Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №932/6641/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/6641/26

Провадження № 1-кп/932/1125/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Шевченківського районного суду міста Дніпра обвинувальний акт і угоду про визнання винуватості по кримінальному провадженню (внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026101110000233 від 19 лютого 2026 року) за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Дружня Бородянського району Київської області, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого слюсарем КВП і А у КП БСР «Бородянкатеплопостачання», проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 409, ч.1 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в :

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.03.2022 № 23, солдата ОСОБА_5 зараховано до списків особового складу військової частини та на всі виді види забезпечення.

У подальшому, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.09.2023, солдата ОСОБА_5 призначено на посаду радіотелефоніста відділення управління батальйону взводу зв`язку.

Згідно зі ст.ст. 41, 68, 92 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Правовий режим власності визначається виключно законами України.

Вимогами ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, встановлено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України; захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24.02.2022 та який діє до цього часу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про Збройних Сил України» Збройні Сили України це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Згідно зі ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовий обов`язок встановлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення Збройних Сил України військовослужбовцями.

Відповідно до п.1 ч.4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби, на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять).

Відповідно до ст.ст. 4, 6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) повсякденне життя і службова діяльність військовослужбовців регулюються Конституцією України, законами України, цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами. Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров`я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.

Згідно зі ст.ст. 11, 16 Статуту кожен військовослужбовець повинен бути дисциплінованим, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, які визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Під час проходження військової служби солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець Збройних Сил України, повинен керуватися вимогами ст.ст. 1, 2 та 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 4, 6, 11, 16, 41 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, які зобов`язують її знати вимоги статутів, наказів, порадників та інструкцій щодо організації керівництва службою, додержуватися їх у службовій діяльності, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, бути дисциплінованим та не допускати негідних вчинків, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг завдань, доручених йому за посадою.

Однак, не пізніше червня 2024 року, у солдата ОСОБА_5 виник протиправний умисел, направлений на ухилення від військової служби шляхом підроблення документів, вчиненого в умовах воєнного стану, про який він повідомив своїй дружині ОСОБА_7 .

У подальшому, з метою реалізації злочинного умислу, ОСОБА_5 у невстановлені розслідуванням часі та місці, але не пізніше 11.06.2024, звернувся до особи, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, та який розробив алгоритм звільнення військовослужбовця ОСОБА_5 з військової служби на підставі завідомо підроблених медичних документів про встановлення його дружині, ОСОБА_7 , інвалідності ІІ групи та необхідності здійснення догляду за нею з боку ОСОБА_5 .

При цьому, 11.06.2024, особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, довів інформацію про згаданого клієнта до інших співучасників в загальному груповому чаті в месенджері «Telegram» під назвою «АО «А-Адвокат», встановив завдання його учасникам здійснити підготовку необхідних документів для звільнення ОСОБА_5 з військової служби та наказав іншій особі, матеріали відносно якої виділені в окреме провадження, визначити відповідального за супровід вирішення питання по суті, яка закріпила його за ще іншою особою, відомості щодо якої виділені в окреме провадження.

11.06.2024, продовжуючи реалізацію злочинного умислу ОСОБА_5 , особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, замовив у невстановленого розслідуванням користувача месенджера «Telegram» під назвою «Оформлення документів інвалідності ОСОБА_8 », довідку МСЕК про встановлення ОСОБА_7 інвалідності ІІ групи та довідку Лікарської кваліфікаційної комісії (ЛКК) про необхідність догляду за нею ОСОБА_5 .

Отримавши відповідний підроблений документ, а саме: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №966057, за невстановлених обставин, особа, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, передав його особам, матеріали відносно яких виділені в окреме провадження, які підготували зразок рапорту для ОСОБА_5 із підробленими медичними документами та іншими додатками та за невстановлених обставин передали останньому.

25 липня 2024 року, більш точний час розслідуванням не встановлено, старший солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою ухилення від несення обов`язків військової служби, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_7 , з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, долучивши додатком до рапорту завідомо підроблений документ, а саме: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №966057.

За результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_5 , наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №226 від 27.07.2024, останнього звільнено з військової служби у запас за п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи) та відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 226 від 27.07.2024, солдата ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Він же, ОСОБА_5 , 25 липня 2024 року, більш точний час розслідуванням не встановлено, діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, перебуваючи в пункті тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , подав командуванню військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами, а саме у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за його дружиною, ОСОБА_7 , з числа осіб з інвалідністю ІІ групи, долучивши додатком до рапорту завідомо підроблений документ, а саме: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №966057, яка надає підстави для звільнення з військової служби та отримання відповідного грошового забезпечення.

