Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №914/878/26 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Справа № 914/878/26

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Іванчук С.В., судді Степанюк Н.Л., Ржепецький В.О., розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства «Українська залізниця» вих.№НЮ-46 від 15.06.2026 (вх. №01-05/1903/26)

на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2026 (повне рішення складено 25.05.2026, суддя Мазовіта А.Б.)

у справі №914/878/26

за позовом: Першого заступника керівника Тернопільської окружної прокуратури, м. Тернопіль, в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області, м. Тернопіль, та позивача-2: Великогаївської сільської ради, с. Великі Гаї, Тернопільська обл.

до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Львів

про стягнення 142 379,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовної заяви та оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Перший заступник керівника Тернопільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача-1: Державної екологічної інспекції у Тернопільській області та позивача-2: Великогаївської сільської ради звернувся з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” про стягнення 142 379,40 грн.

Позов обґрунтовано тим, що Тернопільською окружною прокуратурою під час вивчення матеріалів кримінального провадження № 42025212050000067 від 24.11.2025, розпочатого за ч. 1 ст. 246 КК України, встановлено факт незаконної рубки дерев на території захисних лісових насаджень, що перебувають у користуванні АТ “Укрзалізниця”.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 18.05.2026 позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Українська залізниця” на користь Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області шкоду, завдану навколишньому природному середовищу в сумі 142379,40 грн, а також судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, дійшов таких висновків:

- згідно з інформацією ВСП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” від 13.01.2026 № ПЧЛ-1/3, постійним користувачем земельної ділянки кварталу 68, виділу 96 є виробничий структурний підрозділ “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”;

- порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності;

- порубка дерев є незаконною у разі її здійснення без відповідного дозволу; на підставі дозволу, виданого з порушенням законодавства; до початку або після закінчення встановлених у ньому строків; на ділянках, не передбачених дозволом; понад визначену кількість, а також щодо порід дерев, не зазначених у дозволі, чи порід, вирубка яких заборонена;

- Державна екологічна інспекція Тернопільської області є органом, що уповноважений здійснювати відповідні контрольні функції щодо охорони та використання природних ресурсів, тому у даному випадку інспекція є належним позивачем у справі;

- відповідач як постійний лісокористувач не надав суду належних і допустимих доказів виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства щодо вжиття заходів з охорони і збереження лісових насаджень на підвідомчій йому території земель лісового фонду від незаконних рубок, а також не довів відсутності своєї вини;

- відповідач допустив протиправну бездіяльність, яка полягала у неналежному виконанні покладених на нього обов`язків щодо охорони лісу, що призвело до незаконної вирубки 67 дерев;

- між бездіяльністю відповідача та завданою шкодою встановлено прямий причинно-наслідковий зв`язок, при цьому відсутність вини відповідача у вчиненні протиправної бездіяльності судом не встановлена та належними доказами не підтверджена.

Короткий зміст вимог та узагальнених доводів учасників справи.

Акціонерне товариство “Українська залізниця” подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2026, в якій заявник просить скасувати рішення господарського суду від 18.05.2026 у справі №914/878/26 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог – відмовити повністю; судові витрати покласти на позивачів.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене без з`ясування обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та з порушенням норм матеріального та процесуального права, апелянт покликається на такі доводи:

- захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор; бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- незаконна порубка мала місце в захисній смузі залізниці; 24.09.2025 із заявою про вчинення правопорушення лісового законодавства звернувся Виробничий підрозділ “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” - потерпіла особа;

- прокуратурою передчасно - до вжиття всіх заходів для виявлення винних осіб, подано позов, тим паче шкода від незаконних дій лісопорушників заподіяна саме залізниці, яка власним коштом змушена відновлювати пошкодженні захисні лісонасадження;

- органам державної влади та місцевого самоврядування не надано розумного строку для виконання покладених на них функцій, а позов прокуратурою заявлено зразу ж після інформування про відкриття кримінального провадження;

- для застосування ст. 1166 ЦК України потрібна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: порушення зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між порушенням зобов`язання та збитками; вина; позивачами не доведено наявності у спірних правовідносинах протиправної поведінки залізниці та причинного зв`язку такої поведінки із заподіяними збитками;

- суд мав надати відповідь на питання які конкретні заходи (комплекс заходів) мав би проводити постійний лісокористувач задля унеможливлення незаконної порубки дерев.

У відзиві на апеляційну скаргу прокурор наводить такі аргументи на спростування доводів скаржника:

- оскільки, уповноваженими органами не було вжито заходів щодо стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, у зв`язку з чим прокурор правомірно реалізував свої представницькі повноваження в інтересах держави;

- АТ “Укрзалізниця” є правонаступником прав та обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, а земельні ділянки, що належать до земель залізничного транспорту, перебувають у його постійному користуванні;

- з огляду на статус АТ “Укрзалізниця” як постійного лісокористувача, на відповідача поширюються обов`язки, визначені зазначеною нормою закону;

- не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків;

- вина лісокористувача у такому випадку полягає у протиправній бездіяльності, що виражається у невжитті належних заходів щодо охорони та захисту лісових насаджень.

Позивач-1 та позивач-2 правом на подання відзиву не скористались.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 сформовано колегію суддів у складі: Іванчук С.В (суддя-доповідач), судді Степанюк Н.Л., Ржепецький В.О.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця” на рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2026 у справі №914/878/26. На підставі ч. 13 ст. 8 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

29.06.2026 прокурор подав відзив (вх.№01-04/5511/26), в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення залишити без змін.

16.07.2026 на адресу Західного апеляційного господарського суду від Господарського суду Львівської області надійшли матеріали справи №914/878/26 (вх.№01-09/1193/26).

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Згідно з інформацією ВСП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” від 13.01.2026 №ПЧЛ-1/3 постійним користувачем земельної ділянки, а саме кварталу 68, виділу 96 є виробничий структурний підрозділ “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”. (Том 1, а.с. 72)

Відповідно до зазначеної інформації, захисні лісонасадження за напрямком “Підволочиськ – Тернопіль” перебувають на балансі ВСП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень”, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів №16 від 01.01.2021 із додатком – планом-графіком. (Том 1, а.с. 73)

24.09.2025 до відділення поліції №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області надійшло повідомлення від працівника “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” Приступи Т.І. про те, що під час планової осінньої ревізії у кварталі 68 виділ 96 виявлено пні від зрізаних дерев різних порід у кількості 67 штук. (Том 1, а.с. 63)

Вказане повідомлення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі “Інформаційний портал національної поліції України” за №8352 у ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області. (Том 1, а.с. 44)

24.09.2025 із залученням спеціалістів Державної екологічної інспекції у Тернопільській області проведено обстеження території, за наслідками якого складено акт б/н. (Том 1, а.с. 65).

Вказаним актом обстеження встановлено, що в захисних лісових насадженнях смуги відведення залізної дороги у кварталі 68 виділ 96 , які безпосередньо примикають до земельної ділянки, яка належить ТОВ “Мурава парк релакс” (кадастровий номер 6125281700:01:002:0111, адреса: вул. Чусацька, 30, с. Великі Гаї, Тернопільського району), встановлено факт незаконного вирубування 67 дерев, з яких: - клен гостролистий – 23 шт;- клен ясенолистий – 34 шт; - верба – 3 шт; - берест - 1 шт; - ясен - 6 шт(Том 1, а.с. 65)

З акту встановлено, що вирубування дерев здійснено в зимово-весняний період 2025 року, про що свідчить наявність на пнях молодої порослі, незначна ступінь розкладання деревини (пні злегка потемнівші), наявність залишків тирси. Пні незаконно зрубаних дерев частково прикриті ґрунтом. Деревина (лісопродукція) заготовлена під час вирубування дерев на місці порубки відсутня. (Том 1, а.с. 64)

З інформації представників ВП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” встановлено, що спеціальний дозвіл (лісорубний квиток) на проведення вирубування вищевказаних дерев не видавався. (Том 1, а.с. 72)

За результатами виявлення незаконно зрубаної деревини органом державного контролю здійснено нарахування розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки, розмір якої з урахуванням Порядку індексації такс для обчислення шкоди становить 142 379,37 грн (розрахунок здійснено відповідно до додатка №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”). (Том 1, а.с. 59)

