Вирок від 02 вересня 2026 р. у справі №176/3144/26 — Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/3144/26

провадження №1-кп/176/550/26

В И Р О К

Іменем України

03 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в місті Жовті Води кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Михайлівка Олександрійського району Кіровоградської області, громадянина України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , із середньою освітою, військовослужбовця Збройних Сил України, неодруженого, на утриманні неповнолітніх (малолітніх) дітей не має, інвалідності не має, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 червня 2026 року за №12026041220000292,-

за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника обвинуваченого – адвоката ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, та проходячи службу на посаді розвідника-помічника гранатометника 1-го розвідувального відділення 2-го штурмового батальйону військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи суспільно небезпечні наслідки, 11.06.2026 приблизно о 21 годині 30 хвилин, керуючи легковим автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , який перебував у технічно справному стані, не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами, рухався разом із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по вулиці Євгена Черняхівського в місті Жовті Води Дніпропетровської області у напрямку від провулка Народного (колишня назва – Матросова) до автошляху Р74.

Того ж дня, приблизно у той самий час, водій автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 – ОСОБА_3 не впорався з керуванням транспортним засобом, діючи необережно, із кримінальною протиправною недбалістю, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій, хоча повинен був і міг їх передбачити, керуючи технічно справним автомобілем, проявляючи неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалася, не обрав безпечної швидкості руху транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух, та, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, допустив втрату контролю за рухом транспортного засобу, внаслідок чого правою стороною коліс автомобіля здійснив в`їзд у яму, після чого допустив виїзд за межі проїжджої частини ліворуч по ходу свого руху, де допустив наїзд на нерухому опору у вигляді дерева.

У результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху трапилася дорожньо-транспортна пригода, унаслідок якої пасажир ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження у вигляді: відкритий перелом нижньої третини правої велико-гомілкової кістки, поперечна веретеноподібна рана нижньої третини правої гомілки; закритий гвинтоподібний перелом верхньої третини стегнової кіски зі зміщенням уламка медіально (всередину) на всю ширину поперечника кіски; косий перелом нижньої третини правої променевої кістки зі зміщенням уламків латерально (назовні); рана складної «Y»-подібної форми тильної поверхні лівої кисті з пошкодженням сухожилка розгинача 3-го пальця. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6 , згідно п. 2.1.2., та п. 2.1.3. «м» «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом МОЗ України № 6 від 17.01.1995 р., відносяться до категорії Тяжких, небезпечних для життя, що в момент заподіяння (завдання) чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища і котрі без надання медичної допомоги, за звичайним своїм перебігом, закінчуються чи можуть закінчиться смертю.

Згідно висновку експерта №9576 від 27.07.2026 року водій автомобіля марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 - ОСОБА_3 , в крові виявлено етиловий спирт у концентрації 0,95%. Дана кількість етилового алкоголю в крові відноситься до легкого ступеню алкогольного сп`яніння.

Невиконання вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з подією, що настала.

Під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю, щиро розкаявся та пояснив, що дійсно 11.06.2026 приблизно о 21 годині 30 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння та не маючи посвідчення на право керування транспортними засобами, керував легковим автомобілем марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , у салоні якого перебувала пасажирка ОСОБА_6 , по вулиці Євгена Черняхівського в місті Жовті Води Дніпропетровської області у напрямку від провулка Народного (колишня назва – Матросова) до автошляху Р74. Під час руху не впорався з керуванням транспортним засобом, унаслідок чого правою стороною коліс автомобіля здійснив наїзд на яму, після чого допустив виїзд за межі проїжджої частини ліворуч по ходу свого руху та наїзд на нерухому перешкоду – дерево, внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої пасажирка ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження.

Також обвинувачений зазначив, що докази його вини, здобуті під час досудового розслідування, визнає повністю та не оспорює їх, правильно розуміє зміст фактичних обставин кримінального провадження і вважає недоцільним їх дослідження, оскільки вони ніким не оспорюються. При цьому вказав, що у вчиненому щиро розкаюється та просить суворо його не карати.

Прокурор у судовому засіданні просив призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Захисник обвинуваченого – адвокат ОСОБА_5 просив застосувати до ОСОБА_3 положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням на іспитовий строк.

Потерпіла ОСОБА_6 просила суворо не карати обвинуваченого та призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Вислухавши учасників судового провадження, суд дійшов такого висновку.

Визнання вини ОСОБА_3 не викликає у суду сумнівів щодо правильності розуміння ним змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

При цьому суд враховує, що відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України за наявності згоди всіх учасників судового провадження суд вправі визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, за умови, що суд переконався у правильному розумінні обвинуваченим та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, а також у добровільності їх позиції, та роз`яснив наслідки такого порядку розгляду. Такий підхід відповідає завданню кримінального провадження та не звільняє суд від обов`язку ухвалити законний, обґрунтований і вмотивований вирок.

ЄСПЛ у своїй практиці також виходить із того, що відмова особи від певних процесуальних гарантій має бути добровільною, однозначною та супроводжуватися належними гарантіями, які забезпечують справедливість провадження. Такий підхід сформульований, зокрема, у справі «Natsvlishvili and Togonidze v. Georgia», де Суд розглядав питання добровільності та усвідомленості відмови від повного судового розгляду у зв`язку з визнанням вини.

