Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №632/1678/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1678/26

провадження № 2/632/1331/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"03" вересня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді Библіва С.В., за участі секретаря судового засідання Гаврющенко П.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Златополі Лозівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 зернулась до суду з вищевказаною позовною заявою, в обґрунтування якої зазначила, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.02.2025 року до його розірвання за рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09.06.2026 року. Від шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на разі проживає з матір`ю. ОСОБА_2 жодної матеріальної допомоги на утримання дитині не надає, не виконує свій обов`язок по сплаті аліментів. Крім того, позивачка, як матір дитини, на разі перебуває у відпустці по догляду за дитиною до трьох років і ніякого заробітку не має. Всі фінансові витрати на утримання дитини та себе самої несе вона. ОСОБА_2 є здоровим та працездатним чоловіком, який в змозі утримувати дитину та її матір.

Позивачка просить:

- стягнути з ОСОБА_4 на свою користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня подачі позову і до досягнення дитиною повноліття.

- стягнути з ОСОБА_4 на свою користь аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.

Ухвалою судді від 04.08.2026 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін та призначено перше судове зсідання на 03.09.2026 року.

У судове засідання позивачка не прибула, надавши заяву про розгляд справи без її участі, на задоволенні позову наполягає, у разі неявки відповідача не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання, до нього не прибув, відзиву на позов не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Враховуючи неявку сторін, суд відповідно до положень ст. 247 та 280 ЦПК України вирішив розглянути справу за наявними в ній доказами, ухваливши заочне рішення та без фіксації процесу технічними засобами

Суд, вивчивши позовну заяву, дослідивши та проаналізувавши письмові докази і матеріали справи, встановив обставини та відповідні до них правовідносини.

Згідно ст. ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду по захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Зокрема, судом встановлено, що сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 08.02.2025 року до його розірвання за рішенням Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 09.06.2026 року (а.с.9-10). Від шлюбу в них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що вбачається з копії свідоцтва про його народження (а.с.7), який на разі зареєстрований з матір`ю (а.с.11). Відомостей про те, що малолітня дитина ОСОБА_5 не мешкає з позивачкою, суду не надано. Тому, суд приходить до висновку, що малолітній ОСОБА_5 перебуває на утриманні у позивачки по справі.

Положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та приписи ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України зобов`язують суд при вирішенні будь - яких питань щодо дітей виходити із якнайкращого забезпечення їх інтересів.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 181 СК України, за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно ст. 27 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яку ратифіковано Постановою ВР України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року № 2402-ІІІ з відповідними змінами та доповненнями кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття визначено ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

В даному випадку норми закону передбачають обов`язок батьків утримувати своїх неповнолітніх дітей.

Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Визначаючи вказаний розмір аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини (відсутні дані); стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів (відсутні дані); відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина (твердження не спростоване); наявність рухомого та нерухомого майна (відсутні дані), грошових коштів, інші обставини, що мають істотне значення. Про наявність постійного заробітку у відповідача не відомо, проте суд бере до уваги його працездатний вік (повні 26 років).

Також, суд враховує, що при стягненні з відповідача аліментів на утримання дитини в розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде цілком узгоджуватися з вимогами ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, а тому, суд вважає за необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з часу звернення із позовом до суду з 31.07.2026 року і до досягнення ОСОБА_5 повноліття.

Щодо позовної заяви в частині стягнення з відповідача аліментів на утримання матері дитини, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.2 ст. 91 СК України жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Згідно із ч.2,4 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років; право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу

Стаття 91 СК України регулює правовідносини з припинення права на утримання матері дитини.

Принципове положення законодавця полягає у тому, що право на утримання мати дитини, з якою вона проживає, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

У Сімейному кодексі України не встановлено максимального розміру аліментів, які можуть бути стягнуті судом на утримання одного з подружжя. Суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у результаті їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. При цьому, суд у першу чергу виходить з прожиткового мінімуму й життєвих потреб особи. Аліменти мають бути достатніми й співмірними з огляду на цілі зобов`язання по утриманню. Критерії, якими має керуватися суд при визначенні розміру аліментів, в законі значно розширені. Як і раніше, в першу чергу суд виходить з матеріального і сімейного стану платника та одержувача аліментів.

Матеріальне становище платника оцінюється, виходячи з вартості належного йому майна, розміру заробітку (доходу). Про матеріальне становище також свідчить розмір витрат, що здійснюються платником на утримання себе й членів своєї сім`ї.

Аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану (ст. 80 Сімейного Кодексу України).

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб матері дитини, суд вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення аліментів на утримання матері дитини та стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на її утримання в розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, з дня подачі позову і до досягнення дитиною трьох років.

Не надавши відзив на позов із спростуванням доводів позовної заяви, зокрема, щодо відсутності можливості утримувати матір своєї дитини, відповідач дає судові всі підстави для задоволення позовних вимог і в цій частині.

На підставі ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів.

Відповідно до п. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір в розмірі 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи на 01.01.2026 року складав 3328 грн. 00 коп.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що позивач звільнена від сплати судового збору, тому у порядку ст. 141 ЦПК України суму судового збору необхідно стягнути із відповідача у дохід держави у розмірі 1331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 180-182, 191 СК України, керуючись ст. ст. 4, 7, 12, 89, 141, 247, 263, 265, 279, 280 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 31 липня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у розмірі 1/6 частки з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, починаючи з 31 липня 2026 року і до досягнення дитиною, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1331,20 коп. на користь держави.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили протягом тридцяти днів з дня його проголошення, якщо не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , дійсне місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; зареєстрований, як ВПО: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 03.09.2026 року.

Суддя: С. В. Библів