Постанова від 02 вересня 2026 р. у справі №1-175/11 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 1-175/11

Номер провадження 1/932/14/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суд міста Дніпра в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора про закриття кримінальної справи за №31-323 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Миколаївка м. Слов`янськ Донецької області, є громадянином України, не працює, не одружений, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий 17 березня 2000 року Деснянським районним судом м. Чернігова за ч. 3 ст. 142, ч. 3 ст. 193, ч. 1 ст. 222, ч. 2 ст. 140, ст. 208, 42 КК України (в ред. 1960 року) до 10 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 1 рік 10 місяців 7 днів за постановою Жданівського міського суду Донецької області від 27 вересня 2007 року, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 KK України,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду міста Дніпра надійшло клопотання керівника Костянтинівської окружної прокуратури ОСОБА_5 про звільнення підсудного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи.

З обвинувального висновку вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна, вчиненому повторно, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, адже за його вчинення законодавством встановлено покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

В порядку ст.ст. 7-1, 11-1 KПK України (в редакції 1960 року) до суду звернувся керівник Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області з письмовим клопотанням про звільнення підсудного ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 КК України у зв`язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності та закриття кримінальної справи.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 просила суд задовольнити клопотання, посилаючись на те, що підсудний ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 KK України, 10 січня 2012 року був оголошений у розшук, а відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України та ст. 11-1 KПK України (в редакції 1960 року) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло 15 років.

Потерпіла ОСОБА_6 обізнана про те, що в провадженні суду перебуває згадана кримінальна справа, але до суд жодного разу не з`являлася, перебігом судового розгляду не цікавилась, її місцеперебування в теперішній час не відоме.

Вислухавши думку прокурора, дослідивши наявні матеріали, суд доходить таких висновків.

Кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України надійшла в провадження суду з обвинувальним висновком 30 травня 2011 року.

Пунктом 11 Розділу XI «Перехідні положення» KПK України (в ред. 2012 року), встановлено, що кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій в порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Відтак, суд при розгляді даної кримінальної справи буде керуватися положеннями KПK України в редакції 1960 року.

Кримінальне правопорушення, в скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , є тяжким злочином відповідно до ст. 12 KK України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею тяжкого злочину i до дня набрання вироком законної сили минуло десять років.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 KK України перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила кримінальне правопорушення, ухилилася від досудового розслідування a6o суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням a6o її затримання, а з часу вчинення кримінального проступку п`ять років. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення кримінального правопорушення минуло п`ятнадцять років.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7-1 KПK України (в редакції 1960 року) провадження в кримінальній справі може бути закрито судом у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з ч. 2 ст. 11-1 KПK України (в редакції 1960 року) суд у судовому засіданні за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 49 Кримінального кодексу України, закриває кримінальну справу у зв`язку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду з обвинувальним висновком.

Виходячи з фактичних обставин справи, викладених в обвинувальному висновку, подія кримінального правопорушення мала місце 30 січня 2011 року, тобто з дня вчинення кримінального правопорушення минуло більше п`ятнадцяти років.

Закінчення вказаного строку відповідно до вимог ст. 49 KK України, ст.ст. 7-1, 11-1 KПK України (в редакції 1960) є підставою для звільнення особи від кримінальної відповідальності, оскільки в зв`язку з цим припиняються повноваження держави щодо кримінального переслідування такої особи.

Водночас, судом перевірено обмеження застосування давності, передбачені в ч.ч. 2-5 ст. 49 KK України.

Згідно ч. 3 ст. 49 KK України перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статті строків особа вчинила новий злочин, за винятком нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк не більше двох років.

Згідно ч. 5 ст. 49 KK України давність не застосовується у разі вчинення кримінальних правопорушень проти основ національної безпеки України, передбачених статтями 109-114-2, катування, передбаченого частиною третьою статті 127, кримінальних правопорушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, передбачених статтями 437-439, 442, 442-1 цього Кодексу.

Кримінальне правопорушення, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_4 , не відноситься до категорій кримінальних правопорушень, згаданих законодавцем у ч. 5 ст. 49KK України.

Відповідно до правової позиції Великої палати Верховного Суду, висловленої у постанові від 02.02.2023 року за результатами розгляду справи №735/1121/20, визначені у статті 49 KK України строки давності за змістом становлять проміжки часу, у разі спливу яких з моменту вчинення кримінального правопорушення до набрання вироком законної сили особа звільняється від кримінальної відповідальності.

