Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №191/4656/26 — Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Суд: Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: про розірвання шлюбу

Дата: 30 серпня 2026 р.

Справа: №191/4656/26

Суддя: Гречко Ю. В.

Справа № 191/4656/26

Провадження № 2/191/2264/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 серпня 2026 року м. Синельникове Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді - Гречко Ю.В.,

за участю секретаря - Глушко О.М..

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисенко Віталій Вікторович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

До Синельниківського міськрайонного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Лисенко Віталій Вікторович, до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

В обґрунтування своїх позовних вимоги представник позивача зазначає, що 17.09.2025 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб. Спільних дітей від шлюбу не мають. Подружні стосунки між ними швидко розладилися після укладення шлюбу. Сімейні відносини між ними фактично припинено у січні 2026 року і з цього часу кожен з них живе своїм життям і вони не намагаються перейнятися проблемами один одного. Під час спільного проживання відповідач постійно проявляв неповагу до позивача, її звичок та уподобань, тому між ними часто відбувались сварки та непорозуміння, в результаті чого були втрачені почуття любові та поваги. Причиною розпаду сім`ї та постійних сварок є різниця характерів, відсутність між ними взаєморозуміння, довіри та любові. Сумісне життя та збереження сім`ї стали неможливими. Відповідач усно надає свою згоду на розірвання шлюбу у добровільному порядку, але від відвідання органів ДРАЦС ухиляється. З січня 2026 року шлюбні відносини між ними припинені, вони живуть окремим самостійним життям.

У зв`язку з цим, представник позивача просить розірвати шлюб між позивачем та відповідачем. Строку на примирення просив не надавати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, однак до його початку надав заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача. Позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, але до його початку надав заяву про розгляд справи без його участі, проти розірвання шлюбу не заперечує.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Факт перебування сторін у шлюбних правовідносинах підтверджується копією свідоцтва про шлюб Серії НОМЕР_1 , згідно якого 17.09.2025 року зареєстрували шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Прізвище після реєстрації шлюбу : «Чоловіка – « ОСОБА_3 », «Дружини – ОСОБА_4 » ( а.с.15).

Відповідно до ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.Статтею 21 Сімейного кодексу України визначено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Пунктом 9статті 7 Сімейного Кодексу України передбачено, що сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст. 5 Протоколу №7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Як зазначено устатті 24 Сімейного кодексу України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування до шлюбу не допускається.

Згідно з ч.ч.3, 4ст.56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на особисту свободу і може мати наслідки, встановлені законом.

За змістом ч.2 ст.104 та ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного із подружжя на підставі рішення суду, відповідно дост. 110 цього Кодексу.

Частиною 1статті 110 Сімейного кодексу України передбачено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя.

Згідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Таким чином, суд вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги встановленою, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, як законно обґрунтовані та підтверджені документально.

Крім того, згідно ч.1,2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються : у разі задоволення позову - на відповідача.

Оскільки позивачем при зверненні до суду був сплачений судовий збір в розмірі 1064,80 грн., то у відповідності до вимог ст.142 ЦПК України суд вважає необхідним повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що відповідно становить 532,40 грн., а також враховуючи приписи ст.141 ЦПК України - здійснити стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 532,40 грн., що відповідає пропорційному розміру задоволених позовних вимог

На підставі викладеного та ст.ст. 7, 110-112 Сімейного кодексу України, керуючись ст. ст. 10-13, 76-80, 189, 198, 206, 259, 263-268 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 17.09.2025 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м.Одеса ), за актовим записом №1326.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП : НОМЕР_3 , судові витрати по справі в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.115 СК України, направити рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Суддя Ю. В. Гречко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua