Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №612/558/26 — Близнюківський районний суд Харківської області

612/558/26

2/612/402/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

03 вересня 2026 року селище Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Лобановської С.М.,

за участі секретаря судових засідань Шевченко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

ТОВ «СВЕА ФІНАНС», в особі представника Паладич А.О., звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, в якій просить стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості за договором від 10.12.2024 № 5168654 в розмірі 38605,77 грн, за договором від 15.11.2024 № 6258468 в розмірі 14900,00 грн, а всього в розмірі 53505,77 грн та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 10.12.2024 між ТОВ "ЛІНЕУРА УКРАЇНА" та ОСОБА_1 , за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5168654, відповідно якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності та платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки передбачені договором. За умовами кредитного договору: сума кредиту – 12000 грн 00 коп.; строк кредиту - 360 днів.

У період договору було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,00% в день.

Також відповідач здійснив акцепт і підписання відповідної Додаткової угоди (додаткового договору) до Договору №5168654 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», свої зобов`язання за Додатковою угодою (додатковим договором) також виконало, та надало позичальнику додаткові грошові кошти у сумі 3000,00 грн шляхом їх перерахування на картку позичальника № НОМЕР_1 , яку позичальник також вказав в відповідному розділі ІТС при заповненні заявки. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Таким чином відповідачем було отримано кредит в загальному розмірі 15000,00 грн двома переказами.

26.08.2025 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладений Договір факторингу № 01.02-33/25, у відповідності з яким ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримало право вимоги з повернення боргів за договором від 10.12.2024 № 5168654.

Крім того, 15.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6258468 на наступних умовах: сума кредиту 4000,00 грн; строком на 360 днів з 15.11.2024 по 10.11.2025; денна процентна ставка 0,86%; комісія за надання кредиту 12,00 грн, які нараховуються за ставкою 0.30% від суми кредиту одноразово; комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 12320.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду)кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок; у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, згідно якого ТОВ «СВЕА ФІНАНС» отримало право вимоги з повернення боргів за договором від 15.11.2024 № 6258468.

У зв`язку з вище викладеним позивач вимушений звернутися до суду з вказаним вище позовом.

Представник позивача у позові просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до вимог п. 2 ч. 7, п. 4 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, причин неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі п. 4 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою в судове засідання усіх учасників справи, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд розглянув цивільну справу без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Так, судом встановлено, що 10 грудня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 5168654 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у сумі 12000,00 грн, на строк 360 днів, який був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «16494», з умовами якого останній був ознайомлений. Дані обставини підтверджуються копією договору № 5168654 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 10.12.2024; паспортом споживчого кредиту від 10.12.2024 та копією правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «ЛІНЕУРА Україна».

У період договору було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою, яка становить 1,00% в день.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту, ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису підтвердив, що отримав та ознайомився із інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних ним умов кредитування.

Також відповідач здійснив акцепт і підписання відповідної Додаткової угоди (додаткового договору) до Договору №5168654 у тій самій формі і у той самий спосіб, що і було підписано основний договір (шляхом обміну електронними повідомленнями у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі та надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором, а саме: 10.12.2024 здійснило перерахунок грошей у сумі 12000,00 грн та 12.12.2024 здійснило перерахунок грошей у сумі 3000,00 грн на банківський рахунок картки ОСОБА_1 .. Дані обставини знайшли своє підтвердження повідомленнями ТОВ «ПЕЙТЕК» від 26.08.2025 № 20250826-1829 та № 20250826-1831.

26 серпня 2025 року право вимоги за договором від 10.12.2024 № 5168654 перейшло до ТОВ «СВЕА ФІНАНС», що підтверджується копією договору Факторингу № 01.02-33/25, витягом з реєстру боржників до договору Факторингу № 01.02-33/25.

Згідно витягу з реєстру боржників до договору Факторингу № 01.02-33/25 та розрахунку заборгованості за договором від 10.12.2024 № 5168654, ОСОБА_1 має заборгованість 38605 грн 77 коп., яка складається з наступного: 11897 грн 73 коп. – заборгованість за тілом кредиту; 23556 грн 06 коп. – заборгованість за відсотками; 3151 грн 98 коп. – заборгованість за пенею та/або штрафами.

Крім того, 15.11.2024 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6258468 на наступних умовах:

- сума кредиту 4000,00 грн;

- строк надання кредиту 360 днів з 15.11.2024;

- термін повернення коштів 10.11.2025;

- денна процентна ставка 0,86%;

- комісія за надання кредиту 12,00 грн, які нараховуються за ставкою 0.30% від суми кредиту одноразово;

- комісія за обслуговування кредиту (за весь строк кредитування): 12320.00 грн, що нараховується за ставкою 14.00% від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду)кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок; у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості, кредитодавець має право нараховувати проценти за порушення грошового зобов`язання;

- проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1875,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 15750,00 грн, які нараховуються за ставкою 3,50 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду;

- кошти надаються позичальнику шляхом перерахування коштів на картковий рахунок;

- підписанням договору позичальник підтверджує, що ознайомлений з наявними схемами кредитування та умовами договору, отримав паспорт кредиту;

- договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, шляхом направлення кредитодавцю електронного повідомлення та накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Вказані умови договору також зафіксовані у паспорті споживчого кредиту № 6258468 та заяві на отримання кредиту № 6258468, які наявні в матеріалах справи.

