Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №639/9914/25 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/9914/25

Провадження №2/639/50/26

РІШЕННЯ

(заочне)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді – Труханович В.В.,

за участю секретаря – Бірюк А.О.,

представника позивача – Загорулька Є.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні Новобаварського районного суду міста Харкова цивільну справу № 639/9914/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2025 року до Новобаварського районного суду міста Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в особі її представника адвоката Загорулька Євгена Олеговича, до ОСОБА_2 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 набуто у власність 37/100 часток житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 18.08.1995, № Н15-3206, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Договір було зареєстровано Харківською товарною біржею «СЛОБОДА». Позивач зазначає, що право власності набуте за цим договором було зареєстроване в КП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації» 04.09.1995 під реєстровим номером 1585. На звернення ОСОБА_1 щодо можливості оформлення договору купівлі-продажу об`єкту нерухомого майна приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко О.В. повідомила листом від 04.09.2025 № 90/01-16 про неможливість вчинення такої нотаріальної дії через відсутність оригіналу нотаріально-посвідченого правовстановлюючого документу на такий об`єкт.

Отже, оскільки позивач позбавлена можливості оформити право власності на майно, на теперішній час у неї виникла необхідність про підтвердження дійсності договору в судовому порядку, оскільки при укладанні договору купівлі-продажу не були виконані вимоги в частині нотаріального оформлення вказаної угоди. Та враховуючи неможливість нотаріального посвідчення договору через об`єктивні обставини, у зв`язку з чим і звернулася до суду.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 29 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності залишено без руху. Надано сторок для усунення недоліків.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 13 січня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 11 лютого 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Витребувано докази.

До суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 06 квітня 2026 року клопотання представника позивача задоволено. Витребувано докази.

До суду надійшли витребувані докази.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 09 червня2026 року клопотання представника позивача задоволено.

Залучено до участі у цивільній справі №639/9914/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності, в якості співвідповідача – ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 АДРЕСА_2 ).

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 02 липня 2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності. Призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача Загорулько Є.О., який діє на підставі Ордеру на надання правничої допомоги від 08.08.2025 № б/н, в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені у рішенні вище.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі,вирішення справи віднесла на розсуд суду.

Інші відповідачі в судове засідання не з`явились, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Відзиви на позовну заяву до суду також не надходили. У зв`язку з цим, суд, згідно вимогам ч. 4 ст. 223 та ст. ст. 280, 281 ЦПК України, вважає можливим провести заочний розгляд справи, проти чого не заперечував і представник позивача по справі.

Дослідивши надані стороною позивача і долучені до матеріалів справи письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Частиною 1 ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом було встановлено, що 18 серпня 1995 року на Харківській товарній Біржі «СЛОБОДА» між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 було укладено договір № Н15-3206 купівлі-продажу 37/100 частини житлового будинку з надвірними спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 728 кв.м, житловою площею 72,4 кв.м, за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 38-39)

В п. 7 Договору зазначено, що відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу» даний договір не підлягає нотаріальному посвідченню, та підлягає реєстрації в бюро технічної інвентаризації.

Право власності було зареєстроване в ДКП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації» 04.09.1995 за реєстровим № 1585 ( а.с. 61).

Статтею 15 Закону України «Про товарну біржу» (в редакції, чинній на той час) передбачалось, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню.

Укладений договір купівлі-продажу № Н15-3206 від 18.08.1995 фактично був виконаний сторонами після досягнення домовленостей з усіх істотних питань, але не був нотаріально посвідчений, оскільки при укладанні даного договору сторони керувались ч.2 ст.15 Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991 року (далі - Закон), відповідно до якої угоди, зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

При цьому, Закон вступив в протиріччя з діючою на час укладення договору купівлі-продажу нормою цивільного законодавства - ч. 1 ст.227 Цивільного Кодексу України (в редакції 1963 року), яка вимагала нотаріальної форми посвідчення договорів купівлі-продажу житлового будинку, під страхом їх недійсності (стаття 47ЦК України в редакції 1963 року).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсним», відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Оскільки спірний договір купівлі-продажу житлового будинку укладався сторонами 18.08.1995, тому до даних правовідносин необхідно застосувати норми матеріального права, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК УРСР в редакції 1963 року.

Так, згідно з ч. 2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Аналогічне положення містить ч. 2 ст.220 ЦК України (в редакції 2003 року, який набрав чинності з 1 січня 2004 року), а саме якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Частина 2 ст.47 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) і ч. 2 ст.220 ЦК України застосовується до правовідносин у разі, коли сторони уклали правочин, зміст якого відповідав волі сторін, і лише форма його укладання не відповідала встановленим законом вимогам.

Як свідчать матеріали справи, договір купівлі-продажу частини житлового будинку з надвірними будівлями був підписаний сторонами правочину продавцем ОСОБА_4 і покупцем ОСОБА_1 , у присутності представника біржі, зареєстрований на Харківській товарній Біржі «СЛОБОДА», реєстраційний № Н15-3206, підписаний диоектором біржи та посвідчений гербовою печаткою. Даний договір був зареєстрований у ДКП «Харківському міському бюро технічної інвентаризації» 04.09.1995 за реєстровим № 1585 (а.с. 61).

