Вирок від 01 вересня 2026 р. у справі №709/1622/26 — Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/1622/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області кримінальне провадження № 12026255320000360, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 серпня 2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця

м. Донецьк, Донецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, інвалідом будь-якої групи, депутатом будь-якого рівня не являється, РНОКПП НОМЕР_1 , раніше судимого:

- 05.11.2024 року Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за

ч.1 ст. 125, ч. 2 ст. 125, ч. 1 ст. 70 КК України у виді пробаційного нагляду строком на 2 роки,

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України,

в с т а н о в и в:

Обвинувачений ОСОБА_3 будучи засудженим вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2024, до покарання у виді 2 (двох) років пробаційного нагляду, у зв`язку з вчиненням ним кримінальних проступків передбачених ч. 1

ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України, ухилився від відбування призначеного покарання.

21 квітня 2025 року до Новомосковського районного відділу філії Державної Установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області надійшов на виконання вирок Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року та на підставі п. 2 глави 1 Розділу IV «Порядку здійснення нагляду та проведення соціально-виховної роботи із засудженими до покарань, не пов`язаних з позбавленням волі», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29 січня 2019 року № 272/5 (далі - Наказ), цього ж дня

ОСОБА_3 поставлено на облік і на нього було заведено особову справу, яку в послідуючому було направлено до Золотоніського районного сектору № 2 філії ДУ «Центр пробації» для подальшого виконання.

Згідно Наказу, а саме відповідно до пункту 1 глави 3 розділу X та пункту 2 частини 4

ст. 49-1 КВК України, засуджені до пробаційного нагляду зобов`язані: виконувати визначені законом та покладені судом обов`язки; з`являтися за викликом до уповноваженого органу з питань пробації, а також згідно п. 3 ст. 49-3 КВК України ухиленням від відбування покарання у виді пробаційного нагляду є систематичне невиконання засудженим обов`язків, передбачених ст. 49-1 цього Кодексу, або вчинення адміністративних правопорушень, зникнення з місця проживання, створення умисних перешкод для функціонування електронного засобу контролю та нагляду. Систематичним вважається невиконання без поважних причин три і більше разів обов`язків, передбачених статтею 49-1 цього Кодексу, покладених на особу рішенням суду, або вчинення трьох і більше адміністративних правопорушень.

02 травня 2025 року засудженого ОСОБА_3 , органом пробації ознайомлено під особистий підпис з порядком та умовами відбування призначеного йому покарання із попередженням про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання. Разом з цим, ОСОБА_3 , який будучи письмово попереджений про кримінальну відповідальність за ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, достовірно знаючи про обов`язки, зокрема не вчиняти адміністративні правопорушення, у не встановлений органом досудового розслідування час та місці, виник протиправний умисел на ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив наступні адміністративні правопорушення:

08 березня 2026 року працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 6793417.

Разом з цим, ОСОБА_3 будучи попередженим під особистий підпис про кримінальну відповідальність за невиконання покладених на нього судом обов`язків, свідомо ігноруючи покладені на нього зобов`язання, зокрема не вчиняти адміністративні правопорушення, продовжив вчиняти наступні адміністративні правопорушення:

03 липня 2026 року працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7486701.

03 липня 2026 року працівниками Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 710032.

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпро від 10 серпня 2026 року у справі

№ 202/7114/26 ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 гривень, з позбавлення права керування транспортними засобами.

05 липня 2026 року працівниками Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 7497212.