Під час перевірки матеріалів, зареєстрованих в інформаційно-телекомунікаційній системі “Інформаційний портал Національної поліції України” за № 8352 у ВП №1 Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області, Тернопільською окружною прокуратурою 24.11.2025 до ЄРДР внесено відомості за №42025212050000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України. (Том 1, а.с. 39) В ході досудового розслідування проведено судово інженерно-екологічну експертизу у кримінальному провадженні №42025212050000067. (Том 1, а.с. 92). Висновком експерта №СЕ-19/120-26/1183-ФХЕД від 30.01.2026 встановлено розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування 67 дерев у кварталі 68 виділ 96, за напрямком Великі Бірки-Тернопіль км 1336 пк 5-8 (права сторона) ВП “Львівська дистанція захисних насаджень” регіональна філія “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” в сумі 142 379,40 гривень (Том 1, а.с. 96)

За повідомленням прокуратури, у кримінальному провадженні №42025212050000067 від 24.11.2025 досудове розслідування триває, повідомлення про підозру жодній особі не вручено.

Тернопільська окружна прокуратура листом від 16.02.2026 №50-1217ВИХ-26 звернулася до Великогаївської сільської ради та листом від 18.02.2026 №50-1266ВИХ-26 звернулася до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області із запитами щодо надання інформації про стан відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев, у розмірі 142 379,40 грн. (Том 1, а.с. 98, 101)

На вказаний запит Великогаївська сільська рада листом від 20.02.2025 №215 повідомила, що заходи щодо стягнення шкоди, завданої незаконною порубкою дерев, не вживалися, та не заперечила проти звернення прокурора до суду з відповідним позовом. (Том 1, а.с. 98, 100)

Державна екологічна інспекція у Тернопільській області листом від 25.02.2026 №8-05-521 повідомила, що розмір заподіяної шкоди у сумі 142 379,40 грн залишається невідшкодованим. Також інспекція зазначила про обмежене фінансування коштів на сплату судового збору та не заперечила щодо здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді. (Том 1, а.с. 98, 103)

Крім того, судом встановлено, що Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області та Великогаївську сільську раду листами від 18.03.2026 №50-2077 вих-24 та №50-2078 вих-25, у порядку статті 23 Закону України “Про прокуратуру”, повідомлено про прийняття прокуратурою рішення щодо здійснення представництва інтересів держави в суді шляхом пред`явлення відповідного позову. (Том 1, а.с. 104, 105)

Норми права та мотиви, якими керується суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови та висновки суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Предметом спору у цій справі є вимога прокурора в інтересах держави про стягнення з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” Акціонерного товариства “Українська залізниця” шкоди у розмірі 142 379,37 грн., заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної рубки дерев на території лісового фонду, що перебуває у постійному користуванні відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України “Про прокуратуру” прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

“Нездійснення захисту” має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

“Здійснення захисту неналежним чином” має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

“Неналежність” захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Слід звернути увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18)

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України “Про прокуратуру”, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим”.

З огляду на викладене, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва. У такому випадку суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся (аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №906/982/19).

Відповідно до п. ї ч. 1 ст. 15 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Звертаючись з позовом до суду, прокурор визначив уповноваженими органами у спірних правовідносинах Державну екологічну інспекцію у Тернопільській області та Великогаївську сільську раду.

“Інтереси держави” охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17; від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17; від 05.05.2026 у справі № 915/790/24).

В обґрунтуванні наявності підстав для представництва та необхідність захисту інтересів держави прокуратура зазначає, що обов`язок щодо відшкодування шкоди, завданої незаконною рубкою дерев несе АТ “Українська залізниця” в особі Регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Українська залізниця” як постійний лісокористувач, оскільки, особу, яка здійснила незаконні порубки дерев не встановлено.

З матеріалів справи встановлено, що Тернопільська окружна прокуратура листом від 16.02.2026 №50-1217ВИХ-26 звернулася до Великогаївської сільської ради, та листом від 18.02.2026 №50-1266ВИХ-26 звернулася до Державної екологічної інспекції у Тернопільській області із запитом щодо стану відшкодування шкоди у розмірі 142 379,40 грн, завданої незаконною порубкою дерев.

Великогаївська сільська рада повідомила про невжиття заходів зі стягнення шкоди та не заперечила проти звернення прокурора до суду. Державна екологічна інспекція зазначила, що шкода залишається невідшкодованою, а також не заперечила щодо представництва інтересів держави прокуратурою, посилаючись на обмежене фінансування судового збору.