Передбачаючи в цих випадках відмову держави від застосування заходів кримінальної репресії, законодавець виходить із того, що з плином часу вчинене в далекому минулому діяння перестає бути показником соціальної небезпечності особи, а тривала законослухняна поведінка людини в подальшому свідчить про її виправлення. В цьому разі притягнення особи до кримінальної відповідальності не узгоджується з принципом гуманізму та є недоцільним.

Велика Палата вважає, що встановлені ч. 2 ст. 49 KK України загальні строки мають преклюзивний характер i спрямовані на недопущення застосування щодо людини заходів кримінальної репресії через нерозумно тривалі проміжки часу. Адже в іншому разі зупинення диференційованих строків у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений переховується від розслідування та суду впродовж багатьох років, продовжувало 6 їх на необмежений час з можливістю покарання особи за кримінальні правопорушення, вчинені в далекому минулому, впродовж усього життя - як тільки вона потрапить у поле зору правоохоронних органів.

Закінчення загальних строків, установлених ч.2 ст. 49 KK України (п`ятнадцять років з моменту вчинення злочину i п`ять років - проступку), є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності у випадках, коли цей строк спливає раніше за диференційований, подовжений на час ухилення.

Пленум Верховного Суду України в абзаці 2 пункту 8 постанови «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» роз`яснив, що звільнення особи від кримінальної відповідальності за ст. 49 KK України є обов`язковим, за винятком випадку застосування давності, передбаченого ч.4 ст.49KK України.

При цьому, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові Касаційного кримінального суду від 24.05.2018 за результатами розгляду справи №200/4664/14-к, вирішуючи питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст.49KK України, суд не зобов`язаний встановлювати чи винний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення та чи підлягає він покаранню за його вчинення.

Суд вважає, що у даному випадку обставини вказаної кримінальної справи свідчать про можливість застосування норми-виключення із правила, враховуючи значний строк, який минув з дня вчинення кримінального правопорушення до дня судового розгляду. 3 моменту вчинення кримінального правопорушення i до теперішнього часу минуло більше 15 років, тобто минули загальні строки давності притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Підсудний ОСОБА_4 , не з`являючись до суду, фактично ігноруючи не тільки правосуддя, але й обставини, які можуть вплинути на його права та обов`язки, виявив небажання розумно оцінити всі наслідки притягнення до кримінальної відповідальності, у зв`язку з чим був оголошений у розшук, що на думку суду, свідчить про небажання у будь-який спосіб вирішити вказану кримінальну справу. Зазначені обставини вказують на те, що ОСОБА_4 не бажає спростування обвинувачення та реалізації свого права на захист, відмовляючись у такий спосіб від своїх прав, які передбачені i гарантовані KПK України (в ред. 1960 року), в тому числі i від права на розгляд стосовно нього справи у суді.

Враховуючи викладені обставини та встановлені факти, а також наведені вимоги KПK України (в редакції 1960 року) та KK України, висунуте підсудному обвинувачення у скоєнні тяжкого злочину, який мав місце у 30.01.2011 року, та ту обставину, що ОСОБА_4 в подальшому до кримінальної відповідальності не притягувався, суд вважає, що у цьому випадку можливо без шкоди для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, провести розгляд кримінального провадження без його участі та закрити провадження у справі за встановлених підстав, звільнивши ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності в порядку ст. 49 KK України, у зв`язку з чим клопотання прокурора про поновлення провадження у кримінальній справі та про закриття кримінальної справи підлягає задоволенню.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити в порядку ст. 81 КПК України (в ред. 1960 року).

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_6 , про стягнення заподіяної шкоди необхідно залишити без розгляду у зв`язку неявкою потерпілої в судові засідання.

Керуючись ст. 12, 49 KK України, п. 11 Розділу XI Перехідних Положень до KПK України (в ред.2012 року), ст.ст. 7-1, ч. 1 п. 5, 11-1, 28, 81, 93, 126, 248, 262, 282 KПK України (в редакції 1960 року), -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання керівника Костянтинівської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_5 про звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 KK України та закриття кримінальної справи - задовольнити.

Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 186 KK України на підставі ст. 49 KK України – за закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальну справу №31-323 – закрити. ст.11-1KПK України.

Речові докази: мобільний телефон з флеш-картою до нього, повернутий потерпілій ОСОБА_6 – вважати повернутим за належністю.

Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про стягнення заподіяної шкоди – залишити без розгляду, роз1яснивши позивачу, що залишення позову без розгляду не позбавляє її права повторного звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку згідно ч. 2 ст. 257 ЦПК України.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя ОСОБА_1