Вирок від 18 серпня 2026 р. у справі №183/10840/26 — Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/10840/26

№ 1-кп/183/2382/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 серпня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026047350000173 від 31липня 2026 року відносно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Польові Гринівці Хмельницького району Хмельницької області, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, військовослужбовця, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України,

в с т а н о в и в:

До Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

В тексті обвинувального акту викладено клопотання прокурора про розгляд даного обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні у зв`язку з тим, що обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згоден на розгляд обвинувального акта за його відсутності.

Обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, повністю згоден із встановленими органом досудового розслідування обставинами скоєного ним кримінального проступку. Обвинувачений в присутності свого захисника - адвоката ОСОБА_4 ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, передбаченими ч. 1 ст. 394 КПК України, подав письмову заяву про розгляд обвинувального акту відносно нього у спрощеному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 381 КПК України суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Так, за результатами спрощеного провадження встановлено, що солдат ОСОБА_3 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, і проходячи її на посаді старшого водія роти вогневої підтримки 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 , в порушення вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, всупереч вимогам ст. ст. 15, 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року, п. 16 «Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на використання завідомо підробленого документу, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, 30 липня 2026 року, приблизно о 12 годині 00 хвилин, керуючи автотранспортним засобом марки «Volkswagen», реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухався автодорогою Е-105, 203 км, де на стаціонарному блокпосту Х-3, розташованому поблизу с. Піщанка, Самарівського району Дніпропетровської області, був зупинений працівниками поліції ВРПП Самарівського ГУНП в Дніпропетровській області та на законну вимогу пред`явити документи, зокрема посвідчення водія, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» та «Правил дорожнього руху», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, надав завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_3 категорії «В» на ім`я ОСОБА_3 , достовірно знаючи, що таке є підробленим, а саме не відповідає за способом друку та спеціальними елементами захисту аналогічним бланкам посвідчення водія, що знаходяться в офіційному обігу на території України.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України, тобто використання завідомо підробленого документа.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, оцінюючи зібрані у кримінальному провадженні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, доведена повністю.

Дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч. 4 ст. 358 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України при призначенні виду та міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання суд визнає - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставини, які обтяжують покарання судом не встановлено.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує те, що останній вину визнав повністю, активно сприяв розкриттю злочину, на обліку лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем служби характеризується позитивно, що дає суду підстави для призначення йому покарання у виді штрафу.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Відповідно до ст. 100, ч. 4 ст. 174 КПК України суд вирішує питання щодо речового доказу, на який було накладено арешт ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 (183/9582/26, 1-кс/183/1175/26).

На підставі викладеного, керуючись ст. 374 КПК України, суд,

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 4 ст. 358 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 гривень.

Арешт на майно, який накладено ухвалою Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 03.08.2026 (183/9582/26, 1-кс/183/1175/26) – скасувати.

Речові докази по кримінальному провадженню:

-посвідчення водія серії НОМЕР_4 з категорією «В» на ім?я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в спец. пакеті, яке зберігається в матеріалах кримінального провадження – залишити при матеріалах кримінального провадження №12026047350000173.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на проведення експертизи № СЕ-19/104-26/28450-ДД від 05.08.2026 року в сумі 3369 гривень 52 копійок.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Суддя ОСОБА_1