Колегія суддів зазначає, що за таких обставин, відсутні підстави вважати, що прокурор звернувся до суду передчасно.

Прокурор вважає, що органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснювали захист інтересів держави, що стало підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором належним чином підтверджено наявність передбачених статтею 23 Закону України “Про прокуратуру” підстав для здійснення представництва інтересів держави у цій справі. Матеріалами справи підтверджується, що уповноважені органи були обізнані про порушення інтересів держави, однак самостійно заходів судового захисту не вжили.

За таких обставин доводи апелянта про відсутність підстав для звернення прокурора до суду є безпідставними, спростовуються матеріалами справи та не дають підстав для висновку про порушення прокурором вимог статті 23 Закону України “Про прокуратуру”.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України загальною підставою цивільно-правової відповідальності у формі відшкодування шкоди, є вчинення винною особою цивільного правопорушення, до складу якого включаються протиправна поведінка (дія або бездіяльність) особи, настання шкоди, причинний зв`язок між поведінкою та шкодою, вина особи. Наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення дає правові підстави для відповідальності. При цьому відсутність своєї вини доводить особа, яка завдала шкоди.

В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегії суддів необхідно перевірити правильність висновків місцевого суду щодо наявності повного складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправність поведінки (бездіяльності), заподіяння шкоди та її розмір, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, а також вину.

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ).

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.

Згідно із ст. 17 Лісового кодексу України у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища. У разі прийняття рішення про надання лісів у постійне користування обласними, Київською, Севастопольською міськими державними адміністраціями таке рішення погоджується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища. Прийняття рішень Кабінетом Міністрів України не потребує погоджень з іншими органами.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14.12.1991 №356 “Про створення Державної адміністрації залізничного транспорту України” було створено Державну адміністрацію залізничного транспорту України (Укрзалізницю) та передано у її відання, зокрема, Львівську залізницю.

Згідно з Порядком поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2007 №733, лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів) розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів.

Законом України “Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування” від 23.02.2012 №4442-VI передбачено створення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону до статутного капіталу товариства вноситься, зокрема, право постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення підприємств залізничного транспорту.

Абзацами 1, 2 пункту 3 розділу ІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” цього Закону встановлено, що земельні ділянки, які перебували у постійному користуванні Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, використовуються товариством відповідно до їх цільового призначення. До моменту оформлення прав користування такими земельними ділянками товариство зобов`язане використовувати їх у тих межах та розмірах, у яких вони фактично перебували у користуванні підприємств залізничного транспорту.

Крім того, пунктом 5 розділу ІІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України №4442-VI внесено зміни до статті 92 Земельного кодексу України, якими передбачено право публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування набувати право постійного користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України “Про утворення публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” № 200 від 25.06.2014, статутний капітал товариства формується шляхом внесення права постійного користування земельними ділянками, наданими для розміщення об`єктів Укрзалізниці та підприємств, зазначених у додатку 1 до постанови. Серед таких підприємств визначено Державне територіально-галузеве об`єднання “Львівська залізниця”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 затверджено Статут АТ “Українська залізниця”.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань регіональна філія “Львівська залізниця” є відокремленим підрозділом АТ “Укрзалізниця”.

Відповідно до пунктів 3.2, 3.13 Положення про виробничий структурний підрозділ “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”, затвердженого наказом регіональної філії від 20.03.2023 №143/од, на вказаний підрозділ покладено функції щодо забезпечення охорони захисних лісонасаджень від пожеж, незаконних рубок, шкідників, хвороб та інших негативних впливів, а також забезпечення дотримання вимог природоохоронного законодавства, раціонального використання та відтворення природних ресурсів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 утворено Публічне акціонерне товариство “Українська залізниця” на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту. Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №735 затверджено Статут ПАТ “Українська залізниця”, а постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2018 №938 змінено тип товариства з публічного на приватне та перейменовано його в АТ “Українська залізниця”.

Згідно з інформацією ВСП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” від 13.01.2026 № ПЧЛ-1/3, постійним користувачем земельної ділянки кварталу 68, виділу 96 є виробничий структурний підрозділ “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”.

Крім того, відповідно до зазначеної інформації, захисні лісонасадження на напрямку Підволочиськ-Тернопіль перебувають на балансі ВСП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень”, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів №16 та викопіюванням із плану-графіка.

