Постанова від 30 серпня 2026 р. у справі №191/2627/26 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа № 191/2627/26

Провадження № 3/206/1194/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 року м. Дніпро

Суддя Самарського районного суду міста Дніпра Плінська А.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 51 КУпАП, а саме: 05.03.2026 року близько 08-30 год. знаходячись в кафе «Привокзальне» ст. Синельникове,1 в м. Синельникове викрав телефон марки «Samsung Galaxy A04S» ринковою вартістю 2560,00 грн. у громадянки ОСОБА_2 , тим самим скоїв дрібну крадіжку.

ОСОБА_1 викликався в судове засідання, однак до суду так і не з`явився. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини, як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.

У поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява №8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява №50966/99 від 14.10.2003).

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19.06.2001 року, в п.53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

Статтею 277 КУпАП визначені строки розгляду справ про адміністративні правопорушення, відповідно до яких вказана справа про адміністративне правопорушення, розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.

Згідно з одним із принципів судочинства визнано пріоритет публічного інтересу над приватним. Безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, зміцнення законності та виховання громадян.

Крім того, недотримання строків розгляду справ про адміністративні правопорушення порушує конституційне право на судовий захист і негативно впливає на ефективність та авторитет судової влади, а не понесення відповідальності за скоєне правопорушення дискредитує державу та руйнує моральні цінності суспільства.

Отже, суд виконав всі можливі заходи для виклику ОСОБА_1 у судове засідання, враховуючи, що останній не з`явився за судовою повісткою, тому з метою дотримання розумних строків розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу за відсутності особи щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю .

Частиною 2 статті 51 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши матеріали справи, вважаю що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП доведена у повному обсязі та підтверджується зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 956393 від 03.04.2026 року; заявою потерпілої; висновком експерта за результатами проведення судово-товарознавчої експертизи №439/26 від 17.03.2026

Отже, виходячи з викладеного та враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, обставини, що обтяжують та пом`якшують відповідальність, слід визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Також, відповідно до п.5 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», враховуючи результат розгляду даної справи, з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст.ст.283,284 КУпАП, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 51 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665,60 грн.

Штраф підлягає добровільній сплаті протягом 15 днів з дня вручення копії постанови.

На підставі ч. 2 ст. 308 КУпАП, у разі несплати штрафу протягом 15 днів з метою примусового виконання цієї постанови органами державної виконавчої служби з порушника буде стягнуто подвійний розмір штрафу.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 10 днів з дня винесення постанови.

Суддя А.В. Плінська