Сторони договору при його укладенні на біржі досягли згоди по усім суттєвим умовам.

Так, по взаємній домовленості сторін (п. 1.6 Договору) товар продано за 600 000 000 карб., які покупцем було сплачено. При цьому продавець частини будинку засвідчив своїм підписом, що відчужувана ним нерухомість на момент укладення угоди не продана, не подарована, не заставлена, в спорі та під арештом не знаходиться (п. 2 Договору).

Відповідно до п. 1.4 цього Договору, правовстановлюючими документами на житловий будинок у продавця було рішення народного суду Жовтневого району від 28.08.1978, рішення зареєстроване ХДБТІ 14.01.1981 за р.н. 1585; договір купівлі-продажу, засвідчений 9-ю Харківською держнотконторою 28.03.1955, за р.н. 2503. Договір зареєстрований ХДБТІ 04.04.1955 за р.н. 1585.

Отже, вказаний договір купівлі-продажу укладено сторонами під час дії Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, статтею 227 якого передбачено нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Згідно ст. 47 цього Кодексу, недодержання цієї вимоги тягне за собою недійсність договору.

У відповідності до ч. 2 ст.47 ЦК УРСР та п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України 28.04.1978 № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними», якщо угода, що потребує нотаріального посвідчення, виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального посвідчення, суд за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників, вправі визнати угоду дійсною.

Як було зазначено вище, в укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю оговорили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу будинку і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Отже, ОСОБА_1 стала власником 37/100 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 728 кв.м, житловою площею 72,4 кв.м за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 38-39).

Однак, на звернення ОСОБА_1 щодо можливості оформлення договору купівлі-продажу посвідченого 18.08. 1995 Харківською товарною біржею «СЛОБОДА» об`єкту нерухомого майна приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Панченко О.В. повідомила листом від 04.09.2025 № 90/01-16 про неможливість вчинення такої нотаріальної дії через відсутність оригіналу нотаріально-посвідченого правовстановлюючого документу на такий об`єкт (а.с. 40).

Крім того, натеперішній час продавець за договором купівлі-продажу посвідченого 18.08. 1995 Харківською товарною біржею «СЛОБОДА» ОСОБА_4 померла.

Так, судом, у зв`язку зі смертю контрагента за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було залучено спадкоємця, що прийняв спадщину, а саме сина померлої – ОСОБА_3 , 1924 р.н.

Як зазначає позивач, оформити право власності на частину житлового будинку вона позбавлена можливості, оскільки право власності було набуто шляхом укладання договору купівлі-продажу на біржі.

У відповідності до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Пленум Верховного суду України у своїй Постанові № 5 від 07.02.2014 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» констатує факт того, що відповідно до ст. 41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 ЦК України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом. Враховуючи, що згідно зі ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України, то інші нормативно-правові акти, які обмежують права власника і не мають ознак закону, не підлягають застосуванню.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Отже, оскільки договір купівлі-продажу частини житлового будинку, укладений на біржі, відповідав волі сторін, умови договору ними виконані в повному обсязі, договір пройшов відповідну державну реєстрацію, а враховуючи те, що на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що є підстави для визнання його дійсним відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК УРСР.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на частину житлового будинку шляхом звернення до нотаріальної контори через те, що відсутній правовстановлюючий документ на нерухоме майно, оскільки договір купівлі-продажу частини житлового будинку, укладений на біржі, пройшов відповідну державну реєстрацію, але не посвідчений нотаріально і на даний час провести нотаріальне посвідчення правочину неможливо, суд вважає, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження під час розгляду справи і тому підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 37/100 житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із положеннями статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачено лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, в якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, якщо це право не визнається іншою собою, а також у разі втрати п Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів та припиняється у разі відчуження власником свого майна (частина перша статті 328 ЦК України, пункт 1 частини першої статті 346 ЦК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Оскільки судом визнано дійсним договір № Н15-3206 купівлі-продажу 37/100 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 728 кв.м, по АДРЕСА_1 , укладений 18 серпня 1995 року на Харківській товарній Біржі «СЛОБОДА» між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а отже рішення про визнання договору дійсним вже є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності підлягають часткому задоволенню.

Сторона позивача просив суд залишити судові витрати за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 4, 10, 133, 141, 259, 263, 265, 268, 272, 273, 280-282, 352, 354 ЦПК України ЦПК України, ст. ст. 1, 3, 316, 321, 328 ЦК України, ЦК УРСР, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Харківської міської ради, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу та визнання права власності – задовольнити частково.

Визнати дійсним договір № Н15-3206 купівлі-продажу 37/100 частини житлового будинку, розташованого на земельній ділянці площею 728 кв.м, по АДРЕСА_1 , укладений 18 серпня 1995 року на Харківській товарній Біржі «СЛОБОДА» між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 03.09.2026

Найменування сторін:

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 ;

Відповідач – ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач – Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, пл. Конституції,7, ЄДРПОУ 04059243;

Відповідач - ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя В. В. Труханович