідставним, оскільки суд першої інстанції не навів конкретних обставин, які він не може встановити самостійно, та не зазначив, які саме наявні у справі докази є недостатніми для вирішення спору.

25. До позовної заяви долучено протоколи огляду місця події, результати лабораторних досліджень ґрунту, розрахунок шкоди, висновок експерта та інші докази, які підлягають дослідженню й оцінці господарським судом за правилами статті 86 Господарського процесуального кодексу України. Сам по собі факт отримання цих доказів у межах кримінального провадження не позбавляє господарський суд можливості надати їм оцінку.

26. Предмет доказування у кримінальній справі № 346/1205/25 та у господарській справі № 909/350/25 не є тотожним, оскільки у кримінальному провадженні вирішується питання про наявність у діях конкретної фізичної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 239 Кримінального кодексу України, та її винуватість, тоді як у господарській справі підлягають встановленню факт забруднення земельної ділянки, розмір заподіяної шкоди, порушення КП "Полігон Екологія" вимог природоохоронного законодавства та причинний зв`язок між діяльністю підприємства і заподіяною шкодою.

27. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.07.2025 кримінальне провадження № 346/1205/25 зупинено до звільнення обвинуваченого з військової служби. Тому зупинення господарської справи призводить до затягування судового розгляду.

28. Верховний Суд, скасовуючи попередні судові рішення у справі № 909/350/25 та направляючи її на новий розгляд, не встановлював неможливості розгляду спору до завершення кримінального провадження, а вказав на необхідність повного, всебічного та об`єктивного дослідження доказів і встановлення обставин справи.

Пояснення Позивача

29. Позивач не подав пояснень щодо апеляційної скарги.

Відзив

30. Доводи апеляційної скарги не спростовують підстав для зупинення провадження у справі.

31. Позов Прокурора ґрунтується переважно на матеріалах кримінального провадження № 42024092090000017, у тому числі на результатах відбору та дослідження проб ґрунту, розрахунку шкоди і висновку інженерно-екологічної експертизи від 06.12.2024 № СЕ-19/109-24/16032-ФХЕД. При цьому законність отримання частини цих матеріалів, зокрема залучення спеціалістів та проведення пов`язаних із цим процесуальних дій, оспорюється стороною захисту і підлягає перевірці Коломийським міськрайонним судом Івано-Франківської області у кримінальній справі № 346/1205/25. Самостійних первинних доказів, отриманих ДЕІ поза межами кримінального провадження, у матеріалах господарської справи немає, а повторне достовірне встановлення стану земельної ділянки на момент відбору проб у 2024 році є неможливим через зміну її стану.

32. Господарська і кримінальна справи стосуються тієї самої події забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:31:001:0005, того самого періоду, тих самих первинних матеріалів, експертизи та розрахунку шкоди у розмірі 7'020'000,00 грн, а Прокурор пов`язує відповідальність КП "Полігон Екологія" з діями його керівника ОСОБА_1 .

33. Направлення справи Верховним Судом на новий розгляд не виключає її зупинення, оскільки питання про застосування пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України касаційний суд не вирішував, а зупинення кримінальної справи не усуває об`єктивної залежності вирішення господарського спору від обставин, які встановлюються у цій кримінальній справі.

III. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

34. Зупинення провадження у справі – це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи, до їх усунення. Таке зупинення не повинно розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи і застосовується лише за обставин, визначених процесуальним законом.

35. Цей правовий інструмент процесуального законодавства зумовлює тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи та щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

36. Положеннями статей 227-229 Господарського процесуального кодексу України врегульовано порядок та умови зупинення провадження у справі та визначено вичерпний перелік підстав, за яких суд зобов`язаний та має право зупинити провадження у справі. Зокрема положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

37. Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

38. Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20, зокрема, зазначив, що: по-перше, провадження у справі слід зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов`язкова пов`язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.

39. Таким чином, для вирішення питання про зупинення провадження у справі з огляду на вимоги пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд повинен у кожному конкретному випадку з`ясувати:

- чи існує вмотивований зв`язок між предметом судового розгляду у справі, яка розглядається судом, з предметом доказування в конкретній іншій справі, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства;

- чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду цієї справи з вказівкою на обставини, які встановлюються судом в іншій справі.

Щодо суті

40. Предметом спору у цій справі є вимога Прокурора про стягнення з Відповідача 7'020'000,00 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земельної ділянки з кадастровим номером 2610600000:31:001:0005.

41. За твердженням Прокурора обставини такого забруднення та заподіяння шкоди встановлено під час опрацювання матеріалів кримінального провадження № 42024092090000017 від 02.05.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 239 Кримінального кодексу України.

42. На підтвердження цих обставин Прокурор надав деякі матеріали кримінального провадження № 42024092090000017 від 02.05.2024: протоколи огляду місця події та матеріали відбору проб ґрунту, результати їх дослідження, матеріали проведених геодезичних робіт, документи щодо земельної ділянки та діяльності Відповідача з експлуатації полігону і поводження з відходами, постанови та інші процесуальні документи, складені під час досудового розслідування, розрахунок розміру шкоди, а також висновки експертів від 31.10.2024 № СЕ-19/109-24/8302-ФХД та від 06.12.2024 № СЕ-19/109-24/16032-ФХЕД.

43. Відповідач заперечує проти позову насамперед з підстав неналежності, недопустимості та достовірності доказів, якими Прокурор обґрунтовує факт забруднення земельної ділянки та розмір заподіяної шкоди. Зокрема, заперечення стосуються порядку отримання технічного звіту про виконання геодезичних робіт від 03.06.2024, визначення місць відбору проб ґрунту, допустимості протоколу № 101-3/2024 від 27.09.2024, вихідних даних для розрахунку шкоди та висновку інженерно-екологічної експертизи від 06.12.2024 № СЕ-19/109-24/16032-ФХЕД.

44. Скасовуючи попередні судові рішення, Верховний Суд зазначив, що суди не надали належної оцінки цим запереченням.

45. При цьому Верховний Суд врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18, а також постанову Суду від 27.01.2021 у справі № 461/3675/17. Так, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної справи доказів, отриманих у межах інших проваджень. Тобто докази, зібрані у межах кримінального провадження, можуть бути використані як докази у цивільній справі, якщо відповідні дані стосуються предмета доказування. Достовірність і достатність таких доказів суд оцінює з урахуванням обставин конкретної справи.

46. Верховний Суд звернув увагу на висновки, викладені у постанові від 07.11.2024 у справі № 912/1707/21 у подібних правовідносинах щодо відшкодування шкоди, завданої забрудненням земель, відповідно до яких відомості, отримані під час здійснення досудового розслідування, можуть визнаватися доказами під час розгляду господарської справи, однак підлягають оцінці нарівні з іншими доказами. Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд у справі № 912/1707/21 зазначив, що суд при оцінці доказів, зібраних у межах кримінального провадження, керувався лише критерієм їх вірогідності та залишив поза увагою належність, допустимість і достовірність. Також суд не надав належної оцінки обставинам проведення працівниками Державної екологічної інспекції обстеження, замірів та відбору проб ґрунту поза межами державного нагляду (контролю), встановленим рішенням Ленінського районного суду міста Кіровограда від 29.09.2020 у справі № 405/5302/20, та не з`ясував, чи спростовані ці обставини учасниками справи відповідно до частини 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

47. Колегія суддів зазначила, що в межах своїх повноважень господарський суд не уповноважений встановлювати обставини (факти), що підлягають встановленню виключно у порядку кримінального судочинства (наявність у діянні складу кримінального правопорушення, винуватість особи у його вчиненні тощо), однак в силу вимог статей 73-79, 86 ГПК України має обов`язок дослідити подані йому докази та встановити на їх підставі наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників господарської справи, а також інших обставин, які мають значення для вирішення господарської справи.

48. Якщо подані докази відповідають вимогам, що висуваються до їх процесуальної форми згідно з ГПК України, містять інформацію про предмет доказування в господарському провадженні, у суду виникає обов`язок надати їм оцінку з наведенням мотивів відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України). Законодавство не встановлює заборони дослідження матеріалів кримінального провадження в порядку господарського судочинства, якщо на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Матеріали кримінального провадження підлягають оцінці сукупно з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог статей 76-79, 86 ГПК України (постанови Верховного Суду від 18.01.2024 у справі № 910/114/19, від 05.03.2024 у справі № 910/3374/23, від 19.07.2024 у справі № 917/549/23, від 24.07.2024 у справі № 917/550/23, від 06.08.2024 у справі № 917/892/23).

49. Водночас у цій справі № 909/350/25 Верховний Суд установив, що суди першої та апеляційної інстанцій не перевірили належність, допустимість і достовірність доказів, поданих Прокурором, не з`ясували належним чином обставини, що входять до предмета доказування, та не надали належної оцінки доказам, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. Саме ці порушення норм процесуального права, які призвели до неповного з`ясування визначальних для вирішення спору обставин, стали підставою для скасування попередніх судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

50. Отже, направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд виходив із процесуальної можливості господарського суду самостійно дослідити подані прокурором докази та перевірити заперечення Відповідача щодо їх належності, допустимості і достовірності. Верховний Суд не ставив виконання цього обов`язку у залежність від результатів кримінальної справи та не зазначав про необхідність попередньої оцінки цих доказів судом кримінальної юрисдикції.