Таким чином, АТ “Укрзалізниця” є правонаступником прав та обов`язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту, а земельні ділянки, що належать до земель залізничного транспорту, перебувають у його постійному користуванні.

Відповідно до п. 1 ст. 19 Лісового кодексу України постійні лісокористувачі зобов`язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.

Відповідно до ст. 63 ЛК України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Положеннями статті 64 ЛК України передбачено, що підприємства, установи та організації, які здійснюють ведення лісового господарства, зобов`язані забезпечувати охорону лісів від пожеж, захист їх від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

З огляду на статус АТ “Укрзалізниця” як постійного лісокористувача, на відповідача покладаються обов`язки, визначені зазначеною нормою закону.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 86 Лісового кодексу України організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних рубок. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

З матеріалів справи встановлено, що постійним користувачем земельної ділянки кварталу 68, виділу 96 є виробничий структурний підрозділ “Львівська дистанція захисних лісонасаджень” регіональної філії “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця”. Захисні лісонасадження за напрямком “Підволочиськ – Тернопіль” перебувають на балансі ВСП “Львівська дистанція захисних лісонасаджень”, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів №16 від 01.01.2021 із додатком – планом-графіком.

З матеріалів справи встановлено, що уповноваженими працівниками відповідача під час планової осінньої ревізії у кварталі 68 виділ 96 було виявлено пні від зрізаних дерев різних порід у кількості 67 штук. Вказане повідомлення зареєстровано в інформаційно-телекомунікаційній системі “Інформаційний портал національної поліції України” за №8352 у ВП №1 Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області.

За вказаним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України та зареєстровано кримінальне провадження за номером №42025212050000067, що підтверджується долученим до матеріалів справи витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів, а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (аналогічний правовий висновок викладено в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.02.2026 у cправі № 907/278/25).

При цьому неважливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу” (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.02.2021 у cправі № 906/366/20).

Стаття 41 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому законом порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно до статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”).

Статтею 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” також передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень (п. 5 ст. 64 Лісового кодексу України).

За приписами статей 63, 64, 86 Лісового кодексу України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів, зокрема, від незаконних рубок, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі статтею 105 Лісового кодексу України особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 107 цього Кодексу підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Окрім цього, відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків (аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 23.09.2023 у справі № 927/32/23; від 12.02.2026 у справі №907/278/25);

Колегія суддів зазначає, що факт вжиття окремих заходів, у тому числі виявлення правопорушення та повідомлення правоохоронних органів, не спростовує встановлених місцевим господарським судом обставин щодо неналежного виконання покладеного на постійного лісокористувача обов`язку забезпечити охорону і збереження лісу.

Отже, враховуючи наведені норми чинного законодавства, суд зазначає, що обов`язок щодо організації та забезпечення охорони і захисту лісів, який включає комплекс заходів із їх збереження, зокрема від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладено на постійних лісокористувачів.

Як встановлено судом, незаконне вирубування 67 дерев відбулося у кварталі 68 виділу 96, за напрямком Великі Бірки-Тернопіль км 1336 пк 5-8 (права сторона), що перебуває на праві постійного користування відповідача.

Матеріалами справи підтверджено, що самовільна порубка мала місце у смузі захисних лісонасаджень, що розташована на території Великогаївської сільської ради Тернопільського району Тернопільської області.

Місцевий господарський суд встановив факт незаконної порубки дерев на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні відповідача. Саме невиконання такого законодавчо визначеного обов`язку лісокористувача і становить протиправну бездіяльність відповідача.

Відтак, бездіяльність відповідача щодо належної охорони лісових насаджень перебуває у причинному зв`язку із заподіянням шкоди навколишньому природному середовищу.

Разом з цим, колегія суддів критично оцінює доводи скаржника про вжиття ним належного комплексу заходів із охорони лісу. Здійснення окремих організаційних або контрольних заходів не свідчить про належне виконання відповідачем своїх обов`язків, якщо результатом його діяльності стало вчинення незаконної рубки на ввіреній йому території.

Щодо доводів апелянта про те, що суд повинен був визначити конкретний перелік заходів, які мав здійснювати постійний лісокористувач.