Враховуючи, що обвинувачений повністю визнає свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні, не оспорює фактичні обставини кримінального провадження, погоджується з кваліфікацією вчиненого ним діяння, у суду відсутні будь-які сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, а також заслухавши думку прокурора, обвинуваченого, його захисника та потерпілої, які не висловили жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши наслідки, передбачені ч. 3 ст. 349, ч. 2 ст. 394 КПК України, та за згодою учасників судового провадження, суд, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих його даних, визнав недоцільним дослідження доказів на підтвердження події кримінального правопорушення та винуватості обвинуваченого у його вчиненні, які ніким не оспорюються, та роз`яснив усім учасникам судового розгляду, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити відповідні обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, проводячи судовий розгляд у межах висунутого обвинувачення відповідно до вимог ст. 337 КПК України, суд визнає обвинувачення, висунуте ОСОБА_3 , повністю доведеним та таким, що ніким не оспорюється.

У зв`язку з цим суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286-1 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, що знижує увагу та швидкість реакції, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог статей 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

При визначенні виду та міри покарання суд враховує правові позиції Верховного Суду, відповідно до яких призначення покарання є індивідуалізованим процесом, під час якого суд має оцінити у сукупності ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, наслідки кримінального правопорушення, дані про особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вплив призначеного покарання на можливість виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2024 року у справі № 604/1143/22 зазначив, що питання призначення покарання належить до дискреційних повноважень суду, який з урахуванням конкретних обставин справи, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи засудженого та обставин, передбачених статтями 66, 67, 69 КК України, вирішує питання щодо призначення покарання, яке відповідає положенням статей 50, 65 КК України.

Із досліджених судом матеріалів, що характеризують обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_3 раніше не судимий, є військовослужбовцем Збройних Сил України, за місцем служби характеризується задовільно, до виконання службових обов`язків ставиться безвідповідально, має схильність до вживання спиртних напоїв, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, судом не встановлено.

При цьому суд зазначає, що ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення у стані алкогольного сп`яніння, що є ознакою складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та відповідно до ч. 4 ст. 67 КК України не може бути повторно враховано як обставина, що обтяжує покарання.

Суд також бере до уваги повне визнання ОСОБА_3 своєї вини, його щире каяття, ставлення до вчиненого, відсутність судимостей у минулому, його вік, те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України, а також позицію потерпілої ОСОБА_6 , яка просила суворо не карати обвинуваченого та призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі.

Вирішуючи питання про можливість застосування до ОСОБА_3 положень ст. 75 КК України, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням не застосовується, зокрема, у випадку засудження за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Таким чином, оскільки ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286-1 КК України, керуючи транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, положення ст. 75 КК України щодо нього застосовані бути не можуть. З огляду на імперативний характер зазначеної норми закону суд позбавлений можливості звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, незважаючи на наявність обставин, що пом`якшують покарання, та позицію сторони захисту і потерпілої.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 листопада 2024 року у справі № 688/4706/23, відповідно до якої звільнення особи від відбування покарання з випробуванням у разі вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з порушенням правил безпеки дорожнього руху, у стані алкогольного сп`яніння суперечить вимогам статті 75 КК України. Верховний Суд виходив з того, що встановлена законом заборона застосування статті 75 КК України до відповідної категорії кримінальних правопорушень є імперативною та підлягає врахуванню судом при ухваленні вироку.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, наслідки у вигляді заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, дані про особу обвинуваченого, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, повне визнання вини та щире каяття, відсутність судимостей у минулому, а також позицію потерпілої, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 286-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідає вимогам статей 50, 65 КК України.

Підстав для застосування положень статей 69, 75 КК України суд не вбачає.

Щодо речового доказу суд зазначає наступне.

Автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 , який визнано речовим доказом у кримінальному провадженні та на який накладено арешт ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року, після проведення необхідних слідчих (процесуальних) дій та дослідження його під час досудового розслідування і судового розгляду підлягає поверненню законному власнику (володільцю), оскільки підстав для його подальшого зберігання як речового доказу судом не встановлено.

Відповідно до положень ст. 100 КПК України питання щодо речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Речові докази, які не підлягають спеціальній конфіскації та не є предметами, вилученими з цивільного обороту, повертаються особі, якій вони належать, якщо інше не встановлено законом.

У зв`язку з цим арешт, накладений на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року, підлягає скасуванню, а зазначений транспортний засіб – поверненню законному власнику (володільцю) після набрання вироком законної сили.

Крім того, з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути судові витрати, понесені на залучення експертів для проведення:

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу», висновок експерта № СЕ-19/104-26/22014-ІТ від 25.06.2026, у розмірі 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки;

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу», висновок експерта № СЕ-19/104-26/22012-ІТ від 27.04.2026, у розмірі 2 406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок;

- судової автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди», висновок експерта № СЕ-19/104-26/23795-ІТ від 30.06.2026, у розмірі 6 739 (шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 04 копійки.

Керуючись ст.ст. 50, 65, 66, 67, 75, 100 КК України, ст.ст. 100, 349, 368, 371, 373-376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286-1 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 15 червня 2026 року, на автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 .

Речовий доказ – автомобіль марки «ВАЗ» моделі «2106» з реєстраційним номером НОМЕР_3 – після набрання вироком законної сили повернути його законному власнику (володільцю).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, понесені на залучення експертів для проведення:

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу», висновок експерта № СЕ-19/104-26/22014-ІТ від 25.06.2026, у розмірі 3 369 (три тисячі триста шістдесят дев`ять) гривень 52 копійки;

- судової експертизи технічного стану транспортного засобу за експертною спеціальністю 10.2 «Дослідження технічного стану транспортного засобу», висновок експерта № СЕ-19/104-26/22012-ІТ від 27.04.2026, у розмірі 2 406 (дві тисячі чотириста шість) гривень 80 копійок;

- судової автотехнічної експертизи за експертною спеціальністю 10.1 «Дослідження обставин дорожньо-транспортної пригоди», висновок експерта № СЕ-19/104-26/23795-ІТ від 30.06.2026, у розмірі 6 739 (шість тисяч сімсот тридцять дев`ять) гривень 04 копійки.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду першої інстанції не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області ОСОБА_7