51. Натомість суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки подані Прокурором докази отримані у межах кримінального провадження, а Відповідач ставить під сумнів законність їх одержання, відповідні обставини мають бути попередньо встановлені та оцінені судом у кримінальній справі № 346/1205/25. З цих підстав суд вважав неможливим самостійно оцінити такі докази та встановити обставини, необхідні для вирішення господарського спору.

52. Такий висновок є помилковим з огляду на відмінність предмета доказування у цих справах. У кримінальній справі № 346/1205/25 вирішується питання про наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення та його винуватість або ж невинуватість). Натомість у цій справі підлягає встановленню наявність підстав для покладення на КП «Полігон Екологія» обов`язку відшкодувати шкоду, завдану навколишньому природному середовищу. Встановлення протиправної поведінки Відповідача та інших умов його цивільно-правової відповідальності не залежить від попереднього встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення.

53. Аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 914/669/22. Верховний Суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, завданої незаконною порубкою лісу, відмежував цивільно-правову відповідальність постійного лісокористувача від кримінальної відповідальності його службових осіб. Суд зазначив: "…відносно висновку суду першої інстанції про необхідність винесення вироку у кримінальному провадженні задля підтвердження в судовому порядку факту нанесення службовими особами відповідача шкоди навколишньому природному середовищу, Верховний Суд зауважує, що законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи правопорушника. У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допустив самовільну вирубку лісу. Така правова позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у постановах від 18.02.2019 у справі № 926/869/18, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20. Отже, наявність вироку у кримінальному провадженні щодо притягнення службових осіб за незаконну порубку лісу не є визначальним для покладення на лісокористувача цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 1166 ЦК України".

54. Колегія суддів враховує, що наведені висновки Верховного Суду сформульовані за інших фактичних обставин. Водночас вони стосуються питання, яке має значення і для цього спору, а саме залежності цивільно-правової відповідальності юридичної особи за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, від встановлення кримінальної відповідальності її службової чи посадової особи.

55. Відмінність предмета доказування у кримінальній та господарській справах зумовлює і різне процесуальне значення доказів, отриманих у межах кримінального провадження. Один і той самий документ може досліджуватися у кримінальній справі для встановлення обставин, пов`язаних із кримінальною відповідальністю конкретної фізичної особи, а у цій справі – для встановлення факту забруднення земельної ділянки, розміру шкоди, протиправності поведінки Відповідача та причинного зв`язку.

56. Господарський суд оцінює докази, отримані у межах кримінального провадження, за правилами доказування, встановленими Господарським процесуальним кодексом України. Водночас, вирішуючи питання про допустимість такого доказу, суд не може залишити поза увагою вимоги закону, які визначають порядок його одержання, процесуальну форму, порядок проведення відповідної процесуальної дії та повноваження осіб, які брали в ній участь. Тому дотримання відповідних вимог Кримінального процесуального кодексу України може бути перевірене господарським судом у тій мірі, в якій це необхідно для вирішення питання про допустимість доказу відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

57. Для здійснення такої перевірки не вимагається попереднього висновку суду кримінальної юрисдикції. Такий підхід узгоджується із загальними правилами допустимості доказів.

58. Верховний Суд неодноразово зазначав, що допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.12.2021 у справі №905/902/20 (п.6.27), постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №904/3242/18 (п.23), від 07.06.2022 у справі №922/605/15 (п.40.4), від 05.07.2022 у справі №904/3866/21 тощо).

59. Наведене підтверджується і практикою Верховного Суду щодо оцінки конкретних доказів, отриманих під час досудового розслідування. Так, у постанові від 29.09.2025 у справі № 910/13912/23 Верховний Суд перевіряв можливість використання у господарській справі протоколу допиту свідка, складеного у кримінальному провадженні. Суд визначив процесуальну природу цього доказу та проаналізував вимоги статей 23, 104 Кримінально процесуального кодексу України до фіксування показань і складення протоколу процесуальної дії. За результатами зіставлення цих вимог із правилами щодо показань свідка, встановленими Господарським процесуальним кодексом України, Верховний Суд дійшов висновку, що такий протокол не відповідає процесуальній формі показань свідка у господарському судочинстві та не міг бути врахований як доказ.

60. Також у постанові від 27.03.2024 у справі № 904/1942/23 Верховний Суд оцінив правомірність проведення працівниками Державної екологічної інспекції вимірювань під час слідчих дій. Зокрема, суди перевірили підстави залучення цих осіб до кримінального провадження як спеціалістів та, застосувавши статтю 71 Кримінального процесуального кодексу України, встановили, що надані їм повноваження охоплювали проведення відповідних вимірювань і складення протоколів. Верховний Суд погодився з такими висновками.