Обов`язок постійного лісокористувача щодо забезпечення охорони та захисту лісів безпосередньо встановлений нормами Лісового кодексу України та не зводиться до вичерпного переліку окремих організаційних чи технічних заходів. Саме відповідач як професійний суб`єкт господарювання, який здійснює постійне користування лісовими насадженнями, повинен організувати систему їх охорони таким чином, щоб забезпечити виконання покладених законом функцій.

Тому предметом доказування у даній справі є не встановлення конкретного способу виконання відповідачем своїх обов`язків, а з`ясування факту належного або неналежного їх виконання.

Оскільки відповідач не довів, що ним були вжиті всі залежні від нього заходи щодо запобігання незаконній порубці дерев, місцевий господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про наявність його протиправної бездіяльності.

Отже, доведеними є всі елементи складу цивільного правопорушення, а тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо розміру завданої шкоди колегія суддів зазначає таке.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Тернопільської області Вітряком О.В. здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки, розмір якої становить 142 379,37 грн (розрахунок здійснено відповідно до додатка №1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 №665 “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу”).

Під час досудового розслідування кримінального провадження номер №42025212050000067 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України призначено судову інженерно-екологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопілського науково-дослідного експертно-криміналістичному центру МВС.

Висновком експерта №СЕ-19/120-26/1183-ФХЕД від 30.01.2026 встановлено розмір заподіяних збитків лісу внаслідок незаконного вирубування 67 дерев у кварталі 68 виділ 96, за напрямком Великі Бірки-Тернопіль км 1336 пк 5-8 (права сторона) ВП “Львівська дистанція захисних насаджень” регіональна філія “Львівська залізниця” АТ “Укрзалізниця” в сумі 142 379,40 гривень (Том 1, а.с. 96)

У висновку експерта №СЕ-19/120-26/1183-ФХЕД від 30.01.2026 вказано, що відповідно до ст.70 та ч.2 ст.102 КПК України експерт Варик Г.С. про кримінальну відповідальність за ст.384 КК України за надання завідомо неправдивого висновку та за ст.385 КК України за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків попереджений. Таким чином, дотримано необхідні вимоги, що визначені у ст. 101 ГПК України, та висновок №СЕ-19/120-26/1183-ФХЕД за результатами проведення інженерно-екологічної експертизи від 30.01.2026 є належним та допустимим доказом у справі, який узгоджується з іншими долученими до справи доказами у їх сукупності.

Висновок експерта є рівноцінним засобом доказування у справі, наряду з іншими письмовими, речовими і електронними доказами, а оцінка його, як доказу, здійснюється судом у сукупності з іншими залученими до справи доказами за загальним правилом статті 86 ГПК України (аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №910/21067/17).

Згідно із ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні інші належні докази, якими підтверджено вихідні дані, необхідні для визначення розміру шкоди, зокрема: акт обстеження від 24.09.25р.складений Державним інспектором з охорони навколишнього природнього середовища Тернопільської областів за участі інженера ОЗЛ ВП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" РФ "Львівська заліхниця!, майстра лісу ВП Львівська дистанція захисних лісонасаджень РФ "Львівська залзниця", акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 24.09.25р., складений РФ ВСП "Львівська дистанція захисних лісонасаджень", в якому зокрема визначено розмір заподіяної шкоди в сумі 142380,64 грн., розрахунок розміру .

Отже, місцевий господарський суд, керуючись вимогами ст. 86 ГПК України, належним чином дослідив та оцінив усі подані сторонами докази у їх сукупності, надавши оцінку кожному з них окремо та їх взаємному зв`язку. Відтак, враховуючи вищевикладене, матеріали справи в їх сукупності, з огляду на надані докази, суд першої інстанції дійшов вірних висновків про підставність заявлених позовних вимог.

Висновки апеляційного господарського суду.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України. Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07 від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №32849/05, №20796/06, №14347/07 та №40760/07 від 15.03.2012).

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

В порядку положень ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваного рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржене рішення слід залишити без змін.

Судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За результатами розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про покладення сплати судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Українська залізниця” вих.№НЮ-46 від 15.06.2026 (вх. №01-05/1903/26) – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 18.05.2026 у справі №914/878/26 – залишити без змін.

Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

У зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці постанову складено та підписано 03.09.2026.

Головуючий суддя Іванчук С.В.

суддя Ржепецький В.О.

суддя Степанюк Н.Л.