Перерахування коштів ОСОБА_1 в сумі 4000,00 грн підтверджується платіжним дорученням від 15.11.2024 № 143077024.

27.06.2025 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» укладено договір факторингу № 01.02-16/25, згідно якого ТОВ «Мілоан» (відступає) ТОВ «СВЕА ФІНАНС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «СВЕА ФІНАНС» приймає Належні ТОВ «Мілоан» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрах прав вимоги.

Відповідно до Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01.02-16/25 ТОВ «СВЕА ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6258468 у розмірі 14900,00 грн, з яких: 2860,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 5040,00 грн – заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 7000,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Як визначено у ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до умов Правил відповідач акцептував оферту шляхом заповнення заявки на отримання кредиту на сайті товариства, вказуючи всі дані, відмічені в паспорті позики в якості обов`язкових для заповнення, в тому числі, і реквізити банківської карти.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. (стаття 628 ЦК України).

Стаття 627 ЦК України та ст. 6 цього Кодексу визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Як визначено у ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як визначено у ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту, суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов`язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту.

Згідно ч. 1 ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

У частині ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено що, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З урахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Отже, договори про надання споживчого кредиту від 10.12.2024 укладено між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 та між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 – саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних та надсилаються та призначені для ідентифікації підписувача цих даних) згідно з вимогами законодавства, чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису договору.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Так, ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Мілоан» виконали умови договорів № 5168654 від 10.12.2024 та № 6258468 від 15.11.2024 та перерахували відповідачу грошові кошти.

Проте, ОСОБА_1 зобов`язання за договорами належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у нього утворилася заборгованість.

Що стосується стягнення штрафів за договорами у загальному розмірі 10151,98 грн (3151,98+7000) суд зазначає наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Загальновизнаним є факт, що Законом України від 24.02.2022 року №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

Таким чином, оскільки кредитні договори № 6258654 та № 6258468 укладені сторонами 10.12.2024 та 15.11.2024, тобто в період дії в Україні воєнного стану, то нарахований позивачем штраф у розмірі 10151,98 грн не може бути стягнутий із ОСОБА_1 , оскільки відповідач нормою закону звільнений від обов`язку такої сплати. Нарахована неустойка підлягає списанню позивачем.

Щодо стягнення комісії за договором № 6258468 від 15.11.2024 у розмірі 5040,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Визнання судом нікчемного правочину недійсним за вимогою сторони не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, оскільки нікчемний правочин є недійсним в силу закону з моменту його укладення.

Відповідно до частин 1-2, 5, 8 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Нечіткі або двозначні положення договорів зі споживачами тлумачаться на користь споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, вказаним законом безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію пов`язану з наданням кредиту.

Водночас, наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже, само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

У постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23 (провадження № 61-17096св23) зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Отже, умови договору про сплату комісії саме за обслуговування кредиту, тобто за дії, які позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за обслуговування кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

За вказаних обставин, вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором № 5168654 від 10.12.2024: за тілом кредиту у розмірі 11897,73 грн та процентів у розмірі 23556,06 грн, а всього у розмірі 35453,79 грн; за договором № 6258468 від 15.11.2024: за тілом кредиту у розмірі 2860,00 грн. Загальна заборгованість, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 за договорами становить 38313,79 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за подачу позову сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 69 від 29.06.2026.

Оскільки, суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1906,54 грн (71,61%) за відшкодування судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст. 207, 526, 527, 530, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст. 12, 13, 19, 76, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 280-289 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», заборгованість за договорами 5168654 від 10.12.2024 та № 6258468 від 15.11.2024 в загальному розмірі 38313 (тридцять вісім тисяч триста тринадцять) грн 79 копійок та понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 1906 (одна тисяча дев`ятсот шість) гривень 54 копійки, а всього – 40220 (сорок тисяч двісті двадцять) гривень 33 (тридцять три) копійки (код ЄДРПОУ 37616221, номер рахунку в АТ «ОТП БАНК» НОМЕР_3 , МФО 300528).

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Близнюківський районний суд Харківської області в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

Позивач.

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВЕА ФІНАНС", ЄДРПОУ 37616221, юридична адреса: вул. Іллінська, буд. 8, місто Київ, 04070.

Представник позивача.

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Суддя С.М. Лобановська

03 вересня 2026 року