61. Отже, необхідність перевірити відповідність конкретного доказу вимогам Кримінального процесуального кодексу України, зокрема щодо порядку його одержання, процесуальної форми, проведення відповідної процесуальної дії та повноважень осіб, які брали в ній участь, сама по собі не свідчить про об`єктивну неможливість розгляду господарської справи.

62. Відтак розгляд кримінальної справи № 346/1205/25 не створює об`єктивної неможливості розгляду цієї справи у розумінні пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України. Обставини, необхідні для вирішення заявлених Прокурором вимог, можуть і повинні бути встановлені господарським судом на підставі зібраних у цій справі доказів з наданням оцінки доводам Відповідача щодо їх належності, допустимості та достовірності.

63. Не спростовує цього висновку посилання Відповідача на те, що самостійні первинні докази ДЕІ, складені поза межами кримінального провадження, у матеріалах справи відсутні, а повторне достовірне встановлення стану земельної ділянки на момент відбору проб є неможливим (див. пункт 31 цієї постанови). Ці обставини стосуються достатності доказів Прокурора та доведеності позовних вимог і підлягають оцінці при вирішенні спору по суті, а не при вирішенні питання про зупинення провадження.

64. Доводи Відповідача про те, що господарська і кримінальна справи стосуються тієї самої події, земельної ділянки, періоду, первинних матеріалів, експертизи та розрахунку шкоди (див. пункт 32 цієї постанови) свідчать про певну пов`язаність цих справ, але не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду господарського спору. Як зазначено у пунктах 38-39 цієї постанови, для застосування пункту 5 частини 1 статті 227 Господарського процесуального кодексу України необхідно встановити конкретні обставини, які господарський суд не може встановити самостійно. Сам по собі факт дослідження в обох справах тих самих доказів та обставин для цього недостатній.

65. Більше того, обставини, встановлені у кримінальній справі № 346/1205/25, не обов`язково матимуть преюдиційне значення для вирішення цього спору, оскільки у разі ухвалення щодо ОСОБА_1 виправдувального вироку вони відповідно до частини 8 статті 75 Господарського процесуального кодексу України підлягатимуть доказуванню у цій справі в загальному порядку.

66. Колегія суддів вважає безпідставними посилання Відповідача на постанови Верховного Суду від 09.10.2025 у справі № 552/4051/23 та від 16.04.2026 у справі № 947/39698/21, оскільки вони ухвалені за інших фактичних обставин.

67. У справі № 552/4051/23 предметом цивільного спору було стягнення боргу за договором позики, існування якого підтверджувалося розпискою від 01.01.2020. Водночас у кримінальному провадженні позивачу інкримінувалося примушування відповідача до складання саме цієї розписки під погрозою насильства з метою отримання неіснуючого боргу. Тобто кримінальне провадження стосувалося самого факту виникнення зобов`язання, на якому ґрунтувався цивільний позов, а без встановлення обставин складання розписки неможливо було належно вирішити спір про стягнення боргу.

68. У справі № 947/39698/21 предметом спору було витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, а підставою позову – незаконне вибуття землі з державної власності внаслідок використання підроблених рішень та державних актів. У кримінальних провадженнях, до завершення яких було зупинено розгляд цивільної справи, встановлювалися саме обставини використання цих документів, самовільного зайняття земельних ділянок та їх подальшого відчуження. Тобто предмет доказування у кримінальних провадженнях безпосередньо охоплював обставини, від яких залежало встановлення правомірності вибуття спірної земельної ділянки з державної власності та, відповідно, наявності підстав для її витребування. Саме такий зв`язок між справами Верховний Суд визнав достатнім для зупинення провадження.

69. Натомість у справі № 909/350/25 кримінальне провадження не встановлює юридичного факту чи обставини, без яких неможливо вирішити вимогу про відшкодування шкоди. Його матеріали використовуються як докази обставин, що підлягають самостійному встановленню господарським судом.

IV. ВИСНОВКИ

70. Відповідно до частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

71. Місцевий суд дійшов помилкового висновку про зупинення провадження у справі, тому ухвала Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/350/25 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Розподіл витрат на оплату судового збору

72. Відповідно до приписів частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі підлягають розподілу під час вирішення спору по суті, а оскільки за результатами розгляду апеляційної скарги спір у цій справі не вирішено, розподіл судових витрат за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд не здійснює.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 73, 74, 76, 77, 78, 79, 91, 114, 282, Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2026 у справі № 909/350/25 скасувати.

3. Справу № 909/350/25 направити до Господарського суду Івано-Франківської області для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції в порядку та строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Касаційну скаргу подають безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддяРим Т. Я.

СуддіПрядко О. В.

Манюк П. Т.