Відтак ОСОБА_3 , будучи ознайомленим з порядком та умовами відбування покарання, та попередженим про кримінальну відповідальність за ухилення від пробаційного нагляду, вчинив 08 березня 2026 року адміністративне правопорушення, 03 липня 2026 року два адміністративних правопорушення, 05 липня 2026 року адміністративне правопорушення, чим порушив вимоги, передбачені ст. 49-1 Кримінально-виконавчого кодексу України та ст. 49-3 Кримінально-виконавчого кодексу України, діючи умисно, з мотивів зневаги до судового рішення, усвідомлюючи свої дії та передбачаючи їх наслідки, маючи на меті ухилитися від відбування призначеного судом покарання у виді пробаційного нагляду, при цьому, маючи можливість його відбувати, допустив ухилення від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, що виразилось у систематичному вчиненні адміністративних правопорушень, та таким чином, злісно і навмисно ухилився від відбуття призначеного судом покарання у виді пробаційного нагляду, порушивши встановлені законодавством порядок та умови відбуття покарання, залишивши невідбутим покарання у виді 2 років пробаційного нагляду.

Суд визнає доведеним наведене формулювання обвинувачення та кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 389 КК України як ухилення засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду.

Прокурор звернулася з клопотанням про розгляд кримінального проступку у порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні та без її участі, просила призначити покарання ОСОБА_3 у вигляді 1 (одного) року обмеження волі. На підставі ст.ст. 71, 72 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.11.2024 року у виді пробаційного нагляду з його переведенням в більш суворий вид покарання обмеження волі зі співвідношенням, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, визначивши

ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.

Обвинувачений ОСОБА_3 під час досудового слідства в присутності адвоката ОСОБА_4 надав заяву, згідно якої він беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні інкримінованому йому кримінальному проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та згідний на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні, без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без його участі, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України.

Тому суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження на підставі вивчення обвинувального акту та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до положень ч. 2 ст. 382 КПК України.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Сукупність встановлених органом досудового розслідування доказів, які не оспорюються учасниками судового провадження, дає суду підстави вважати встановленим, що своїми умисними діями, які виразились в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді пробаційного нагляду, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 3 ст. 389 КК України.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2004 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержуватися вимог ст. 65 КК України, стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При обранні виду та міри кримінального покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який згідно ч. 1 ст. 12 КК України класифікується як кримінальний проступок; особу винного, який на обліку в лікаря психіатра та нарколога не перебуває, а також суд враховує обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно ст. 66 КК України, судом визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального проступку.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Враховуючи наведені обставини, що пом`якшують покарання та знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, суд приходить до висновку про можливість призначення йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.

Покарання у виді обмеження волі, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», за сукупністю вироків (ст. 71 КК) покарання призначається, коли засуджена особа до повного відбування основного чи додаткового покарання вчинила новий злочин, а також коли новий злочин вчинено після проголошення вироку, але до набрання ним законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Водночас при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи із співвідношення, визначеного положеннями ч. 1 ст. 72 КК України.

Згідно з ст. 71 КК України, слід врахувати покарання, призначене обвинуваченому ОСОБА_3 вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року, яким засуджено за ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 125 КК України у вигляді пробаційного нагляду строком 2 (два) роки, який він не відбув в повному обсязі, з урахуванням вимог ст. 72 КК України виходячи із співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідає один день пробаційного нагляду, а тому остаточне покарання суд призначає шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

Суд вважає таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, що повністю узгоджується із принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого кримінального проступку та являлись передумовою для застосування ст. 75 КК України та вимог ст. 69 КК України судом не встановлено.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не обирався та підстав його обрання на цьому етапі відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 374, 381, 382 КПК України, суд,

з а с у д и в:

Визнати винуватим ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 3 ст. 389 КК України, і призначити йому покарання у вигляді обмеженням волі строком 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за даним вироком покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2024 року з урахуванням положень п. 5 ч. 1 ст. 72 КК України, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді 1 (одного) року 2 (двох) місяців обмеження волі.

Запобіжний захід до ОСОБА_3 не застосовувати.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 рахувати з моменту з дня прибуття і постановки засудженого на облік за місцем відбування покарання.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Відповідно до ч. 4 ст. 382 КПК України копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

На вирок учасниками кримінального провадження протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку, ухваленого за результатами спрощеного провадження, може бути подана апеляційна скарга з урахуванням особливостей, передбачених ст. 394 КПК України.

Суддя ОСОБА_1