Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №726/2869/26 — Садгірський районний суд м. Чернівців

Суд: Садгірський районний суд м. Чернівців

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Адмінправопорушення

Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування

Дата: 02 вересня 2026 р.

Справа: №726/2869/26

Суддя: Мілінчук С. В.

САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ЧЕРНІВЦІ

Справа № 726/2869/26

Провадження №3/726/529/26

Категорія 307

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.09.2026 м. Чернівці

Суддя Садгірського районного суду м. Чернівці Мілінчук С. В. розглянувши адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, який проживає по АДРЕСА_1 , за вчинення правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КпАП України,-

ВСТАНОВИВ :

До Садгірського районного суду м. Чернівці надійшли матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КпАП України.

Так, у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 980168 від 27.07.2026 року вказано, що 27.07.2026 року близько 18 години у АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насилля психологічного характеру стосовно своєї дружини ОСОБА_2 , а саме висловлювалась у її бік нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоду її психологічному здоров`ю.

У судове засідання ОСОБА_1 не зявився.

Разом із тим, ОСОБА_2 , дружина ОСОБА_1 у судовому засіданні вказала, що дійсно, між сторонами виникла суперечка на підставі ревнощів, однак дії та бездіяльність її чоловіка не носили насильницький характер та через дуже короткий проміжок часу сторони примирились.

Відповідно до ст. 245 КУпАП вказує, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації,трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно з п.п. 3, 7, 14, 17 ч.1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Для наявності у діях особи складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства, обов`язковим є одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.

Як встановлено із пояснень ОСОБА_1 , сварка між подружжям виникла з причин ревнощів чоловіка, довго не тривала та закінчилась примиренням сторін. При цьому дії чоловіка не несли насильницького характеру.

В даному випадку варто вказати, що сам по собі факт виникнення між подружжям конфлікту, навіть якщо під час такого конфлікту були висловлені емоційні чи грубі висловлювання, не свідчить автоматично про вчинення домашнього насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Аналіз наявних у справі доказів свідчить, що конфлікт між сторонами виник у зв`язку із ревнощами, що стало безпосередньою причиною словесної суперечки між сторонами.

Суд звертає увагу, що диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність не за будь-яку сварку чи використання нецензурної лексики між особами, які перебувають або перебували у сімейних відносинах, а лише за такі умисні дії психологічного характеру, які внаслідок свого змісту, способу вчинення та спрямованості могли або фактично завдали шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи.

При цьому обов`язковою ознакою психологічного домашнього насильства є наявність впливу на психоемоційний стан постраждалої особи, який викликає у неї побоювання за власну безпеку, емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або іншим чином завдає шкоди її психічному здоров`ю.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно вимог ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на суд покладається обов`язок здійснювати неупереджений розгляд та ухвалювати обґрунтовані рішення. Приймаючи рішення, суду необхідно керуватись п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України», яким визначено, зокрема, що доведення вини має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином із досліджених судом матеріалів вбачається, що між сторонами мав місце взаємний побутовий конфлікт, який виник на ґрунті ревнощів. Такий конфлікт, за відсутності встановлених законом ознак психологічного насильства, сам по собі не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

За таких обставин суд приходить до висновку, що належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не підтверджено наявність у діях ОСОБА_1 об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а відтак відсутній один із обов`язкових елементів складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, доходжу висновку про необхідність закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ч. 1 ст. 173-2, 245, 247, 278, 280, 251-252, 256, КпАП України, -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за скоєння правопорушень передбачених ч. 1 ст. 173-2 КпАП України – закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.

Постанова судді може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом 10-ти діб з дня її винесення.

СуддяС. В. Мілінчук

Оригінал: reyestr.court.gov.ua