Рішення від 01 вересня 2026 р. у справі №569/9973/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/9973/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області у складі:

головуючої судді Балацької О.Р.,

з участю секретаря судового засідання Кулікович Д.П.,

учасники справи в судове засідання не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

І. Стислий виклад позовних вимог та заперечень відповідача.

В Рівненський міський суд Рівненської області з позовною заявою до ОСОБА_1 звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 38 474 грн. 81 коп. та понесені судові витрати, а саме суму сплаченого судового збору в розмірі 2 662 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 832704282, відповідно до умов якого відповідачу надано кредиту розмірі 5 000 грн., згодом з урахуванням збільшення суми кредиту становив 10 500 грн. Позивач зазначає, що свої зобов`язання щодо надання кредитних коштів первісний кредитор виконав, однак відповідач належним чином зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість. Позивач вказує, що право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося за договорами факторингу та в подальшому перейшло до ТОВ «Фінансова Компанія «Ейс». Станом на момент звернення до суду, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача становить 38 474 грн. 81 коп., з яких 9 979 грн. 05 коп. - заборгованість за тілом кредиту та 28 495 грн. 76 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом. З огляду на зазначене позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості, а також понесені судові витрати.

Представник відповідача адвокат Якобчук П.О. заперечує проти позову у зв`язку із недоведеністю позивачем обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Зазначає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів укладення відповідачем кредитного договору № 832704282 від 28.12.2020, оскільки подані до суду документи не містять належного підтвердження їх підписання відповідачем із використанням одноразового ідентифікатора, а паспорт споживчого кредиту не містить відомостей про його підписання чи належне ознайомлення з ним відповідача. Крім того, не підтверджено належними доказами укладення додаткової угоди від 16.01.2021 та фактичне отримання відповідачем кредитних коштів у заявленому позивачем розмірі 10 500 грн. Представник відповідача також вказує на відсутність належних первинних бухгалтерських документів, які б підтверджували перерахування кредитних коштів саме відповідачу, а надані позивачем документи щодо руху коштів та платіжна інструкція не дають можливості достовірно встановити платника, призначення платежу та його належність до спірного договору. Окремо зазначає, що позивачем не доведено безперервний та належним чином оформлений перехід права вимоги до відповідача на кожному етапі відступлення, а також факт повідомлення відповідача про такі відступлення, оскільки відсутні належні докази направлення відповідних повідомлень та належного оформлення реєстрів прав вимог. На думку представника відповідача, поданий позивачем розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку та сам по собі не підтверджує факту виникнення і розміру заборгованості. Також представник заперечує проти застосування процентної ставки у розмірі 2,30 % на день, посилаючись на її невідповідність установленим законом обмеженням у сфері споживчого кредитування. Крім того, заперечує проти стягнення заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, оскільки вважає їх реальність, необхідність та фактичне понесення належними доказами не підтвердженими. З огляду на викладене просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

ІІ. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 квітня 2026 року справу передано судді Балацькій О.Р

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 28 квітня 2026 року зазначена позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, задоволено клопотання про витребування доказів. (а.с. 113-114)

На виконання вимог ухвали, до суду надійшла відповідь АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» із підтвердженням перерахуванням кредитних коштів на рахунок відповідача. (а.с. 122)

Представник відповідача адвокат Якобчук П.О. подав до суду додаткові пояснення у справі, у яких проти позову заперечує, посилаючись на недоведеність факту укладення та виконання кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, належного переходу до позивача права вимоги та розміру заявленої заборгованості, а також на необґрунтованість вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Від представника позивача Сахарової О.І. надійшли до суду додаткові пояснення у справі, у яких вона обґрунтовує укладення кредитного договору в електронній формі, факт перерахування відповідачу кредитних коштів та правомірність вимог позивача щодо стягнення заборгованості, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач у позові просив здійснювати розгляд без його участі.

Інших заяв та клопотань до суду від учасників справи не надходило.

Відтак суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності сторін на підставі документів та доказів, що є в матеріалах справи.

За таких обставин у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, в порядку визначеному ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд здійснює розгляд справи без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З`ясувавши фактичні обставини справи, на які позивач посилається, як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи норми матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

ІІІ. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин, докази.

Суд встановив, що 28 грудня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 832704282, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти. Згідно з наданою позивачем копією кредитного договору первісно відповідачем було заявлено кредит у розмірі 5 000,00 грн. Кредитний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи первісного кредитора. З матеріалів справи вбачається, що укладенню кредитного договору передувало оформлення відповідачем заявки на отримання кредиту через інформаційно-телекомунікаційну систему первісного кредитора. Відповідно до наданих позивачем документів, після проходження передбаченої системою процедури ідентифікації та аутентифікації відповідач здійснив підписання електронного документа за допомогою одноразового ідентифікатора. За змістом кредитного договору сторонами погоджено розмір кредиту, порядок та строк його надання і повернення, розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитними коштами, а також інші істотні умови кредитування. (а.с. 73-76)

Відповідно до пункту 1.1 Договору № 832704282 від 28.12.2020 року сторони погодили надання кредитодавцем позичальнику кредиту у розмірі 5 000,00 грн на умовах строковості, зворотності та платності, із зобов`язанням позичальника повернути суму кредиту та сплатити проценти за користування ним. Згідно з пунктом 1.2 договору кредит надавався строком на 30 календарних днів від дати його отримання, а пунктом 1.4.1 договору сторони погодили застосування протягом дисконтного періоду дисконтної процентної ставки у розмірі 58,56 % річних, що становить 0,16 % від суми кредиту за кожний день користування ним. Додатком № 1 до кредитного договору сторони також погодили графік розрахунків, відповідно до якого при сумі кредиту 5 000,00 грн нараховані за дисконтною процентною ставкою проценти становлять 240,00 грн, а загальна сума до сплати – 5 240,00 грн, при цьому орієнтовна реальна річна процентна ставка визначена у розмірі 60,14 % річних. Отже, наведені умови щодо суми кредиту, строку кредитування, порядку його повернення та розміру процентів були безпосередньо визначені та погоджені сторонами у кредитному договорі та його невід`ємному додатку.

Матеріалами справи також підтверджується, що після укладення кредитного договору сума кредитної заборгованості була збільшена та, за твердженням позивача, загальний розмір отриманих відповідачем кредитних коштів становив 10 500,00 грн.

Сторонами погоджено збільшення суми кредиту на 5 500,00 грн, у зв`язку з чим загальна сума кредиту за Договором № 832704282 від 28.12.2020 року склала 10 500,00 грн. Відповідні зміни оформлено Додатковою угодою від 16.01.2021 року, якою також погоджено нову редакцію Графіка розрахунків. Згідно з погодженим Сторонами Графіком, строк остаточного платежу визначено 27.01.2021 року, загальна сума кредиту становила 10 500,00 грн, нараховані проценти - 336,80 грн, а загальна сума до сплати - 10 836,80 грн. При цьому Сторони підтвердили, що всі інші умови Кредитного договору, які не були змінені Додатковою угодою, залишаються чинними та обов`язковими для виконання. Крім того, Сторони погодили умови нарахування процентів у разі користування кредитом понад встановлений строк або продовження строку його дії, а також визначили відповідні розміри процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту. Таким чином, Додатковою угодою Сторони належним чином узгодили зміну розміру кредитного зобов`язання, порядок його погашення та пов`язані з ним процентні платежі. (а.с. 77)

При цьому факт фактичного перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу підтверджується не лише документами, складеними первісним кредитором, а й доказами, отриманими судом безпосередньо на виконання ухвали про витребування доказів. Вказані відомості АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» підтверджують, що банком було емітовано платіжу картку відповідачу, на яку в період з 28.12.220 по 02.01.2021 було зараховано кошти в сумі 5000 грн 00 коп. (а.с. 122)

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що право грошової вимоги за кредитним договором № 832704282 неодноразово відступалося за договорами факторингу.

Так, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01.

Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор як клієнт зобов`язався

На виконання зазначеного договору факторингу ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» підписали Реєстр прав вимоги № 132 від 04 травня 2021 року, до якого було включено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 832704282.

Крім того, на підтвердження виконання сторонами договору факторингу позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків та протокол узгодження предмета факторингової операції й обсягу переданих прав вимоги.

Наступним етапом переходу права вимоги стало укладення 05 серпня 2020 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» договору факторингу № 05/0820-01.

Згідно з умовами цього договору ТОВ «Таліон Плюс» відступило фактору права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідних реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» зобов`язалося прийняти такі права вимоги та надати фінансування на умовах договору.

Договором факторингу № 05/0820-01 також передбачено право фактора розпоряджатися набутими правами вимоги на власний розсуд, у тому числі відступати їх третім особам.

На виконання цього договору ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписали Реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року, до якого було включено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 832704282.

З огляду на зазначене, з наданих позивачем доказів убачається, що право грошової вимоги за кредитним договором послідовно перейшло від ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», а надалі - до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

У подальшому 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» укладено договір факторингу № 11/07/25-Е.

Відповідно до умов цього договору ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» відступило ТОВ «Фінансова компанія «Ейс» право грошової вимоги заборгованості до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

Пунктом 1.2 договору факторингу № 11/07/25-Е передбачено, що перехід прав вимоги від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до ТОВ «ФК «Ейс» відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, після чого ТОВ «ФК «Ейс» стає кредитором щодо відповідних боржників та набуває права вимоги заборгованості.

Згідно з Реєстром боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року до позивача перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 832704282.

З наданого позивачем витягу з Реєстру боржників вбачається, що до складу переданого права вимоги включено заборгованість відповідача за спірним кредитним договором у загальному розмірі 38 474,81 грн.

Факт передачі відповідних прав вимоги підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу № 11/07/25-Е.

Крім того, на підтвердження реальності факторингової операції позивачем надано платіжну інструкцію, яка підтверджує здійснення ним фінансування ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» у зв`язку з відступленням прав вимоги за відповідним договором факторингу.

Отож, досліджені судом документи свідчать про те, що право вимоги за кредитним договором № 832704282 переходило між кредиторами на підставі відповідних договорів факторингу та передбачених ними реєстрів прав вимоги.

Щодо розміру заборгованості судом встановлено, що відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на момент звернення до суду загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором становить 38 474,81 грн. Зазначена сума складається з: 9 979,05 грн - заборгованість за основною сумою кредиту (тілом кредиту); 28 495,76 грн -заборгованість за процентами за користування кредитними коштами.

Отже, предметом спору є вимога позивача як набувача права грошової вимоги про стягнення з відповідача непогашеної заборгованості за кредитним договором № 832704282, яка, за розрахунком позивача, становить 38 474,81 грн та складається із 9 979,05 грн заборгованості за тілом кредиту та 28 495,76 грн заборгованості за процентами.

ІV. Застосовані норми права та мотиви з яких виходить суд при прийнятті рішення.

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що передбачено пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Проаналізувавши вищевказані положення законодавства суд вважає, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як підтверджується матеріалами справи відповідач уклав кредитний договір № 832704282, за умовами яких відповідач отримав кошти шляхом їх перерахування на його банківський картковий рахунок.

З врахуванням викладеного, матеріалами справи стверджується, що між сторонами укладено кредитний договір, відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, а подані позивачем паперові копії електронних документів є допустимими письмовими доказами відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Крім того, суд враховує відомості АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», які мають істотне значення для вирішення спору, оскільки підтверджують не лише наявність документального оформлення кредитних правовідносин, а й реальне виконання первісним кредитором свого основного обов`язку - фактичне надання відповідачу кредитних коштів, що спростовують доводи відповідача про неотримання коштів. (а.с. 122)

При цьому, суд зазначає, що враховуючи умови надання кредитних коштів, саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, суду не надав.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість у сумі 38 474,81 грн, яка складається із 9 979,05 грн заборгованості за тілом кредиту та 28 495,76 грн заборгованості за процентами, однак суд не погоджується із наданим розрахунком з огляду на таке.

Позивачем заявлено до стягнення 28 495,76 грн процентів, що у значній мірі перевищує суму процентів, безпосередньо погоджену сторонами у Додатковій угоді. Позивачем не наведено належного обґрунтування такого збільшення суми процентів та не доведено правових підстав для їх нарахування у заявленому розмірі за межами погодженого сторонами Графіка розрахунків.

Суд звертає увагу, що за первісними умовами кредитного договору проценти протягом 30-денного дисконтного періоду становили 240,00 грн, що відповідає розрахунку: 5 000,00 грн ? 0,16 % ? 30 днів = 240,00 грн. Після збільшення суми кредиту до 10 500,00 грн сторони, укладаючи Додаткову угоду від 16.01.2021 року, погодили новий Графік розрахунків, відповідно до якого сума нарахованих процентів становила 336,80 грн, а загальна сума до сплати – 10 836,80 грн.

При цьому суд погоджується з визначеним позивачем розміром непогашеної заборгованості за тілом кредиту – 9 979,05 грн, який відповідає загальній сумі погодженого сторонами кредиту у розмірі 10 500,00 грн з урахуванням погашення (зарахування) 520,95 грн.

Отже, загальна сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 10 525,85 грн, з яких 9 979,05 грн – заборгованість за тілом кредиту та 576,80 грн – заборгованість за процентами. У задоволенні позовних вимог у частині стягнення решти суми процентів у розмірі 28 158,96 грн суд вважає за необхідне відмовити.

Згідно зі статтею 133 ЦПК судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом статті 141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

При зверненні до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2 662 грн. 40 коп..

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 728 грн. 37 коп. (10 525 грн. 85 коп. х 2 662 грн. 40 коп. /38 474 грн. 81 коп.).

Що стосується стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.

Частиною другою статті 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у зв`язку з розглядом вищезазначеної справи становлять 7 000 грн. 00 коп.

При вирішенні заявлених вимог позивача в частині відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі про стягнення заборгованості за кредитним договором суд також приймає до уваги позицію, викладену Верховним Судом у постановах від 07.11.2019 (справа № 905/1795/18) та від 08.04.2020 (справа № 922/2685/19), відповідно до яких суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Суд також має враховувати чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спір у праві, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтовували свої вимоги, та інші обставини.

Суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу не є співмірною із складністю справи та іншими істотними обставинами, а тому, вартість такої послуги в даному випадку є необґрунтованою та явно завищеною. Враховуючи зазначене суд вважає, що співмірним розміром відшкодування на користь позивача витрат на правничу допомогу є сума 1 915 грн. 04 коп., яка є доведеною, документально обґрунтованою та такою, що відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг юриста із складністю справи та виконаних юридичних робіт (наданих послуг); часом, витраченим на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих послуг та виконаних робіт, за умови часткового задоволення позовних вимог, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника позивача про розподіл судових витрат і стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1 915 грн. 04 коп. (10525,85*7000/38474,81) що співмірно із часткою задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 4, 5, 12, 13, 19, 76-81, 137, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280-284, 354-355 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 832704282 від 28.12.2020 у розмірі 10 525 (десять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 85 копійок, з якої: 9 979 (дев`ять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) гривень 05 копійок заборгованість по тілу кредиту, 576 (п`ятсот сімдесят шість) гривень 80 копійок заборгованість по несплаченими відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» судові витрати у розмірі 728 (сімсот двадцять вісім) гривень 37 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс» витрати на правову допомогу у розмірі 1 915 (одна тисяча дев`ятсот п`ятнадцять) гривень 04 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Ейс», місцезнаходження: вул. Поправки Юрія, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ 42986956, р/р НОМЕР_1 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК», ЄДРПОУ АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352 , МФО: 322001;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складене та підписане 02 вересня 2026 року.

Суддя Ольга БАЛАЦЬКА