За результатом розгляду рапорту солдата ОСОБА_5 , наказом командира ВЧ НОМЕР_1 №226 від 27.07.2024, останнього звільнено з військової служби у запас за п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною з числа осіб з інвалідністю ІІ групи) та відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 № 226 від 27.07.2024, солдата ОСОБА_5 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, у зв`язку з чим, командування військової частини НОМЕР_1 , у невстановлений розслідуванням час, але не раніше 27.07.2024, за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, будучи введеним в оману наданим ОСОБА_5 підробленим документом, а саме: довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №966057, виплатило ОСОБА_5 вихідну допомогу у розмірі 15483,87 грн.

У зв`язку з чим, ОСОБА_5 безпідставно заволодів грошовими коштами ВЧ НОМЕР_1 у розмірі 15483,87 грн., що заподіяло військовій частині майнової шкоди на зазначену суму.

Своїми умисними діями, що виразилися в ухиленні військовослужбовцем від несення обов`язків військової служби шляхом підроблення документів, вчинене в умовах воєнного стану, а також в заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.4 ст. 409 та ч.1 ст. 190 КК України відповідно.

14 травня 2026 року між прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , якій на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні № 22026101110000233 від 19 лютого 2026 року, та обвинуваченим ОСОБА_5 , за згодою представника потерпілого, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою ОСОБА_5 під час судового провадження зобов`язався співпрацювати зі стороною обвинувачення з метою викриття як власної злочинної діяльності, так і злочинної діяльності інших осіб. Сторони узгодили покарання: за ч.4 ст. 409 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі; за ч.1 ст. 190 КК у вигляді 3 років обмеження волі; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання визначити у вигляді 5 років позбавлення волі, та на підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком та покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

При цьому ОСОБА_5 , якому роз`яснені наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ст. 473 КПК України, та наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України, дав згоду на призначення узгодженого покарання.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні просив вказану угоду з прокурором затвердити і призначити узгоджене в ній покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 409, ч.1 ст. 190 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого покарання у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні вважала, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просила цю угоду затвердити.

Розглядаючи питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до правил ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Обвинувачений ОСОБА_5 беззастережно визнав свою винуватість в інкримінованих діяннях та сприяв судовому провадженню; також вказаною угодою визначено покарання, яке повинен понести обвинувачений.

Зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст. 472 КПК України.

В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені статтею 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Кримінальні правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_5 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, віднесено до тяжкого злочину та кримінального проступку.

Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє права, визначені ч.4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ст. 472 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде застосоване до нього у разі затвердження угоди судом; йому роз`яснені наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Суд, шляхом опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України. Також судом з`ясовано, що представник потерпілого (командир військової частини НОМЕР_2 ), відповідно до ч.4 ст. 469 КПК України, надав письмову згоду прокурору на укладення даної угоди про визнання винуватості.

Узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, а саме: пропонується у межах встановлених в санкції частини статі Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відомості щодо особи обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий; на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває; активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення; добровільно відшкодував завданий кримінальним правопорушенням збиток; у скоєному щиро розкаявся.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_5 , суд вважає активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого кримінальним правопорушенням збитку та щире каяття у скоєному.

Враховуючи, що угода про визнання винуватості була укладена обвинуваченим добровільно, відповідає закону і не порушує права, свободи, інтереси сторін та інших осіб, форма та зміст угоди відповідають вимогам КПК України та КК України, суд дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди і призначення обвинуваченому узгодженого сторонами покарання, яке відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого і є достатньою для його виправлення та попередження скоєнню нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим у присутності захисника та за згодою представника потерпілого.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальні витрати відсутні.

Відомостей щодо речових доказів суду не надано.

Під час судового провадження клопотання від прокурора про застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу не надходило.

Керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 468, 469, 475 КПК України, -

у х в а л и в :

Угоду про визнання винуватості, що укладена 14 травня 2026 року між прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 затвердити.

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 409 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 14 травня 2026 року покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Його ж, ОСОБА_5 , визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 14 травня 2026 року покарання у виді 3 (трьох) років обмеження волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_5 визначити узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 14 травня 2026 року у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

На підставі ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Обов`язок нагляду за засудженим ОСОБА_5 покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання, роботи або навчання засудженого.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили не обирати.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати відсутні.

Відомостей щодо речових доказів суду не надано.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції. Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя